Сонце як основа життя прадавніх українців
До Сонця завжди була прикута увага наших пращурів. Без сонця погано, сумно, прохолодно. Сходу сонця чекали, раділи його появі на небі. Образ Сонця наділяли людськими рисами і людськими звичками.
У деяких легендах Сонце, Місяць і зірки були однією великою родиною. Ясен Місяць – пан господар, красне Сонце – дружина його, дрібні зірки – діточки. Про це ще й досі можна почути в різдвяних колядках. Інші легенди розповідають про Сонце і Місяць як про сестру і брата.
Наші пращури вірили, що вранці Сонце прокидалося, вмивалося, виходило з-за
Одна з давніх легенд розповідає про те, як Сонце викрало собі за дружину земну дівчину. Брат пішов шукати свою сестру. Він довго блукав і нарешті дійшов до помешкання Сонця. Сестра боялася, що Сонце спалить її брата. Господар, повернувшись додому, навіть не розгнівався. Він поскаржився на свою долю і запропонував гостеві замінити його на небі наступного дня. Юнак погодився. Вранці Одягнув золоті ризи й поліз на небо. Однак він виявився таким незграбним, що заподіяв Сонцю багато шкоди. Довго потім господар неба лагодив розтрощену драбину і порався у своєму господарстві. Засумувало Сонце, тиждень не з’являлося на небі.
Цією легендою наші пращури підкреслювали значущість Сонця. Його роботу не може виконати звичайна смертна людина.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Чому буває сумне сонце? скорочено – Міфи та легенди українців Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб. Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й […]...
- Твір на тему: Дивосвіт прадавніх слов’ян (твір з народознавства) Дивосвіт прадавніх слов’ян (твір з народознавства) Наші далекі предки жили в мирі та злагоді з природою, яку по-справжньому і обожнювали, і боялися. Тому і наділяли явища природи людськими рисами: розумом, добротою, злом, підступністю. Грози та битви – грізний бог – так можна назвати Перуна, бога блискавки, грому та дощу. Його видимими земними символами вважали кремезний […]...
- Твір на тему: Дивосвіт прадавніх слов’ян Дивосвіт прадавніх слов’ян Здавна в Україні, багатій на хліб та усяке зело, землі, кожна травинка, билинка, тварина чи домашня худоба промовляла до людини близькою і зрозумілою мовою. Від дощу, сонця залежало головне в житті стародавнього та далекого пращура-слов’янина. Тому й намагалися наші далекі предки жити в мирі і злагоді з природою, яку по-справжньому і обожнювали, […]...
- Ой сивая та і зозуленька – Колядки й щедрівки ОЙ СИВАЯ ТА І ЗОЗУЛЕЧКА Ой сивая та і зозулечка. Приспів: Щедрий вечір, добрий вечір, 1 Добрим людям на здоров’я! Усі сади та і облітала, А в одному та і не бувала. А в тім саду три тереми: У першому – красне сонце, У другому – ясен місяць, А в третьому – дрібні зірки. Ясен […]...
- Микола Вінграновський – Що робить сонце уночі Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить місяць по ночах, Коли земля йому в очах, Земля, ромашка і вода, – Тоді він сонце вигляда. Що роблять сонце й місяць вдвох, Коли в снігах біліє мох, На сіножать сніги сніжать І снігурі в […]...
- Олександр Олесь – Заходить сонце Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – сиза казка ночі, Чиїсь ласкаві ніжні очі, Чиїсь зітхання, шелест, шум, І тихий стогін, тихий сум. Ліворуч – місяць ллє проміння, І на воді горить каміння… Ліворуч – місяць іскри ллє, Мов в небі золото […]...
- Двоїста символіка вогню і води у міфах та легендах українців 1. Вогонь як жива істота. (Наші пращури розуміли силу вогню, вбачали в ньому двоїсту символіку. Колись давно вогонь вважався живою істотою з примхливим характером. Він їсть, п’є і спить, як людина. Але якщо його розсердити, він може роздмухати цілу пожежу. Через примхливий характер вогню з’явилися вірування і застереження. Вогонь не можна було топтати, не можна […]...
