Степан Руданський – Треба всюди приятеля мати

Related posts:

1. Руданський Степан – Ікра Сидить москаль коло лави, Порох насипає. Аж підходить стара баба. “А що то?” – питає. “А что ж? Икра салдацкая, Став москаль брехати. – Вить с энтаво у нас, бабка, Выходют салдаты!..” “Почекай же, бісів сину, – Стара собі каже, – В мене живо ікра ваша У печі поляже!” І йно лихе москалину З хати […]...
2. Руданський Степан – Полотно Кричить баба, репетує, Пукає в вікно, А москаль припав до плоту, Тягне полотно. Стягнув собі. “Прощай, бабка! Злом не поминай!” Стара баба у погоню: “Служба, почекай!” Москалеві то й байдуже, Баба вже й клене: “Нехай тебе, препоганий, Куля не мине!” “Пусть себе, – москаль говорить, Баба паареть, Вить добраво чаловека Пуля не вазьметь… “ “Та […]...
3. Руданський Степан – Не кидай мене Не кидай мене, Моя чарочко! Не жени мене Ти, шинкарочко! Не жени мене, Дай упитися. В тебе, бридкую, Улюбитися! Не без жінки я, Не без хати я, Все у мене є, Відьмо клятая! Хліба досита Маю в засіку, Маю волика, Маю й пасіку. Моя хаточку – Повна чашечка; Моя жіночка – Мов та пташечка; Та […]...
4. Степан Руданський – Аби душа чиста Два злодії опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають. І забрали, які були, Гроші під замками. Далі один на олтарик Пнеться з постолами. “Та що ж бо ти, брате, робиш? – Став другий казати.- Як-то можна святе місце Постолом валяти?” А той каже: “Мовчи, брате! Ми тут перед богом – Аби душа чиста була, […]...
5. Степан Руданський – Загадки Позбирались дукачі, Добре підгуляли. “давай, Мошку, загадок!” – До жидка пристали. А жидок собі бім-бім, Пейси підвиває: “Як завдати, так завдам, А хто не вгадає?” А ті кажуть: “Не журись! За то буде плата. Хто не скаже, що то є, Заплатить дуката”. “Угадайте ж,- каже жид,- Що удень чорніє, Що біліє уночі, А ранком синіє?” […]...
6. Руданський Степан – Гусак Раз у баби перехідний Москаль ночував, Устав рано до походу Та й гуску украв. Доганяє його баба: “Служба! Почекай!” “А что, бабушка, мне скажешь?” “Та гуску оддай”. “Ах ты, бог мой! Это гуска?.. Экой я дурак!.. Вазьми, бабка, ей-ей думал, Что зто гусак!”...
7. Руданський Степан – Іще вчора ізвечора Іще вчора ізвечора По заході сонця Поглядав я на улицю Край свого віконця. Поглядав я на улицю – Бучно було всюди, І мигали мимо вікон Знакомії люди. І сьогодні іще до дня До моєї хати Збиралися товариші Тугу розважати. Розважали, розмовляли, Щиро обіймались, Виливали душу в душу І не оглядались. Півгодини до машини, Як мала […]...
8. Руданський Степан – Рабин і запорожець Читав рабин свої книги Двадцять і сім років, Перечитав всіх талмудів І усіх пророків… Читав двадцять і сім років, Ні з ким ані слова!.. З ним не сміла говорити Й сама рабинова. І чи то він свою мову За той час забувся, Чи з великої науки З розуму схибнувся, А як вийшов уже на світ […]...
9. Руданський Степан – Запорожці у короля Приїхали запорожці, Короля вітають, Король просить їх сідати, Козаки сідають. Сидять собі. В них жупани Все кармазинові, І самі такі храбренні, Вуса прездорові. Задивились на ті вуса Ляхи-мосціпани. “Що б їм, – кажуть, – дати їсти? Даймо їм сметани!” Поставили їм сметани, Їсти припрошають, Але наші запорожці Разом відмовляють: “Славная у вас сметана… Тілько вибачайте, […]...
10. Руданський Степан – Не вчорашній Везе в місто мужик сіно Якось проти свята Та й годує в капелюсі Малі шпаченята… Але їде пан багатий До костьолу, знати, Та вже в них натура, мабуть, Щоб покепкувати… Іде звольна та й питає: “Со wieziesz, Іване?” Мужик пану поклонився: “А що ж? дрова, пане… “ “??esz, ga? ganie! Wieziesz siano!” “То ж пан […]...
