Степан Васильченко – співець трудового народу
Народ, на мою думку, більш достоїн того, щоб з нього брати теми для художніх творів.
С. Васильченко
Теми й сюжети для своїх творів Степан Васильченко брав із життя народу, яке добре знав. З оповідань та повістей письменника постають селяни-бідняки, а також типові постаті сільських інтелігентів, передусім учителів.
Тематика творів письменника багатогранна, як і сама дійсність, відображена в них. Переважають теми – мрії бідноти про землю, що поступово виростають у класову свідомість трудящих (“Мужицька арихметика”, “Осінній
З великим болем у душі змалював письменник у новелі “На чужину” переселення селян, причиною якого стали безземелля і злиденне життя трударів. У творі з великою художньою силою показано трагедію селян, які на схилі літ змушені шукати кращої долі. Селяни-бідняки усвідомлюють, що щастя на
Активний учасник боротьби проти самодержавства, Васильченко бачив, як визвольний рух сприяв формуванню людей нового типу. Про зростання соціальної свідомості селянства йдеться в оповіданні “Мужицька арихметика”. І за назвою, і за змістом – це гумореска. Вона висміює сільського багатія-монопольщика Василя Івановича, панка з круглим животиком, руденькою борідкою та насупленими ріденькими бровами, ненависного сільській бідноті. Щоб поглузувати з селян, які попросили в нього щось для читання, монопольщик дав їм шкільний задачник як “пользовиту книжку”. Засобами сатири дається переконливе психологічне вмотивування незрівнянної моральної зверхності простих малограмотних або й зовсім неграмотних селян-трудівників над цим глитаєм. Хурщик Антін, бородатий дід, руденький і жвавий Охрім та інші односельчани, мріючи про землю та про волю, навіть зі старенького, в обшарпаній палітурці, задачника зуміли по складах вичитати свою “мужицьку арихметику”. Не до смаку прийшлося це монопольщику, бо Охрім крикнув йому услід, що коли б довелося селянам ділити панські 90 десятин, “то може б таки поділили по своїй, по мужицькій арихметиці”.
Утвердження морального права трудівників села на землю і волю, на людське життя – головна ідея твору.
Не краще від селян жилося й трудівникам-інтелігентам, зокрема вчителям сільських шкіл. Колоритний малюнок з учительського життя подано в оповіданні “Вечеря”. На Святвечір, коли в кожній селянській хаті готують щедру вечерю, коли навіть бідняки хоч на мить забувають про злидні, вчителі Петро Недбай та Петльований, які живуть при школі, свою вечерю влаштовують із знайдених під партами цвілих шматків черствого хліба. А все це від того, що вчителям не видали платні, бо нікому вони у величезній імперії не потрібні.
“Обшарпану вчительську долю” показано і в оповіданні “Над Россю”. Щирою симпатією оповитий образ старого вчителя Райка, який тридцять вісім років віддав вихованню селянських дітей. Завжди він сумлінно виконував свої обов’язки, але випив не один ківш лиха. Він не мирився з беззаконням, протестував проти несправедливості. Захищаючи інтереси селянської громади, він доходив аж до губернатора. Але на старість його безпідставно звільняють з роботи.
Низку творів Васильченко написав про тяжке життя дітей і висловив свою віру в їхнє щасливе прийдешнє (“Циганка”, “Дощ”, “Свекор”, “Бусурман”, “Волошки”, “Мужицький ангел” та інші).
Яку б тему не порушував письменник, всюди відчувається гуманістичний пафос: твори різних жанрів наснажені світлом любові до людини. На долю його героїв випадало багато чого – і доброго, і гіркого, але вони ніколи не втрачали високих якостей своєї душі, бережно несли у душі все те найкраще, що виробив народ упродовж тисячоліть.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Грабовський – співець трудового народу Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її. З ума не йдуть знедолені народи, Їм я віддав усі чуття мої. Слова ці належать відомому українському поетові, революціонеру-демократу, співцю трудового народу П. Грабовському. Уся суспільно-політична діяльність і творчість поета нерозривно пов’язані з життям трудящих, їх думи і прагнення становили ідейну основу творчості поета, були її […]...
