Срака-дупа
(з серії: коротко о главном)
Чого то всьо як срака-дупа,
І не буває ідеально,
Чо вічно та нога тирчить у трупа,-
Копали ж яму з кумом ми горизонтально
Чо пляцок кришиться на светер,
Який попрала тіки жінка
Чо чай гарячий обпікає писок,
І пальцем, коли підтираюсь, в туалетному папері роблю дирку
Чо той трамвай весь час газує як добіг,
Як в баби каблуки – то вічно по бруківці,
Штани якраз на дупі рвуться всім на сміх,
І нашо прєзік рветься вічно на дибілці.
Чо голуб какне завше на нове,
Чо “старіки” вертаються додом коли “в самом разгарє”
Як випив троха то даішник сцуко запасе,
Чо супертьолка релаксує не в твоїм спорткарі
Обломів всяких всюди завжди валом,
А муза в ці рядки влилась спонтанно,
В гостях у тьоли заламався в туалет – родив,
Я скільки бомбу не топив – вона зараза напостой вспливала.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Нове… Нове погане чи хороше Нове… Нове погане чи хороше Нове, нові бувають гроші. Нові є плани і новини Щодня, щороку, щогодини. Нове було і завжди буде Нові предмети, нові люди Нове воно таки цікаве Це чай, наприклад, замість кави Нове, як не звучить воно банально Та без нового нереально Нове життя, уподобання Нові є друзі, є кохання Нове… Нове […]...
- Павло Мовчан – Посеред степу Самітно, сирітно під вигином неба… Хто ми з тобою? Пасерби долі? Ти ж бо щасливіший, камінь-нескреба, – Вічно сидиш на життєвім престолі. Нехтуєш навіть нашим вітанням, Тупо вдивляєшся в простір стооко, Мовби очікуєш завше світання, Рушення гір, кам’яного потоку… Кібчик сідає на тебе, неначе Хоче до зору ще й свій долучити… Б’ється в заглибинки промінь […]...
- Максим Рильський – Коні Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун мов буря понесла. А вечір глибшає. Рожево-сиза мгла Оповиває степ, людські голубить душі, І хмарки плямами розбризканої туші Стають на обрії, подібному до скла. І от, натомлені, притихлою ходою Вони вертаються. Лиш кілька стригунців Не […]...
- Христина Головко – Тихо, кволо, напівслова Тихо, кволо, напівслова Ти заходиш у мій дім Ніби ти тут випадково Заблукалий пілігрим. Власно, гордо, без пояснень Ти ведеш мене в пітьму Ніби ти це сонце ясне Хоч душа належить злу Вміло, знано і насильно Ти стираєш слово “ні” І незнати чи я вільна Чи живу в якомусь сні Вічно, завше і ніколи Ти […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха В побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, До хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – Ні, не забуть твоїх черемх, Коли над ними місяць лине Вівсяним калачем!...
- Вона моє власне диво Вона моє власне диво і я рятуюся нею щоразу Вічно заклопотана і вічно стурбована Чимось більшим аніж горошина під сьомим матрацом Вона моє власне диво Я блукаю нетрями сумнівів… щодо себе… Як(!) ця зараза, ходить поруч із нею? І не тліє, не горить і не піниться біля неї… Моє сонце, мій вогонь, моя ти пательня. […]...
- Аня Тет – У радості така коротка мить У радості така коротка мить… Печаль же, завше – бескінечний круг Та ти не бійся! ..Все переболить Рано, чи пізно. ..Й загартує дух.....
- Леся Українка – Сосна З вітром весняним сосна розмовляла, Вічно зелена сосна. Там я ходила і все вислухала, Що говорила вона. Ой, не “зеленого шума” співала Вічно смутная сосна… Ні, не “зеленого шума”! Чулася в гомоні тяжка зимовая дума. Ранком зимовим діброва мовчала, Наче замерла сумна, Тільки рясним верховіттям шептала Вічно зелена сосна; Там я ходила і все вислухала, […]...
- Тарас Шевченко – Ой три шляхи широкії Тарас Шевченко Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той – сестру, а найменший – Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі, А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині… А дівчина заручена – Червону калину. Не прийнялись […]...
