Слово матері – святе (за повістю “Слово матері”) (2 варіант)
Мати… Чи є у світі найрідніша людина? Вона дала тобі життя, навчила говорити. Вона переживала з тобою болі, раділа твоїм перемогам. Її мудрі поради завжди допомагали тобі.
Мати Івана Сметани, помираючи, залишила синові свою останню пораду: “З панами, сину, не водися”. Та Іван ще не був готовий сприйняти слова матері. Згадка про те, що він “мужицький син”, була неприємною, адже Іван часто бував тепер гостем в одній панській родині. “Я з самим Кузьміним-Караваєвим у преферанс граю”, – пишався хлопець. Захоплення зеленоокою
Та саме Мері допомогла Іванові побачити страшну прірву між панами й простими людьми, коли висловила своє презирство до знедоленого народу.
Зіна, покоївка Кузьміних-Караваєвих, так і не змогла побачити цієї прірви, бо разом із панами насміхалась над своєю матір’ю, соромлячись її мови, поведінки й простого одягу. Іван, спостерігаючи за тим, як ганьбили жінку-матір, раптом згадав і свою матусю, і її заповіт. “Як же я міг переступити через її останнє святе слово?..” Неможливо знайти щастя серед тих, хто зневажає
Так слово матері допомогло Іванові знайти правильний шлях у житті й не втратити себе.
Кожна мати бажає своїй дитині тільки добра. Її мудрі поради застерігають нас від неправильних кроків, а її святе слово захищає від зла і наповнює наші серця найкращими людськими почуттями.
“Я не можу бути там, де зневажають мій народ” (за повістю “Слово матері”)
Доля творів Бориса Антоненка-Давидовича була непростою. Ім’я цього письменника мало знайоме українському читачеві. Його творчість за радянських часів замовчувалася, не виходили його книжки.
Сьогодні ми значно більше знаємо про творчу спадщину цієї обдарованої людини. Є від чого засмутитися: надзвичайно талановитий письменник, романіст, повістяр, новеліст, репортер знайшов свого читача лише після своєї смерті. Його твори людяні й щирі. Антоненко-Давидович торкається в них загальнолюдських цінностей.
Коли гортаєш сторінки повісті “Слово матері”, серце стискається від того, що існують люди, які зневажають свою мову, свій народ, тобто свої духовні корені.
Найважливішим для сім’ї коваля Сметани було те, щоб син Івасик умів читати. У домі коваля була єдина книжка – об’єкт великої пошани – Шевченків “Кобзар”. Цю книжку за слушної нагоди читали в колі сім’ї з великим задоволенням.
Дуже важко було батькові, проте він знайшов таку можливість і відправив сина навчатися в місто. Приїзд Івася на канікули приніс першу несподіванку. Хлопчик привітався з матір’ю словами: “Бонжур, мамаша!” Жінка дивилася на свою дитину переляканими очима. Мати надзвичайно образилася. Виявляється, спілкуючись із панами, Івась почав забувати свої духовні витоки. Автор від імені Івася каже: “Мати скрушно похитала головою й із таким жалем подивилася, наче мене тяжко покалічили на все життя”.
Після смерті матері сім’я коваля переїхала до міста. Там Івасик
Потоваришував із сином вельми поважної людини – Анемподистом. Час плине швидко. Уже забув Івась материне застереження горнутися до роботящих, до простих людей. Аж ось одного разу хлопець побачив справжнє обличчя панів, і ніби полуда впала з його очей. У місті гастролювала популярна в народі трупа Саксаганського. Іван був у повному захваті. Він відчув себе часткою знедоленого й скривдженого українського народу. І саме в хвилину, коли хлопець відчував душевне піднесення, йому, так би мовити, плюнули в душу. І зробила це дівчина, яку він щиро покохав. Іван побачив, як щось хиже на мить з’явилося в красивих очах панночки. Вперше за довгий час хлопець згадав слова матері. Це наповнило його душу смутком, опалило її болем.
