“Що сльози там, де навіть крові мало!” ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки “І все-таки до тебе думка лине”



Перша поетична книжка Лесі Українки “На крилах пісень” вийшла у Львові на початку 1893 року. Вона складалася із шести поетичних циклів. Найхарактернішим і найпотужнішим був цикл політичної лірики “Невольничі пісні” – Один з найвищих злетів революційного слова поетеси. Цикл об’єднує наскрізна думка: “Що сльози там, де навіть крові мало”, а також загальний героїчний пафос, вміщений у поезії “І все-таки до тебе думка лине” – справжній перлині циклу. Цей вірш-звернення до рідного “занапащеного, нещасного краю”.

Безмежною

була любов Лесі до України. Вона любила землю, вивчала її минуле, поділяла життя і турботи своїх сучасників, мріяла бачити свій народ вільним і щасливим.

Твір починається мотивом ностальгії, бо поетеса далеко від рідного краю, туга за ним посилюється риторичним звертанням:

Мій занапащений, нещасний краю.

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, жалю гине.

Тривала розлука з Україною не надає спогадам поетеси романтичного відтінку, зі сльозами на очах бачить вона рідний край нужденним і зганьбленим. Леся Українка не приховує сліз, що “ллються від безсилля”. Не хоче забувати ліси і озера

Волині, мальовниче Поділля, синій Дніпро, узбережжя Криму, “де виноград в долині зеленіє, де грає сонця проміння кохане”.

Патріотичне почуття – одне з найглибших людських почуттів – перестає бути в ліриці поетеси тільки описом України. Леся зрозуміла, що проливати сльози над недолею рідного краю – це невелика послуга, її патріотизм всеохоплюючий та має дієвий характер. Треба боротися за своє щастя, бо під лежачий камінь, як відомо, вода не тече. Тому й завершується твір пристрасним запереченням ридань, які вона проливала разом зі своїм народом. “Доволі вже їм литись!” – вигукує поетеса.

Леся Українка, як і її духовний батько Тарас Шевченко ненавиділа і картала рабські душі тих, хто добровільно похилив голову і покірно тягнув ярмо неволі. Немало людей з рабською душею бачили вони, особливо панство, інтелігенцію, братів-слов’ян, які “синонімом раба між людьми стали!”

Гідна дочка Прометея прожила життя, сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені віри і впевненості в невичерпні сили народу. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Аналіз вишні антонич.
Ви зараз читаєте: “Що сльози там, де навіть крові мало!” ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки “І все-таки до тебе думка лине”