Сповідь навіженої

Related posts:

1. Моя песимістична сповідь Я розірвала свою душу, Розвіяла її в вітрах. І зараз я іти вже мушу, Але мене долає страх. Мій біль росте, такий могутній, І рве з середини мене. Не бачу я своє майбутнє, Бо майбуття моє сумне. І знов сльоза тече нестримна, Я більше плачу, ніж живу. В моїй душі так сумно й зимно. Чи […]...
2. Мар’яна Невиліковна – мовчання як сповідь [мовчання як сповідь очима лише, долонями, Бери мене, вирію, вір мені, виростай, Рости у мені, водою гойдай солоною, Готова я, бачиш: з любистку зійшла роса. Мовчання як сховок між серцем і серцем, між вдихами, Тримай мене, чуєш, тримай мене на межі, Межею, живою, близькою, незмінно тихою І будь мені кимось, усім, і лишись чужим. І […]...
3. Ліна Костенко – Сповідь Розділ III. … Пройшло життя. Не варт було і труду. Лише образи наберешся вщерть. Останні дні вже якось перебуду. Та вже й кінець. Переночую в смерть. А що в житті потрібно ще мені? Одбути всі ці клопоти земні. Оці останні клопоти одбуть, Іти туди, куди мене ведуть, – Аби одбути, все уже одбути, – І […]...
4. “Зачарована Десна” як сповідь душі О. Довженка 1.”Зачарована Десна” – автобіографічний твір (у ньому письменник пригадує веселі і сумні, сонячні і похмурі сторінки свого дитинства): А) щирість, ліризм та задушевність повісті (всі події проходять через призму оцінки їх малим Сашком. Описуючи своє дитинство, Довженко з любов’ю згадує свою родину і просто хороших людей, що, як і його батько, рятували Селян від смерті, […]...
5. Сповідь закоханого серця в інтимній ліриці І. Франка У збірці “Зів’яле листя” талант І. Франка розкрився новою гранню. Він постав перед читачами як тонкий лірик, психолог, знавець людської душі. Багато віршів збірки мають народно – поетичну основу. У збірці переважають інтимні вірші, в них І. Франко розкрив трагедію людини, закоханої без взаємності. У “Зів’ялому листі” поет відобразив багато особистих переживань, але ліричного героя […]...
6. “Книга пісень” – лірична сповідь Генріха Гейне “Книга пісень” – лірична сповідь Генріха Гейне Справжнього поета можна порівняти з натягнутою струною на скрипці буття. Дотик – і заспіває, заплаче душа поета. А людям залишаються вірші… Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, був його фундатором разом із Байроном, Міцкевичем, Пушкіним, Шевченко. У кожного з цих поетів була своя книга, що принесла світову славу. […]...
7. Остання сповідь Казанови Сонце повільно заходить за обрій. Вже вечоріє. Я вирішив пройтися, побути на самоті. дома постійно зазіхають на мій особистий світ. Голова повниться думками… і вже просто заплутався у вирі подій. Потрібен простір… Недавно сталася зі мною подія, яка заставила задуматися про себе. Я зустрів подругу дитинства… Ми давно не бачилися, років десять. Я її навіть […]...
8. “Зачарована Десна” як сповідь душі Олександра Довженка Світанок. Жнива. Разом з сонцем підіймаються люди. Рано на селі починається праця, та не просто так починається, а з піснею. Бо співаючи, легше працювати, це відомо всім. Та ось скінчилася робота. Відпочивають – і знову з піснею. Десь там, серед берізок, голосно співають дівчата, із-за велетнів-дубів могутнім басом їм вторять парубки. Ллється пісня, причому так, […]...
9. Суперечливий образ Анни Кареніної в однойменному романі Льва Толстого (сповідь автора) Кажуть, що зрозуміти – це пробачити… Хто, як не я – автор, “родитель” своєї героїні, мав би краще зрозуміти народжену мною? Я зрозумів свою героїню, свою Анну, але простити не зміг. Люблю її усім серцем, душа болить за неї, плачу разом із нею над її дитиною, над коханням, над заплутаним життям, але суд над нею […]...