- Зображення життя українців у повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Зображення життя українців у повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” І. Нечуй-Левицький – класик української літератури, видатний прозаїк-реаліст другої половини XIX століття. Він створив низку високохудожніх оповідань і повістей, у яких відобразив тяжке життя українського народу дореформеного і пореформеного часу. Одним із таких видатних творів письменника є його соціально-побутова повість “Кайдашева сім’я”. У ній І. Нечуй-Левицьким […]...
- Крізь відлуння прадавніх віків Крізь відлуння прадавніх віків, Голос цей знову озветься. Вийшла країна з вогнів, Вона Україною зветься. Ця горда земля козаків. Свободи і волі країна. Вшануймо ж ми наших дідів, Що назвали її Україна. Гляньте на наші Карпати, Мов горда й велична стіна. Й поллється від хати й до хати, Пісня дзвінка як струна. І небо блакиттю […]...
- “Рідна мова – життя духовного основа” Мова – одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється-ожива. Як їх почує!.. (Т. Шевченко) Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, […]...
- Повість про життя давніх українців (“Захар Беркут”) У 1882 р. редакція львівського журналу “Зоря” оголосила конкурс на кращий історичний твір. І. Франко, який на той час перебував під впливом історичних романів Вальтера Скота, також узяв участь у цьому конкурсі. Так з’явилася героїко-романтична історична повість “Захар Беркут”. Збереглося мало документів, які свідчили б про життя й побут давніх українців, тому автор спирався переважно […]...
- Зображення народного життя, побуту і звичаїв та обрядів українців у повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Без минулого немає майбутнього. Якщо прийняти це за істину, то життя селян, так яскраво змальоване І. Нечуєм-Левицьким у повісті “Кайдашева сім’я”, становить великий інтерес. А ще як врахувати, що у багатьох із нас коріння роду тягнеться саме з села. Життя сільських трудівників споконвіку підпорядковувалося хліборобському циклові – оранці, сіянню, жнивам, возовиці, молотьбі. І саме за […]...
- Тарас Шевченко – Сонце заходить, гори чорніють Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває. Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. Ой зоре! зоре! – і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і […]...
- Зображення народного життя, побуту, національного характеру українців у повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Картини минулого яскраво оживають на сторінках соціально-побутової повісті Нечуя-Левицького. який збагатив нашу літературу творами про українську старовину, змальовуючи детально прекрасні місця над Россю, побут та звичаї селян. Поряд з чудовими картинами природи виростають і болючі проблеми пореформеного села, жорстока боротьба за приватну власність, за “твоє” і “моє”. І ця боротьба розділила сім’ю Кайдашів, штовхає сина […]...
- Про вітер скорочено – Міфи та легенди українців Один господар змолотив зерно й почав його віяти. А вітер усе йому заважав. От чоловік і кинув спересердя у нього ніж. Вітер щез, але чоловікові перестало таланити: за що не візьметься – погано скінчить. Пішов чоловік у світ, покинувши господарство. Приходить до одного села, проситься до якоїсь хати переночувати, а господар каже, що не може […]...
- Твір на тему: Народні Легенди – Скарбниця первісних уявлень українців про Всесвіт і людину Народні легенди – скарбниця первісних уявлень українців Про Всесвіт і людину Чому одні дерева восени скидають листя, а інші лишаються зеленими протягом року? Чому сонце щоранку сходить в тому самому місці і щовечора ховається за тими самими пагорбами? Звідки береться вода у струмочку і куди вона потім тече? І чому? І що було спочатку, коли […]...
- Любов до Батьківщини в поезії Тараса Шевченка (За віршами “Сонце заходить, гори чорніють… ” та “І виріс я на чужині… “) З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина, він переймався нещастями покривджених. Ще юнаком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль. Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко написав хвилюючий вірш “І виріс я […]...
- Фольклорно-міфологічна основа п’єси П. Кальдерона “Життя – це сон” Фольклорно-міфологічна основа п’єси П. Кальдерона “Життя – це сон” Творчість Педро Кальдерона де ла Барки, безсумнівно, сьогодні визнана вершиною не лише іспанського, а й європейського бароко. Його п’єси вражають і захоплюють не тільки стильовою довершеністю, а й надзвичайною філософською глибиною і цілим спектром морально-етичних проблем. “Життя – це сон” – саме той твір, який акумулював […]...
