Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Сто років від дня народження В. М. Сосюри
Сто років від дня народження В. М. Сосюри
100 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В. М. СОСЮРИ
(1898-1965)
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов”їну.
Сосюра В. Любіть Україну //Українське слово:
Хрестоматія укр. літ. та літ. критики ХХ ст.:
(У 3-х кн.).Кн. 2 /Упоряд.: В. Яременко (Україна),
Є. Федоренко (США); Підгот. текстів Б. Яременка. –
К., 1994. – С. 221-222.
Володимир Миколайович Сосюра – представник високого поетичного світу, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й цвіте різнобарв”ям Україна.
Народився В. Сосюра на станції Дебальцеве (нині Донецької області). За своїм національним походженням Володимир Миколайлович – не українець. По батькові він – француз. Про це В. Сосюра неодноразово згадує у своїх віршах і споминах. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.
Мати поета – Марія Данилівна Локотош – мадярка, робітниця з Луганська, займалася хатнім господарством.
Дитячі
До зацікавлень дитячих літ Володимира належали Гомер і Ф. Шіллер, Т. Шевченко і М. Гоголь, О. Пушкін та І. Франко. А разом з ними – А. Бєлий, О. Апухтін, М. Вороний, О. Олесь, С. Надсон.
Свої перші поетичні спроби російською мовою В. Сосюра відносить до 1914 р. (усі рукописи загинули у роки Першої світової війни). 1914 р. він вступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища у с. Яма, але смерть батька (1915) змушує його залишити навчання й працювати на содовому заводі учнем маркшейдерського бюро. Восени 1916 р. В. Сосюра повертається до училища, аби пробути тут до буремної осені 1918 р.
Поет вірить у революційне оновлення життя і разом з тим болісно, гостро реагує на драму громадянської війни, що відбито ним у вірші “Брат на брата”.
Становлення В. Сосюри як громадянина й митця припадає на перші пореволюційні роки. Восени 1918 р. у складі робітничої дружини содового заводу він бере участь у повстанні проти кайзерівських військ. Взимку 1918 р. стає козаком петлюрівської армії. Восени 1919 р. тікає з її лав і потрапляє у полон до денікінців. Його розстрілюють як петлюрівця, але рана виявляється несмертельною і він виживає. Судив В. Сосюру червоний ревтрибунал і тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя; 1920 р. Сосюра опиняється в Одесі, де його, хворого на тиф, приймають до своїх лав бійці Червоної Армії.
Політкурсант 41-ї стрілецької дивізії, він 1920 р. знайомиться в Одесі з Ю. Олешею, Е. Багрицьким, К. Гордієнком, О. Ковінькою, які одностайно визнають його за складом мислення й почуття поетом суто українським.
У листопаді 1920 р. червоноармієць В. Сосюра направляється в Єлисаветград, де потрапляє до лікарні, а після одужання їде політпрацівником на Донбас. Під час відпустки 1921 р. він знайомиться у Харкові з В. Коряком, В. Блакитним та І. Куликом. Починається харківський період напруженого творчого життя у колі провідних українських майстрів: О. Довженка, М. Хвильового, О. Вишні, О. Копиленка, І. Сенченка, М. Йогансена та ін.
1921 р. побачила світ збірка В. Сосюри “Поезії”, що досі вважалася його першою книжкою. Нещодавно віднайдений документ корегує цю думку. Рукою Сосюри в нім записано: “В 1918 р. після проскурівського погрому, який вчинив 3-й гайдамацький полк, козаком якого я був, на гроші Волоха (ком. полку) було надруковоно й видано першу збірку моїх поезій “Пісні крові”*.
1921 р. виходить поема “Червона зима”, яка мала небачений успіх. В її невеличких дев”яти розділах вмістився цілий духовний світ представника “робітничої рані”: теплі спогади про дитинство й домівку, парубочі розваги й перше кохання, порив повстанських загонів, повернення додому й сум утрат, відчуття єдності з народом і віра в ідеали народовладдя. Здобуття свого берега в розбурханому суспільному морі, світоглядна визначеність як дарунок бунтівливій душі – ось психологічне й філософське підгрунтя поеми, що попри всю суворість зображуваної реальності (голод, злидні, розруха, війна і смерть) наскрізь перейнята оптимістичним звучанням.
Широкий діапазон має й соціально-філософська тематика поета. Його даниною космізму 20-х років є поема “Навколо” (1921), ліричний суб”єкт якої прагне охопити поглядом усю розвихрену революцією планету. Вселенські масштаби виміру подій і у поемі “В віках” (1921). Стоїчне сприйняття суворої дійсності відбите у присвяченому М. Хвильовому диптиху “Сніг” (“Сніг… перед очима за лицями лиця… “).
А у вірші “Граційно руку подала і пішла” панує стихія революційного романтизму. Подібні коливання філософських акцентів також свідчать про синкретизм художнього мислення Сосюри.
