Шляхи до пізнання себе важкі
Шляхи до пізнання себе важкі –
Відважмо в міру і заслуг, і слави…
В житті ми інколи далеко не такі,
Як у люстерках власної уяви.
Лиш як впаде з очей мана-полуда,
Як совість осміє нас і освище, –
Побачим раптом, що у люстрах наших люди,
До котрих ми не доросли ще.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тарас Шевченко – Ой три шляхи широкії Тарас Шевченко Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той – сестру, а найменший – Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі, А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині… А дівчина заручена – Червону калину. Не прийнялись […]...
- Богдан Рубчак – Мадригал Крихітно пола Мана моя дама. Тремтить дробина Очей в очах. Мана Уст на мені. Дрижить. Дотиків сніг за Сипав на сни – На близнята задум Коханого тіла, Що мозку вощини В його меду. В призмі зору Її промінь роз Битий. В розчині ночі Блідо освітлений Плянеток рій: Чоло – монастир, Стегна – Турецький рай, Волосся […]...
- Ой три шляхи широкії (скорочено) – Шевченко Тарас Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той сестру. А найменший Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині… А дівчина заручена – Червону калину. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала. […]...
- Павло Мовчан – Шляхи, не нами вибрані О жебрацькі шляхи – на узбіччях солома Золотими скарбами утоптана в твань… Від’їжджаємо ми – нас вивозять із дому На далеку Сибір без ридань. Ну чого ж ви спинилися, верби страпаті, А ганчір’я чому не махає з тинів? Хочуть нас перейнять лиш могили хрещаті, Лиш кричать криниці: – Зупині-і-іть!.. Зупиніть переселення душ та народів, Перевезення […]...
- Микола Хвильовий – “Поле. Шляхи. Могили… “ Поле. Шляхи. Могили І чебреці, чебреці. Ліс, цукроварні, села, Ніж і одріз у руці. З братом пішов я в повстанці (брата тепер нема! За Перекопом на станції Плакав по нім туман). Вийшли з оселі, веселі Коні іржали на путь, Грузди озерні далі У золотім меду. Хлопці! За вільну волю! Хлопці-повстанці, в гурт… Й серце забилось […]...
- Тарас Шевченко – Заросли шляхи тернами Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? Мабуть, мені доведеться Читати самому Оці думи? Боже милий! Тяжко мені жити! Маю серце широкеє – Ні з ким поділити! Не дав єси мені долі, Молодої долі! Не давав єси ніколи, Ніколи! ніколи! Не дав серця молодого […]...
- Не вернулися три брати… (за віршем т. Шевченка “Ой три шляхи ширмі!”) Неперевершений за образністю і драматизмом вірш Т. Шевченка “Ой три шляхи широкії” розповідає про, здавалось би, буденну ситуацію. Три брати покинули домівку, покинули Україну і розійшлися на чужину. Вдома залишилися стара матір, сестра, дружина одного з братів і наречена дівчина другого. Всі чекали на трьох братів, бажали найскорішого їх повернення. На щастя, на долю: Посадила […]...
- Пізнання – Олійник Борис Цикл І Пізнавав я Леніна без екскурсоводів – Не було музеїв у нашому селі. Та вже як зберуться діди на колоді – Де вже тим політикам – замалі! Взагалі у нас говорять – як ходять: Прямо, повноросто, навпрошки. Через кон’юнктуру, мов через колоду, Чешуть не питаючись дядьки. А чого б це їм хвостом крутити, Коли […]...
- Оксана Лятуринська – Важкі киреї, золоті * Важкі киреї, золоті Далматики та оловіри, І княжі корзна, і щити, Ножі, списи, мечі, сокири. Ковтки, підвіски. Барми й гривни. І соболі, білиці й куни. І згуки рогу переливні, Й гучні від перегонів луни. Розгонисте небесне грище, Все довше, ширше, глибше, вище. Є лицарству де погуляти І хист і силу показати. А пугар з […]...
- Важкі вітри не випили роси… – Малишко Андрій Важкі вітри не випили роси, Черлені трави бродять буйним соком, І вдалині під обрієм високим Лугів осінніх теплі голоси. А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі. Булькоче, пріє каша в казані, А клен русявий хилить ніжно віти, І йдуть в лугах, […]...