Вдруге Іван згадав слова матері за декілька днів, завітавши до Караваєвих. Він відвідував їх востаннє, але саме в цей час стався некрасивий випадок. На прикладі цих людей, до яких Іван добре ставився, хлопець відчув і назавжди зрозумів, як пани ставляться до селян і взагалі до простих людей.
До селянської дівчини Зіньки приїхала мати. Усі соромилися її вбогої одежі. Селянка не діждалася від паничів доброго ставлення до себе. Так само повелася і її дочка Зінька. Мати стояла на веранді, а над нею сміялися, кепкували з неї, кричали, а рідна дочка ладна була з усіма разом знущатися з бідної засмученої жінки. Селянка заплакала гіркими слізьми жалю й образи. Цей випадок обурив Івана. Він пішов із цього високого товариства, гнівно кинувши в обличчя панам, що не може знаходитися там, де зневажають його рідний народ.
Коли я читав повість, то переживав змішані почуття. Спочатку мені було сумно й соромно за Івася, який не послухався материних порад. Потім стало зрозуміло, що хлопець із часом збагнув серцем право
Ту та мудрість тих слів. Пани виявилися для Івана Сметани духовно далекими, чужими. Автор на протязі повісті примушує читача змінити своє ставлення до головного героя, який духовно зростає. Такі чудові твори, як повість Бориса Антоненка-Давидовича “Слово матері”, наводять на роздуми про те, що Вітчизна – наша друга мати і її треба берегти як найдорожчу в світі цінність.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Слово матері – святе (за повістю “Слово матері”) (1 варіант) Повість “Слово матері” талановитого письменника Бориса Антоненка-Давидовича дає нам уявлення про те, як може скластися життя людей, які відцурались свого народу. Відірвавшись від своїх, вони не прибились до чужих і так і залишились назавжди “скаліченими на безвік”. Головний герой повісті – Іван Сметана, син простих селян. Наділений гарними розумовими здібностями, хлопець зумів добре скласти екзамени […]...
- Вірність материнському заповіту (за повістю Б. Антоненка-Давидовича “Слово матері”) Борис Антоненко-Давидович до шести років зростав у російськомовному середовищі, адже батько працював у Брянську машиністом. Та саме родина дала йому національний характер: бабуся Олександра вчила онука берегти пам’ять про свій рід, плекала любов до рідної мови, виховувала в ньому почуття національної гідності. Повість “Слово матері” письменник присвятив своїй родині. Образи цього твору багато в чому […]...
- “Я не можу бути там, де зневажають мій народ” (За повістю Б. Антоненка-Давидовича “Слово матері”) Доля творів Бориса Антоненка-Давидовича була непростою. Ім’я цього письменника практично мало знайоме українському читачеві. Його творчість за радянських часів замовчувалася, не виходили його книжки. Сьогодні ми значно більше знаємо про творчу спадщину цієї обдарованої людини. Є від чого засмутитися: надзвичайно талановитий письменник, романіст, повістяр, новеліст, репортер знайшов свого читача лише після своєї смерті. Його твори […]...
- Слово матері – Антоненко-давидович Борис (дуже стисло) Події відбуваються на початку XX ст. У родині коваля Сметани, який дуже любив читати, була тільки одна книжка – “Кобзар” Тараса Шевченка. Тому він часто вечорами читав її своїй родині – жінці й синові Івану. Іван добре закінчив церковнопарафіяльну школу, батько вирішив віддати його у гімназію. Мати глибоко переживала розлуку з сином. Склавши добре вступні […]...
- Слово Тараса Шевченка і Святе Письмо (курсова робота) Курсова робота На тему: Слово Тараса Шевченка і Святе Письмо Зміст I. Вступ. Тарас Шевченко – національний пророк… … … … … … … … … … … … … .3 1.Тарас Шевченко. Посланіє “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Украаїні моє дружнє посланіє”… … … .7 2.”Псалми […]...