З-під пера митця виходить низка ліро-епичних поем: “Оксана” (1922), “Робітфахівка” (1923), “Шахтар”, “Сількор”, “Хлоня” (1924). Нині важко стверджувати, що вони належать до вершинних художніх зразків, але тогочасному читачеві ці розширені соціальні портрети, психологічно проникливі й точні, говорили багато про нього самого. Одним із перших проявів інтересу молодої літератури до рідної давнини (особливо цінного в атмосфері лівореволюційних вульгаризацій історії) став віршований роман В. Сосюри “Тарас Трясило” (1926).
Від 1925 р. В. Сосюра повністю віддається літературній праці. Упродовж десятиліття (1922-1932) він був членом багатьох літорганізацій (Пролеткульту, “Плугу”, “Гарту”, ВАПЛІТЕ, ВУСПу та ін.), керуючись не стільки ставленням до їхніх ідейно-естетичних програм, скільки особистими симпатіями.
Надто відкритий та імпульсивний, В. Сосюра часто бував беззахисним, іноді сам наражався на гострі закиди. Так, він впав у розпач з приходом непу, що відверто відбилося у збірці “Місто” (1924). Щоправда, свою похмуру розчарованість (по-своєму відтінену низкою екзотичних образів – “далекої Іранії”, “замріяної Індії” та ін.) поет досить швидко долає. Вже в поемі “Воно” (1924) читаємо: “Знає він, од непу стало лучче, хоч спочатку й никла голова”. Але недругам було що брати на недобру пам”ять.
Збірки Сосюри “Золоті шуліки” (1927), “Коли зацвітуть акації” , “Де шахти на горі” (1928) сповнені погідних настроїв і снаги творчого діяння. 1927 р. поет пише взоровану на традиції шевченківської політичної сатири поему “Відповідь”; поеми “Вчителька”, “Поет”, “ДПУ”, і найзначнішу з-поміж них – “Заводянка”. Все це дає підстави стверджувати, що він щасливо вийшов з “непівського” психологічного розламу, мобілізувався і як лірик вжився у мирний будень України. Це відзначає неупереджена критика, вбачаючи в Сосюрі провідного майстра ліричного жанру. Однак на терезах політичної кон”юнктури фахова думка вже нічого не важила. Безконечні закиди в бік поета суворішають (аж до “перевиховання” його при верстаті (1931), ввергаючи Володимира Миколайовича у стан глибокої творчої кризи. Настрої відчаю позначалися й на збірці “Серце” (1931) і, зокрема, однойменному вірші.
До проблем громадсько-літературних долучаються особисті, дається взнаки нещадне ставлення Сосюри до свого здоров”я. 1934 р. він потрапляє до психіатричної лікарні. З огляду на розв”язаний у країні терор можна припустити, що це рятує його від набагато страшнішого. Цього ж року Володимира Миколайовича виключають з компартії. Лише 1940 р., після його відчайдушного листа до Сталіна, якому він щиро вірив, поновлюють у лавах ВКП(б).
В ці роки В. Сосюра майже не пише, займається поетичними перекладами. Декотра стильова одноманітність, зумовлена природою поетичного мислення, приховує іншого В. Сосюру – блискучого версифікатора, який досконало володіє словом (наприклад, його переклад “Демона” М. Лермонтова).
І все ж таки “вершители судеб” визнають за краще зберегти “поета робітничої рані”, котрого знає і любить народ. 1936 р. Сосюру приймають до Спілки радянських письменників. 1937 р. він має змогу переїхати з родиною до нової столиці України – Києва, удостоюється ордена “Знак пошани”. У припливі нових сил і надій повертається до роботи. Сумного для країни 1937 р. з”являється збірка “Нові поезії”, яка свідчить, що й у важку пору муза зазирала до В. Сосюри, залишаючи такі свої щемні знаки, як “Айстра” (1934) або “Хвиля” (1934).
“Нові поезії”, а ще більше збірка “Люблю” (1939), означили новий етап його творчості, пору художньої врівноваженості, стилістичної витонченості.
1940 р. В. Сосюра завершує своє найбільше ліро-епичне полотно – роман у віршах “Червоногвардієць”, який увібрав увсе те, що становить автобіографічну основу його творчості 20-30-х років.
Передвоєнні книжки (“Журавлі прилетіли”, “Крізь вітри і роки”, 1940) сповнені мотивів любові до жінки (“Марії”), природи (“Я квітку не можу зірвати”), до Вітчизни, до життя, що, проминаючи так швидко, дарує душі безмір переживань.
Війна застає В. Сосюру в Кисловодську. Згодом він повертається до Києва, у складі письменницьких агітгруп виступає перед населенням. З наближенням фронту разом із Спілкою письменників України виїздить до Уфи. Звідти лунає щире слово поета, його чують і на окупованих землях. Написаний в Башкирії славнозвісний “Лист до земляків” (1941) поширюється у формі листівок по всій Україні.
1942 р. поет наполягає на переїзді до Москви, працює в українському радіокомітеті, українському партизанському штабі і 1943 р. направляється “в розпорядження Політуправління фронтів, які вели бої за Україну”. Співпрацює з редакцією фронтової газети “За честь Батьківщини”, виїздить у діючі війська, виступає перед воїнами.