- Павло Мовчан – Шляхи данте (Уривок із поеми) Красна велич руїн, – розімкнулася пам’ять, Увіходимо ми в храм щорічних скорбот, Де тинька обсипається, світяться плями, Чорнота проступає крізь шар позолот. Непомітно павуття вдихаєш в легені, Чорним ниттям з грудей видихаєш печаль. Під ногами узявсь мармур мохом зеленим, І той мох дописав мармурову скрижаль… “О блаженний, хто йде… ” – прочитав я руками. Далі […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими Те, що ви будували роками, Може бути зруйноване в одну мить – все одно будуйте ( Мати Тереза ) Так виводиш себе з цього стану зими – З викликом, А тобі починається сніг – відрами, А тобі починаються сни – титрами, А тобі починається мир – війнами. А тобі починаються дні – тижнями, А у […]...
- Хокку – поезія згадки, пізнання душевного перевтілення Хокку – поезія згадки, пізнання душевного перевтілення Старовинна класична поезія Японії народилася з народної пісні. Перейшовши в літературу, вона не втратила своєї гармонійно-музичної основи. Хокку – неримований тривірш, рядки якого складаються відповідно з 5, 7 і 5 складів, – від прози його відрізняє ритм. Як поетичний жанр хокку сформувалося ще в XІІІ – XІV столітті, […]...
- Андрій Малишко – Важкі вітри не випили роси АНДРІЙ МАЛИШКО * * * Важкі вітри не випили роси, Черлені трави бродять буйним соком, І вдалині під обрієм високим Лугів осінніх теплі голоси. А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі. Булькоче, пріє каша в казані, А клен русявий хилить ніжно […]...
- Важкі думки трудівниці-швачки (за віршем “Швачка”) П. Грабовський все життя відчував народний біль глибше, ніж особистий. Саме тому в його поезії так правдиво зображені трудівники. У вірші “Швачка” поет змальовує важку долю жінки, яка змушена шиттям заробляти собі на життя. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти. І ми ніби чуємо […]...
- Павло Мовчан – Я сам пройшов крізь себе Оманливий цей сніг біліє вже укотре? – Весна не за горою! – укотре я кажу? Одноманітне все й на білощі щедротне – Сріблиночки в очах і я не збережу… Ген баба снігова зіпа зчорнілим ротом: – Ліпить було навіщо?! Розтанете ж і ви! На глум ліпили й вас, та кутали в полотна, Та тільки поскидали […]...
- Хоку – поезія згадки, пізнання, душевного перевтілення, пошуку краси у буденному, гармонії духовного і матеріального У кожного народу свої традиції, свої символи, свої образи. Час, у який живе поет, країна поета так само, як і його особистість, визначає душу поезії. Все це розумієш. І знаєш вислів з відомого кінофільму: “Схід – справа тонка”. Але все ж таки, на наш погляд європейця, сприймати японські вірші не так просто. На цю хвилю […]...
- Аліна Звіздецька – ділити себе як нуль на массу Ділити себе як нуль на массу Зігравати для себе виставу Прикриваючи вії Віддавати себе в заставу Вчорашній мрії Для якої бракує часу Хто ми – люди чи звірі Питання простору Питання часу Довгота дії Ділиться на широту масси Чиєїсь мрії Чиєїсь віри Чийогось фарсу...
- Сочинение на тему: Будь строг к себе Еще Конфуций говорил: “Будь строг к себе и снисходителен к окружающим”. Трудно требовать от другого человека проявления высоких моральных качеств. Также трудно контролировать себя самого. Милосердие – редкий дар. Издревле это качество ценилось, но и было редкостью. Иногда нужны не только доброта и самоотдача, чтобы проявить милосердие, но и смелость. Ведь не редко на наших […]...
- Что я делаю в себе? Что я делаю в себе? Кто мною заполняет пустоту? Как могу я говорить тебе, Что я тебя люблю… Я часть единого Творца Или мне искать его из жизни в жизнь? А может он в твоих глазах Или в них его всего лишь тень? Что ты делаешь во мне? Ты есть та ли пустота? Как могу […]...
- Микола Вінграновський – до себе Не дивись у сніги на дорогу оту, Не дивися на заячий слід у сльоту, Не дивись на крило, не дивись на стебло, Не дивися на те, що було і цвіло. Не дивися на небо, де хмари пішли, Не дивися на сон, де наснилися ми, Не дивись на сльозу, що покинута в пил, Не дивися на […]...