11. Руданський Степан – По чому дурні “де бував-пробував? Розкажи, Іване!” “Та вже де не бував, Всюди бував, пане! Був не раз у Криму, Бував і в Полтаві, Ходив раз у Москву, Бував і в Варшаві”. “А почім у Москві Дурні продаються?” “Та навгад не скажу, Які попадуться: Як мужик – так мужик, Його й не питають, А пани – все пани, […]...
12. Степан Руданський – Чи далеко до неба “Що п’ять верстов – то й коршомка, Нічого й лічити, Бо п’ять верстов як проїдеш, Треба й відпочити. Ото їдуть із ярмарку Двоє господарів, У каждого віз порядний, Воликів по парі. Їдуть собі помаленьку, Грошенята мають, Полягали на соломі – Та й думу гадають. Далі їден пробудився З глибокої думи, Повернувся на соломі. “Чи спиш,- […]...
13. Руданський Степан – Не згадаю гадки Не згадаю гадки, Не змислю я мислі!.. Як чорнії хмари, Чорні думи звисли! Порадь, мати, що діяти, Ой чи жити, чи вмирати? Порадь, моя мати! Розпукає серце, Каменіють груди. Скажи, моя нене, Що зо мною буде. Кажуть люди: “В світі чари; В світі люди, не татари – Не будеш без пари!” Ой світе мій, світе! […]...
14. Руданський Степан – добре торгувалось Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці З мазницею мужик ходить Помежи крамниці… У крамницях, куди глянеш, Сріблом-злотом сяє, Мужикові то й байдуже: Він дьогтю питає. У десятії крамниці Два купці сиділо… І в десяту мужик двері Відхиляє сміло. Відхилив: “добридень, люди!” – І й зачав питати, Чи нема у них принаймні […]...
15. Степан Руданський – Свиня свинею Несе мужик у ночовках Додому свячене: Яйця, паску, і ковбаси, Й порося печене. І порося, як підсвинок, Та ще й з хроном в роті. Несе, бідний, та й спіткнувся У самім болоті. І схибнулись нові ночви, Затряслось свячене, І в болото покотилось Порося печене. Глянув мужик на болото, Посвистав до лиха, Одвернувся, набік плюнув Та […]...
16. Степан Руданський – Голодний жид Небагато орендарі В сабаш наварили Та й, на лихо, убогого Їсти запросили. А убогий, ще й голодний, На то не вважає: Як припався гатилити – Як у торбу пхає. Та і ні вже як од миски Біду одірвати, Ото вони й задумали Дечого питати. “Чи маєш ти,- кажуть,- батька?” А той каже: “Маю!” Їсть і […]...
17. Іван Франко – “Всюди нівечиться правда… “ Всюди нівечиться правда, Всюди панує брехня, В ваших лиш серцях, о браття, Най не постане вона! Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! Твердша від сталі твердої, Сто раз тривкіша, ніж мур, – Щирих, м’яких серць твердиня Супроти громів і бур. Там з поколінь в покоління Правда […]...
18. Руданський Степан – Могила В степах, де гриміла Козацькая сила, Від світу-потопу Лежала могила. Лежала могила, Як тая цариця, Що ї зашептала На сон чарівниця. І стан її пишний Трава покривала, І голову сонну Калина вбирала. І гілля калини Плелося косами, І кетяги красні Спадали биндами. Із лівого боку, Словами ізрита, Лежала край неї Камінная плита. Чи прошлого пам’ять, […]...
19. Руданський Степан – Бородатий хусит На підсінні в малій хаті Сидить старий хусит, Вопівночі над талмудом Бородою трусить. І, як рабин, зачитався, Читає, читає!.. А з підсіння запорожець В вікно заглядає… Заглядає та гадає, Чим би поживитись; Але в жида всюди голо, Куди подивитись. Тілько сам він бородатий, Борода до пупа, Та книжок його поганих Кругом ціла купа… Замишляє запорожець […]...
20. Руданський Степан – Хлопці-молодці Хлопці-молодці, Пийте, гуляйте! Жваві дівчата, Хлопців кохайте! Бо весна одна – Згадайте, люди! І в нас другий раз Весни не буде!.. Шумує вино, І мед і пиво… Склянками, хлопці! Чарка не диво!.. Пийте за личка, За чорні брови! Нехай дівчата Будуть здорові! Музики грають, Смичками мають; Жваві дівчата На вас моргають!.. Обійміть дівча, Котра вам […]...
