Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Степан Руданський – взірець важкої літературної і життєвої долі
Степан Руданський – взірець важкої літературної і життєвої долі
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ВЗІРЕЦЬ
ВАЖКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ І ЖИТТЄВОЇ ДОЛІ
Творчість Степана Руданського в історії української літератури посідає важливе місце. Увійшовши в літературу в середині п’ятдесятих років, у тяжку добу духовного безгоміння, яке настало після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства, арешту й заслання Шевченка, Руданський прокладав у ній нові стежки. Його поезія була оригінальним явищем в українській літературі шевченківського періоду. Про це вперше, ще у 1875 р., незабаром після смерті поета, сказав Михайло Драгоманов
Літературній спадщині Руданського судилася важка доля,-надто довгим і тернистим був її шлях до читача. Період активної творчості поета обмежений вузькими хронологічними рамками і майже повністю припадав на останні два роки перебування у Кам’янець-Подільській семінарії і шестирічний період навчання у петербурзькій Медико-хірургічній академії
Степан Васильович Руданський народився 6 січня 1834 року у селі Хомутинцях, Вінницького повіту на Поділлі, у багатодітній родині сільського священика. Крім молодшого Степана, у сім’ї росло ще двоє синів і одна дочка, а також виховувався молодший брат батька. Розмовляли у попівській хаті, звичайно, українською мовою.
За побажанням батька восьмирічного Степана віддали до Шаргородської духовної школи (бурси), де він навчався протягом 1841 – 1849 рр. Про бездушну систему виховання, схоластичний метод навчання, які панували у таких школах, правдиво розказано у відомій широкому читачеві повісті російського письменника Помяловського “Очерки бурси”.
Навчаючись у бурсі, Руданський досить добре освоїв давню грецьку, латинську та старослов’янську мови, викладанню яких там приділялась велика увага.
Говорячи про витоки творчості Руданського, не можна забувати, що вже на порозі семінарії у нього було цілком осмислене ставлення до рідної мови, розуміння її значення для культури народу, виявлявся глибокий і нестандартний інтерес до усної народної творчості, були й перші самостійні спроби віршування.
Перший відомий твір Руданського, балада “Два трупи”, під яким стоїть дата -1851 р., відзначається, на думку дослідників, таким високим рівнем літературної вправності, який навряд чи доступний початківцю.
Широкою була і безпосередня лектура молодого семінариста. Знайомлячись з творчістю популярних тоді українських письменників (Котляревський, Квітка-Основ’яненко, Гребінка, Шевченко), він відкривав для себе усю складність розвитку української літератури в умовах царизму.
На семінарські роки припадає і початок безпосередньо творчої роботи Руданського. Тут написані перші оригінальні ліричні поезії (“Сиротина я безродний”, “Ти не моя”, “Мене забудь”, “Пісня” (“Не дивуйтесь, добрі люди”), переклад з польської мови популярного романсу “Чорний колір” та шість балад, близьких за обсягом до поем (“Два трупи”, “Вечорниці”, “Упир”, “Хрест на горі”, “Розмай”, “Люба”).
Руданський закінчив семінарію “першим учнем” і за рішенням правління учбового закладу був затверджений у ступені студента та направлений для дальшого навчання у Петербурзьку духовну академію. Для випускника семінарії із далекої периферії це був нечуваний успіх. Перед ним відкривались двері до блискучої духовної кар’єри. Але юнак не скористався такою можливістю і свідомо обрав собі інший шлях, завідомо важкий і невдячний.
І можна тільки дивуватися тому, яку силу духу й непохитність у відстоюванні обраного шляху виявляв поет у тих жахливих умовах, яким глибоким було переконання, що його праця, його творчість буде потрібна народові.
1 вересня поет виїхав з Петербурга до Ялти, куди він з великими труднощами дістав призначення на посаду міського лікаря.
Праця міського лікаря, до якої Руданський приступив восени 1861 р., була вкрай виснажлива.