- Степан Васильченко – письменник-новеліст Степан Васильченко – письменник-новеліст І. Життя та доля С. Васильченка. (Степан Васильченко – це літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка (1879-1932 рр.)- С. Васильченко – людина високої моральної краси, на долю якої випало багато випробувань. Навчаючись у Глухівському учительському інституті, пішов учителювати. Отак і прожив життя, працюючи вчителем і пишучи твори, бо мав особливий дар: бачити […]...
- Васильченко Степан – Біографія Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився 8 січня 1879 р. в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім’ї ремісника. Трудова атмосфера, в якій зростав Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті напередодні й у часи революційних подій 1905 р., “неспокійна”, за його висловом, праця “неблагонадійного” вчителя в сільських школах на Київщині та Полтавщині, а […]...
- Степан Васильченко – Біографія Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище – Панасенко; 27 грудня 1878 (8 січня 1879), м. Ічня, тепер Чернігівської області – 11 серпня 1932,Київ) – український письменник і педагог. Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився 8 січня 1879р. в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім’ї ремісника. Трудова атмосфера, в якій зростав Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та […]...
- Відображення волелюбності трудового народу в оповіданні “Дорогою ціною” (2 варіант) У XIX столітті основною темою в літературі було кріпацтво – найстрашніше лихо в житті нашого народу. Про тяжке життя кріпаків писав Шевченко, до цієї теми зверталась Марко Вовчок. Оповідання Коцюбинського “Дорогою ціною” теж про закріпачених селян, які більше не могли терпіти знущання панів, тому й тікали “туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю”. […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (2 варіант) У Львові є могила, на якій стоїть пам’ятник – постать каменяра з молотом у руках. Тут похований Великий Каменяр – Іван Якович Франко. Невгасима любов до знедоленої Батьківщини, до чесних трударів, віра у визволення рідного народу з-під гніту темних сил самодержавства – джерела Франкової поетичної сили, бездонна криниця, яка надихала його на написання кращих творів. […]...
- Відображення волелюбності трудового народу в оповіданні “Дорогою ціною” (1 варіант) Оповідання “Дорогою ціною”, написане М. Коцюбинським у 1901 р., має суто історичне підгрунтя. Воно зображує події початку XIX ст., позначеного зростанням боротьби кріпаків проти панського гніту. Протест селян виявлявся по-різному: одні спалювали садиби панів, інші вбивали панських управителів. Були й такі, що втікали від кріпосників. Саме такими втікачами виступають головні герої оповідання “Дорогою ціною” – […]...
- Художнє відображення волелюбності трудового народу в оповіданні М. Коцюбинського “Дорогою ціною” В оповіданні М. Коцюбинського “Дорогою ціною” письменник опоетизував волелюбний дух трудящих України. Та його оповідання вражає читача трагічністю долі головних героїв. Остап Мандрика був вихований на оповіданнях діда, “який ходив у Січ, а потім різав панів в Умані”. Ті розповіді розбуркували в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал. Остап не хотів миритися з тим, що […]...
- Відображення волелюбності трудового народу в оповіданні “Дорогою ціною” (3 варіант) Оповідання “Дорогою ціною” – один з кращих творів М. Коцюбинського. Автор розкрив правдиві картини підневільного життя кріпаків, їх нестримне прагнення до волі. Це є головною темою оповідання. Головні герої твору – Остап і Соломія – втілення волелюбності українського народу. Панщина нещадно покалічила їхнє життя. З гіркотою згадує Остап, що вони були лише “панською худобою”. Тяжка […]...
- Ганна Розсоха як втілення кращих рис трудового народу (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) У світі прийнятною є думка, що жінки – це слабка половина людства, що вони потребують сильного чоловічого плеча, опори і підтримки. І ця думка продовжує підтримуватись і сьогодні, коли жінки вже безліч разів довели свою силу, як фізичну, так і духовну, свою велику силу волі, свою терплячість, вміння долати перешкоди, боротися за своє щастя, не […]...