- Засудження бездуховності у творі “Слово матері” Ім’я українського письменника Б. Антоненка-Давидовича донедавна було майже невідоме читачам, бо твори його заборонялися, виключалися з літературного процесу. Проте сьогодні ми маємо можливість ближче познайомитися з творчістю цього письменника, який і у складних суспільних умовах продовжував відстоювати право української мови на існування. “… Може, й справді, нам бракує часто тої “твердості” щоб створити умови, за […]...
- Мрії матері-кріпачки про вільне життя сина (за поезією “Сон”) (1 варіант) Доба кріпацтва була жахливим часом. Людина не просто працювала на когось, а належала пану, як звичайна річ, яку можна було і купити, і продати. Тарас Шевченко сам народився у кріпацькій родині, тому розумів, що значить бути кріпаком. У центрі поезії “Сон” – образ матері-кріпачки, яка працює на панщині, а коли видається вільна хвилинка, біжить до […]...
- Ставлення до матері (за віршем “Пішачок”) (2 варіант) Мене неприємно вразила ситуація у вірші “Пішачок” Д. Павличка: син відцурався своєї рідної матері бо вона проста селянська жінка. А він працює в міністерстві. Мати ж іде няньчити чуже немовля. Цей “панич” робить вигляд, що не знає її. А мати: … заворожена сином, щаслива. Син ще “пішачок”, у нього немає державного автомобіля, але автор радий […]...
- Величальна пісня Матері (образ матері у творчості українських поетів) Мама. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і лагідні руки, найвірніше і найчутливіше серце – в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят, – тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя […]...
- Ставлення до матері (за віршем “Пішачок”) (1 варіант) Хочеться зразу сказати, що батьки – це ті люди, яким я завдячую своїм життям. Батьки знаходяться поруч усе життя, вони переживають зі мною усі мої негаразди, вони годують і одягають мене, вони завжди ладні прийти мені на допомогу. І тому батьків треба любити і шанувати, незважаючи на те, хто вони – освічені інтелігенти чи прості […]...
- Продовження традицій Т. Шевченка та народних дум у зображенні матері-страдниці (за поемою І. Ф. Драча “Чорнобильська мадонна”) (1 варіант) Актуальність – одна з головних ознак творів відомого сучасного поета Івана Драча. Будучи відомим як громадський діяч, він вступає у непримиренну боротьбу із суспільним злом, завжди вчасно відгукується на події, що відбуваються як у світі, так і в Україні. Нищівна сила слова, притаманна Івану Драчу, діє як сильний удар по “хворобах” суспільства – бюрократизму, моральній […]...
- Слово матері – Антоненко-давидович Борис (cкорочено) (1899-1984) Якби ви знали, паничі… Тарас Шевченко Це оповідання розповів один пенсіонер. Як і я, він прийшов до нашого спільного знайомого, начальника цеху великого київського заводу. Ми вели розмову про стиляг та бешкетників, у яких через футбол голова часто відстає у своєму розвитку від ніг. Господиня поскаржилася на нинішню молодь, які не слухають і мало […]...
- Слово матері скорочено – Антоненко-Давидович Борис (1899-1984) Якби ви знали, паничі… Тарас Шевченко Це оповідання розповів один пенсіонер. Як і я, він прийшов до нашого спільного знайомого, начальника цеху великого київського заводу. Ми вели розмову про стиляг та бешкетників, у яких через футбол голова часто відстає у своєму розвитку від ніг. Господиня поскаржилася на нинішню молодь, які не слухають і мало […]...
- Ставлення до матері (за віршем “Пішачок”) (3 варіант) Кожний із нас завдячує своїм народженням батькам, особливо матері. Саме мати не тільки дає початок новому життю, а й є найближчою людиною своїй дитині протягом всього життя. Сумно спостерігати, коли рідна дитина зневажає матір. Подібну ситуацію зображує Дмитро Павличко у вірші “Пішачок”. У цій поезії автор порівнює матір з Правдою. Чому? Бо у неї: Руки […]...
- Образ рушника як нерозривного зв’язку матері та дітей (за віршем “Пісня про рушник”) (1 варіант) В душі кожної людини завжди живе згадка про рідну домівку, про рідну матір. Не став винятком і А. Малишко. Через усю його творчість пройшла тема безмежної любові до матері – тієї людини, що дала тобі життя, що навчила “по правді жити”. Низько вклоняється поет своїй матері, розуміючи, що саме вона стала для нього своєрідним символом […]...