- Семенко Михайль – Про себе Я розчаровуюсь все більше Перед найглибшим чаруванням. Моя уява – це не вірші, Це не пасивне споглядання. Майбутнє – центр думок, настр’оїв, Майбутнє – збіг життя і марень, Пройшов немало гір і зломів, Я їв і галушки, і камінь. Піти у подорож самому? На горизонті безліч хмар. Не довіряю я нікому – І футурист, І […]...
- Микола Руденко – Шлях до себе Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я сам продираюсь до себе. До себе не в хату – до себе у душу, До власного “я”, до глибинної суті. О, скільки я терну розчистити мушу, Щоб знов повернутись на кола забуті… Вернувся – й […]...
- Аліна Ольхович – дівчинко, себе цим не приспиш Дівчинко, себе цим не приспиш: “мені начхати, з ким Ти спиш і дниш; кого годуєш; з ким грішиш; Додому швидко чи біжиш; чи топиш в молоці гашиш; Від джазу плачеш чи скулиш”. Як б*єш мовчання сотень тиш: “мені начхати, з ким Ти постіль ділиш, сон, куліш; нагострений чи в Тебе ніж; Чи Ти сьогодні їй […]...
- Рома Чихарівський – Споглядаєш себе у дзеркалі Споглядаєш себе у дзеркалі, кажеш: “Послухай, мен, Може, досить усіх цих втеч? Може, досить уже зникати? Ти ж не пам’ятаєш жодного зі своїх запасних імен, І світло в кінці тунелю доводиться вмикати і вимикати”. (е к о н о м і я) Вивчаю поглядом стелю, відстежую кожен свій подих І розумію, що сидіти у чотирьох […]...
- Семенко Михайль – Поезійка про себе Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз Між віршем і віршем Я мрійник фантаст ще більше ще більше Я страждання поет і радості після страджання Я муки поет і захвату після смертельної муки Я ніжний мов очі м’який як коханки Шовкові війниці […]...
- Аліна Звіздецька – пригортати себе до когось Пригортати себе до когось Необхідно? Не знаю може Завжди бракне часу любові Солених озер Влітку Людям завжди чогось треба Життя стало надто схоже На тренажер Знаєш – такий біговий Який ще поклали в клітку І ти там наче рядовий – Щодня – сам себе – Як гвинтівку...
- Павло Мовчан – “Я віддирав себе від світу… “ Я віддирав себе від світу: Кровоточив і зір, і слух, І обпікав все тіло вітер, Ставав нестерпний кожен рух. Світ справедливий, я ж – облудний: Себе самого возлюбив; Марнотний розум, кривосудний, Пристосувався до доби. Погоджувався для годиться, І можновладцям потакав, І душу, як багно на шпиці, У колесі марнот кружляв… До всього так приріс очима, […]...
- Андрій Малярик – “Бережіть себе” На великій, широкій дорозі, Там, де міст, автобус, шосе. Чоловік у “Швидкій допомозі”, Вітер сильний тривогу несе. І по місту минаючи пробки, “Їдьте швидше” – дружина кричить. У машині від окрику шибки, Наче трісли, та він уже спить. Ми спізнились хвилин так на десять, Коментує один з лікарів: “Парѐнхіматозна страшна кровотеча, Перший випадок у житті”. […]...
- Іван Андрусяк – ми до дерева глузду себе присилили Ми до дерева глузду себе присилили аббасе Сіль текла бородою але не до рота текла Ми ридали навскач ми покірно сміялися басом Ми чекали на біса а в гості прийшов абдулла Перед снігом тепер стоїмо ніби перед амвоном І коліна болять і болить під ногами земля Ми чалми поскидали на купу ми бачили коней Що […]...
- Олена довганюк – Слід після себе зітри Слід після себе зітри І більше в мені не з’являйся В минулій секунді завмри І в спогадах ти розчиняйся. Нікого й нічого не треба, Повітря лиш треба мені, Та не обійдуться без тебе Секунди, хвилини і дні… Все важче… Коли ж стане легше Все важче стає з кожним днем. Знов не востаннє й не вперше […]...