- Павло Глазовий – дегустатор Піп Антоній, що ніколи не вживав спиртного, Якось випив у буфеті коньяку міцного І промовив: – Безподобно! Отрицать не можна. Це божественний напиток, но ціна – безбожна....
- Леся Українка – Казочка про край царя Гороха Ви чули казочку про край царя Гороха? Чи знаєте, чому людей там стало “троха”? Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг, І знявсь пожар такий, аж загорівся сніг. У ратуші пан війт зліз на високу вежу І радив притлумить соломою пожежу. Тут райці всі до стирт, – хто скільки зміг, загріб, Та й […]...
- Герасим’юк Василь – Я змалку боявся Романові Безпалківу Я змалку боявся поганого ока. Зомлів Колись я на храмі в чужому селі, безпорадний. Вже знаю про себе ту правду, яку я хотів. Я знаю ту правду, що врешті подібна На правду. Розплющую очі в дитинстві. Церкви і хати Іще не бляшані – Під снігом – Блищать наді мною. Я торсаю двері. Я […]...
- Іван Франко – “Всюди нівечиться правда… “ Всюди нівечиться правда, Всюди панує брехня, В ваших лиш серцях, о браття, Най не постане вона! Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! Твердша від сталі твердої, Сто раз тривкіша, ніж мур, – Щирих, м’яких серць твердиня Супроти громів і бур. Там з поколінь в покоління Правда […]...
- Празднік (з серії: коротко о главном) Вось і празднік наступив, Снігом всьо припорошило, Малолєтки знов всі п’яні, На асфальт когось стошнило. Вже ялинку обідрали, Позбивали всі бамбульки… Затянули “Нова радість… “, Під фляжчину два дєдулькі. Шо ти! Просто ляпота – Срань, блювотина, окурки… З’їли, випили,- Ура! За цицькі схопили Юльку. Нє, не так то має бути… […]...
- Інна Стократна – Спільні ранки Спільні ранки для нас тягнуться надто довго а себто жадібно Так довго як гояться ранки та порізи від паперу на твоїх грудях Тому доки вони минають до нас між пальці лягають наші звичні маленькі радощі – Можливості пеститися ніжитися й кохатися а себто можливості бути Ранками ранки твої доводиться загортати у ковдру аби відігріти Тамувати […]...
- Леонід Кисельов – Завтра буде світ такий, як завше Завтра буде світ такий, як завше, – Білий, жовтий, трохи вороний. І зависне небо. наче зашморг. Як і має бути восени. Сон, мов смерть, настигне на світанку. І незваний день в останню мить Забере тебе, як полонянку, Як у пісні – конями умчить. 1968...
- Микола Вінграновський – Поїхали на Сквиру, на гриби Поїхали на Сквиру, на гриби, На свіже слово, на меди на темні, Поїхали за тінями орди, Що вічно юні, вічно і зелені. Де дядько крише підсвинкам буряк, Де тітка гусям – гиля, гуси, гиля! – Де жовтими свічками коров’як На наших на козацьких на могилах Цвіте і плаче жовтими слізьми, Очима жовтими – одна-єдина квітка! […]...
- Семенко Михайль – Аскольд Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не докличусь На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний Слухати зойки на диких щовбах … В штучних рухах на блідім обличчю… Чекай на мене – я покличу… … Аскольд… Аскольд… Аскольд… Тане Тане в тумані Самотний острів. 20. […]...
- Герасим’юк Василь – Переписую знову чомусь Переписую знову чомусь Куці ролі забутої драми, І повірить, як завше, боюсь В те, чого і не буде між нами, В те, чого на землі не бува… Та на землю до мене зійдеш ти, Щоб забув я жорстокі слова, Їх нічні, поголовні арешти. Так виносить вода дзвонкова З-під каміння пелюстку черешні....
- Оксана Боровець – Жінка печальна ходить за мною часто Жінка печальна ходить за мною часто. Коли я оплачую світло чи воду в крані, Вона наближається майже впритул до каси, Каже приречено черзі: “Чи є тут крайній?” Жінки цієї чорні вологі очі, Русе волосся, витончені зап’ястя. Зайде в “Ашан” сьогодні і скаже: “Хочу Жити без знижок… ” І додає: “… на щастя”. Завтра на пошті […]...
