Софіти погасли
Софіти погасли. Глядачі розійшлись. Вона зосталась сама. Одна. Сиділа посеред сцени, розпростерта, роздавлена, повністю знищена. Провал. Повний провал. ЇЇ танець не зрозуміли. Не вдивились, не відчули. Боліла підвернута нога. Ірена заломила руки за голову. Хотілось плакати, чи то кричати. Але сліз не було. Очі були сухими. Хотілось кричати на весь світ, поплакатись самому Богу. Ніхто, ніхто не чув її тут – одну, самотню, нікому не потрібну. І вона закричала, на весь зал, до всіх тих невидимих глядачів, що не давно її освистали. Що вони розуміли в танці ці всі знавці, експерти, поціновувачі. Це вона з дитинства, без матері, без батька… кругла сирота, вчилася кожному руху сама, так як розуміла її душа. Ну і що, що з дитбудинку? Хіба ж вона не достойна кращого? Колись прийшов на концерт до них один маститий продюсер. Відбирати таланти до якогось конкурсу, мов хай і цим дітям трохи світла внесемо. Покажемо життя, підтримаємо… Підтримали, п о к а з а л и ж и т т я…
Вірші Хотілось плакати
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Антонич Богдан-Ігор – дума про плакати Рядами, рядами, рядами, Довгими смугами, над кам’яними бруками Висимо, Лежимо, Сидимо Ми на мурах розіп’яті, Ми плакати, плакати, плакати. І вдень і вніч ми все одні, У вдень і вніч ми все різні, Міняємося, Минаємося, Кидаємося В безвістя Серед міста. Ми розвійні вулиць брати, Ми плакати, плакати, плакати. А над нами небо плине, А над […]...
- Ти серце заставляєш вириватись із грудей Ти серце заставляєш вириватись із грудей, Ні, не любов’ю і не ласкою – мовчанням. Хоч не читаєш ти моїх віршів, статей, Та все ж пишу – це зменшує страждання. Твоє мовчання голосніше крику, А почуття десь загубились в тишині. Я не рахую, я вже збилась з ліку, Скільки ударів ти наніс мені. Ти б’єш словами, […]...
- Тарас Шевченко – Не женися на багатій Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати. Оженись на вольній волі, На козацькій долі: Яка буде, така й буде, Чи гола, то й гола. Та ніхто не докучає І не розважає – Чого болить і де болить, Ніхто не питає. Удвох, кажуть, і плакати Мов легше […]...
- Ти п’єш мою кров Ти п’єш мою кров, Немов келих вина, Я терплю тебе знов, Не моя це вина. Ти зло. Ти вампір. Ти п’єш мою душу, Ти смієшся до пір Що аж плакати мушу Ти керуєш усім, В тебе серце холодне, Ти плюєш у лице Я ж – немов у безодні. Так не буде завжди, Я тобі обіцяю, […]...
- Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на шию. Вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити. Її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити […]...
- Олена Теліга – Радість Ой, не знаю, що то за причина – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон-xлопчина. До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, як метелиця, Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли. І сама я на ногах не встою, Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю […]...
- Юра Матвійчук – Знаєте Знаєте, Навіть якби на вулиці, Було все одного кольору, наприклад білого, Як чистий листок паперу, Чи помаранчевого, як сонце, Або жовтого як лимон, Я б все одно відчув, що за вікном осінь… Це специфічне відчуття її в крові, У голові, в усьому, Навіть у поведінці своїй і оточуючих… , Я знаю, що це осінь… Вона […]...
- Єлизавета Замана – знаєте, а мені зовсім не холодно Знаєте, а мені зовсім не холодно, Коли вітер продуває до кісток. Це мабуть так зараз модно – У людях шукати прихисток Гріти долоні чиїмись плечима, Пекучі вуста холодити вином, І проганяти думки “ну чужі ми” Вкотре говорячи “нам добре разом”… Натхнення шукати в піснях і мовчанні – Різнить словниковий запас, Безглуздо кричати в обридлій вітальні […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
- Сама, в цьому світі без тебе сама Сама, в цьому світі без тебе сама… Ти пішов а я? я залишилася одна! А всю самотність я вже випила до дна! Сама без тебе я сама! Люблю тебе! та тобі вже все одно… Юнацьких літ цих не забуду! Бо залишив ти мене саму… І завжди тебе пам’ятати буду! Мені боляче та ніхто не чує… […]...