- Павло Тичина – співець народу України Павло Тичина – співець народу України Для того щоб зрозуміти поета, Й. В. Гете радив поїхати на його Батьківщину, адже тільки рідна земля дає сили і наснаги справжньому таланту. Перші дитячі роки Тичини пройшли в селі Піски на мальовничій Чернігівщині. У родині було дев’ятеро дітей, та невеликі статки не засмучували сім’ю. Дитинство залишається з людиною […]...
- Зображення волелюбного трудового народу в оповіданні М. Коцюбинського “Дорогою ціною” Оповідання “Дорогою ціною” М. Коцюбинського захопило мене напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою Остапа та Соломії, головних героїв твору. А ще вмілим показом однієї з форм боротьби кріпаків за волю та незалежність – втечу від панів. Герой оповідання Остап Мандрика виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він любив слухати розповіді столітнього діда, […]...
- Втілення кращих рис трудового народу в образі Ганни-колгоспниці Втілення кращих рис трудового народу в образі Ганни-колгоспниці “Вже сам вигляд жіночої фігури показує, що вона не призначена для надто великої праці – ні духовної, ні тілесної. Вона відчуває обов’язки життя не дійсним, а страдницьким чином”. Такої думки про слабку половину роду людського дотримувався німецький філософ Артур Шопенгауер. Яка ж за своєю природою українська жінка? […]...
- Талант (дуже стисло/скорочено) – Васильченко Степан В селі К. згубила себе з романтичного причинення церковна хористка… Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили перед вікнами, а самі розійшлися. Ховала поліція. З газетної хроніки І Герой, від імені якого ведеться розповідь, сидить у своїй самотній кімнаті, перебираючи папери, давні записи. Він згадує голос […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (3 варіант) І. Франко через усе життя проніс любов до трудового народу і прагнення полегшити його життя. Творчість письменника – це спроба наблизити прекрасне майбутнє нашої Батьківщини. І незважаючи на те, що досягнути цієї високої мети надзвичайно важко, І. Франко та тисячі таких же невтомних працівників готові присвятити цьому все життя. У поезії “Каменярі” бачить поет себе, […]...
- Авіаційний гурток (скорочено) – Васильченко Степан 1 Дія відбувається у сільській школі неподалік від Києва. Пізнім вечором повернувся з Києва вчитель Петро Михайлович. Він їздив до міста, щоб порадитися з авіаторами (у Васильченка – літунами) та привезти до шкільного авіаційного гуртка креслення, книжки та різне приладдя – усе, що потрібне для будування моделі аероплана. Хоча потяг прийшов пізно, але учні не […]...
- Вияв мужності й стійкості борців за визволення трудового народу з-під гніту (за поезією “Каменярі”) (1 варіант) І. Франко – поет, прозаїк, історик, перекладач. Він належав до тих письменників, яких сам порівнював з “деревом, що своїм корінням впивається якомога більше і міцніше в свій рідний національний грунт… а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів… ” Український діяч жив у бурхливу та сувору історичну добу. Нещодавно була панщина, потім […]...
- Олив’яний перстень (скорочено) – Васильченко Степан Київські хлопці ще восени вирішили здійснити подорож у село. Але вирушило тільки троє. Валер’ян Ліщина, син учителя, редактор шкільної стінгазети, дуже поважний та енергійний хлопець, хоч і худорлявий та невеличкий на зріст. Вітя Барановський – і слюсар, і монтер, і декоратор у шкільному драмгуртку. А ось до навчання байдужий, ніде правди діти. Третій – Кость […]...
- Степан Васильченко – Чорний Орел Васильченко Степан Чорний Орел Жив собі чоловік та жінка, і був у них хлопчик. Були вони бідні й жили в куцій старенькій хатинці. Вітер повіне, – то вона й гойдається – от-от перекинеться. Виліз батько з сином на хату, щоб полагодити верх, коли на трямку сидить Чорний Орел. Впіймав його батько та й каже: – […]...