Чесно і самовіддано пропрацював Руданський на скромній посаді міського лікаря Ялти, багато зробивши в справі охорони здоров’я простого народу. Ця його праця, яка нерідко вимагала справжньої мужності, так і не дістала визнання й оцінки з боку сильних світу цього. Під час епідемії холери Руданський тяжко захворів і 3 травня 1873 р. помер.
Творча спадщина Руданського велика і багатогранна, він активно заявив себе у всіх без винятку поетичних жанрах, але з найбільшою повнотою його талант розкрився у ліриці і гумористиці.
Але зв’язок лірики Руданського з пісенним жанром не був тільки зовнішнім, він глибоко сягав своїм корінням до народнопісенної творчості. Руданський як поет органічно виріс з українського фольклору. Тому “пісенність” його лірики – не тільки особливість її форми, а й внутрішня, змістова якість. Своєрідність творчої манери поета як лірика полягає в тому, що він не вдавався до стилізації під народну творчість, а творив, виходячи з її естетичних принципів, нові, своєрідні й оригінальні художні якості.
Руданський розпочинав свою поетичну творчість як пісняр. Перші його ліричні твори, написані ще в Кам’янці-Подільському (“Сиротина я безродний”, “Ти не моя”, “Мене забудь”, “Пісня” (“Не дивуйтесь, добрі люди”), як своєю формою так і змістом, це типові пісні, в яких виразно проступає народнопоетична основа.
Творча спадщина Руданського велика і багатогранна, він активно заявив себе у всіх без винятку поетичних жанрах, але з найбільшою повнотою його талант розкрився у ліриці і гумористиці.
Але зв’язок лірики Руданського з пісенним жанром не був тільки зовнішнім, він глибоко сягав своїм корінням до народнопісенної творчості. Руданський як поет органічно виріс з українського фольклору. Тому “пісенність” його лірики – не тільки особливість її форми, а й внутрішня, змістова якість. Своєрідність творчої манери поета як лірика полягав в тому, що він не вдавався до стилізації під народну творчість, а творив, виходячи з її естетичних принципів, нові, своєрідні й оригінальні художні якості.
Руданський розпочинав свою поетичну творчість як пісняр. Перші його ліричні твори, написані ще в Кам’янці-Подільському (“Сиротина я безродний”, “Ти не моя”, “Мене забудь”, “Пісня” (“Не дивуйтесь, добрі люди”), як своєю формою так і змістом, це типові пісні, в яких виразно проступає народнопоетична основа.
Ще виразнішою е народнопісенна основа у творах, написаних уже в Петербурзі, тобто після 1855 р. (“Повій, вітре, на Вкраїну”, “Голубонько-дівчинонько”, “Козаче-голубче”, “Ой вийду я у садочок”).
Однак сумні мотиви, що ними переважно пройнята інтимна лірика Руданського, не були виявом занепадницьких настроїв поета, як не були вони й даниною “законам” пісенного жанру, їхнє безпосереднє джерело – вкрай тяжкі обставини особистого життя поета, його важка хвороба. Про це говорить уже хоч би те, що в ліриці петербурзького періоду з’являються твори лірико-гумористичного плану, в яких автор, розповідаючи про складні і драматичні життєві обставини, здатен освітити їх іронічним поглядом і тим самим нібито піднестися над ними. До таких, зокрема, можна віднести вірш-посланіе “Не знаєш ти горя”, відомий в посмертній публікації під назвою “До дядька Прохора-коваля”. Основна тема твору – нужденне життя бідного студента, який змушений, не маючи ніякої підтримки збоку, так само тяжко “кувати” свою долю в науці, як дядько Прохор кує залізну штабу.
На прикладі цих двох творів можна помітити, як в ліричній манері Руданського пробивається хумор, який згодом стане провідним у його творчості.
Ще більш показовими в цьому плані є поезії “Полюби мене” та “Богдай тебе”, які з формального боку досить осібно стоять у ліриці поета.
Своєрідний ліричний план характерний для поезії “Могила” (“Над могилою” – в іншій редакції). Традиційно її розглядали як твір, де поет ідеалізував старовину, виступав як наслідувач ранніх романтиків.