21. Степан Руданський – Крива баба Раз до ксьондза забрела Кривая на ноги І, бідная, на дітей Просила підмоги. А ксьондзові грошей жаль, – Давай її вчити, Як каліці із дітьми В білім світі жити. “Лучче, – каже, – ти навчись Бабити, змовляти, То й на себе, й на дітей Будеш гроші мати!” “де ж навчитись, пане мій? Дайте мені раду!” […]...
22. Руданський Степан – Лошак Напосілися злодії Раз на мужика І, чи з поля, чи із стайні Вкрали лошака. Мужик ходить, ломить руки, На святе дає; Коли чує – аж у стану Лошак його є. Поклонився асесорам Мужик-неборак; Асесори йому кажуть! “Пашол вон, дурак! На слово ему поверить! Экой дуралей! Приведи для показанья Восемь душ людей!” Мужик ходить, просить, поїть, […]...
23. Руданський Степан – Моя смерть Прийшла смерть моя, Легке точиться… Ти мори, маро, Коли хочеться. Я віддам землі Всі кісткі мої, А на світ пушу Лиш щілки мої! Не умруть вони: Кожна щілочка Полетить жива, Як та пчілочка; Полетить жива І покотиться, В сотні, тисячі Переплодиться. І я знов живий Світ оглядую, Смерті першої Не пригадую. Прийде друга смерть – […]...
24. Степан Руданський – Най хоть по-християнській Стоїть москаль на квартирі, Зиму пробуває… Служить щиро господині, Та й сам не дрімає… Лиш господар куди з хати При лихій годині, Москалина помаленьку – Та до господині… А псяюха господиня Хороша, як ружа. Отак дала б москалеві, Та боїться мужа… Раз мудрує москалина, Раком нагинає… Бере свою шинелину, На ню накидає… Крешить собі її […]...
25. Степан Руданський – Мазур на сповіді Сповідав ксьондз молодий Мазура старого. “Що ж,- питає,- чуєш ти За собою злого?” “А нічого!.. Та і що ж Злого чути маю? Чи в костьолі коли був? Чи коршму минаю? Слава богу, господь крив: Того не бувало… “ “Ах ти, грішнику такий! Чи ж того ще мало? А ще більше? Може, й звів Чужую дитинку?” […]...
26. Степан Руданський – Добре торгувалось ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш,- Сріблом-злотом сяє,- А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! Реготять купці дурнії, А він тільки сплюне Та й до другої крамниці, Багатшої, суне. В найбагатшії крамниці Два купці сиділо, І туди […]...
27. Руданський Степан – Хмільницька пісня Гей, браття-козаки, сідлайте-но коні! Черкніть для охоти вина! До боку шабельку, на руки повіддя, На ноги стальні стремена! Не гнути нам шиї, козацької шиї, Під тяжким залізним ярмом, Не нюхати диму нещасного краю, Що в’ється над нами кругом! Чи в нас не та сила, що у батьків була? Не тая шабелька у нас? Чи в […]...
28. Руданський Степан – Масло Вивіз Лейба горщик масла В місто продавати Та й пішов собі на ринок Купця відпитати. А чоловік коло воза Чекає, чекає. Далі випив півкватирки, Масло добуває… Добув масла, достав хліба, Засів та й балує. Де побачить христянина – Просить та й годує. З’їли масло добрі люди, Що тоді робити?.. Б’є він горщик коло воза, А […]...
29. Руданський Степан – Калино-малино Калино-малино, Ряснеє деревце! Хто ж тебе пригорне, Дівчинонько-серце? Тяженько здихнула, Дівчинонька каже: “Той мене пригорне, Хто косу зав’яже!..” Головка хитнулась, Коса розвинулась, До білої шиї Шовком пригорнулась… Косо, пишна косо! Хто тебе зав’яже?.. “Хто мене зав’яже, То віночок скаже”. Василечку милий, Любий та коханий! Зелен барвіночку – Віночку рутвяний! Хто ж тебе, віночку, Розплітати буде? […]...
30. Руданський Степан – Барабанщик [separator headline=”h2″ title=” Руданський Степан – Барабанщик “ Не кидає цам господар Ні жінки, ні хати, А тут москаль перехожий Аж гвалт пої..ти. І вхитрився ж так, шельма, Настругав цеглини. Розтер пороху чимало, Взяв білої глини. Давай пуцьку малювати! На два пальці – в чорне, На чотири пальці – в біле, А на три в […]...
