Сингаївський Микола – Пісня в росах
Темно-сиза ожина
Гляне гронами з гаю.
Тут моя Батьківщина,
Сонце отчого краю.
Ген привітна домівка,
Що мене колисала,
Та ромашка-журливка,
Що на луг виглядала.
Що мені в нагороду
Аж до осені квітла,
Віщувала погоду,
Як провісниця літа.
Тепла в росах стежина –
Та, що з ночі пізнаю.
Тут моя Батьківщина,
Пісня рідного краю.
Ніжна матері мова –
Та, що в серці до скону.
І щоденна обнова –
Сяйво нашого дому.
Спориші на подвір’ї
Та джерельна криниця…
У такому довір’ї
Отчий край мені сниться.
Я таким його бачу
Із огрому земного.
Свою пісню і вдачу
Взяв я змалку у нього.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Сингаївський Микола – Пам’ять 46-го Пам’ятаю голод Сорок шостого: Жолудевий, кам’янистий хліб, Немічного бачити – дорослого, І дитинство зголоднілих літ. Все злилось – у хлібне і насущне: Цвіт кори, макуха, лобода, Жолудина і зернина злущені, І джерельна – рятівна вода. Звідти ми – З воєнного і босого. Все ж росли, мов придорож-трава. Незнищенна пам’ять сорок шостого Болем тим і нині […]...
- Сингаївський Микола – Чорнобривці Чорнобривців насадила мати У моїм світанковім краю, Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку. Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька. Я розлуки та зустрічі знаю, Бачив я у чужій стороні Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла ти навесні. Як на ті […]...
- Сингаївський Микола – Глухівські дзвони У Глухові у городі Во всі дзвони дзвонять. З народної думи А дзвонили ж – Чулося і в небі, Голосом стрясались небеса. Зорі сипались, як риба в невід, І тремтіла місячна яса. Те відлуння котиться і досі, Наче спогад про гетьманський час. І козацькі коні ще в дорозі, І вогонь дозорний ще не згас. Палахкоче […]...
- Сингаївський Микола – Краплі зорі (Збірка) Підбірка поезій Миколи Сингаївського, серед яких Веселка на долоні, Запрошення до мандрів, Зелені громи, Ти стаєш на крило, Березневий листок, Яблуневий цвіт, Пісня землі, Зоря і хліб та інші. ВЕСЕЛКА НА дОЛОНІ Веселка в небі – мов на долоні, А ген під нею пасуться коні На зелен лузі, в співучім гаї, Де ходять хмари у […]...
- Сингаївський Микола – Ріка Геракліта Наче звістка від осені, Впав листок на плече, А река Геракліта Все тече і тече. Та не ступиш ти вдруге В ту осінь свою, Вже чекатимеш іншу у ріднім краю. І в чеканні до болю відчуєш не раз: Мало років, на жаль, маєш ти про запас. Щоб життя повернути, у ріку увійти, – Так замало […]...
- Сингаївський Микола – Спинися мить! З тобою ніч – Магічна і п’янка, Не поспішай, на мить спинися, ноче. Любові ніжна й пристрасна рука Виймає душу і воложить очі. Ти вся, мов сон. Ласкава, мов дитя. І раптом – хвиля збурена до краю. Так, мабуть зачинається життя, І я тебе – навхрестя розтинаю. Медова ніч, та ще солодша ти, – Як […]...
- Сингаївський Микола – На порозі вічності Художнику і поету, побратимові моєму Анатолію Луценку. Давній звичай в серці молодому, Ідучи на зустріч, я беріг: – Чуєш, друже, мир твоєму дому! – Знову я ступив на твій поріг. Щоб з довір’ям батька і дитини Розділити радість чи журбу. Щоб усі ми – діти України, Наче хрест, несли свою судьбу. А хрестів, як долі, […]...
- Сингаївський Микола – У спадок Все минає – ночі і світанки, Та життя не випити до дна. Залишаються нащадкам знаки, – Наче карби, наші письмена. Лиш земля, немов легенда, вічна, Одцвітають очі і вуста. Зборознили батькове обличчя Мозолясті і важкі літа. Повертаюсь до життя і згадок – У полон розкрилених жадань. Батько залишив мені у спадок Крик своїх незборених страждань. […]...