Прикметною рисою розвитку поетичної творчості Руданського е те, що в ній, особливо в останні петербурзькі роки, намічається перехід від поезії інтимної, суто романсової, до поезії громадянської, наскрізь пронизаної соціальними мотивами.
У вірші “Над колискою”, написаному у формі колискової пісні, розкривається майбутня тяжка доля кріпацької дитини. Життя їй готує з дитячих літ каторжну працю та панські знущання:
Будеш цілий вік, як той чорний віл,
У ярмі і неволі!
… … … … … … … … ..
Свою силоньку ні собі, ні мні,
А панам виробляти.
Пристрасно засуджує поет кріпаччину як силу, що нівечить людину фізично й морально, позбавляє її гідності. Героя поезії “Не кидай мене” змушує страждати не тяжка праця, не злидні, а відсутність волі:
Та тяжкі мої
Болі більнії,
Бо не маю я
Волі вільної.
Мотивами протесту проти самодержавно-кріпосницької системи та насаджуваної нею рабської моралі пронизаний один з кращих творів Руданського “Наука”, який тематично перегукується з відомою поезією Некрасова “Песня Еремушке”. Вірш побудований у формі повчання матері і батька синові у час виряджання його в життєву дорогу. Поради ці різні, в них розкриваються два шляхи, якими може йти людина до свого щастя. Один – це шлях принижень, угодовства, схиляння перед сильними та багатими. Ним радить йти синові мати, яка знає всю жорстокість і несправедливість навколишнього світу. Інший шлях радить синові батько, який переконаний, що людина мусить здобувати своє щастя в житті чесною і наполегливою працею, бо тільки вона є основою для пізнання світу і основою моральності. Через розкриття глибокої непримиренності цих двох життєвих філософій поет іде до викриття реакційної суті моралі існуючого несправедливого ладу і утвердження високих людських ідеалів моралі передової суспільності.
Промовистими алегоричними образами відгукнувся поет на громадянське піднесення в країні, яке панувало напередодні знищення кріпацтва. Ідеєю боротьби проти пануючих “вітрів” пронизаний вірш “Нехай гнеться лоза” (“До дуба”). Заперечуючи немічне існування “без слави, в багні”, поет закликає йти шляхом пізнання й твердо стояти на сторожі добра:
І весь світ обдивись,
І усе розпізнай,
І що доброго є,
Ти у себе впивай.
Особливо багатий ідейний зміст поезії “Гей-гей, воли! Чого ж ви стали” (“Гей, бики!”), в якому в алегоричній формі висловлено заклик до боротьби за краще майбутнє народу, надію на здійснення заповітних мрій трудового люду про щасливе життя:
Гей-гей, воли!
Зерно поспів,
І заколосяться поля,
І верне нам за піт кривавий
Із лишкою свята земля!
Цей твір став популярною народною піснею.
Найвищі досягнення Руданського як поета лежать у царині гумористики. Гуморески Руданського – це невеликі віршовані твори, написані на основі фольклорних джерел, в яких у гумористичному світлі розкриваються різні соціально-побутові ситуації з життя широких народних мас різних національностей і різних суспільних прошарків, висміюються з позицій народної моралі всілякі недоладності суспільного життя, негативні риси людського характеру.
Показовою у цьому плані може бути гумореска “Чи далеко до неба”, де з особливою силою розкрився талант Руданського як гумориста, його уміння творити засобами комічного на основі суто побутових реалій яскраві суспільне значимі образи. Глибинний зміст розкривається через взаємодію побутових реалій, контекст, в якому вони виступають, уже виходить на проблеми ширші, має дотичність до життя всього суспільства.