Виходять з друку збірки В. Сосюри “В годину гніву” (1942), “Під гул кривавий” (1942), з”являються численні публікації в періодиці.
З великих творів цього періоду найцікавішою є поема “Мій син” (1942-1944), що висвітлила драму війни як примножену суму конкретних трагедій і особистих втрат.
1944 р. В. Сосюра повертається до Києва, пише й водночас працює на відбудові міста. “І стало тихо так навколо, мов не було землі”, – так увічнить він першу хвилину миру в поемі “Огненні дороги” (1947).
Риси ідейно-стильової еволюції виявилися у вірші 1941 р. “Любіть Україну!”, що на хвилі переможного настрою відразу пішов у світ, був опублікований в Україні та Москві ( в перекладах О. Прокоф”єва та М. Ушакова), а 1951 р. спричинив до найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. Починаючи зі статті в газеті “Правда” (1951, 2 лип.) “Проти ідеологічних перекручень в літературі”, наростає каламутна хвиля “голобельних” виступів, у яких В. Сосюрі відмовляється у праві на громадське й літературне життя і в запопадливій “активності” заперечується вже не тільки цей вірш, а й все створене ним.
В. Сосюру перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, відміненого тільки зі смертю Сталіна 1953 р. І тоді з”являються нові книги віршів “За мир” (1953), “На струнах серця” (1955), “Солов”їні далі” (1957).
Багато працює В. Сосюра в епічному жанрі – пише поеми “Студентка” (1947), “Вітчизна” (1949), “Україна” (1951).
Тривалий час (починаючи з 1929 р. по 1960 р.) В. Сосюра працював над твором “Мазепа”. Повертаючи із забуття зневаженного царатом гетьмана, поет веде мову про боротьбу за волю і щастя народу:
Я серцем хочу показать
страшну трагедію Мазепи
і в ній, в той час страшний незгоди,
страшну трагедію народу…
… Любив Вкраїну він душею
і зрадником не був для неї…
Він серцем біль народу чув,
що в даль дивився крізь багнети…
Віднесена до “заборонених творів”, поема разом із грунтовним літературознавчим аналізом лише 1988 р. була опублікована в журналі “Київ”. Цей великий, замислений в епічних вимірах, твір ще раз підтвердив ліричний талант В. Сосюри, для котрого переживання подій було завжди ближчим за їх осмислення.
Поему “Мазепа” В. Сосюра писав тоді, коли його шалено цькували за вірш “Любіть Україну!”. Публічно поетові доводилось “каятись” і друкувати такі вірші, що невдовзі склали збірку “Мир”.
1960 р. В. Сосюра закінчує поему “Розстріляне безсмертя”, розпочату в довоєнний час і опубліковану тільки 1988 р. Є підстави вважати, що “заспівна” частина цього твору, присвяченого жертвам сталінського терору, є поновленим з пам”яті шматком втраченої поеми “Махно”. Поема багата на проникливі характеристики, які з відстані літ автор дає друзям і знайомим і які разом з оцінкою власних вчинків і почуттів відтворюють духовний образ трагічного часу. Ці поетичні мемуари стали першим великим зверненням повоєнної поезії до фактів епохи сталінізму і разом з його автобіографічним романом “Третя Рота” (1989) поклали початок розробки і цієї теми.
Низку цікавих творів приносять книги “Близька далина” (1960) і “Поезія не спить” (1961), що виходять з робітні Сосюри попри його тяжку хворобу серця.
З великим хистом і щирістю, без розпачу й скорботи, говорить поет про красу осінньої пори у віршах, що входять до збірок “Осінні мелодії”, “Весни дихання” (1964).
У поезії В. Сосюри звучать біблійні мотиви у їхній зворушливій людяності. Утверджується народний світогляд з його мірками добра і зла. І хоча поет готовий боротись і перемагати, але ще більше він уміє любити. І прощати… Прилучаючись до ідеї безсмертя душі, сповненої добра і краси:
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так вже в полі будуть двоє йти,
але, васильками станем – я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час, і
другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.
(“Одсіяють роки… “)
На біблійно-міфологічних сюжетах побудований твір “Христос”, написаний 1949 р. Стара Біблія в трьох її книгах, образи і відомості, запозичені з цих аналів, власне і є головними. Образ Христа у поемі змальовується протягом всього його життя.
Другою поемою, яка по-своєму продовжує біблійно-космогенічні уявлення Сосюри, є його цікавий, але своєрідно незавершений твір-поема “Ваал”. Яка доля персонажів – Каїна, Єви і Адама, – проте мова в іншій поемі Сосюри – його “Каїні”.
Віднайдено рукопис поеми “Мойсей”, яка має бути надрукована в журналі “Київ” у 1997 р.
Володимир Миколайович Сосюра залишився ніжним і тривожним співцем глибоких почуттів людини. Стали класичними його вірші “Так ніхто не кохав”, “Коли потяг у даль загуркоче”, “Білі акації будуть цвісти”, “Пам”ятаю вишні доспівали”, “Сад шумить”, “Васильки” та багато інших.