- Мрії матері-кріпачки про вільне життя сина (за поезією “Сон”) (2 варіант) Як відомо, Т. Шевченко народився за часів кріпаччини, тому вся його творчість пронизана мріями про вільне життя. Найбільше він бажав бачити свій народ вільним. Тому більшість його творів присвячена саме цій темі. Вірш “Сон” вже з перших рядків повідомляє, що мова піде про жінку-кріпачку: На панщині пшеницю жала, Втомилася… Спочатку автор малює картину виснажливої праці […]...
- Трагедія закоханих Івана та Марічки (за повістю М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”) (1 варіант) Світова література має у своїй скарбниці багато історій трагічного кохання, багато закоханих героїв, мрії яких так і не здійснилися. Трістан та Ізольда, Ромео та Джульетта, Паоло та Франческа і ще багато-багато закоханих, яких розлучила чи доля, чи злість та ненависть інших людей. Михайло Коцюбинський додав до цього переліку ще одну пару – Івана та Марічку, […]...
- Трагічна доля матері в поемі “Катерина” (1 варіант) Поема “Катерина” належить до творів, що ввійшли до “Кобзаря”. Вона присвячена В. Жуковському на згадку про 22 квітня 1838 року – рік викупу Т. Шевченка з кріпацтва. У поемі розповідається про зведення селянської дівчини спокусником, що належав до іншого соціального стану. Трагедія Катерини полягає в тому, що вона безоглядно покохала і вірила, що сімейне життя […]...
- Розкриття єдності образу матері-людини з образом Матері-Батьківщини у “Лебедях материнства” Василя Симоненка Розкриття єдності образу матері-людини з образом Матері-Батьківщини у “Лебедях материнства” Василя Симоненка Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. / В. Симоненко / Письменники – виразники поетичної душі свого народу. Ним був і Василь Симоненко, що навічно зостався молодим заспівувачем поезії другого повоєнного десятиліття. У його поезії “Лебеді материнства” стікаються воєдино […]...
- Мрії матері-кріпачки про вільне життя сина (за поезією “Сон”) (3 варіант) Вірш “Сон” був написаний Т. Г. Шевченком у Санкт-Петербурзі в 1858 році. У ньому поет змальовує долю матері-кріпачки. Вона тяжко працює на полі, а потім іде не спочивати, а годувати сина, який теж Там, на полі. Поки вона годувала сина, задрімала. І наснився їй сон про щасливу долю дитини: син вільний, оженився на вільній, у […]...
- Образ рушника як нерозривного зв’язку матері та дітей (за віршем “Пісня про рушник”) (3 варіант) Вечорами в хаті Малишків бриніла то весела, то сумовита неньчина пісня. Вона чарувала малого хлопця і навівала незвичні для нього почуття, Вона відкрила малому Андрію чарівний світ народних звичаїв та пісень. Мати стала для хлопця провідником до царства пісенності та щирих людських взаємин. Від матері у нього – любов до народних мелодій і рідного слова. […]...
- Трагічна доля матері в поемі “Катерина” (2 варіант) Багато трагедій зазнав український народ у XIX столітті. Він страждав і через неволю, і через нестатки, і від тяжкої праці. Особливо тяжкою була доля жінки. У поемі “Катерина” Т. Шевченко показав трагедію звичайної дівчинки-селянки, причиною якої стало її кохання до москаля. Катерина кохала щиро і безоглядно. Вона вірила своєму Йванові, а він просто познущався над […]...
- Слово – найдорожчий скарб народу (за поезією “Мова”) (2 варіант) Максим Тадейович Рильський народився в Києві в 1895 році. Його батько був етнографом, фольклористом і громадським діячем. Мати була простою селянкою. Зростав він у селі під Києвом, грався з сільськими хлопчаками, тому й знав злигодні їхнього життя. Великий вплив на формування світогляду майбутнього поета мав композитор М. Лисенко. У ті роки, як він сам згадував, […]...