Двоє селян, повертаючись з ярмарку, дрімають на своїх возах, а потім знічев’я починають безпредметну розмову на абстрактну тему, зовсім далеку від проблем реального життя. З усією серйозністю вони розмірковують над питанням, чи далеко від землі до неба. Один із них висловлює припущення, що ця відстань дорівнює п’яти верстам. Але його співрозмовник піддав це твердження сумніву: “Та якби п’ять верстов було, Там коршма б стояла”. “Космічна”, абстрактна тема у цьому діалозі, як бачимо, розкривається через цілком конкретні, побутового плану поняття (“верста”, “коршма”). Таке поєднання в одному смисловому ряду понять невідповідних, логічно неспівмірних створює ситуацію абсурду, яка і дає можливість так відтінити звичайні побутові реалії, що вони постають у широких суспільних зв’язках як суттєвий момент дійсності. Конкретна деталь “коршма”, якою розпочинається і закінчується твір, завдяки алогічності контексту набуває узагальнюючого значення, що посилюється і “конкретним” способом мислення персонажів твору. Те, що селяни міряють небо корчмою, вміщуючи її і на небесних шляхах, говорить зовсім не про обмеженість їх мислення, а про те, яке місце ця реалія займав у їхньому житті. Об’єктом сміху у гуморесці, як бачимо, виступають негативні обставини буття селянина.
У приказці “Лошак” висміюється наївність простого селянина, його надмірна довірливість до законів самодержавно-кріпосницького ладу. Виявивши украденого у нього лошака не деінде, як у “стані”, він намагається забрати його звідти законним шляхом, доводячи, навіть при допомозі свідків, що це його власність. Але це виявилось безрезультатним, панські посіпаки, познущавшись над селянином-кріпаком, виганяють його. І тільки завдяки підказці більш досвідчених людей власник коняки починає розуміти, що вирвати своє добро з рук “асесорів” йому навряд чи вдасться, навіть коли б корову з дому довелось ізвести, тобто продати на хабарі. Своїм сміхом поет засуджує рабське схиляння людини перед законами несправедливого соціального ладу, протестує проти нього.
Дійовими особами приказок Руданського нерідко виступають представники інших національностей – росіяни, поляки, німці, євреї, цигани.
Посміхаючись над простодушними хитрощами цигана (“Циган з конем”, “Де спійняли?”, “Що до кого”, “Спасибі”, “Торбин брат”), зарозумілістю й пихою польського шляхтича (“Не вчорашній”, “Надгорода”), зажерливістю і скнарістю шинкаря (“Баран”, “Мошків дах”), крутійством москаля (“Вареники-вареники”, “Ікра”, “Варена сокира”) поет завжди виступає як глибокий реаліст, і не тільки у відтворенні життєвих ситуацій, а й у розкритті психології персонажів.
Зовсім іншої тональності набуває сміх, коли в поле зору митця попадають представники тих соціальних верств, які живуть і тримаються працею народу – попи, ксьондзи, рабини, царські чиновники, пани. Тут уже має місце не м’який гумор, співчутлива посмішка, а дошкульна сатира, спрямована на викриття паразитизму представників гнобительського класу, їх нелюдської моралі.
Цікавою з цього погляду виглядає гумореска “Піп на пущі”, у якій виведено образ священнослужителя, що задумав стати пустельником і зажити слави святого. Із в’їдливим сміхом поет показує, що звичка “до ковбаски, до чарочки горілочки” дуже швидко зводить нанівець добрі наміри попа.
Зв’язок гумористичних творів поета з усною народною творчістю проглядається і в формах та засобах творення комічного. Для певних різновидів давнього народного гумору був властивий “грубий” реалізм, смішне тут нерідко носило характер відвертої непристойності. Руданський широко використовував увесь спектр прийомів і засобів народного гумору, в тому числі й “грубий” реалізм. Особливо помітно це в антипопівському циклі (“Ов!”, “Божі птиці”, “По старій печаті”) та в деяких творах на історичну тематику (“Ахмет III і запорожці”), у мовну тканину яких вкраплена груба, непристойна лексика.
Пройшло понад сто років з дня смерті Руданського, але й сьогодні він продовжує чарувати нас задушевністю своїх ліричних поезій, веселим і водночас вражаючим сміхом гуморесок. Справдилось сподівання поета, що його після смерті читатимуть мільйони його одномовців. Своєю творчістю Руданський справді заслужив “на найдорожчий у світі титул – титул народного поета”.