Творчої праці не кидав він і тоді, коли тяжко занедужав. Володимир Миколайович Сосюра пішов од нас у розквіті свого таланту.
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило, –
писав він у вірші “Люблю України коханої небо”.
Поет навіки залишився в серці свого народу. На його могилі споруджено пам”ятник. Надано ім”я М. В. Сосюри Будинку культури склозаводу м. Лисичанська та одній з вулиць м. Києва. У м. Лисичанську відкрито музей поета. У Києві, на будинку, де жив і працював Володимир Миколайович Сосюра, встановлено меморіальну дошку з барельєфом.
Л І Т Е Р А Т У Р А
ОСНОВНІ ВИДАННЯ ТВОРІВ М. В. СОСЮРИ
Твори: У 4 т. / Редкол.: Олійник Б. І. (голова) та ін. – К.: Дніпро, 1986-1987. – Т.1-4.
Твори: У 2 т. / Упоряд. та підгот. текстів П. Д. Моргаєнка; Вступ. ст. Б. Олійника. – К.: Дніпро, 1978. – Т. 1-2.
Вибране: Поезії та проза / Упоряд. та вступ. ст. В. П. Моренця. – К.: Рад. письменник, 1989. – 237 с. : портр. – (Шк. б-ка).
Вибрані поезії. – Х.: Держлітвидав, 1936. – 159 с. : іл.
Журавлі прилетіли: Поезії. – Б. м. : Рад. письменник, 1940. – 175 с.: портр.
Избранное: Пер. с укр. – М.: Гослитиздат, 1939. – 123 с.
Избранное Пер. с укр. Б. Турганова; Предисл. Б. Олейника. -. М.: Худож. лит., 1978. – 429 с., 1 л. портр.
Крізь вітри і роки: Поезії. – Львів: Рад. письменник, 1940. – 131 с.
Крылья: Стихи: Пер. с укр. / Вступ. ст. С. Тельнюка. – М.: Худож. лит., 1988. – 302 с.
Люблю: Поезії. – К.: Держлітвидав, 1939. – 199 с.
Люблю я море… Поезії. – Одеса: Маяк, 1989. – 174 с. : іл.
Поезії. – Х.: Держвидав України, 1929. – Т.1-3.
Серце: Поезії. – Х.; К.: Літ. і мистецтво, 1931. – 51 с.
Син України: Поема. – Б. м.: Спілка рад. письменників України, 1942. – 19 с. – (Б-ка “Фронт і тил”).
Так нікто не кохав: Поезії / Упоряд. Ю. С. Бурляй. – К.: Рад. письменник, 1987. – 151 с. : іл.
Такий я ніжний, такий тривожний… : Поезії: Для ст. шк. в./ Упоряд. та передм. М. Сома. – К.: Веселка, 1989. – 286 с. : іл.
Третя рота / Упоряд. С. А. Гальченко, В. В. Сосюра; Післямова і приміт. С. А. Гальченка. – К.: Рад. письменник, 1988. – 357 с. : іл., портр.
Третья рота: Роман / Пер. с укр. Н. Высоцкий, С. Плахтинского; Вступ. ст. С. Гальченко. – М.: Сов. писатель, 1990. – 269с.
Христос Легенда: / Публ. Ю. Бурляя // Київ. – 1997. – №1/2. – С. 12-26. Час: М. Хвильовому //Вітчизна. – 1995.. №7/8. – С. 133.
Червона зима: Поезії / Книгозбірня Всеукр. пролеткульту. -. Б. м.: Всеукрліто, 1922. – 44с. Червона зима: Поезії. – К.: Дніпро, 1987. – 183 с. : іл.
Червона зима / Вступ. ст. і впоряд. М. Ласло-Куцюк. – Бухарест: Критеріон, 1987. – 172с. (Мала б-ка). Червоні троянди: Поезії. – Х.: Вид-во “Рух”, 1932. – 87с.
ПРО ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ В. М. СОСЮРИ
Моренець В. П. Володимир Сосюра (1898-1965) // Історія української літератури ХХ століття: Кн. перша (1910-1930-ті рр.) / За ред. В. Г. Дончика. – К., 1993. – С. 260-277.
Антоненко-Давидович Б. Неповторний Володя: (Спогади про В. Сосюру) // Укр. мова і літ. в шк. – 1989. – № 8. – С. 29-32.
Килимник О. Чарівник слова: Кілька епізодів із зустрічей з В. Сосюрою) // Донбас. – 1987. – № 6. – С. 90-93.
Гальченко С. Мої дні мов хрести: Лірико-драмат. етюд з життя В. Сосюри // Самост. Україна. – 1993. – 17 берез. – С. 8.
Крижанівський С. Чому я не пишу спогадів про Володимира Сосюру… // Вітчизна. – 1992. – № 1. – С. 176-179.
Бурляй Ю. Червіньковий Орфей // Вітчизна. – 1995. – № 7/8 – С. 131-137.
Гловацька К. Незнайомий В. Сосюра? // Літ. Україна. – 1996. – 12 груд.
Гуторов А. Владимир Сосюра – знакомый и незнакомый // Радуга. – 1991. – № 9. – С. 121-122.