- Іван Андрусяк – Казанова Джузеппе казанова Якому так заздримо Не був ані надто багатим Ані надто сильним А його епоха Знала мужчин так само красивих А то й красивіших за нього Але був гречний Чуйний Галантний І завше добивався Хоч іноді міг би й не добиватися Своєї цілі Отож якщо хочеш Бути таким як він Здобувай жіночі серця І […]...
- Дмитро Павличко – “Я пригорнувсь до тебе… “ Я пригорнувсь до тебе Серцем і небесами, Плечима пагорбів рідних І доріг поясами. Я пригорнусь до тебе Мислею і землею, Темнотами чернозему І туманами глею. Я пригорнусь до тебе Піснею і яворами, Золотими крильми пшениці, Тінявими ярами. Я пригорнусь до тебе Подихом лісу і полем, Рокотанням козацького маршу, Тарасовим ореолом. Я пригорнусь до тебе Срібними […]...
- Олена Теліга – 1933 – 1939 Д. д. Наближається спогадів повінь… Незнаний нам початок і кінець, Не розуміємо таємну віру, Коли жаття сплітає у вінець В незнаній черзі віру і зневіру. На світлий день спадає чорна тінь Зловіщих хмар, мов жалібний серпанок, А зимну ніч, безсилу від тремтінь, Бере в обійми полум’яний ранок. Залізну силу, що не має меж, Дихання Боже […]...
- Ольга Кричинська – Бо справжні приходять мовчки Бо справжні приходять мовчки, немов додому, Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх, Лягаючи поряд з нами не через втому, Зникаючи десь опівдні в своїх світах. Мій справжній прийшов запізно. Або зарано. Без сумніву, став останнім з моїх причасть. Прийшов завдавати болю, ятрити рани. Любити до скону, або убивати час. Бо справжні – не завше кращі. Або […]...
- Микола Хвильовий – Павлові Тичині Кохаємо залізо й мідь, Бетони і чугуни – Від них родилися громи, Але і співні струни. Нарешті ранок забуяв, Країна зорі має, Списами, шаблями в боях Ми з неба їх здіймаєм. В пилу вовтузимось щодня – Квітки нехай в долині. На революції конях Сконаєм у борінні. Наш кінь реве, копитом б’є, Подібний завше бісу, І […]...
- Ой три шляхи широкії (скорочено) – Шевченко Тарас Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той сестру. А найменший Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині… А дівчина заручена – Червону калину. Не прийнялись три ясени, Тополя всихала. […]...
- Дмитро Павличко – “десь далеко в полі, біля стежки… “ Десь далеко в полі, біля стежки, Кароокий соняшник стоїть. Там згубила ти свої сережки На землі розпеченій, як мідь. Там шукали ми твоєї згуби Ночами у травах запашних, Там до дна я випив твої губи, І до нині ще хмільний від них. Там цвіла любов непощадима, Та нема їй більше вороття. Тільки сонях з карими […]...
- Серце музики – Вороний Микола Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як те серце любило – До нестерпучого болю! Як воно тяжко боліло За Україну, за волю… Повне святої розпуки, Серце музики стискалось, Далі – не стерпіло муки – І розірвалось!.. II Яка краса! Усе життя В […]...
- Степан Руданський – Пекельна смола Раз на мові ксьондз казав: “Не впивайтесь, люди! На тім світі вам смола Замість вина буде!” Ото якийсь і захтів Смоли скуштувати, Каже собі два бички За денежку дати. Випив один – не біда, Другий випиває… Посмакував неборак, Далі промовляє: “Та гірка вона, гірка! А все ж не тужити: Як втягнеться чоловік, То й то […]...