1
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Степан Руданський – Співомовки Степан Руданський СПІВОМОВКИ Невеликий обсягом сюжетний вірш гумористично-сатиричного змісту називається співомовкою. Цей жанр ліро-епесу виник на основі віршової обробки народних анекдотів, казок, приказок. Особливості змісту й композиції, характерні для народних анекдотів, бачимо й у співомовках: тут описується якийсь один комічний або трагікомічний випадок; подія зображується стисло, розвивається динамічно; розв’язка несподівана, часом – вражаюча; основних дійових […]...
- Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового I. М. Хвильовий – центральна фігура літературної боротьби 20-х років XX століття. (М. Хвильовий належав до тих митців, хто в бурхливі роки революції, національно-визвольних змагань, громадянської війни повірив у комуністичну ідею, самовіддано боровся за світле майбутнє, утверджуючи гуманістичні принципи. Високі ідеали майбутнього, відродження й українізація, творчі дискусії захопили талановитого письменника, […]...
- Руданський Степан – Біографія Степан Васи́льович Руданський ( 25 грудня 1833 (6 січня 1834), село Хомутинці, нині Калинівського району Вінницької області – † 21 квітня (3 травня) 1873, Ялта) – український поет. Степан Васильович Руданський народився 25 грудня 1833 року в селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії(нині Калинівського району Вінницької області) в родині сільського священика. Після початкової науки в […]...
- Трагізм життєвої долі М. Хвильового та його героїв Українське Відродження 20-30-х років прикликало в літературу багато нових талантів, свіжих ідей та оригінальних світобачень. Серед яскравих літературних зірок – Микола Хвильовий. За висловом його сучасника В. Коряка, “сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить… “ М. Хвильовий щиро повірив у комуністичні ідеї, відстоював їх пером і зброєю, гасаючи […]...
- Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового та його героїв Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового та його героїв. Незвичайна постать Миколи Хвильового (1893-1933) справила значний вплив на розвиток української літератури і суспільно-політичної думки всього XX ст. Після виходу збірки “Сині етюди” (1923) О. Білецький назвав М. Хвильового “основоположником справжньої нової української прози”. Новели прозаїка приваблювали не лише тематично, а й стильовою, мистецькою самобутністю. Характерним стилем […]...
- Степан Руданський – До України Степан Руданський До України Ой з-за гори, із-зі кручі Та скриплять вози йдучи, Попереду козаченько Так вигукує, йдучи: “Україно, Україно, Моя рідна мати! Чи ще довго над тобою Будуть панувати? Чи ще довго кривавицю Будуть з тебе пити, Тай діточок твоїх бідних В кайдани водити? Твоя слава – у могилі, А воля – в Сибірі; […]...
- Руданський Степан – Барабанщик [separator headline=”h2″ title=” Руданський Степан – Барабанщик “ Не кидає цам господар Ні жінки, ні хати, А тут москаль перехожий Аж гвалт пої..ти. І вхитрився ж так, шельма, Настругав цеглини. Розтер пороху чимало, Взяв білої глини. Давай пуцьку малювати! На два пальці – в чорне, На чотири пальці – в біле, А на три в […]...
- Співомовки Степана Руданського Любов до влучного і дотепного слова – одна з характерних рис українського народу. Вона відобразилась у величезній кількості народних жартів, байок, приказок, жартівливих порівнянь. Це справило свій вплив і на творчість багатьох письменників. Степан Руданський – один із них. В історії літератури він відзначився тим, що започаткував новий жанр – співомовки. “Степан Руданський справді заслуговує […]...
- Запорожці у короля (скорочено) – Руданський Степан Приїхали запорожці, Короля вітають. Король просить їх сідати, Козаки сідають. Сидять собі. В них жупани (1) Все кармазинові (2), І самі такі храбренні, Вуса прездорові. Задивились на ті вуса Ляхи препогані. “Що б їм, – кажуть, – дати їсти? Даймо їм сметани!” Поставили їм сметани, Їсти припрошають, Але наші запорожці Разом відмовляють: “Славная у вас […]...
- Утвердження громадської активності трудівника (2 варіант) Творчість С. Руданського в українській літературі посідає важливе місце. Його творча спадщина велика і багатогранна, але найвиразніше його талант проявляється в ліриці. Щодо своїх ліричних творів Руданський вживав жанрове визначення “пісні”. І це не випадково. Впадає в око близькість лірики українського поета до фольклору. Але все рівно він не вдавався до стилізації під народну творчість, […]...