Бедзик Ю. Отчаянный Владимир Сосюра // Зеркало недели. – 1996. – 10 янв. – С. 16.
Микитенко О. Друзі чи супротивники? // Київ. – 1990. – № 2. – С. 138-149.
Моренець В. Солов”їне піднебесся Володимира Сосюри // Рад. літературознавство. – 1989. – № 6. – С. 37-46.
Моренець В. Володимир Сосюра: Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, – 1990. – 262 с.: іл.
Бурляй Ю. “Я в вас живий!”: // Київ. – 1997. – № 1/2. – С. 26-32.
Яременко В. Малий штрих до великої проблеми, або Материк його душі: // Київ. – 1990. – № 8. – С. 66-67.
Асєєва С. А. Твори В. Сосюри в роки війни // Укр. мова і літ. в шк. – 1991. – № 11. – С. 73-74.
Коваль В. Любіть! : // Літ. Україна. – 1989. – 2 берез.
Ющенко О. “Заарештований вірш”: // Літ. Україна. – 1992. – 30 квіт.
Абліцов В. Найзрадливіша жінка у світі – ідеологія: // Голос України. – 1995. – 1 лип. – С. 6.
Будівський П. Володимир Сосюра і народна творчість // Наша газ. – 1993. – 30 квіт. – С. 5.
Гальченко С. “… Мої дні, мов хрести”: // Дивослово. – 1994. – № 7. – С. 53-60.
Коваль В. Хто кого морочить?: Похмуре слово, мовлене світлого дня народж. Володимира Сосюри // Демокр. Україна. – 1995. – 26 січ.
Доценко А. Де народився поет… // Літ. Україна. – 1994. – 27 січ.
Подов В. І. Меморіальний музей В. М. Сосюри: Путівник. – 2-ге вид. – Донецьк: Донбас, 1988. – 28с., 6 арк. фот.
І Л Ю С Т Р А Ц І Ї
Володимир Сосюра: Життя і творчість у документах, фот., іл.: 3б. / Упоряд. Ю. С. Бурляй та ін. – К.: Рад. шк., 1978. – 144 с. : іл.
*-Цит. за кн.: Історія української літератури ХХ століття. Кн. перша (1910-1930-ті рр.) /За ред. В. Г. Дончика. – К.,1993. – С.263.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Україна в поезії Володимира Сосюри І. Володимир Сосюра – співець рідного народу (присвятив творче життя своєму народові, розвитку його культури, рідної мови, любій Україні: “Я іду до гаю. Краю, ти мій краю, Кращого за тебе я в житті не знаю!”). IL Невмируща любов до України. 1. Палка любов до української мови (“Як не любити ріпну мову”: мова – це душа […]...
- Поезія, близька моєму серцю (за творами Володимира Сосюри) Володимир Сосюра – це глибинно-бентежний Березень і замріяно-прозорий вересень Української поезії. М. Стельмах Коли перечитую спогади сучасників Володимира Сосюри про нього, я бачу перед собою постать людини, що не вміє кривити душею ні перед іншими, ні перед собою. Вся творчість поета є сповіддю ніжної та бентежної душі, що вміла жити лише в постійному пошуку істини […]...
- Коротка біографія Володимира Сосюри ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965) Володимир Миколайович Сосюра Народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (тепер Донецької області). Його дитячі роки минули у селищі Третя Рота (нині м. Верхнє) біля Дінця. З одинадцяти років хлопець почав працювати у бондарному цеху содового заводу, потім був телефоністом, чорноробом. Початкову освіту дав йому батько; крім того, Володимир багато читав, […]...
- Вірш В. Сосюри “Любіть Україну” – гімн рідному краю Вірш В. Сосюри “Любіть Україну” – гімн рідному краю Українська література щедра на таланти, на щирих і задушевних поетів. Серед них був і Володимир Сосюра, який любив рідну землю і народ, оспівував їх у своїх творах і залишив нам у спадок свій солов’їний голос. Але він не просто любив Україну – він боровся з її […]...
- “Третя Рота” Володимира Сосюри – зразок мемуарної прози Автобіографічний роман “Третя Рота” над яким Володимир Сосюра працював з перервами в 1926-1930, 1942 і 1959 роках, – це не тільки розповідь про власне життя, яким воно було, без прикрас. Це і важливий документ епохи, в яку жив поет. Сам автор так свідчить про історію написания “Третьої Роти”: “Я почав писати прозою роман-трилогію ще в […]...
- Провідні теми поезії В. Сосюри Провідні теми поезії В. Сосюри Щоб зрозуміти творчість письменника, неможливо не звернутися до фактів його біографії. Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1893 року в шахтарській “хатині, бідній і чужій” на Донбасі. Батько – робітник, часто перевозив сім’ю з місця на місце, доки велика родина не поселилася у хаті-хворостянці серед розкішної природи в селищі Третя […]...