- Ольга Анцибор – Чари літньої ночі Літня ніч – поцілунок шовковий, А повітря, як трунок медовий, Зірки в темному небі прекрасні, Ніби очі коханої ясні. Юний хлопець, міцний, як дубочок, Свою милу привів у садочок, Як берізку її обіймає, Пісню їй про кохання співає. Місяць раптом до них нахилився Пильно в очі обом подивився, І сказав: “Збережіть цю хвилину, Я ж […]...
- Твір на тему: Хліб, як сонце, – кажуть люди, Хліб, як сонце, – з нами всюди Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця – це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку – частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших. Ось чому хліб, паляниця – це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю – це поважати тих, хто приймав участь у її […]...
- Володимир Кучерявий – Ти там, де сонце сходить уночі Ти там, де сонце сходить уночі, Я тут – де ніч вкладає всіх у ліжко. Пишу Тобі, що зараз на душі І як до щастя залишилось трішки. Ти там, де всі забули про любов, А я у потойбіччі, де кохання… Якби ж я знав до безлічі багато мов, То мова слів була б, повір, остання. […]...
- Людмила Григоренко – Сонце хліб випікало Лише сонце зійшло, з-за вершечків кудлатих Прохолода нічна в фіранках затремтіла, І гайнула собі, мов налякана з хати У гаї у діброви, немовби на крилах… У вікно вітерець ледь ввірвався відкрито, З першим співом пташок на ранковій порі Сонце піч затопило і старанно в сито Борошняні хмаринки збирало в горі. Притрусило приправ щойно збираних свіжих, […]...
- Коли сідає сонце Коли сідає сонце Стихає шум дощів Ти вигляни в віконце – Навколо ні душі Лишень один трамвайчик Між вулиць колесить Йому вночі самотньо Він вже давно не спить По небу як зернята Розсипались зірки Татусь малим хлопятам Розказує казки І тільки наш трамвайчик Колесами стучить Йому вночі самотньо Він вже давно не спить.. Затихли барабани […]...
- Анатолій Качан – Щедре сонце З неба сонце променисте Зливою лилося На зелене буйнолистя, У дзвінке колосся. Ціле літо по краплині Сонце ми збирали, Обережно у корзини, В кошики складали. Зашуміли в косовицю Ниви урожайні – Це забили у пшениці Крилами комбайни. Трактори заскиртували Сонячне проміння, І над полем заблищало Срібне павутиння. Все тепло своє за літо Сонце розгубило, Ним […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
- Про дощ скорочено – Міфи та легенди українців Є повір’я, що Бог має особливі сховища дощу. Коли треба пустити дощ на землю, Бог посилає пророка Іллю та глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. Часто буває, що дощ ллється кілька днів підряд. Це трапляється тому, що Бог каже глухому янголові: “Ходи там, де чорно”, – а той чує: […]...
- Надя Ковалюк – Журилось сонце – жовтощокий сонях Журилось сонце – жовтощокий сонях У павутинні, сплетенім із хмар. Я так хотіла у твоїх долонях Журбу сховати, але ти – мовчав. Зірки з’являлись – немовлята ночі, Від доторку її чарівних крил. Я почуття, мов зорі, непорочні Просила вберегти, а ти – губив. Ковтала сльози – для душі пігулки, Невольним птахом бився в грудях пульс. […]...
- Людина і сонце в творчості І. Драча Чому болить душа? Чому вона боляща? Чому вона тяжка? Чому все важча її важча? І. Драч У кожного письменника свій шлях до визнання. Але тільки той досягає вершин, хто завжди сам в собі, хто завжди – неповторність. До таких постатей в українській літературі можна віднести Івана Драча, одного з представників тієї плеяди, яка ввійшла в […]...
- Вітер у легендах українців Народ завжди наділяв вітер людськими рисами. Звідки беруться вітри? Де вони зароджуються? Давні люди припускали, що по чотирьох кінцях світу стоять чотири чоловіки з товстими губами і довжелезними вусами. Разом вони дмухали – коли сильніше, коли слабше. Зустрічається в легендах образ сердитого діда з дванадцятьма сестрами-помічницями. Щоб не накликати бурі чи негоди, діда треба задобрювати. […]...
