Шлях – Рильський Максим

Related posts:

1. Максим Рильський – Хай сніг іде холодний та лапатий Хай сніг іде холодний та лапатий, Засипе поле і на гай спаде, Нехай стежки закидає круг хати І білу тишу в хату приведе! Шумлять кругом і вороги, і друзі, І в душу лізуть рідні і чужі, – Та я в своїй незрозумілій тузі Од їх усіх по другий бік межі. Хай сніг іде холодний та […]...
2. Максим Рильський – Поцілунок У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась – і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі та дужі ноги Біліли мармуром під місяцем […]...
3. Максим Рильський – В високій келії В високій келії, самотно-таємничій, Де тіні вічнії спинились у кутках, Сиджу за книгою. Ніхто мене не кличе, І до людей давно уже згубив я шлях. Рядами гордими, проречисто-німими Стоять кругом книжки, нетлінні, мов краса, Як мисль, як ідеал. Хто розмовляє з ними, Для того все ясне: земля і небеса. І чарівницькі скрізь чудні стоять прилади, […]...
4. Вербова гілка – Рильський Максим Вербова гілка зацвіла У мене на столі, Як символ сонця і тепла, Ще схованих в імлі, Як знак зеленої весни, Котра ще вдалині, Як знак, що щастя сад рясний Даровано мені. Вербова гілка на столі У мене розцвіла… Прилинуть, серце, журавлі, А в них на кожному крилі Дар сонця і тепла! 13 лютого 1946 p....
5. Максим Рильський – Срібний сонет М. Алексеєву Посріблені ліси окуталися тінню, А небосхил горить і віти золотить. Виходжу я на шлях – на смугу ясно синю, – І чудно й дзвінко сніг під валянком скрипить. У цьому ж лісі я пив самоту осінню, Тут весну цілував під шелест верховіть, Тут літом пропливли ледачі дні незмінні, – Тепер сюди прийшов мороза […]...
6. Максим Рильський – Подайте маску (переклад) Генріх Гейне В перекладі Максима Рильського Подайте маску – замаскуюсь нині Під бідаря, щоб пишна та сволота, Яку скрашають шовк і позолота, Мене в своїй не числили родині. Манер і слів дай простих, як людині, Що їй зрідні обшарпана голота, Бо почуття і розум неохота Салонній віддавать балаканині. Танцюю на німецькім маскараді З баронами, ченцями, […]...
7. Розмова з другом – Рильський Максим Ліс зустрів мене як друга Горлиць, теплим воркуванням, Пізнім дзвоном солов’їним, Ніжним голосом зозулі, Вогким одудів гуканням, Круглим циканням дроздів. Ліс зустрів мене як друга Тінню від дубів крислатих, Смутком білої берези, Що дорожчий нам за радість, Кленів лапами густими, Сосни гомоном одвічним, Срібним шемранням осик. І до друга я звернувся Із промовою такою: Ти […]...
8. Максим Рильський – Моїй матері Б. Гейне (переклад) Генріх Гейне В перекладі Максима Рильського Я звик високо голову держати, Бо маю честь і мужність без догани; Хай сам король мені у вічі гляне, – Не опущу я їх, кохана мати. Але тобі наважуся сказати: Хоч дух у мене гордий, нездоланний, Та біля тебе непокора тане, Бо звик тебе, святу, я шанувати. Моя душа […]...
9. Максим Рильський – Людськість П. Тичині Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем. Солодко стрілою пізній цвіт, Скрадаючися, приморозок ранить. Дзвенить земля, як кований копит. Зима прийде – і серця не обманить. Все буде так, як писано в книжках: Зірчастий сніг, легкий на вітах іній І голоси самотні […]...
10. Мова – Рильський Максим Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає – Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, […]...
11. Максим Рильський – діана Заснув Ендіміон на місячній поляні, Де смольний дух трави і сосен престарих. До милих уст його, рожевих і пухких, Богиня хилиться в нестримному бажанні. А сонце вигляне із-за снігів гірських. Скупавшися в дзвінкім зеленім океані, – І сором стане їй, незайманій діані, І чути лиш здаля її мисливський ріг. Так смертного душа у тиші чарівничій […]...
12. Максим Рильський – Моя царівна А я так кохаю, кого і не знаю, – Далеку царівну. А. Кримський Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні; Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні. Моє життя веде мене нерівно – То на вершини, то в яри страшні, – Та скрізь душа співає переливно Про очі безтілесні […]...
13. Максим Рильський – Моїй Леонорі Ні, тебе нема, нема на світі, Ти з’явилася у ніч осінню, І уста твої, уста напіврозкриті Я зустрів побожно, як святиню. Ти з’явилась тихо, щоб мене збудити, Блиснуть і розвіятися тінню, І навіки в серці спогад полишити Про солодку ніч, ясну і синю. Пропливають чисті образи жіночі, В їх я відблиск – відблиск твій – […]...