- Рудакі – співець таджицького народу РЕФЕРАТ “Рудакі – співець таджицького народу” РУДАКІ (приблизно 858-941 рр.) АДАМ ФАРСОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ Про життя Абу Абдаллаха Джафара Рудакі – засновника поезії східного гуманізму – відомо дуже мало. Він народився в маленькому гірському селищі Панджрудак, розташованому у північній частині сучасного Таджикистану поблизу скелястого підніжжя Зеравшанського хребта. Тут і минуло дитинство майбутнього поета. Назва селища – […]...
- Талант (скорочено) – Васильченко Степан (1879-1932) В селі К. загубила себе з романтичного припинення церковна хористка… Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили під вікнами, а самі розійшлися. Ховала поліція. (З газетної хроніки) І “Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне. Тихо в моїй […]...
- Степан Васильченко – Талант В селі К. згубила себе з романтичного причинений церковна хористка… Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили перед вікнами, а самі розійшлися. Ховала поліція. (З газетної хроніки) І Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне. Тихо в моїй кімнаті. […]...
- Степан Васильченко – Приблуда Із життя дитячого будинку … Гу-гу! – трубить над ним вітер, бляхою гримить… Гу-гу!.. А осінь угорі темні хмари над ним у отару зганяє, хмари дощем його січуть холодним, хмари дощем його поливають. А кругом його – смітник, кругом бур’яни сухі свистять, кругом дереза. І вікна биті в йому, перебиті, і дах латаний, перелатаний, і […]...
- Свекор – Васильченко Степан Тими сірими великими очима, що суворо оглядали всякого з-під великого чола, тією поважною ходою Василько завжди викликав усмішку в дорослих. Коли б хто почув, як було гукне він улітку, одвертаючи од гречки корову, то, не бачивши його, подумав би, що то гримає старий, бородатий Микита-чабан, а не малий Василько, якому тільки цієї весни пошили штани. […]...
- Степан Васильченко – Циганка – А поверніться, синки! Цур вам, які ж ви погані стали! – Так вітав школяр п’ятої групи народної школи Грицько Музиченко своїх наречених синів – Якова Кириченка та Андрія Грицюка, що після літніх канікул прийшли до школи. Грицькові слова зразу звернули на себе увагу всіх школярів, що, не дивлячись на ранній ранок, немало снувало вже […]...
- Степан Васильченко – Басурмен Семен стоїть у сінях, заглядає в одчинені хатні двері. Він недавно прибіг знадвору i в очах йому темно. Хата йому здається за темний льох, вікна – за дірки, в які зазирає ясний день. Вся стіна перед дверима обставлена чорними сумними іконами, перед ними горить три лампадки, привішені вряд на довгих шнурках. Десь далеко-далеко, як у […]...
- Степан Васильченко – З самого початку Вишнівська школа – найкраща на цілий район, бо попечителькою в їй була багата й щедра пані Олександра Андріївна. Всі на селі сподівалися, що в таку школу не пришлють абиякого вчителя, і коли по селу промайнула чутка, що новий учитель вже приїхав, того ж таки вечора в школу нашилося десятків із півтора цікавих. Новий учитель, Яків […]...
- Степан Васильченко – Широкий шлях Повість Частина перша В БУР’ЯНАХ Та поклонися тим нашим бур’янам… З Шевченкового листа І Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, коли б усе те діялось не перед нашими очима. Мені хотілось і почати повість про поета, як починаються казки. За широкими морями, за лісами дрімучими […]...
- Степан Васильченко – На хуторі Заходила ніч. Німіє степ і тьмариться. Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря. А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі […]...
- Дитинство Шевченка (скорочено) – Васильченко Степан Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. То й повість починається, як починаються казки: “За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними… був колись веселий край, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями”. З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на […]...
- Степан Васильченко – На перші гулі Малюнок на одну дію ДІЙОВІ ЛЮДИ Савка – чоловік літ під 40. Василина – його жінка. Олена – їх дочка, дівчина на первій порі дівування. Тиміш – парубок. Дід з клепачкою. За коном – хлопці та дівчата. Іноді чути співи, музики, вигуки, сміх. І Сільська чепурненька хата. Вікно, призьба, двері. Збоку садок. На призьбі сидять […]...