- Олександр Олесь – “Схилив я голову і йду поволі… “ Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів веселий Давно-давно помалу стих, Як пісня матері моєї, Як гомін друзів молодих. Іду… Усім чужий, далекий… Ніхто не скаже: “Брате мій!” Ніхто руки мені не стисне В землі холодній і німій. І коли я впаду […]...
- Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
- Василь Стус – Б’ється серце, як пташа німе Б’ється серце, як пташа німе, Буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, А не діжде – буде плакати. Будуть сипати сухі сніги, Будуть ще й дощі періщити, Посмурніють вірні вороги, А зрадливі друзі – тішитись, Що одної голови нема І не буде вже повіки-вік, Лиш затужить по тобі зима, По бідасі чоловікові. Скоро смерть мене в […]...
- Роман Штігер – Lose yourself Порцелянові сни розбиваються веснами Немов воду веслами сікти Ні я Ні ти Не знаємо вчорашньої миттєвості Стій Зажди Не йди Ми тіні що дремось постійно по стінах і Танемо снігом весною як листя Що сиплеться повільно по вікнах Покірно носимо вірші з кавою у ліжко Трохи голосно мабуть мовчимо І постіль міняємо на чисту Викреслюємо […]...
- Віктор Забіла – Човник ЧОВНИК Чи довго я, нещасний, Буду так крушиться? Пора б уже перестати Скучать да нудиться! Пливе човник без весельця, К берегу звертає, Ніхто човником не править – Вітром прибиває; І до берега причаливсь Да й остановився, Не найшлось і там нікого, Кому б він згодився. Не було йому спокійно З берега лежати; Знай, все стукався […]...
- Ірина Галинич – Ти ж таки поет Не сковуй риму! Ти ж таки поет. Скасуй для неї всі кордони! Нехай вона й – невільний силует, Але ж в тобі вона бездонна. Не дай украсти цензору красу Твоєї рими – матері твоєї! Ти подаруй словам загострену косу Нехай та стне із цензора ідеї! Або ковтни ти критику їдку. Нехай і критик трохи погордує. […]...
- Оксана Боровець – Все прозоро. Вона говорить, я – на межі Все прозоро. Вона говорить, я – на межі. Я кажу: це провал, у цьому немає сенсу. Паперова богине, зжалься… Віщунко стресу, Дівчина з каси повернення платежів. Подивися, державна жрице, що я приніс, І коштовні каміння, і золото, і цукерки. Це усе навзамін одного – відпустки клерка, На яку я збирав роками коту під хвіст. А […]...
- Ольжич Олег – Пророк Не сняться літа дитинні, Не маряться дні юнацькі. Дівчата з горбів зелених Давно не сходять до танцю. Давно не збирають смокви, Не душать важкі виногрона. Річки течуть не водою – Камінням сухим і чорним. О очі мої гарячі, Уства мої сірі, спраглі, Що бачите тільки Сонце, Щоб тільки кричати Правду! Щоб жовкли жіночі лиця, Щоб […]...
- Тарас Марищук – Боляче втрачати близьких Боляче втрачати близьких, Особливо тих, що були весь час далеко. Боляче втрачати молодих, Бо думав, що буде час про все сказати: Творчі здобутки, емоційні сплески.. Але зараз варто мовчати. Мовчати про біль, про все мовчати. Прийти одного дня на кладовище, І тільки там, на самоті із написом нагробним, Дозволити собі! кричати! Про все що наболіло, […]...
- Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
- Ольжич Олег – Межа По рівній грані двох світів ідеш, Що, наче скло, невидима і гостра. І тягне, рве глибинами без меж Одкрите серце ненаситний простір. Ступи ліворуч: легкий буде спад, Повільні луки, мляві серпантини. Від інтелекту через хліб назад До жаху і бєзсилости клітини. А вправо ступиш – прірва і провал, І знову сплеск, і в клекотінні виру […]...