- Козак і король (скорочено) – Руданський Степан Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив (1) Воєводство дати. А король йому й сказав: “Відгадай три штуки, Відгадаєш – тоді на! А як ні – на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай. Що думати буду? І от тобі цілий рік […]...
- Народнопісенний характер лірики С. Руданського З дитинства С. Руданський полюбив красу і милозвучність українських народних пісень. Духовна краса нашого народу, що відбилася в його піснях, захоплювала поета. Саме з цього захоплення починається Руданський – автор, у творчості якого фольклор став невичерпною скарбницею тем, ідей, образів. Народнопісенний характер має поезія С. Руданського “Пісня”, витримана автором цілком у стилі народної пісні. Вона […]...
- Руданський Степан – Павло Апостол* Україно-Україно, Що ти за то дала, Що старого Апостола Гетьманом обрала? 2 Україно-Україно, Що ти заплатила, Що до себе та Петрика 3 Ти так прихилила? Україно-Україно, Що то з москалями, Що посланці повертають До тебе з дарами? 4 І за ними Лизогуб нас, Чарниш, Жураковський? І чим же так прихилився До них цар московський? Не […]...
- Руданський Степан – Колька Що день божий, то й слабує Жінка в мужика. Мужик ходить, бабів зводить, Попа і дяка… Баби шепчуть, дяк ворожить, Воду піп святить… А у жінки – колька й колька, Й голова болить. Та коли б то справді колька, То й хоть би не жаль… А то, лихо його мамі, Внадився москаль. Молодиця москалеві – […]...
- Утвердження громадської активності трудівника (1 варіант) У Ялті є могила з рожевого мармуру. Тут спить вічним сном Степан Руданський – добра інтелігентна людина, справжній лікар, дотепний сатирик, цікавий ліричний поет. У творчім доробку Руданського – співомовки, приказки, пісні. Твори поета різні, але всі вони мають народнопоетичну основу. Герої творів Руданського – прості працьовиті люди. Знедолені від народження, вони наділені і розумом, […]...
- Пан та Іван в дорозі скорочено – Руданський Степан Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці (1), Іван у свитині (2)… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа (3) ошукати (4)… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б […]...
- Руданський Степан – Пан та Іван в дорозі (скорочено) Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці (1), Іван у свитині (2)… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа (3) ошукати (4)… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б […]...
- Руданський Степан – Не дивуйтесь, добрі люди Не дивуйтесь, добрі люди, Добрі люди, ви, сусіди, Що задумуюсь між вами, Що журюся я завсігди. Літа мої молодії… Що ж по тому? Що ж по тому, Як без щастя, як без долі Жити в світі молодому? Моє щастя за горами, Може, другим помагає. Моя доля враз з дунаєм В синє море упливає. Життя моє! […]...
- Руданський Степан – Спасибі Сидить циган на городі Темненької ночки, До блискавки вибирає Чужі огірочки. Та все собі промовляє: “Блисни, боже, блисни!” А господар його ззаду Як вилами свисне!.. “А сто бісів в твого батька Та у твої груди, Розкрадати мою працю!.. А що тепер буде?..” “Ой батечку, голубчику, Чиніте, що знайте, Тільки прошу вас, панотче, За пліт не […]...
- Руданський Степан – Павло Полуботок* Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобі гетьманськую Булаву дістане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж ти підіймешся За козацьку волю? Полуботку-Полуботку, Рідная дитино! А як же ж ти ізійдешся З вражим Вельяміном? 2 Не питайте, хто Павлові Булаву добуде, Є у нього Україна, Є у нього люди. І пішли вже Семен Рубець І Василь […]...
- Руданський Степан – до чого ти здатний Вдався батькові синок, Та такий ледащо, Що робити, хоч убий, Не буде нізащо. В поле нікгди ні ноги, З школи утікає. Лежить тільки, як бугай, Яйця вигріває. Що не бився з ним старий, Не дав собі ради. На остаток всіх кумів Зводить до поради. Розказує їм біду, Сина закликає І останній раз його Із жалю […]...