- Микола Руденко – Спалах пам’яті Прокинувся від того, що свою Впізнав садибу – хату і повітку. Я запашні “варенички” жую, Які акація дарує влітку. Гуде бджола. Вертаються в село Селянські гарби, різнотрав’я повні… Це ж півстоліття в пам’яті жило – Як із глибин продерлося назовні? Нічне повітря здавлене, густе. Сусіда уві сні в подушку плаче. А у мені акація цвіте […]...
- Марта Тарнавська – N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені… “) Ти, мов поет із сонцем у кишені, Що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – І крутиться дівоча голова. Букет, мов зірка, у твоїй долоні – Каприз хлоп’ячих майже залицянь. Я вся у вічно юному полоні: Тобі – моєї молодості дань. 1952...
- Микола Вінграновський – Осяяння В той день були мої найближчі друзі, Вони прийшли до мене на світанні І підняли на зустріч з Рафаелем. Із Мікеланджело, джорджоне, Тіціаном… П’ятнадцять залів встало перед нами, П’ятнадцять келихів людського повнозвуччя, П’ятнадцять океанів чистоти… І я не знаю, що ми відчували, Що думали в благословенний день, Бо в першу хвилю я тебе помітив, І […]...
- Павло Глазовий – Вусань – Ти чого це, – каже Клим вусаню Єгору, – То опустиш вуса вниз, то закрутиш вгору? – Вуса в мене, друже мій, це немов сигнали: Хочу випить – вуса вниз, випив – дибов стали. – Так сьогодні ти, браток, щось недодивився: Лівий в тебе догори, правий – опустився. – Це у мене теж сигнал, […]...
- Павло Мовчан – “За солодом у роті часто… “ За солодом у роті часто Ятриться гостро гіркота, Зі світлом ходить тінь довгаста – Знімає полум’я з гнота. Позмінно: надбаність – утрата, Постійний борг, мінливий ти… Скупий на слово, хоч багатий На правду – аби борг сплатить. Бо взяв ти стільки у Вітчизни, Так спрагло пив з її джерел, Що позичку і борг свій визнай. […]...
- Руданський Степан – Що рабин робить Випив мужик півкватирки, Хлібом заїдає. А жид ходить коло шинку, Борухи співає. “Чи є, Мошку, у вас рабин?” – Став мужик питати. А жид: “Гирсти! А чому ж нам Рабина не мати?” “А розумний у вас рабин?” Жид аж вийшов з себе: “Та вже ж,- каже,- розумніший, Мужику, за тебе!..” “А що ж рабин у […]...
- Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
- Любов Колосюк – Кохання не виліковне! Кохання не виліковне! Антибіотики не рятують, Коли страждання стогне, І душу й тіло труїть… Це не сп’яніння, а вірус, Що вкоренився у тілі, Це камінь, що в серці виріс, Жарина, що вічно тліє. Позбутися його не вдасться, Та й варто цього хотіти? Кохання – то й горе, й щастя! Тобою я й хочу хворіти!...
- Любов не перша й не остання Не карбуй у пам’яті листи, Бо любов не перша й не остання. Наодинці двоє. Я і ти. Подумки не висловиш бажання. Не питай, чи винен завше час, І чому так боляче й замало, Дякуй за любов, за все, за нас, – Серед багатьох тебе впізнала. Не питай, ще скільки так вмирать, Скільки ще горіти і […]...
- Максим Рильський – Синя далечінь (уривок) III Старі будинки ажурові І кожен камінь – вічний слід Давно минулої любові, Умерлих літ, безсмертних літ. Кав’ярні й башти, сни з явою, Рабле й Рембо, квітки й трава, – І хтось усмішкою чудною У невідоме зазива. Фіалки, привиди Версалю І кармін губ, і п’яний шлюб, І терпкощі чудного балю Крізь яд скрипок і тугу […]...
- Дмитро Загул – “Сьогодні я не той, що вчора… “ Сьогодні я не той, що вчора, І ватра мрій – не та сама, Бо впала непрозора штора За тим, що було і вже нема. Моїх вражінь вчорашні свідки Хильцем майнули за поріг… Не буду ждати їх. Бо звідки? З яких країн, з яких доріг? Я випив пиво до крихітки, Промчав, мов сон, останній гріх… Повиливав […]...
Вірш яблука доспіли максим рильський.