- Басурмен (скорочено) – Васильченко Степан Семен через сіни заглядає у хату й просить у матері поснідати. Мати порається біля печі й говорить, що поки він не помолиться, їсти не буде. Семен одмовляється, але мати лякає його Страшним судом і показує на картину, яка висить на стіні. Хлопець лякається казана з киплячою смолою й погоджується. Мати проказує молитву, Семен повторює, але […]...
- Свекор (скорочено) – Васильченко Степан Своїми сірими суворими очима, поважною ходою Василько завжди викликав усмішку в дорослих. Як дорослий, він гукав на корову, що зібралася в шкоду, робив зауваження за столом, як хтось накришить хлібом чи розіллє борщ, стягував шапку в хаті будь-кому, забував це зробити, й показував на образи. Щось не сподобається – залазив на піч і вичитував непорядки […]...
- Степан Васильченко – Мужицька Арихметика – Чи немає у вас, Веселію Йвановичу, якої газети або книжки! – питав хурщик Антін монопольщика, зав’язуючи в хустину гроші за хуру. Василь Іванович, панок середнього віку, червоненький, з круглим животом, потягнув цигарки й пустив хмару диму. – А навіщо тобі книжка? – спитав він, насупивши ріденькі брови. – Побавився б трохи святом, а то […]...
- Степан Васильченко – Золота діжа Про нашого діда казали, що він уміє злодіям одводити очі. Ніби й справді він щось таке мав. Їдемо оце до схід сонця в поле. У полі скрізь лежить іще клубкам густий туман. Покаже він батогом у поле й гукає: – А глянь, глянь, скільки ото сивих кабанів понаганяв він у поле. (А хто саме понаганяв, […]...
- М. Некрасов як “співець страждань народних” “Співцем страждань народних” називали російського поета М. Некрасова його сучасники. На середину XIX сторіччя селянське питання особливо гостро постало в Росії. Доба кріпацтва добігала кінця. Однак селянську реформу, а з нею і відміну кріпосного права, Некрасов, як і його побратими революціонери-демократи, не вважав розв’язанням проблеми. Життя простих селян суттєво не поліпшилося. Тож поет продовжував писати […]...
- Співець рідної природи (за віршами “Над Дніпровською сагою… “, “Зоре моя вечірняя… “) (1 варіант) Всьому світові відомий наш великий поет Тарас Григорович Шевченко. У 1847 році його було заарештовано за участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Він перебував на засланні 10 років. Творчість Шевченка цих років пронизана почуттям туги за рідним краєм, самотності. Але в ній же ми чуємо нескореність поета царизмові. Рідна природа була для Шевченка першим джерелом розуміння краси, […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) (3 варіант) Усе життя наші предки працювали, бо знали: без праці вони загинуть від голоду. Добували собі працею їжу ще у вік кам’яний, працювали і в середні віки, і у вісімнадцятому, дев’ятнадцятому сторіччях. Люди розуміли, що без діла вони перетворяться на трутнів, які живуть лише крадіжками та обманом. Це розуміння праці, безмежна любов до родинного клаптика землі […]...
- Олесь Гончар – співець прекрасного в людині Творчий процес – це завжди вихід за межі свого “я”. “Молодий, самобутній голуб” із роману “Таврія” є своєрідним образом-символом естетичної позиції Олеся Гончара, однією з найхарактерніших особливостей якого було “розривання себе між спрагою світла і потребою зазирнути в чорні глибини людської природи”. Гончарове поривання до світла переконує, бо навіть у безвиході можна знайти вихід, якщо […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) (2 варіант) Що б робила людина, якби не працювала, навіть не підозрювала, що щось подібне існує? Я гадаю, вона неодмінно почала б щось робити, бо сидіти весь час без діла, мабуть, не зможе навіть найзапекліший ледар. Як не дивно, у ледарів є якісь незрозумілі нам виправдання щодо свого неробства. Вони намагаються нас переконати, що не працюють через […]...
Микола вінграновський легенда.