- Степан Руданський – Суходольський Згинув шляхтич Суходольський, Вже в костьолі тіло, І з-під небка ксьондз навколо Поглядає сміло. Далі мову зачинає, Тільки не по-польськи, Зачинає по-латині: “Ubi Suchodolski?” * І поглянув ще навколо: “Ubi Suchodolski?” Далі ще раз кругом глянув: “Ubi Suchodolski?” Аж п’яничка їден слухав: “Ubi” все та “ubi”, Далі й каже: “Знаєш, ubi? У чортовій губі!” “Lżesz, […]...
- Руданський Степан – Циган з хроном З копійкою циганчук По ярмарку ходить І купив би, може, що, Та все не знаходить. Усе таке дороге, А в нього копійка, По копійці тільки хрін Продає жидівка. Мнявся бідний циганчук, Далі, що робити? Без гостинця ж не іти, Треба щось купити! До жидівки і побіг, Купив того хрону, За пазуху положив Та й пішов […]...
- Руданський Степан – Циган на толоці Вийшов циган на толоку, Косить, бідний, косить – А господар обідати Цигана не просить, А дав чарки понюхати, Хліба закусити Та й знов таки заставляє Цигана косити. І скривився циганюга, Косить, бідний, косить, А господар полуднати Цигана не просить. А знов чарки понюхати, Хліба закусити Та й знов таки заставляє Цигана косити. Ізнемігся бідний циган, […]...
- Степан Руданський – Шляхтич Мша кінчилась у костьолі, Люд порозсипався, У костьолі тілько шляхтич Убогий зостався. Та ще десь за образами Захристиян лазить, То святих там заслоняє, То в них світло гасить. Обдивився кругом шляхтич – Не видно нікого, Та живенько, де Антоній, Припав до святого: “Błagam cię, człowieczku święty! Błagam cię, Antoni! Podaj, serce, mnie pieniędzy, Niech ja […]...
- Руданський Степан – Моя смерть Прийшла смерть моя, Легке точиться… Ти мори, маро, Коли хочеться. Я віддам землі Всі кісткі мої, А на світ пушу Лиш щілки мої! Не умруть вони: Кожна щілочка Полетить жива, Як та пчілочка; Полетить жива І покотиться, В сотні, тисячі Переплодиться. І я знов живий Світ оглядую, Смерті першої Не пригадую. Прийде друга смерть – […]...
- Руданський Степан – Над колискою Спи, дитя моє, ти – життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки сонечко не запалиться, Поки місяць не згасне!.. Спи, дитя моє, ти – життя моє! Тілько щастя і долі! Будеш цілий вік, як той чорний віл, У ярмі і неволі! Тілько губонька залепечеться, Слаба ніженька стане, Слаба рученька перехреститься – Твоє горе настане. Не […]...
- Руданський Степан – Козаче-голубче “Козаче-голубче, Соколику мій! Дай білу рученьку, Зо мною постій! Най надивлюся, Слізьми заллюся, Заким з дороги Тебе діждуся!” “дівчино-рибчино, Не плач, не ридай! За мною, молодим, Ручок не ламай: Як не загину, Я не покину, Я не покину Любу дівчину”. “Ой доню Явдоню, Зіллячко моє! Чого ж так змарніло Личенько твоє?” “Ой мати-мати! Тяжко вмирати, […]...
- Степан Руданський – Піп на ярмарку Шиє собі по ярмарку Молодчина жвавий, Підглядає, що в батюшки Гроші у халяві. Та і гроші ж то хороші – Самії дукати. “Будь що буде, – промовляє, – А треба дістати… “ Сюда-туда повернувся – Вже й видумав штуку, Підступає до батюшки – Цмок його у руку. “Батюшечко,- став казати,- Вчиніть мою волю!.. Потрудіться на […]...
- Степан Руданський – Добре торгувалось ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш,- Сріблом-злотом сяє,- А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! Реготять купці дурнії, А він тільки сплюне Та й до другої крамниці, Багатшої, суне. В найбагатшії крамниці Два купці сиділо, І туди […]...