- Поетичний образ України в поезіях Володимира Сосюри “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай”, – написавши колись ці слова, Володимир Сосюра, мабуть, вже ніколи не розлучався з ними. Його життя і творчість відбулися під цим “девізом”. Поет палко любив свій рідний край, всього себе віддавав йому, а натомість брав натхнення й силу, щоб творити “пісні солов’їні” задля України. […]...
- Пафос поезії воєнного лихоліття (за творами Володимира Сосюри) Пафос поезії воєнного лихоліття (за творами Володимира Сосюри) У грізні роки Великої Вітчизняної війни “під гул кривавий” на бій з ворогом йшло й художнє слово, що прирівнювалося до зброї і діяло безвідмовно. Прозові й поетичні твори, народженні духовним піднесенням, надавали захисникам рішучості відстояти рідну землю від нападника, разом з бійцями наближали перемогу. Діти йдуть, сміються… […]...
- Ніжна любов і тривога у вірші В. Сосюри “Любіть Україну” Поет, що поєднав у собі чутливість струн душі скрипки та гучну мужність барабана, протяжний заклик сурми, – Володимир Сосюра. Людина з великої літери, що в 1944 році писав не про СРСР чи Сталіна, а про Україну як духовну сутність, яка живе у всьому, що нас оточує: у зірках, у вербах, у дівочих очах, як про […]...
- Авторське тлумачення образу гетьмана Мазепи в поемі В. Сосюри “Мазепа” Авторське тлумачення образу гетьмана Мазепи в поемі В. Сосюри “Мазепа” I. Місце Володимира Сосюри в українському літературному процесі. (Аж занадто довго офіційна критика називала Володимира Сосюру співцем революційної бурі, забуваючи, що він чудовий лірик і справжній патріот не радянської влади, а України. Про це свідчать його твори “Розстріляне безсмертя” та “Мазепа”, які побачили світ тільки […]...
- “Так ніхто не кохав” (за інтимною лірикою В. Сосюри) (1 варіант) Тема кохання займає одне з важливих місць у всій світовій літературі. Люди оспівували кохання завжди. Не обминув цю тему і щедро обдарований природою поет Володимир Сосюра. Своїми віршами В. Сосюра наповнює душу читача красою, радістю, щирістю. Простота, замріяність автора, м’яка задушевність відбилися у його творах. Про свої інтимні почуття Сосюра завжди говорив відверто, захоплено і […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості В. Сосюри (2) У чому зміст поетичних рядків В. Сосюри: “Яке щастя, що я – українець, що я син моєї прекрасної і трагічної нації”? В. Сосюра – поет-патріот, борець за національну культуру, історію, за свій народ. У своїх поезіях він щирий і чесний. Основна ідея його творів – у закликові любити, оберігати, возвеличувати свою Батьківщину. Наведені поетичні рядки […]...
- Образ рідної Донеччини у творчості В. Сосюри Багата і прекрасна Донецька земля – саме наш регіон є українською скарбницею корисних копалин, тут сконцентрована майже вся промисловість. Проте не тільки вугілля та метал дає наш край Україні. Багатий він і своїми талантами, що, як перлини, як коштовні діаманти, прикрашають нашу запилену та задимлену шахтарську землю. Одним з таких митців був Володимир Миколайович Сосюра […]...
- Моя улюблена поезія В. Сосюри Україна багата на поетичні таланти. Але є у нас поет ніжний і тривожний, у творчості якого відкривається високий поетичний світ, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами сині донецькі ночі, точить десь білий камінь вода й живе велика любов до України. Це Володимир Миколайович Сосюра – мій улюблений поет. Ніжні, задушевні поезії його я дуже люблю. […]...
- Образ України в поезії Володимира Сосюри Ні, недаремно Сосюру називають солов’єм України. Твори його запам’ятовують школярі усіх класів, тому завдяки простоті і схвильованості віршів діти починають любити поезію і літературу взагалі. З віршами Сосюри закінчують університет і вступають вперше на власний життєвий шлях. Вірші Сосюри, покладені на музику, співають всюди… Ліричний герой віршів Володимира Сосюри – це полум’яний патріот, людина з […]...
- Драма поета і драма особистості (за твором В. Сосюри “Червона зима”) В. Сосюра – поет, народжений буремною епохою 20 років XX століття. І ця епоха, з її складнощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. “Червона зима” – це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років. Тому поема багато в чому автобіографічна. Ліричний герой, як і молодий В. […]...
- Інтимна лірика Сосюри Трохи незручно казати “інтимна лірика” про окремі вірші поета, який відрізняється небувалою відкритістю душі, відвертістю в самовираженні, який не ховає нічого від читача. У цьому нема нічого від “душевного стриптизу”, від колупання на людях гнійних психічних ран. Душа Сосюри – здорова й цільна у своїй ніжності, щирості, здатна кохати й пам’ятати. Мелодійні вірші Сосюри на […]...
- Рідна мова в поезіях В. Сосюри і М. Рильського І в України, і в української мови невесела доля. Маленька наша країна, як дорогоцінний камінець, приваблювала неситі очі загарбників майже у всі часи свого існування. А захопивши землю, іноземці робили все, щоб українці втратили національну пам’ять та рідну мову, тому що людину без коренів легко зробити холопом, найманцем, зрадником. За часів Польщі на Західній Україні […]...