10. “Мазепа” – поема-сповідь Дж. Байрона Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми “Паломництво Чайльда-Гарольда”. Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху […]...
11. Сповідь душі митця у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” У кожної людини, мабуть, настає така пора, коли виринають у пам’яті найпривабливіші образи дитинства, згадуються дорогі, але далекі тепер люди, і вона намагається “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі Коло самих її первісних джерел”. Для О. П. Довженка це кіноповість “Зачарована Десна” – щира лірична сповідь, каяття у своїх та людських зроблених і незроблених […]...
12. Твір на тему: Яким я уявляю майбутнє України (Твір-сповідь) Дорога моя ненько! Рідна Україно! Квітучий неповторний краю… Моє серце, душа, душа моя переповнюються великою Любов’ю до тебе, до твоїх безмежних лісів і степів, до унікальної неповторної архітектури, до народу, талановитого і щедрого, люб’язного й доброзичливого, добропорядного і чесного… Паралельно з любов’ю вживається в мені тривога. Чим вона викликана? Можливо, тим, що за політичними амбіціями […]...
13. Проходять дні Проходять дні І проходять ночі Зникла усмішка Заплакані очі Немає тебе В житті лиш сльози Весна і літо Зимові морози Проходять тижні Дні і години Чому так важко Без коханої людини Нереально забути Ті слова і карі очі Проходять дні Проходять ночі Квіти в саду Без тебе зів’яли Про долю мою вони незнали Чому так […]...
14. В серці і сльозн і біль… – Верлен Поль В серці і сльози і біль, – Небо над городом плаче. Що це за туга? Відкіль Цей невгамований біль? Мжиці зажурені звуки І на землі, й по дахах! В серце, що в’яне від скуки, Ллються зажурені звуки. Сльози і біль без причин В серці, якому байдуже… Тут ані зрад, ні провин: Туга моя без причин. […]...
15. Олесь Гончар – Піхотинець Опалений полум’ям бою, В диму прокоптілий гіркім, Гордись, піхотинцю, собою, Званням рядовим своїм. Гордися, що в бурю й негоду Ти варварську гониш орду, Що спиш у тяжких походах Кілька хвилин на ходу. Що гори землі скопала Твоя лопатка мала. Що втома тебе валяла, А повалить не могла. Що в чорній окопній постелі Тебе ніч застає […]...
16. Ольга Анцибор – Біль Душа порожня, вихололо серце, І порожнечу цю заповнив біль – Такий пекучий і такий нестерпний, Він рану розтинає звідусіль. А рана так болить і кровоточить, Терпіти біль цей вже немає сил, Неначе чорний птах біду пророчить, Крильми він вогник в серці загасив. Відкину ці пророцтва – розігнуся, Розправлю плечі, руки підійму, З нещасної в щасливу […]...
17. Анна Багряна – Стрибожа посмішка В безнадійно-сумнім зітханні Посміхається нам Стрибог. Моє найпалкіше кохання – Твій останній в гречку стрибок. Може, завтра мене не стане, І життя – тільки мотлох днів… Ти – безглузде моє кохання В лабіринті бузкових снів. Всі дивуються: чом зітхає? Звідки в юності біль жури? Бо не вірять, що я вмираю З усвідомленням просто гри. І […]...
18. ЛЮБОВ Ало, любов! Ти чуєш?… я здаюся. В мені немов, щось ожило. Прийди до мене, більше не боюся, Закрила очі на все те, що вже давно було. Так легко стало на душі, І біль гірку я відпустила. Навіщо спогади сумні??? Для тебе серце знов відкрила. А знаєш… вірю, що прийдеш, Тому, що я колись любила, І […]...
19. Олена довганюк – Люди йшли з мого життя Люди йшли з мого життя, Лишаючи на серці шрами. І залишились почуття В щоденнику між сторінками. Людей, що йдуть, я не тримаю, Бо знаю, що напевне не дарма. І тих, що вже пішли не повертаю, Бо вже мене для них нема. В душі вони прірву залишають, Розпаливши в серці біль. Почуття усі вбивають, Не докладаючи […]...