14. Максим Рильський – Ключ у дверях задзвенів Ключ у дверях задзвенів. Самота, працьовита й спокійна, Світить лампаду мою і розкладає папір. Вбога герань на вікні велетенським росте баобабом, По присмерковій стіні дивний пливе корабель. Ніби крізь воду вчуваються крики чужинців-матросів, Вітер прозорий мене вогким торкає крилом, Розвеселяє вітрила, гаптовані шовком гарячим, І навіва з островів дух невідомих рослин....
15. Слово про рідну матір – Рильський Максим Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тара Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степів широчина-бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучий стан До дніпрового тулить лона. Благословенна ти в віках, Як сонце наше благовісне, Як віщий білокрилий […]...
16. Максим Рильський – Сільський сонет З зимових спогадів про літо Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу веселчасто горять. І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді, І грають променистими вогнями, Неначе квіти, світлі очі молоді. Вони до мене так привітно сяють, Що в серці стиха струни золоті дрижать, І […]...
17. Максим Рильський – Хто храми для богів Хто храми для богів, багатіям чертоги Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак, вибагливий і строгий, – А я під буками, де сходяться дороги, Простоту радісну узявши за закон, Хатинку виліпив, – і, наче довгий сон, Життя моє тече розмірено-убоге. Та не скупую я ніколи для гостей: Усе, […]...
18. Максим Рильський – Природа і мистецтво Йоганн-Вольфганг Гете В перекладі Максима Рильського Не в розбраті мистецтво й природа, Як дехто мислить: путь у них одна. Мене обох їх надить глибина, І поміж ними – обопільна згода. За чесний труд – висока нагорода! Працюй уперто, хай мета ясна Діла твої освітлює до дна, І полум’ям пойме тебе свобода. Так повсякчасно в творчості […]...
19. Максим Рильський – Яблука доспіли Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду – і може більше не прийду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні уста, – А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота. Гей, поля жовтіють, […]...
20. Леся Українка – Мій шлях На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирий серденьком вітала: “Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті”. На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того […]...
21. Максим Рильський – Молочно-сині зариси ланів Молочно-сині зариси ланів, Сніг на листках – а листя ще зелене! Я вийшов, я покинув сутерени, Назустріч снігу голову відкрив. Нарешті, що таке любов для мене? Чи полюбив – це значить загубив? Хіба немає світа і світів Поза лицем зрадливої Гелени? Так: військо превеселе я зібрав, Та поведу це військо не на Трою. Хай тужиш […]...
22. Максим Рильський – Фреско-сонети Христіану З. (переклад) Генріх Гейне В перекладі Максима Рильського Я фіміаму не каджу колоді Золоченій, всередині пустій; Не простягну руки людині тій, Що обкрадає все святе, як злодій. Повіїній не уклонюся вроді, Що безсоромність – мов окраса їй; Кумир в кареті їде золотій, Та запрягти мене у неї годі. Я добре знаю: гордий дуб загине, Але хисткої не […]...
23. Максим Рильський – Зелені тіні по душі майнули Зелені тіні по душі майнули – М’якого моху свіжо-чистий тон, Безжурності глибокої затон, Одбите у прийдешньому минуле. Блаженні будьте, уші, що почули Святого щастя золотий закон! Воно – в вінку із виноградних грон – Мене в брудній таверні не минуло. Прийшло – засяло… Легковійний дар Безмежності і вільного зітхання Серед померлих життьових примар! Холодний вітер […]...
24. Олександр довженко – Рильський Максим Я тільки недавно точно пригадав, коли вперше зустрівся з Олександром довженком. Це було в 1920 році. Олександр Петрович був тоді секретарем Київського губернського відділу наросвіти, завідував також (про це пише він у своїй автобіографії) відділом мистецтва, був комісаром драматичного театру ім. Шевченка. Як само відбулося наше знайомство, не можу пригадати. Скажу тільки зразу: не був […]...
25. Максим Рильський – У хутрі лисячім мене одвідав гість У хутрі лисячім мене одвідав гість Із люлькою в зубах і пойнтером Нероном. Тепер удвох сидять. Нерон поважно їсть. Пан п’є, – і тихий дім ввижається затоном. Навколо – вир снігів. Ще не дзвонило й шість, А темно надворі, і заходом червоним Нам знову послано про день бурхливий вість, Про вітер сніговий із рогом міднодзвонним. […]...
26. Літо і весна – Рильський Максим Улітку наша річка обміліла Пливе собі лішіво, як і всі. Що ледачіша, як усі. Там окунь Заплямкав по-хижому – і рибки Розсиплються сріблястим водограєм, Тікаючи від нього; там норець (Пірникоза, як кажуть паші діти) То білими виблискує грудьми, То щезне у воді, лиш розійдуться Круги широкі; там лиски чорніють, Там крижні крякають у ситігяках, – […]...
27. Слово про рідну матір (скорочено) – Рильський Максим Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами. Благословенна в болях ран Степів широчина бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучкий стан До дніпрового тулить лона. Українською землею ходив славетний Сковорода, тут Котляревський написав свою “Енеїду”. […]...
28. Дощ – Рильський Максим Благодатний, довгожданий, Дивним сяйвом осіянний, Золотий вечірній гість Впав бадьоро, свіжо, дзвінко На закурені будинки Зголоднілих передмість. Відкривай гарячі груди, Мати земле! дощ остудить, Оживить і запліднить,- І пшеницею й ячменем Буйним повівом зеленим Білі села звеселить., 1925 p....