- Осінні мелодії Володимира Сосюри Співа моя душа, прозора і крилата, Любові сповнена до всього і до всіх, І кожного обнять я хочу, наче брата, У райдузі пісень, закоханих моїх. В. Сосюра Поезія Володимира Миколайовича Сосюри – це розкрите серце людини, вона проста, ясна, ніжна, гаряча, вірна. Тим-то і такий близький читачеві поет… І в цьому його найбільша заслуга перед […]...
- Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського Природа рідного краю завжди була джерелом натхнення для В. Сосюри і М. Рильського. Та осінні мелодії їхніх віршів вражають особливою красою і витонченістю. Багряний лист, пожовклі трави, Мелодій осені краса, – Так писав про свою улюблену пору року В. Сосюра. Айстри, жоржини – головні герої його творів про […]...
- Україна – рідна ненька. Роздуми над поезією В. Сосюри і не тільки Україно! Ненька наша рідна, стільки про тебе писано-переписано, у стількох думах і піснях тебе оспівано, стільки живописних полотен про тебе написано. А ти знову і знову дивуєш своєю красою, своєю таїною. І кожне нове покоління зізнається тобі у вічній любові. А ти, Україно, як дбайлива ненька, зігріваєш теплом великої любові своїх синів і доньок, пам’ятаєш […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості В. Сосюри Розкажіть про останні роки життя В. Сосюри. Що він написав у цей час? Останні роки життя поета були досить насиченими і плідними. У цей час він написав поему “Розстріляне безсмертя”, автобіографічний роман “Третя рота”. У 1963 році став лауреатом Шевченківської премії....
- Поетичне слово В. Сосюри в часи Великої Вітчизняної війни Під час Великої Вітчизняної війни Володимир Сосюра – військовий кореспондент. Його зброєю було слово. Він був бійцем і на фронті, й тоді, коли жив у засніженій Уфі. У перші ж дні війни з’являються його полум’яні патріотичні вірші, в яких висловлені почуття й думки всього нашого народу: Мій край клекоче у пожарі… Чи ж можу буть […]...
- Тема України у творчості В. Сосюри Тема Вітчизни, тема рідного краю, його працьовитих людей, їхньої духовності була для творчості В. Сосюри центральною. Вона втілена у віршах про рідну Донеччину, де промайнула юність поета. Донецький край Сосюра славив у багатьох творах. Вірш “Як передать, Донбас, твою красу і силу… ” оспівує сучасні поету типові картини вугільного краю. У вірші подано яскраві слухові […]...
- Поетичний образ України в поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри Поетичний образ України в поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри “Сосюра був народним улюбленцем, за ним ходили легенди. Кілька поколінь радянських студентів виросло з його лірикою на вустах, численні ентузіасти розносили співуче Сосюрине слово по Україні”, – писав Олесь Гончар. Натура поета у всій її щирості і глибині розкрилася у вірші “Любіть Україну”. Це сердеч-не слово […]...
- Трагедія Мазепи (за поемою Володимира Сосюри “Мазепа”) Трагедія Мазепи (за поемою Володимира Сосюри “Мазепа”) Існує велика кількість літературних версій складної долі Мазепи, і не буде перебільшенням зазначити, що він став одним з яскравих персонажів світової літератури. Особистість гетьмана привертала увагу багатьох письменників, починаючи від Вольтера, Байрона, Гюго, Словацького, Рилєєва, Пушкіна до Руданського, Старицького, Лепкого, що неодно-значно відтворювали образ складної й нерозгаданої людини. […]...
- Художнє вираження В. Сосюрою любові до рідного краю у вірші “Солов’їні далі, далі солов’їні… “ Художнє вираження В. Сосюрою любові до рідного краю у вірші “Солов’їні далі, далі солов’їні… “ Український письменник Михайло Стельмах так сказав про Володимира Сосюру: “Володимир Сосюра – це глибинно бентежний березень і замріяно прозорий вересень української поезії. Як не можна уявити весни без березневої безпосередності, а осені без вересневої щедрості, так не можна уявити нашої […]...
- Трагічна доля поезії “Любіть Україну” Володимира Сосюри Володимир Сосюра віддано любить Україну, народ свій, якому впродовж його тернистого шляху випало зазнати стільки кривд і поневірянь. Згадаймо Тараса Григоровича, який усе своє полум’яне життя поклав на олтар Вітчизни України, матері, неньки єдиної, найдорожчої. Про палку любов до неї він з далекої Орської фортеці посилав свій голос: Я так її, я так люблю Мою […]...
- Вірність і кохання в інтимній ліриці В. Сосюри і М. Рильського (1 варіант) Поезія розповідає про ті речі, які відбувалися й відбуваються з кожним. Усі ми переживаємо трагічну самотність юності, поривання до щастя зрілості, усі замислюємося над сенсом життя і невідомою країною смерті. А насамперед – ми шукаємо кохання, шукаємо, кому віддати душу й тіло, бо, як казав поет, людина одна – не живе, “Я” – це не […]...