- Леся Українка – “То була тиха ніч чарівниця… “ То була тиха ніч чарівниця, Покривалом спокійним, широким Простелилась вона над селом, Прокидалась край неба зірниця, Мов над озером тихим, глибоким Лебідь сплескував білим крилом. І за кожним тим сплеском яскравим Серце кидалось, розпачем билось, Замирало в тяжкій боротьбі. Я змаганням втомилась кривавим, І мені заспівати хотілось Лебединую пісню собі....
- Ліля Колісник – Із крайності в крайність кидатися Із крайності в крайність кидатися – Така є жіноча натура. То плакати, то сміятися, Справжнісінька авантюра. Легкою ходою… розкішна Під зливою і у спеку Крокує вона потішно, Не для інших, а просто для себе. Зацікавлені погляди ловить: Витончена, манірна Із подихом бризу говорить, Вона власній моді вірна. А жоден і не дізнається, Що коїть в […]...
- Надя Ковалюк – То був не сон, клянусь тобі, не сон То був не сон, клянусь тобі, не сон – Я бачила душею, не очима, Як поспіхом щури ішли на трон І по-новому жити всіх учили. Мій берег Мрій став берегом Золи́. Там схожі на уламки Атлантиди, Безкрилі чорні лебеді пливли Й прощались, замість того, щоб любити. І замість снігу – тінню з висоти Дивився ворон […]...
- Богдан Рапп – Таке бува в четвертій ранку Таке бува в четвертій ранку, Сценарій підкорився тиші, Вже не далеко до світанку, На мить нам Бог весь світ залишив. Тоді усе здається ближчим, Дешевшим, теплим, не глибоким. У наших мріях сонце нижче, І люди в них добріші трохи. Заллється змістом все таємне, Покірні нам моря і гори, Кохання нам завжди взаємне, І виграєм грошей […]...
- Ліна Костенко – Стояла груша, зеленів лісочок Стояла груша, зеленів лісочок. Стояло небо, дивне і сумне. У груші був тоненький голосочок, Вона в дитинство кликала мене. Ми з нею довго в полі говорили, Не чули навіть гуркоту доріг. Мої важкі, мої щоденні брили Старий Сізіф тим часом постеріг. Стояли ми одна супроти одної. Ні з чим не крились, не хотіли йти. Вона […]...
- Матері лист напишу – Чубач Ганна Матері лист напішу. Кожне слово від самого серця: “Як воно вдома?: Як воно вам, Рідна матусю, живеться?” Матері лист напишу. Щиро про все розпитаю. Літери – круглі, Moвa – чітка. Мати – помалу чітає. Слово єднаю до слова, Потім – на пошту несу Нашу беззвучну розмову, Нашу душевну краасу. Доня сміється: “Ти – надрукуй!” Як […]...
- Ірина Ярко – Говорите Говорите – терпи! І я терплю. Та вибачте, терпець уже ввірвався. Я просто не люблю, Так, не люблю, Коли мені до рота “кладуть пальця”. Говорите – іди! І я іду. Але лишень туди, куди захочу, Хай навіть хрест на шиї понесу, Але стерплю. Зумію. Не заплачу. Говорите – скажи! І я кажу. Проте пробачте, це […]...
- Микола Руденко – Поезія – не жарт Поезія – не жарт… Вона – Це теж космічна битва. Вона і мати, і жона, Присяга і молитва… Є тіло, розум і душа – І все це прагне руху. Поезія для нас лиша Живі кристали духу. І кожен отакий кристал – Не паперовий клаптик: У кім вогню астральний шал, Зародження галактик. Якщо серед нових машин […]...
- Юля Миргородська – не клади цукор у каву Не клади цукор у каву Солодше не стане Трохи хай погірчить Потерплю Краще хай попече Й перестане Гіркоту гіркотою зап’ю Не чекай Допивай мою терпкість Хто крім нас вип’є наші гріхи Хто терпітиме нашу відвертість Аж ніхто Тільки ми Ще ковточок. минуле гірчить Приготоване наче з перцем Аж до самого дна Допий Відчуваєш, як солодко […]...