- Сингаївський Микола – Біографія Сингаївський Микола Федорович (12 листопада 1936 – 22 лютого 2013) – український поет, автор пісні “Чорнобривці”. Народився 12 листопада 1936 року, в родині хліборобів, на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області. Навчаючись у Київському університеті, позаштатно працював у редакціях різних газет. По закінченні вузу працював завідувачем відділу поезії “Літературної України”, заступником директора […]...
- Сингаївський Микола – Учителю Непідкуплена і непродана, Як і совість поета… А. Малишко Учитель мій – Самійлович Андрій Не раз казав: – Ти на своєму стій! На висоті своїй чи на горбі, Але своє неси щодня в собі. Ні словом, ні душею не лукав. Дніпро один. А ти – його рукав. Ми не одні у матері-землі, Та наша дума […]...
- Сингаївський Микола – З пам’яті років Клаптик землі коло хати, І з чорнобривцями сад… Каже засмучена мати: Літ не вернути назад. Осінь моя вже запізня, Мерзну щораз і в теплі… Може, залишиться пісня, Наче душа, на землі. Може, без мене знадає – Там, на могильнім горбі, Як ми жили в цьому краї – Завжди у праці, в журбі. Як виживали з […]...
- Сингаївський Микола – Мова Ми з правіку народжені бути, І в собі відкривати світи. Та примножувать серцем здобуте, Та святині свої берегти. Промовляти – одвічне жадання, Наче бачити чисту блакить… Кожен голос – то наше дихання, Кожним звуком Нам серце болить. Наче злагоди, прагнем обнови Од своїх первобутніх основ. Через пісню вертаєм до мови, А від мови – до […]...
- Сингаївський Микола – Здаля і зблизька Здаля і зблизька дивляться сини І пильно стежать все таки за нами. Не все на віру В нас беруть вони, Не завжди вдовольняються словами. Красивих слів наслухались давно, Що у житті були чомусь несправжні. Зачахло, в землю кинуте, зерно, І кривдою дитячі душі вражені. Вони батьків осудять мовчкома, І зненавидять їх за лицемірство. Та жаль, […]...
- Микола Вінграновський – Оксані І Оксану, мою зорю, Мою добру долю… Т. Шевченко В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі, Коли темно траві і нічого не видно мені, В ніч кам’яну, коли темно надії й тривозі, – Будь при мені, будь навіки мені при мені. В тіні священній могил, в тіні священній свободи, Коли я прилягаю на хвилю, […]...
- Сингаївський Микола – На роду написано Вже так судилось на віку, Так, мабуть, зроду повелося: Ми чашу випили гірку, Не все омріяне збулося. У злиднях, наче в реп’яхах, Жили в надіях та в роботі. Нам обіцяли світлий шлях, А ми ж і досі у болоті. Скорботи й радощі земні – Усе змогли ми пережити… Щоб не втопитись у брехні, Нам треба […]...
- Сингаївський Микола – Мрія і птиця Далечінь відлунює громами, Та веселка вже цвіте над нами. Ген лелеки, мов забули втому, Бавляться на лузі молодому. Я і сам забув свої печалі, Задуми наснажую зухвалі. Є в душі і пристрасть, і надія, А людське життя – це рух і дія. Де ти, мій натхненнику Ікаре? Будем разом линути над хмари. Кличе невпокорене жадання, […]...
- Сингаївський Микола – У вогні не згоряє Не страшусь, не боюся життя, Хоч уже обпекло зубожіння. Я – надії і світла дитя, І щодня набираюсь терпіння. Вже пооране – в зморшках чоло, – Та глибини життя не забути. Ще з добром тут побореться зло, Доведеться зазнати ще скрути. Ще підступить біда звідусіль, В неї ж небо, як поле безкрає… Чесну душу палитиме […]...
- Сингаївський Микола – Замість пророцтва На білих снігах і на синіх снігах Я буду лежать, мов підстрелений птах. Що прагнув літати, бо крила ж були, Та хижі злочинці літать не дали. Забутий, мов зайвий, на рідній землі – Я скоро схолону у сніжнім теплі. Забудеться образ, загубиться слід, Повз мене ревтиме шалений цей світ. Розгорнуте небо і те обмине, І […]...
- Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
- Сингаївський Микола – Шепочуть мамині вуста Дітей заждалась тиха мати, На жаль, немає і листа… – Нема часу, щоб написати, – Шепочуть мамині вуста. Не раз вона їх виглядала, Дозріли вже не раз жита… – Це, мабуть, знов зажура давня, – Шепочуть мамині вуста. Згадає ненька – і всміхнеться, Що десь онука вироста… – Пошли їй, доле, ніжне серце, – Шепочуть […]...