- “Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (2 варіант) Лариса Петрівна Косач чи, як вона більше відома, Леся Українка, була дійсно великою жінкою. Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч – і це лише мала частина її обдарувань. Леся Українка була першою серед тих, хто розпочинав нову українську літературу, хто прагнув вивести її на світовий рівень, позбавивши ознак хуторянства, замкненості. Проте ця жінка особлива не […]...
- “… І перед нею помолюсь, мов перед образом святим тієї матері святої” (образ матері у творах Т. Шевченка) Рано втративши матір, яку “ще молодою у могилу нужда та праця положили”, Т. Г. Шевченко все життя тяжко відчував своє сирітство. Йому все життя бракувало материнського піклування, материнської ніжності. Можливо, саме тому поет з особливою повагою звик ставитися до материнства. І це відбилося у його творчості. Гортаючи сторінки “Кобзаря”, ми постійно зустрічаємо образи матерів. Різні […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (3 варіант) Летить над просторами нашої рідної землі щира українська пісня, зігріваючи душу та бентежачи серце; від краю до краю чутно знайомі до болю мелодійні звуки. Це – українська мова. Від неї не може відцуратися справжній патріот, її не може забути той, хто хоч раз у житті почув її чудові переливи. Тому не треба чому дивуватися, що […]...
- “Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (3 варіант) У творчості всіх великих поетів обов’язково є вірші, присвячені слову – його силі, його призначенню в житті суспільства. Інакше й не може бути, адже, прийшовши в літературу, письменник повинен добре усвідомлювати свою мету і своє місце в мистецтві слова. Леся Українка розуміла своє покликання як служіння народові. Розуміла й діяла, не відступаючи від переконань – […]...
- Образ матері у творах Т. Шевченка Образ матері у творах Т. Шевченка Матір… Це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. Мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. Т. Шевченко теж звертався до цієї теми. Образ матері у творах Т. Шевченка – це образ жінки-страдниці, жінки, […]...
- Вираження глибокої синівської любові поета до матері Вітчизни (за поезією “Україно моя, моя люба Вкраїно… “) (2 варіант) В. Стус називав П. Тичину “феноменом доби”. Так, цей поет є одним з найталановитіших митців, що прославляли Україну. “У світі небагато є поетів, які так глибоко відчувають слово, як Тичина… Кожне слово складається із змісту й мелодії. І саме мелодію слова вмів чути й передавати П. Тичина”, – писав про нього П. Панч. Тому багато […]...
- Страдницький образ матері в новелі М. Хвильового “Я ( Романтика)” (2 варіант) Матуся! Це вона оберігає ніжною колисковою наш сон у дитинстві. Це вона вчить нас жити за законами любові і правди. Це вона не дає нам спіткнутися на життєвих дорогах, пробуджує совість, оберігає від ганьби. Так хочеться стати перед тобою на коліна, перед твоєю любов’ю і добротою, перед мужністю і ніжністю твоєю. У напій уяві образ […]...
- Продовження традицій Т. Шевченка та народних дум у зображенні матері-страдниці (за поемою І. Ф. Драча “Чорнобильська мадонна”) (2 варіант) Хто з наших поетів хотів би називатися “сином Тараса Шевченка”? Та, мабуть, кожний. Адже безсмертний Кобзар став мудрістю нашої нації, проголосивши її право на існування, оспівавши її вільне буття. Він першим закликав своїх сучасників та нащадків думати про кожен свій крок, про свою відповідальність перед народом. Чому свою поему “Чорнобильська мадонна” Іван Драч починає словами […]...
- Трагедія закоханих Івана та Марічки (за повістю М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”) (2 варіант) Повість “Тіні забутих предків” є справжньою перлиною української класичної літератури. Одночасно цей твір є і своєрідною даниною новим течіям європейської літератури, естетикою яких так цікавився письменник. У повісті Коцюбинський намагався втілити естетичну концепцію краси людського буття, вписаного в життя природне, наповнене насолодою мистецтва й чистого почуття. Історія кохання Івана та Марічки, головних героїв повісті, виходить […]...