- Богдана Лапченко – Я врятую тебе від самого себе Я врятую тебе від самого себе, Від думок, від людей і від світу. Я віддам тобі все, що є дороге І закутаюсь в теплий світер. Я наллю собі в келих по вінця вина, Сяду в темряві на підвіконня. Заховаюсь у ніч. Я сьогодні сама. В грудях тепло, а від вина – сонно. Сон прийшов під […]...
- Бажан Микола – Пильніше й глибше вдуматися в себе Пильніше й глибше вдуматися в себе… Ти звівся й стверд у лютій боротьбі, З кісток і тріщин викладений склепе, Маленький космос скривши у собі. Там в’ються смерчі крихітних галактик, Двигтять рої движких мікро-плеяд. Там кожен образ, світла й світу клаптик, Вкладається у нерозривний лад. Чи на космічні сфери справді схожі Півкулі ці, вражаюче малі? Чи […]...
- “Я вам расскажу о времени и о себе” Я всю свою звонкую силу поэта Тебе отдаю, атакующий класс. В. Маяковский Владимир Маяковский… Еще в раннем детстве он входит в наше читательское сознание. Первые свои самостоятельные шаги мы делаем, сверяясь по вечному: “Что такое хорошо и что такое плохо?” Тогда это было для меня чем-то громадным, непонятным и нескладным. На последующее восприятие поэзии Маяковского […]...
- Павло Мовчан – “Сотворивши себе, кущ шипшини завмер на узвишші… “ Сотворивши себе, кущ шипшини завмер на узвишші, Хвиля думки біжить і ледь-ледь повітря колише, Перед зором струмує відміряний вічністю час, Що своїм проминанням споріднює зело і нас. Тонко мгліють гілки, і дві зв’ялені ягоди гаснуть, Холодок зов’ядання ворушить повісмо сивин, Але ж нас навзаєм полонила надія прекрасна: Свою кров об’єднать і тривати в подобі людино-рослин. […]...
- Іван Андрусяк – я себе посеред ікони на дерево проміняв Я себе посеред ікони на дерево проміняв І ніч прилипає до горла холодним вологим лезом Вони справді кожної ночі підбирають мені імена І я прикриваю ними свій фіолетовий безум Легше терпіти муку вона виглядає старшою Її благородні стегна прикриті траурним шовком Я привітаю кожного кому дорога ця лажа Доки його в підземному не проковтне тусовка […]...
- Ірина Мороз – Залиш себе чи хоча б свою куртку Залиш себе чи хоча б свою куртку Ти пахнеш так, що весь світ іде обертом Я вже залежна – я вище поверхом Досі бажання затягую джгутом. Ти вже не спинишся – годі й казати Зараз між нами лише міліметр Просто віддай мені свій теплий светр І далі можемо знову мовчати. Ти пахнеш так, що втрачаю […]...
- Антонич Богдан-Ігор – до гордої рослини, цебто до самого себе Широкоплечі пні. Черва і червень. З погаслих зір срібляве порохно Обсипує дубове листя. дно Підземних рік. Тремтять рослинні первні. Хмарин хустина на обличчі неба. Співає сонно гімн гниття черва. Заранній лук мов сонячна брова. Проміння кусні – світло тонкостебле. Зелена башта – дуб стрільчастоверхий, Підвівшися із ночі чорних нар, Виполює черву й гниття пожар Зливає […]...
- Твори О. Т. Твардовського “про час і про себе… “ ТВАРДОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (1910-1971) Російський поет, журналіст, перекладач, лауреат багатьох літературних премій. Долю Твардовського можна назвати типовою для людини радянського часу: поет свято вірить в ідеали, проголошенні більшовиками, згодом проходить через розчарування, на собі відчуває безжальний тиск влади, яка доводить до смерті. Популярність до Твардовського прийшла з виходом поеми “Країна Муравія” (1936). Всенародну любов здобув автор […]...
- “Я не стару вбив… я себе вбив… ” (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Родіон Раскольников учинив злочин: убив бабку-лихварку і її сестру Лизавету. Що ж стало причиною цього злочину? Тяжкий стан родини? Так. Убогість, що довела героя до хвороби і розпачу? І це теж. Але все-таки головна причина – у створеній самим же Раскольниковим теорії злочину “по совісті”. За цією […]...
Твир на тему значення творчости пантелеймона кулиша.