20. Ольга Анцибор – Невеселі вірші Виллю в віршах своїх біль і тугу, Невеселі це будуть вірші. Я відкрию тобі, як найкращому другу, Таємницю своєї душі. Я кохала так палко і ніжно І безмежно щаслива була, Розцвітало кохання трояндою пишно, Я його в своїм серці несла. Та настала пора, ти поїхав, Кілометри між нами лягли, І нема мені щастя, нема мені […]...
21. Пусті обіцянки, пусті слова Пусті обіцянки, пусті слова, що говорив мені ти літом. Я їх забула майже, бо до дна, вже випитий бокал вина… Та сум, і біль ще залишився в серці, й болить мене іще душа, Але із часом все проходить, і ось любов уже пройша.. А може то була привичка, що пов”язала серце враз, Ну все закінчую […]...
22. Ольга Анцибор – С. І В слухавці твій голос пролунав, В серці зачепив струну печальну. Ти колись кохання розтоптав, І мене ти відштовхнув безжально. Ким тоді для тебе я була? Та ніким, ну просто так – знайома, Я ж страждала, спати не могла, Цілу ніч блукала я по дому. Дім порожній, по кутках печаль, І самотність загляда у вікна. А […]...
23. Дмитро Загул – “Віє казкою чудною… “ Віє казкою чудною З зачарованих гаїв… Ти ходила враз зі мною, Ти співала, я радів. Ти співала так чудово, Чарувала той гайок, Заплітала слово в слово, Ніби цвіти на вінок. Я ловив слова веселі І про щастя в серці мрів, І твої пташині трелі Я затримати хотів… Та слова мене дурили І втікали в синю […]...
24. Подарувала ти мені життя … Подарувала ти мені життя… Із самого народження зі мною, Свою любов мені лиш віддавала, Від лих земних мене оберігала. Ти берегла мене у свому серці, Твоїх очей два голубих озерця, Теплом і спокоєм огорнуть душу й серце, Немов пташині, ти відкриєш дверці… Й полинути від тебе мушу… Та долоню твою я не відпущу… Берегла […]...
25. Ольга Анцибор – Кохання моє таємниче Кохання моє таємниче, Любове моя неземна, Лиш гляну тобі я у вічі – І враз розквітає весна. Не думала я, що так пізно, Ще буду кохати я знов, Що в серці народиться пісня, А душу зігріє любов. Зігріє, як світла промінчик, Що ллється із синіх очей, Розтопить образи камінчик І темінь самотніх ночей. Тебе я […]...
26. Павло Мовчан – Пісня Ой пошила ненька Мені кошуленьку, Як біль, білу, як біль, білу, Як папір, тоненьку. Смужечка черлена На грудях у мене Палахкоче, палахкоче, Мов листок на клені. Чобіточки шиті, Наче з воску литі… Вдарю, вдарю закаблуком – Чути у півсвіту. Не журися, мати, Буду танцювати, Аби смутку, аби смутку Серцю не завдати. Вберуть мене, ненько, В […]...
27. Наталія Пиж – Впізнай свою вину Вечірній туман спадає на плечі, Холодний вітер рветься у вікно. Мені одній не важче і не легше. Мені одній якось усеодно. В душі моїй і сум і туга плаче, На серці біль, обіда і печаль. Не знаю я що може все це значить, Але мене саму збирає жаль. Життя моє змінилося-я знаю. Не думала, що […]...
28. Олеся Крисько – Твоє фото… Записки… Букети Твоє фото… Записки… Букети… Приглядаюсь в обличчя несміло, Намагаюсь у нім розпізнати, Що за біль ти у серці носила. Що за біль, чи любов нероздільну, Чи яку невиправну утрату, Чи самотність, що так безнадійно В собі стерти хотіла, зламати. Чорні очі наповнені сумом – Чом печалі ніхто не помітив? Що тепер? Лише фото в альбомах. […]...
29. Життя і смерть Як я умру! Не хочу бачити я плач й страждання, А тікі сміх і радість на очах. Бо смерть-це істина життя, Яку я хочу так дізнатись. Життя-це вічна бородьба, Добра і зла, любові й зненавиди, Кохання щирого й розлуки. Життя-це все що є в мені, Кохання, ревність, біль і щасття. Одвічне наше запитання, Що краще:муки […]...