31. Степан Руданський – Печені яйця Підсунувся на весіллі Козак до дівчини, Давай її підмовляти Дати табачини. Але вона “Не дам, – каже, – Бо казала мати, Що від того, часом, можна Животину мати… “ “Не журися, – козак каже, – Не знатимуть люди: В мене яйця печенії – Дитини не буде!..” “А чи ж правда печенії?” “Печені, їй-Богу!..” “А з […]...
32. Степан Руданський – Хмельницький і пани Стали колись Хмельницького Ляхи підмовляти, Щоби нашу Україну З Польщею з’єднати. А Хмельницький їм говорить: “Сядьте, добрі люди! Послухайте мої байки, Чи правдива буде?.. Ото був собі господар, Мав їдного сина, І любив він його щиро – Сказано, дитина… Любив його, як дитину, Годив, як паняті; Але в того чоловіка Був і вуж при хаті. […]...
33. Руданський Степан – Не дивуйтесь, добрі люди Не дивуйтесь, добрі люди, Добрі люди, ви, сусіди, Що задумуюсь між вами, Що журюся я завсігди. Літа мої молодії… Що ж по тому? Що ж по тому, Як без щастя, як без долі Жити в світі молодому? Моє щастя за горами, Може, другим помагає. Моя доля враз з дунаєм В синє море упливає. Життя моє! […]...
34. Руданський Степан – Співомовки (Збірка) 1992 рік, видавництво “Веселка” ПРЕСЛІВ’Я Вір не вір, а не кажи: “Брешеш” I Народився я на світ, Як їдного рання Моя ненька забагла Шпаків на снідання. А я, хлопець-молодець, Пожалував мами, Серед лісу відпитав Дупло зі шпаками. В дупло руку – не йде, Голови не впхаю, Сюди-туди край дупла – Та й сам улізаю. Ходжу […]...
35. Степан Руданський – Чужая дитина не то що рідна Ой не тая, мій синоньку, Година настала, Щоб чужая дитинонька За рідную стала. Народна пісня Журилися муж з жоною, Що дітей не мали; Далі взяли та й під старість Сироту прийняли. Росте тая сиротина, Так їм помагає! Але старий, як чужому, Все не довіряє. Та вже, мабуть, недаремне Примовляють люди, Що дитинонька чужая За рідну […]...
36. Руданський Степан – дочка-син Пан то хоче сина мати, Не спить цілі ночки, Але пані, як на збитки, Вповиває дочки. Що півроку, то й повненька, Що рік, то й дитина… Отак-отак рада б хлопця, А вийде дівчина… П’ятеро вповила пані, Ще надію має; Але дідич за границю З горя виїжджає. І говорить своїй пані: “Я хрестом клянуся, Тільки ще […]...
37. Степан Руданський – Чи далеко до Києва Питаються якось хлопця Подорожні люди: “Чи багато верстов, сину, До Києва буде?” “А не знаю, – хлопець каже, – Було вісімнадцять, Тепер менше, либонь, стало, Здається, сімнадцять!” “Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?” “Та пригода не пригода – Верства повалилась!”...
38. Руданський Степан – два рабини Два рабини на коршомці Зашабашували, Одправили борухати, За стіл посідали. На кождому лапсардаки, Шапка шабашкова, Сидять собі коло столу, Жоден – ані слова. Аж приходить чоловік наш, Кварту набирає. “А хто то в вас, орендарю?” – Шинкаря питає. “І то рабин, і то рабин!” – Шинкар обізвався. “Чому ж вони не говорять?” – Чоловік спитався. […]...
39. Руданський Степан – Павло Полуботок* Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобі гетьманськую Булаву дістане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж ти підіймешся За козацьку волю? Полуботку-Полуботку, Рідная дитино! А як же ж ти ізійдешся З вражим Вельяміном? 2 Не питайте, хто Павлові Булаву добуде, Є у нього Україна, Є у нього люди. І пішли вже Семен Рубець І Василь […]...
40. Руданський Степан – Циганський кінь Вивів циган на ярмарок Коня продавати… Посходились ярмаркові, Стали оглядати… Оглядають – кінь, як сокіл, І ганчі не має! А сам циган кругом ходить Та все примовляє: “Що конина, то конина!.. А щоб язик мала, То вона б вам, люди добрі, Всю правду сказала!” Купив якийсь ту конину, Дома оглядає!.. Аж конина його справді Язика […]...