- Руданський Степан – Рабин і запорожець Читав рабин свої книги Двадцять і сім років, Перечитав всіх талмудів І усіх пророків… Читав двадцять і сім років, Ні з ким ані слова!.. З ним не сміла говорити Й сама рабинова. І чи то він свою мову За той час забувся, Чи з великої науки З розуму схибнувся, А як вийшов уже на світ […]...
- Руданський Степан – Не вчорашній Везе в місто мужик сіно Якось проти свята Та й годує в капелюсі Малі шпаченята… Але їде пан багатий До костьолу, знати, Та вже в них натура, мабуть, Щоб покепкувати… Іде звольна та й питає: “Со wieziesz, Іване?” Мужик пану поклонився: “А що ж? дрова, пане… “ “??esz, ga? ganie! Wieziesz siano!” “То ж пан […]...
- Руданський Степан – Ой чому ти не літаєш Ой чому ти не літаєш, Орле сивокрилий? Ой чому ти не гуляєш, Хлопче чорнобривий? Ой рад би я політати – Туман налягає; Ой рад и я погуляти – Туга не пускає. Нема щастя ні за мною, Ні передо мною, Тілько туга за тугою, Журба за журбою! Ходжу, нуджу середо дня І посеред ночі, І ніколи […]...
- Руданський Степан – дочка-син Пан то хоче сина мати, Не спить цілі ночки, Але пані, як на збитки, Вповиває дочки. Що півроку, то й повненька, Що рік, то й дитина… Отак-отак рада б хлопця, А вийде дівчина… П’ятеро вповила пані, Ще надію має; Але дідич за границю З горя виїжджає. І говорить своїй пані: “Я хрестом клянуся, Тільки ще […]...
- Руданський Степан – Куций Ходить піп коло крамниці Та й чогось питає. Аж до нього такий хитрий Жидок підбігає: “добродзею, добродзею!” – Просить почекати Та й новому ножикові Ім’я яке дати. А той, довго не гадавши, Казав ножик дати, Зламав його та й каже: “Куцим будеш звати!..”...
- Руданський Степан – А не халасуй! “Ото, тату, маєм воду,- Каже циганчук,- А якби нам іще сиру Та муки до рук – Наварили б вареників, Сіли край стола… “ Тут старому вже по горлі Слинка потекла… “А якби нам іще масла, Отоді балуй!” Тут старий його фандою: “А не халасуй!”...
- Руданський Степан – Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Чи дуже поле заросло, Чи лемеша іржа поїла, Чи затупилось чересло? Бадилля зсохло, вже й валиться, Леміш я добре насталив, А чересло моє новеє… Чого ж ви стали? Гей, воли! Гей-гей, воли! Чи зсохло поле? Чи плуг у землю не іде? Чи дерев’яная полиця Тяжкої скиби не зведе? Земля […]...
- Руданський Степан – Животина “де то, доню, животина Так?..” “Та то, мамо, коло тина Дяк… Все, бувало, грає, грає Та й… Все, бувало, примовляє: “дай!..” Раз підсунув, було, ручку В то… А я кажу: “дай обручку, То… “ А він каже: “На обручку, Дай!” Я пустила його ручку Та й… “...
- Руданський Степан – Свята сім’я Лежить собі старий піп – Де йому ї..ти. Але його попадя Давай зачинати. Зачіпала і товкла Куди довелося, На остаток заскубла Попа за волосся. Не витримав старий піп: “Ну ж бо ти, старая! Хоч голови не скуби – Голова святая!” “Що ж у тебе не святе?” “Все святе, небого!” “То і я, либонь, свята З-за […]...
- Руданський Степан – Гусак Раз у баби перехідний Москаль ночував, Устав рано до походу Та й гуску украв. Доганяє його баба: “Служба! Почекай!” “А что, бабушка, мне скажешь?” “Та гуску оддай”. “Ах ты, бог мой! Это гуска?.. Экой я дурак!.. Вазьми, бабка, ей-ей думал, Что зто гусак!”...
Тема твору хазяєн.