29. Неопалима купина – Рильський Максим 1 На всесвіт славен красотою, Страшний у сполохах пожеж, Невже лиш мукою святою Ти у безсмертя увійдеш? Колишнє, в камені сповите, Встає, мов хвилі у дніпрі, І бачать України діти, Як Володимир на горі Крізь непроглядну ніч криваву, Благословляючи народ, Веде свій люд, свою державу На ясні води від негод. Дитя, розтоптане копитом Несамовитого коня, […]...
30. Жага – Рильський Максим XXV річниці Радянської влади на нашій славній Україні – присвячую Тебе – від ніжного світанку Аж по останні смертні дні – Не як дитя, не як коханку І навіть не як матір – ні! Тебе, як вітер у неволі, Тебе, як сонце у гробу, Як власні радощі і болі, Як власну юність і журбу, Як […]...
31. Максим Рильський – Надворі дощ Надворі дощ, холодний вітер виє, Одпочивай, рушнице, на стіні! Куди іти, блукати без надії? Ні, краще тут, у хаті, в тишині. Тут у комину огник ледве тліє, Та зогріває в серці, в глибині, Веселі, чисті, ясноокі мрії І воскрешає призабуті дні. Тут фортеп’яно з теплою душею Стоїть і жде, що приторк білих рук В йому […]...
32. Максим Рильський – Есмеральда Шаліє вихор полум’я і змори: Коза, та бубон, та циганський стрій. П’єр Гренгуар, високий і худий, Уже забув містерії і хори. Реве юрба, мов різнобарвний рій: Пани, старці, войовники, актори. Так всі річки у повновладне море Вливаються, як многохвостий змій. Дівочий стан приваблює і надить Перед собором, де ряди химер Зібралися холодну раду радить. Він […]...
33. Пісня – Рильський Максим М. В. Лисенкові Вийся, жайворонку, вийся Над полями, Розважай людськую тугу Ти піснями. В небі, чистім і прозорім, Сонце сяє, Наче в морі, в жовтім житі Хвиля грає. Подивись: женці схилились, Потомились І від праці від тяжкой Потом вкрились. Розважай же іх піснями Ти дзвінкими… Вийся, жайворонку, вийся Все над ними!… 1910 р...
34. Художник – Рильський Максим Миколі Балсанові Густими барвами земними Він звеселяє полотно, І чим рясніш воно цвістиме, Тим довше житиме воно. Не кожну фарбу, що потрапить Йому під руку, він бере, Життя не кожний марний клапоть,- Лиш те з життя, що не умре! Але буває, що в дрібниці У сонця відсвіті легкім Велике сяєво таїться, Як в іскрі – […]...
35. Максим Рильський – Тополя М. Зерову З-під неба теплого і вірного, як друг, Перенесли її під наше небо змінне. Як слово зрадника. І чорної вершини Безсила пада тінь на потьмарілий луг. Струмує, сріблиться осичина навкруг, Ставні дуби біжать, немов табун левиний, – Найвища ж падає. Зірветься в синь – і гине, Як світоч, що вночі піднісся і потух. Нещасне […]...
36. Максим Рильський – Бодлер В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, – В пекельному раю його душа жила. Лякати буржуа, назватись людоїдом, Що хтів би скуштувать малесеньких дітей; Впиватися гірким, самотним, тонким медом Нездійснених бажань і неживих ідей, – І бачити в вині безстидної таверни Вино Причастія, […]...
37. Синові – Рильський Максим Ти був іще малий котигорошок, Така собі одна із людських мошок, Що виповзли на сонце, бо весна Тепло лила із келиха без дна, І щось собі блаженно лепетали,- І от тебе розумники спитали (Можливо, й сам слова сказав я ті): Чим хочеш бути, хлопчику, в житті? Серйозний, як усі котигорошки, Ти на питання це подумав […]...
38. Максим Рильський – Взабрід Я з батьком – ще малий – у вітряному лісі Ішов стежиною (казали ми: взабрід). Прозора височінь здавалася як лід, Та, мов живі, листки в височині вилися. Як ніжно, дружньо ми за руки узялися, Як обрій, що уже од приморозку зблід, Далекий провіщав і радісний похід! В які мережива тонкі гілки вплелися! Я ще не […]...
39. Шпаки – Рильський Максим Знов прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї І зразу співи почали свої, Насмішкуватим спрямуванням дивні. Оригінальності від них не ждіть: Шпаки – це імітатори веселі; То іволга у лісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипав трелі, То колесо немазане скрипить. Такі ото сусіди наші втішні. Шпак не від того, […]...
40. Спасибі – Рильський Максим Яке це славне слово – хлібороб,- Що жартома ще звуть і гречкосієм! До слів найкращих я вписав його б, До тих, які ми серцем розумієм! Який це труд, який солоний піт, Яка жага і втома життєдайна! Ну, безперечно, знає цілий світ Про роль почесну трактора й комбайна. Спасибі їм: помічники живі Вони у чеснім хліборобськім […]...