Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях



Лягло перо в надії у зізнаннях,
Душа зітхнула від жалю.
Я не сказала слів тобі прощальних,
Ти так і не сказав мені “люблю”.

В конвертах білих, летять до тебе сльози,
Ранковими туманами біжить моя журба.
Слова в рядки скупі, важким камінням впали,
Немов холодная, могильная плита.

Останній раз пишу за не один десяток років,
Останній раз я не діждусь у відповідь листа.
Вплету червону стрічку я у посивілі, довгі коси,
Як символ вірності, тобі одному, до кінця.

Ти будеш далі жити, а я чекати кроки,
У пам’яті вертаючи літа.
Заграв оркестр у похмурий день осінній,
Згадав ти… Та уже дарма.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Роль поезії в житті людини.
Ви зараз читаєте: Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.