- Життя і творчість Микола Сингаївський Реферат на тему: Життя і творчість Микола Сингаївський ДОРОГА ДО СЛОВА Народився 1936 року, місяця листопада, 12-го дня – в родині хліборобів, у невеличкому селі Шатрище на Поліщині. Вчився і працював, пізніше працював і вчився, – все життя я десь працював. В дитинстві ми були пастухами, нам першим відкривались весни, джерела і простір. Хто не […]...
- Микола Вінграновський – Пісня Сіроманця Познайомився з лісом, травою, грозою, І на лапах моїх доцвітає весна. Походив по снігах, понапивався водою, Понаслухав рушниць – їм немає числа. Вийшла з дому зоря й піднімає вітрило, Степ з лиманом лягли – ждуть вітрило зорі… З-поза хмари на вечір дощем засвітило – То вже я народивя при дубовій корі… Познайомились дні, день за […]...
- Микола Руденко – В дитинстві бачив я на кладовищі В дитинстві бачив я на кладовищі: З могил стовпи вставали вогняні. Вони здіймалися все вище й вище- І серце жахом зводило мені. Хіба ж я знав, що вся Земля – Могила?.. На Північ дивлячись, кашкет зніми: Полярне сяйво підіймає крила – Чи не з кісток страшної Колими?.. Хтось каже: остогидло те до біса. Я ж […]...
- Щоб снився мир вдовиці-тополиці, Щоб зорі повертались до життя, Іван стоїть на площі у Берліні, До сонця підіймаючи дитя. (Микола Сингаївський) Щоб снився мир вдовиці-тополиці, Щоб зорі повертались до життя, Іван стоїть на площі у Берліні, До сонця підіймаючи дитя. (Микола Сингаївський) Ще чорний вал війни котився на схід, ще доводилося зазнавати гіркоти поразок і відступу, а вже тоді рядовий солдат, колгоспник з Наддніпрянщини Іван Орлюк жив мрією про повернення до мирної праці. Навіть у страшну […]...
- Батьківське поле – Сингаївський Василь Тихе батьківське поле За поліським селом розляглось. Все чекає когось, Не діждеться когось. Чує кроки господаря, Чує дотик руки. І засівом його Наливаються вщерть колоски. Наливаються Сонцем, вітрами, теплом, Споконвічним, Живим, невмирущим зерном. Раннє батьківське поле Змалку нам до роботи прийшлось. Все чекає когось, Не діждеться когось. Сіячеве дихання Воно чує щодня. Той, хто потом […]...
- Чорнобривці (народна пісня) Чорнобривців насіяла мати У своїм світанковім краю Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Приспів: Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька. (весь куплет – 2) Я розлуки та зустрічі знаю, Бачив я у чужій стороні. Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла […]...
- Микола Вінграновський – до нас прийшов лелека До нас прийшов лелека З косою на плечі, Води напився з глека Та й сів на спориші. І так сидів лелека, І думав те, що знав: Пропало десь далеко Все, що косити мав, Пропало десь далеко. Не видно вдень-вночі… І плакав наш лелека З косою на плечі. 1963...
- За туманом нічого не видно (народна пісня) За туманом нічого не видно, Тільки видно дуба зеленого. Під тим дубом криниця стояла, Там дівчина воду набирала. Та втопила золоте відерце – Заболіло в дівчиноньки серце. “А хто ж моє відерце дістане, Той зо мною на рушничок стане”. Обізвався козак молоденький: “А я твоє відерце дістану І з тобою на рушничок стану”. Примітки: Кожен […]...
- Микола Вінграновський – Пісня Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком в церкві. Тремтять козацькі черепи в зовиці, Звуть-кличуть ноги свої, руки і шаблі, І коней кличуть, порох і сулиці, Себе – живих – звуть-кличуть із землі. Та не біжать їм коні із долини, І порох […]...
- Микола Хвильовий – Народна пісня Ой зацвіла папороть, Зацвіла На Купала в темряву Між дерев. А у лісі реготом Лісовик Прокидає шелести І жахи. Ой як хочеться, хочеться Взяти скарб – Ті червінці-блискавки Під дубком. В позолоту кралею Уквітчать Це життя сучаснеє, Що скиглить. Ой зацвіла папороть, Зацвіла. Та не в казці жити нам, А в борні!....