- Образи України у творчості В. Сосюри Серед натхненних співців краси нашої любої і стражденної України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. М’який лірик, він підносився до висот подвижницької самопожертви заради блага рідного краю. Образ Вітчизни незмінно окрилював його фантазію та уяву, надихаючи на створення поезій, пронизаних палкою синівською любов’ю до України. Всі вони сприймаються як одкровення справжнього […]...
- Драматична історія вірша Володимира Сосюри “Любіть Україну” (1898-1965) Народився на станції Дебальцево на Донеччині в багатодітній родині. Брав участь у громадянській війні на боці різних політичних сил (УНР, більшовиків). З 1921 р. живе у Харкові, вливається у бурхливе літературне життя. Навчається на робітфаці Харківського інституту народної освіти. У 30-і роки, чудом уникнувши репресій, почав писати декларативну лірику, що прославляла вождів СРСР. Творчість […]...
- Причини популярності інтимної лірики В. Сосюри Причини популярності інтимної лірики В. Сосюри Інтимна лірика В. М. Сосюри – це найбільша частина його поетичної спадщини. У кожному вірші, навіть мініатюрі інтимної лірики поета звучить щось особливе: і величне, і щире, і ніжне, задушевне. Звучить те велике почуття, що вкладається в маленьке слово – люблю. Мабуть, не знайдеться нікого, хто прочитав і не […]...
- Зображально-виражальні засоби в поезії Володимира Сосюри “Любіть Україну” Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, звернення до найсокровенніших людських почуттів – основні риси поетичної спадщини В. Сосюри, якого справедливо називають одним із найтонших ліриків української літератури XX століття. Боротьба й кохання, ці, здавалось би,”непоєднувані поняття стали лейтмотивом творчості поета. Він намагався осягнути складність та неоднозначність епохи, сучасником якої був. Драматичною була доля поезії В. […]...
- Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри Українська мова! Скільки невимовних страждань випало на твою долю! Споконвіку тебе не визнавали як самостійну мову, забороняли, намагалися стерти з людської пам’яті. Про це з болем у душі розповідає у своєму вірші “Рідна мати” М. Рильський. Цареві блазні, раби на розум і на вдачу, […]...
- Сад надій і сподівань (за віршем В. Сосюри “Сад”) I. Родом з Донбасу. (Дитячі роки Володимира Сосюри минали на Донбасі. Багатодітна родина мешкала у хатині неподалік від Дінця. З дитинства Сосюра поринув у світ літератури. Художні образи улюблених творів та світ рідної природи надихнули на творчість, зміцнили в серці любов до батьківщини та отчого краю. У робітничих газетах почав друкувати свої перші поетичні твори.) […]...
- “Так ніхто не кохав” (за інтимною лірикою В. Сосюри) (3 варіант) Інколи душа співає. Чи прислухались ви колись до того співу? То щось незрівнянно чисте і свіже, що віддихує духмяним теплом. Це тепло проходить крізь усе тіло, збуджує кров і наповнює єство відчуттям блаженства. Воно здатне проривати сірі оберемки буднів яскравим палаючим світлом, що робить похмуру годину лагідною короткочасною миттю. Ім’я цього тепла, цієї дивовижної стихії, […]...
- Особисті міркування. Поезія, близька моєму серцю (за лірикою Володимира Сосюри) Особисті міркування. Поезія, близька моєму серцю (за лірикою Володимира Сосюри) Співа моя душа, прозора і крилата, Любові сповнена до всього і до всіх… І кожного обнять я хочу, наче брата, У райдузі пісень закоханих моїх. Коли я вперше читав вірші Володимира Сосюри і натрапив на вірш “Співа моя душа”, мені здалося, що поет дещо прикрашає […]...
- Біографія Володимира Сосюри ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА 1898 (6.01) – 1965 (8.01) Володимир Миколайович Сосюра – видатний лірик нашої епохи, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману “Третя Рота”. З творчістю Володимира Сосюри українська література поповнилась новими темами героїчної і трагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність, за краще життя, збагатилась зразками високої громадянської […]...
- Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Так ніхто не кохав (художнє вираження інтимних почуттів у ліричних творах Володимира Сосюри) Цього року я вперше пізнав глибину поезії Володимира Сосюри, хоч, зізнаюсь, читав його вірші і раніше. Але це були поодинокі випадки, тому і не запам’ятовувалися ці вірші надовго. Мабуть, усе вимагає саме свого часу, і сьогодні я вже сприймаю Сосюрині рядки як […]...
- Відповідь на контрольне питання До теми “Творчість П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри” Чому вірш В. Сосюри “Весняний сад, квітки барвисті… ” належить до патріотичної лірики? Вірш “Весняний сад, квітки барвисті… ” написано 1941 року, коли йшла кровопролитна Друга світова війна. Батьківщина поета – Україна – була тимчасово окупована німецько-фашистськими загарбниками. Кований чобіт фашистів топтав нашу землю, були зруйновані міста, села, заводи, фабрики, шахти охопили пожежі. Замість жита […]...
Твір на тему як я виготовляю писанку.