- Любомир Винник – Мовчки сиділа і ковтала мрії Мовчки сиділа і ковтала мрії. Літала в безвісті десь там за хмарами. І опускався сум на її вії, В душі лишаючись палкими шрамами. А потім танцювала до безумності, Своїми рухами зводила з розуму. П’янів весь всесвіт у її присутності І римувалось все, що було прозою. А день тим часом добігав кінця. Світ в поспіху міняв […]...
- Красний Іванко і закляте місто скорочено – Народні казки Якось одна бідна жінка пішла сама до міста. По дорозі зустрівся їй незнайомий чоловік, який сказав, що може виручити її з бідності, якщо вона продасть те, про що сама не знає. Жінка, не здогадуючись, про що йдеться, погодилась. А не знала вона про дитину, яку вже носила під серцем. Коли повернулася додому, в її хаті […]...
- Володимир Самійленко – Непевність Якби знати, що треба жить, І сподіватись, і бажати, То жив би так, щоб кожну мить Для цілі одної віддати, Щоб і хвилини не згубить, – Якби знаття, що треба жить! Якби знаття, що все дарма, Що в руху вічному створіння Мети ніякої нема, – Навіщо радощі й боління, Навіщо нам і жизнь сама, – […]...
- Леся Українка – “дивлюся я на смерть натури… “ Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто щоб не почув тоді мого ридання. Та й по мені не мають сльози лить, – Сама в собі я буду жаль носить. О доленько моя, сповни моє бажання! І так […]...
- Агнеса Цвіт – Ніхто тебе із мене не викине Ніхто тебе із мене не викине. не змусить забути. Як щось неважливе, як невдалу сцену із фільму, Де герої обережно і пильно знову стають на горло /чи то на граблі/ щоб ламало ще довго, Щоб горіло ще довго. і не згасало. Ніхто тебе із мене не витіснить. ніхто не зможе. Навіть ті. які щоночі тебе […]...
- Семенко Михайль – Висвічування Багнесь у безмежності висвічування Від очей женственних перестрінути. Містично-несподівані посвідчування Не хотілось би випадковостями змірювати. Ефірним дротом до глибин пронизаний Я всесвітньо споріднений зі сміливостями. Невже – я схилюся? Непевно згризений Страшними думками-скостенілостями?...
- Любов приходить неодмінно Прийшла весна, і птахи заспівали, А я сиділа знов сумная, Тому, що щастя не дісталось І я нажаль сама зосталась. Усі по парах, всі за руки, І линуть лише пісні звуки, Яку я слухала щодня, І та мов пісня солов*я, Мені у серце уїдалась, Але не плакати старалась. І кожен день себе втрачала, Міняла свої […]...
- Юлія Смаль – Панда Десь в Австралії чи в Азії, Може, навіть в горах Андах, Чи в Америці, чи в Празі, Оселилась дивна панда. У пухнастій шубі модній, Трохи чорній, трохи білій, Навіть леви з нами згодні – Дивна панда, але мила. Панда дуже любить гратись З мавпенятами і вовком, Має маму, має тата І сестричку з білим боком. […]...
- Крістік Хрустік – Я докурюю останню сигарету Я докурюю останню сигарету, Мені боляче та я не плачу знов. Усе в минулому, усе вже стерто, І “Портвейн” уже потрапив в кров. У дзеркалі стоїть вона-минула, А у реальності існую я. Вона померла, назавжди заснула, Залишила мені своє імя. Чорні очі, чорні губи і думки… Я йду гуляти в невідомість, Я поза зоною й […]...
- Зізнання Час летить, забуте минуле До ідеалів ми руки тягнули Молились на них, їх боготворили Залишитись з нами їх ми просили Хотілося щастя, любові, і ласки Але не такий кінець у цієї казки Зруйновано все, до праху згоріло Пішло кудись все, кудись полетіло Хотілось тримати, але все дарма Казки цієї нажаль вже нема А може є […]...
Зовнішні дії ляльковий дім.