- Дмитро Загул – Сонце і серце Високе сонце! Золотий вогонь Ти вічно сієш у світи холодні. Вони беруть тепло з твоїх долонь, Як жебраки, обдерті та голодні. Як жебраки, обдерті та голодні, Беруть вони життя з твоїх долонь, Хоча й нічим оддячитись не годні Тобі за твій дармований вогонь. Але в тобі, бездонне джерело, Того тепла незгиблені безодні. І скільки ти […]...
- Ірина Лахоцька – Коли сонце зачинить двері Коли сонце зачинить двері І почнеться сезон дощів, Я відточу свою майстерність Грати нотами чистих слів. Я свою заколишу тугу, Переллю всі дива в слова. Як заїхати в душу плугом, То і будуть колись жнива. То і буде ще що зібрати І заколе в душі стерня, Як посипляться слів дукати В перипетіях мого дня. Коли […]...
- Уявлення давніх слов’ян про природні стихії (за “Міфом про Сонце”) Уявлення давніх слов’ян про природні стихії (за “Міфом про Сонце”) І. Відображення в міфах уявлень первісної людини про навколишній світ. (Міфи складалися у ті давні часи, коли людина, ще не маючи достатньо знань про навколишній світ, намагалася пояснити виникнення та будову всесвіту, явища природи, зрозуміти, що впливає на долю людей. Так виникли міфи про надприродні […]...
- Вірш Миколи Вінграновського – За гай ступило сонце, і пішло За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? дай води з криниці! І хтось питає, довго не вгава… Земля ж спочила тихо просто неба, […]...
- Про зоряний Віз скорочено – Міфи та легенди українців Якось давно трапилася велика посуха. Вода повисихала не лише в річках та озерах, а й у колодязях. Одна вдова захворіла без води. Тоді дочка, щоб урятувати матір взяла глечик і пішла шукати воду. Знайшла десь, набрала та й несе додому. Аж тут назустріч один спраглий чоловік, що помирав без моди, а за ним другий, третій… […]...
- Життя – це боротьба (за притчею І. Липи “У невідому путь”) Притча Івана Липи “У невідому путь” – це, по суті, філософія життя. Написана вона для тих, “хто сам кермує власним життям”. Героїня притчі – черепаха, яка народилася у мальовничій долині серед очерету, де повно поживи, де тепло і затишно. Лежи собі і грійся на сонечку, час від часу ласуй комахами, яких цілі рої кружляють над […]...
- Твір на тему: Літній день (Твір-опис) Схід сонця влітку ранній. Від дотику сонячних променів прокидається природа: весело щебечуть птахи, листя розгортає до сонця свої долоні, радісно пурхають яскраві метелики, починають роботу мурашки, жучки. Плоди покриваються рум’янцем від зіткнення з теплими і ласкавими променями. І трави, харчуючись земними соками, набирають силу, піднімаються до сонця. До середини дня сонце зависає в зеніті, повітря […]...
- Твір на тему: Обожнення природи – основа язичництва Обожнення природи – основа язичництва Різні люди вкладають в поняття “язичництво” різний зміст. Мало хто називає себе язичником, а капелан з роману Кіплінга “Кім” називав так дев’ять десятих людства. Частіше за все язичництвом називають таке бачення світу, одним з проявів якого є персоніфікація, тобто наділення рисами особистості, усіх елементів реальності. Для такого світосприйняття характерна наявність […]...
- Микола Руденко – Знову сонце зійшло Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; Чи в дубовій корі, Чи в зерні. Вітер хмари жене. Дощ іде. Як не буде мене, Буду де? Мабуть, в Сонце піду – До братів, І усе там знайду, Що хотів. Що хотів, що бажав, […]...
- Дмитро Загул – Ранкове сонце Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не чужа моя душа, – В ній плюскіт і ваших хвиль… Хоч вас обігнала її межа На сотні, тисячі миль. Убогі душі я збагачу Барвами ніжних фарб, Жербрацькі торби позолочу… Беріть мій світ, мій скарб! Скільки […]...
- Наталя Гуркіна – Розпустило коси сонце Розпустило коси сонце, Заглядає у віконця: Хто ще щічки не помив? Хто зарядку не робив? Хто не слухається маму? Хто не склав свою піжаму? Хто в цю пору іще спить?! Будем сплюшку цю будить!...
Каторжна скорочено.