- Погані діти – велике нещастя матері (за романом П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”) (2 варіант) Немає більшого на світі горя, коли батьки втрачають своїх дорослих дітей. Іноді нагла смерть наздоганяє людину, що стає страшною трагедією для всіх оточуючих, у першу чергу, матері й батька. Проте не меншого болю завдають батькам катастрофічні помилки дітей, які призводять до руйнації особистості, перекручення й зневажання всіх людських моральних принципів. Із циклу поезій Анни Ахматової […]...
- Образ рушника як нерозривного зв’язку матері та дітей (за віршем “Пісня про рушник”) (2 варіант) Колись, мабуть, прийшла нашим предкам щаслива думка дарувати на згадку про себе, про рідну домівку вишитий рушник. Рушниками оздоблювали світлиці у хатах, дівчата подавали рушники на сватанні, а потім ставали на них разом з нареченим під час весілля. Рушник ніби став одвічним символом життя українців, бо супроводжував їх всюди. Тому і не дивно, що коли […]...
- Слово Кобзаря – гостра зброя в руках народу (за поезією “На роковини Шевченка”) (3 варіант) Слово – єдина зброя в боротьбі з кривдою і неправдою. Поет, озброєний словом, повинен стати ватажком рідного народу й активно діяти на його користь. Великий Кобзар своїми творами прокладав шлях розвитку нової української літератури, і цим шляхом пішли наступні покоління письменників. Леся Українка народилась через десять років після смерті Шевченка. Творчість Великого Кобзаря будила любов […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (4 варіант) Хто голодував, той ніколи не викине в сміття шматок хліба. Хто пройшов пекло війни, не буде співати гімнів кривавому богу Аресу. Кому затикали рота, відбираючи останній скарб, рідну мову, ніколи не забуде цього, він, як дзвонар у набат під час пожежі, буде скликати людей до захисту рідного слова. Таким дзвонарем є Дмитро Павличко. Син лісоруба, […]...
- Образ юної українки (за повістю “Орли”) (IV варіант) В повісті Богдана Лепкого “Орли” змальовуються часи, коли Москва посилювала притискання України, коли російський цар Петро І намагався міцно і надовго приєднати Україну до Росії. Посилювалось гноблення нашого народу, знищувалась його історія, пам’ять, мова. “Часи були страшні: за одне слово можна було заплатити здоров’ям, а то й життям”. Ось “почепили москалі” черговий “папір на магістраті”. […]...
- Трагічна доля матері в поемі “Катерина” (IV варіант) Українська жінка, її характер, її душа, її доля були темою багатьох віршів та поем Т. Г. Шевченка. Достатньо лише перелічити такі з них, як “Тополя”, “Причинна”, “Слепая”, “Відьма”, “Сова”, “Наймичка”. Одним із вражаючих образів є образ довірливої Катерини із однойменної поеми. Трагедія Катерини – це рядова, дуже поширена, на жаль, за всяких часів, трагедія зрадженої […]...
- Матері лист напишу – Чубач Ганна Матері лист напішу. Кожне слово від самого серця: “Як воно вдома?: Як воно вам, Рідна матусю, живеться?” Матері лист напишу. Щиро про все розпитаю. Літери – круглі, Moвa – чітка. Мати – помалу чітає. Слово єднаю до слова, Потім – на пошту несу Нашу беззвучну розмову, Нашу душевну краасу. Доня сміється: “Ти – надрукуй!” Як […]...
- “Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (1 варіант) Багато всього сказано про незабутню Лесю Українку, але хіба ж можна сказати все про цю неординарну й цікаву особистість? Хвору й слабосилу дівчину, яка страждала на туберкульоз кісток, І. Я. Франко називав “трохи чи не поодиноким мужчиною на всю соборну Україну”, схиляючись перед її мужністю жити. Понад усе любила Леся Українка рідну землю, страждала через […]...
Твір на тему дорогою ціною здобувни волю.