Соціально-побутові пісні – українська література



ПАСПОРТ ДО ТЕМИ

Соціально-побутові пісні – це великий масив епічних народнопісенних творів про економічні та політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі.

Цикли:

    Козацькі; Гайдамацькі; Рекрутські; Солдатські (жовнірські); Бурлацькі; Заробітчанські (строкарські); Чумацькі; Кріпацькі; Наймитські; Родинні; Сирітські.

Соціально-побутові пісні різнопланові і за тематикою, і за сюжетами, і за мотивами,

і за колоритністю образів. Для них характерне поєднання реалістичної конкретності з метафорично-символічною образністю, вони багаті на традиційні для народного епосу метафори, постійні епітети, порівняння. Це пісні про гірку долю простого люду в умовах тоталітарних режимів, соціальну не
рівність, громадські, родинні, побутові конфлікти, природне віковічне прагнення народу до волі, пошуки шляхів до кращого життя тощо.

За тематичними і жанровими ознаками соціально-побутові пісні поділяють на такі цикли: Козацькі, гайдамацькі, рекрутські, солдатські (жовнірські), бурлацькі, заробітчанські (строкарські),

чумацькі, кріпацькі, наймитські, родинні, сирітські та ін. Кожен з цих циклів має свої особливості, але всі вони об’єднані соціальними мотивами і найкраще характеризують певну історичну епоху.

Розвитку суспільно-побутових пісень сприяли різні життєві події. Із плином часу в цих піснях можна спостерігати нашарування різних епох, що свідчить про те, що цей різновид народних пісень переплітався з багатьма жанрами та сюжетами народної пісенності.

Козацькі пісні найтісніше пов’язані з історією нашого народу. У них оспівано героїзм захисників рідної землі, їхню готовність пожертвувати родинним затишком і навіть життям. Саме в козацьких піснях найвідчутнішим є мотиви прощання з родиною та героїчної загибелі козака. Надзвичайно романтично відтворено картину проводів запорозького війська у пісні “Ой на горі да женці жнуть”: хвилюються дозрілі жита, женці жнуть пшеницю, а коли розігнули натомлені спини, помічають неподалік військо запорозьке; ось упізнаваний усіма ще молодий Дорошенко, а ось і досвідчений Сагайдачний з його постійними супутниками – тютюном і люлькою. У піснях цього циклу передусім зображено емоції героя, а не самі вчинки (їх здебільшого відтворено в історичних піснях). Тужливий настрій самотнього, безталанного козака, його загибель тонко передано в пісні “Стоїть явір над водою”.

Материн розпач і біль емоційно відтворено в козацькій пісні “Гомін, гомін по діброві”. Ця пісня оригінальна тим, що побудована на діалозі матері, яка не хоче відпускати сина на вірну смерть, і сина, який намагається заспокоїти неньку. На перший погляд, слова матері видаються прокльонами, але це лише на перший погляд; насправді ж мати своїми емоційними й зболеними словами застерігає сина, щоб той передумав і не йшов у козацький похід. Зворушливою є остання частина пісні, де мати виявляє всю свою лагідність до сина; ця сцена родинна, а значить, тепла й лагідна:

Вернись, сину, додомоньку,

Змию, зчешу головоньку

Та постелю постеленьку.

Розквіт чумацтва в Україні припадає на XVIII – початок XIX ст., хоча відомий з XV ст. Чумаки здебільшого торгували сіллю та рибою, яку привозили волами з берегів Азовського й Чорного морів та з Дону. Чумацьке життя в дорозі, напади грабіжників на чумаків, розлука з родиною, смерть чумака в дорозі відображено в піснях цього циклу. У чумацьких піснях часто розповідається й про причини, які змушували селян чумакувати:

Ой тим же я чумакую,

Що так мені лучче жити:

На панщину не ходити,

Подушного не платити.

Не завжди надії чумака справджувалися: повертався він з Дону лише з батіжком в руках (“Над річкою бережком”), а то й не повертався взагалі (“Ой у полі та криниченька”).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему українське це модно.
Ви зараз читаєте: Соціально-побутові пісні – українська література