30. Моє щастя Моє щастя вкраденим було – А я його любила, Мій коханий був чужий, І я його згубила… Я забрала його в надії, Що хоч трохи щаслива побуду І забула, що це тільки мрії Що із ним я ніколи не буду! Серце рвалось на сотні частин, І в очах стояв страх від розлуки, Скільки вже ти […]...
31. Тетяна Гапонюк – Кохання вб’є тебе, дитино Кохання вб’є тебе, дитино. Яскравим сяйвом восени Ти посміхнешся без причини Прийшли, здалось, прекрасні дні. Та все ніяк не відпускає Той біль у грудях, так болить Як він тебе не помічає І коли поруч Він стоїть. Сьогодні він для тебе відчай І сум і сльози і печаль Та в той же час для тебе вічний […]...
32. Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
33. Забути… – звучить переконливо Забути… – звучить переконливо. Тобі це здається легким. Для мене – падіння в бездонну, У прірву, що стане пустим Мого життя сірого відгуком. У твому – напевно, блакить… А я вже не бачу майбутнього, У серці панує зима… Не кличу до себе, лиш хочу, Щоб була для тебе – одна… В думках я усе перекреслюю. […]...
34. Вірш – Стоїш над прірвою одна Стоїш над прірвою одна, В твоєму серці порожнеча… Це все – життя! Це все не гра! А смерть безглузда – просто втеча… Чому тебе не зрозуміли Найрідніші тобі люди? Чому так сіро у душі? Чому так сіро в серці, всюди? Ще крок зроби… і все-кінець! Нічого більше вже не буде… Життя зведеш ти нанівець А […]...
35. Ольга Анцибор – Пізнє кохання Хто сказав, що вже кохати пізно? Хто сказав, що час уже минув? Все залежить від душі, від пісні, Що в падінні краплі ти почув. Стільки літ душа була самітня, Біль та чорна туга в ній жила. Раптом в очі глянула блакитні І веселка в небі ожила. Засміялись дзвоники шовково, І щебече пташечка мала. Я щаслива, […]...
36. Аліна Міщук – Моє кохання Моє кохання не живе в віршах, Його не знайдеш, поки не відчуєш, Воно ж живе не в випитім вині на брудершафт, Воно – у серці, ти його малюєш! Моє кохання не літає в небесах, Воно літає там, де ще ніхто не був, Воно переплітається у полюсах Та стрімко музику несе, щоб ти почув. Моє кохання […]...
37. Любов не перша й не остання Не карбуй у пам’яті листи, Бо любов не перша й не остання. Наодинці двоє. Я і ти. Подумки не висловиш бажання. Не питай, чи винен завше час, І чому так боляче й замало, Дякуй за любов, за все, за нас, – Серед багатьох тебе впізнала. Не питай, ще скільки так вмирать, Скільки ще горіти і […]...
38. Ольга Анцибор – Зустрічі з тобою жду, як свята Зустрічі з тобою жду, як свята, Зсумувалось серце аж до болю Я сказати хочу так багато, Поглядом зустрітися з тобою. Мрію я, що підійду до тебе, Обніму легенько, тепло, ніжно, І прошепочу: – моє ти небо, Ти любов моя, палка й безгрішна. Та скажу я це лише думками, Погляд заховаю аж під вії, Бо нема […]...
39. І що ви називаєте коханням? І що ви називаєте коханням? Те егоїстичне, “аби мені було добре”? Любите ж не за те, що самі робите для людини, а за те, що вона робить вам… ваші ВЛАСНІ емоції. Боретесь за давно похоронене кохання в серці іншого, бо ВАМ вже не так добре, як раніше. Бо у ВАС ще щось йокає… чистий егоїзм. […]...
40. Любов Колосюк – Кохання не виліковне! Кохання не виліковне! Антибіотики не рятують, Коли страждання стогне, І душу й тіло труїть… Це не сп’яніння, а вірус, Що вкоренився у тілі, Це камінь, що в серці виріс, Жарина, що вічно тліє. Позбутися його не вдасться, Та й варто цього хотіти? Кохання – то й горе, й щастя! Тобою я й хочу хворіти!...