- Микола Хвильовий – Пісня з тракту Битий шлях. Життя. Тюпали верхів’я … тюпали, потюпали – далі. Похнюпливі коні поштові, Пісок і батіг в колесо … Чи то – передок, чи то – човен, А хвилі-задума крізь сон. Кажуть, була революція… – Не знаю – я волосний… Куди це мої коні пнуться Напередодні весни? Куди це? Коні! Куди це? … В вербах […]...
- Іван Франко – Пісня і праця Пісне, моя ти сердечна дружино, Серця відрадо в дні горя і сліз, З хати вітця, як єдинеє віно, К тобі любов у життя я приніс. Тямлю як нині: малим ще хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я; Пісні ті стали красою єдиною Бідного мого, тяжкого життя. “Мамо, голубко! – було налягаю. – Ще про Ганнусю, шумильця, […]...
- Микола Вінграновський – Пісня про життя Заспіваю твоє ім’я, Твоє тихе ім’я вишневе, Де між хмарами обійма Свою ніжну дорогу небо. Де горить під зорею мак І говорить гроза з грозою, Переманює – перейма Хвиля хвилю попід горою. Заспіваю твою любов У великій твоїй дорозі, В тій дорозі, де й я ішов В кароокій рясній тривозі, Де цілує росу роса, Де […]...
- Микола Вінграновський – Новорічна заяча пісня Хоч раз на рік ми можем не бояться – Діду Морозе, ніс нам холоди! Ти ж, вовче, не взувайсь у хитрі тихі капці, І ти, лисице, ти з біноклем не ходи! Сьогодні ми й собі йдемо, як люди, – З капустою у діда пироги! І лише літо нам оте, яке ще буде, Щоб ми до […]...
- Світло материнського серця (за поезією Б. Олійника “Пісня про матір”) I. Величальна пісня матері – упродовж віків в українській поезії (від Шевченкового “Там матір добрую мою… ” до Тичининого “Матері забуть не можу… “; жінка-мати – краса світу, його безмежність і незбагненність, заступниця, порадниця, наставниця: рідний дім, квітучий сад, запашний степ, наша Батьківщина). II. Уславлення й возвеличення Матері в поезії Б. Олійника. 1. Вплив біографічних […]...
- Іван Франко – Народна пісня Глянь на криницю тиху, що із стіп могили Серед степу сльозою тихою журчить; В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить, І промінь сонця миєсь в її срібній хвили, На дні її щось б’ється, мов таємні жили… Той рух живий ніколи не бажа спочить, Вода її пречиста тисячі живить Дітей весни, що густо вкруг її […]...
- Микола Вінграновський – Коли починається ніч Коли починається ніч Все починається спочатку На чорному полі Витворений з криги та снігу З’являється білий рояль Висотою до неба Зліва Спиною до мене В темно-зеленому платті Дівчина входить Іде і сіда за рояль Мить І заплакали пальці її Мить Засміялися пальці І рояль почав танути Ось він уже як хмара Ось він уже пароплав […]...
- Микола Вінграновський – У лісі темно У лісі темно. В лісі ніч. Сидить навпочіпки світання, І дотліва вогнева тліч, Жовтіє в сніг дорога санна. Під верболоззям в казані Чорти різдвяне тісто місять, Й на золотому ковзані Чумацьким Возом править місяць. Пливуть в далеке і бліде Повільних кучугур повали, І Ніжин з посівання йде, Іде додому від Полтави… Ще б трохи Ніжину […]...
- А вже весна (народна пісня) А вже весна, а вже красна, Із стріх вода капле. Молодому козакові Мандрівочка пахне. Помандрував козаченько* У чистеє поле. За ним іде дівчинонька:* “Вернися, соколе!” “Не вернуся – забарюся, Гордуєш ти мною. Буде ж твоє гордування Все перед тобою”. Помандрував козаченько З Лубен до Прилуки. Ой плакала дівчинонька, Здіймаючи руки. Примітки: Останній рядок кожного куплету […]...
- Від серця поклонюсь – Сингаївський Василь Знову чую, мов співає мати, Долітає голос до зорі. І мене виходять зустрічати Край дороги наші явори. Сонце з небокраю Встало рано-рано. Знову розмовляю З вами, рідна мамо. Ви співали дітям колискові, Ніжне серце сповнили добром. Ви життя давали колоскові, Щоб налився соком і зерном. Ваші материнські заповіти, Як найперші на землі стежки. Виростають роботящі […]...
Биография в скамаровського коротко.