Співзвучність поезії І. Франка з народно-пісенною творчістю

У моїй кімнаті лунає щира і задушевна, глибоко лірична і хвилююча пісня:

Ох, тії очі темніші ночі,

Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І я вже справді не хочу бачити нічого: ні сонця, ні неба, а лише ще й ще раз почути:

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!

Я дістаю з книжкової шафи книжку, читаю: Іван Франко. “Зів’яле листя” (1886-1896).

Поезія І. Я. Франка близька до народної творчості своєю глибиною і простотою. Породили його збірку “Зів’яле листя” невмирущі народні джерела. Поезії митця –

це побудовані на народнопісенній основі твори про власні болісні переживання, бурхливі та пристрасні.

Цикл “Веснянки” зі збірки “З вершин і низин” пронизаний народнопоетичними мотивами. Перша частина циклу в якійсь мірі алегорична, друга ж повністю вводить нас у коло роздумів поета над людською і власною долею. У них більше психологічних паралелізмів, притаманних народним пісням. Зокрема автор користується улюбленим в народних піснях прийомом поетичних асоціацій за схожістю чи контрастом.

Важко якось соловію щебетать,

Важко весну, хоч як красну, зустрічать…

Лірику глибоких

почуттів, вірне кохання і страждання виразив письменник у стислій формі, властивій народній ліриці. На зразок української народної ліричної пісні написана поезія “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”. За допомогою порівняння, що властиве народній пісні, митець описує красу дівчини, яка чарує душу закоханого в неї ліричного героя, пробуджує в нього палкі почуття любові:

Чом твої очі сяють тим чаром,

Що то запалює серце пожаром?

Більшість віршів збірки “Зів’яле листя” – медитації в дусі народної ліричної пісні. У них письменник широко використовує повтори, психологічні паралелізми, пейзажні зачини – засоби, характерні для народної пісенної творчості:

Зелений явір, зелений явір,

Ще зеленіша іва;

Ой між усіма дівчатоньками

Лише одна мені мила.

І знову бачимо, що ці повтори використані Франком для підсилення основної думки поезії. Не випадково більшість віршів збірки покладені на музику і вони стали романсами, що сприймаються вже як народні.

Неперевершено чаруюча поетика народної пісні, її музична тональність і душевна глибина виражені і в ряді інших віршів таких як “Ой жалю мій, жалю”, “Чого являєшся мені у сні?”, “Оце тая стежечка”. Стилізація під народну пісню, використання характерних для народних пісень зачинів, звертань, ліричних повторів, психологічних паралелізмів і найскладніших форм народнопісенної лірики взагалі притаманні збірці “Зів’яле листя”.

Тонке відчуття рідного слова формує майстерність, якою позначена поетична творчість І. Я. Франка. Митець шанував понад усе безцінний скарб народнопісенного досвіду:

Криниця та з живою, чистою водою –

То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,

Співа до серця серцем, мовою живою.

Народні пісні органічно переплелися з піснями, створеними на вірші поета. Багато хто, співаючи їх, забуває про те, що створені вони професійним поетом. І це найбільше визнання для творця. Адже народна поезія є джерелом творчого натхнення багатьох українських письменників, зокрема Т. Г. Шевченка, послідовником якого є І. Я. Франко. Завдяки величезному таланту поета його прекрасні, незрівнянні поезії стали співзвучні з народною творчістю. Тим і зумовлене їхнє безсмертя, їхнє життя в народі, в поколіннях минулих і майбутніх.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Фамусовское общество.
Ви зараз читаєте: Співзвучність поезії І. Франка з народно-пісенною творчістю
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.