Таня Бенещук – Ты сердце ложью напоил
Ты сердце ложью напоил,
А равнодушием вогнал мне гвозди в спину.
Ты говорил, что никогда так раньше не любил,
И я поверив воскресила веру, и надежду.
Теперь над пропастью брожу я как слепая…
Над городом парю я мыслью по-ночам.
Ведь ты когда в меня любовь вдыхая,
Вдохнул привязанность к твоим плечам.
Спокойным будь. Судить тебя не стану.
Я не являюсь ангелом святым.
Ты просто знай, что я все также по тебе скучаю,
И назову когда-то сына именем твоим.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Таня Бенещук – давай убей меня! Затронь словами сердце Давай убей меня! Затронь словами сердце. Не бойся, мне не больно… Я же “сталь”. Добей и будь собой доволен, Ведь я же “бывшая”, а бывших нам не жаль. Натягивай своею ложью нервы, Ори, что не в ладах я с головой… Со мной заговорили даже стены, Уставшие терпеть глухую боль. Была желанною, а стала просто “некто”… […]...
- Таня Бенещук – Уйти к другому? Без проблем! Уйти к другому? Без проблем! Забыть тебя? Ведь нет заботы легче… Ты знаешь сам, Что я горда тебя не меньше. Ты думаешь, что согрешил? Что ты меня, как куклу ниточкою тянешь? Не раз ты без вины прощение просил, Так чье же сердце разбиваешь?! К твоим ногам не пала я, Безмолвною рабынею не стала. А ты […]...
- Таня Бенещук – Ну, что ты смотришь на меня? Ну, что ты смотришь на меня? И для чего в глазах застыли слезы? Ты думал, вечность, буду ждать тебя?! Свободен вновь. Зачем теперь вопросы? А помнишь с сотой просьбой я… Без капли гордости к твоим ногам упала? Теряла разум… Не понимала бытия… Не снизашел из пьедестала. Сейчас же на одном духу твердишь: “Все осознал!” Готов […]...
- Таня Бенещук – Ты для мены глоток надежды Ты для мены глоток надежды, Глоток заботы, теплоты. Ты тот, кого так не любила прежде, Ты воплощение моей мечты. Бывает мне порой с тобою трудно, Но позови и я перед тобою. Я улыбнусь любя, совсем не гордо, Я за тебе, родной мой, в омут с головой. Люблю тебя. Твои черты. Люблю глаза чернее ночи. Люблю […]...
- Таня Бенещук – Спрошу тебя, не ответишь Спрошу тебя, не ответишь… Кричу, но как всегда молчишь. А на асфальте дождь рисует силуэты, Где ты все дальше от меня бежишь. Я разбиваю руки и целую небо, Сказать молю, когда вернешься ты. Но небо отвечает мне не смело: “Он не вернется, унес с собою он твои мечты”. Унес мечты, любовь, разбил мне сердце. Забрал […]...
- Таня Бенещук – Ты знай, что я все также жду тебя Ты знай, что я все также жду тебя, С одиночеством горьким провожая закаты. Я как прежде безумно и нежно любя, Разбиваю разлуки стальные ограды. Я прошла б за тобой сто дорог, Все ошибки твои приняла бы наградой. Ты мой мир, моя жизнь… Ты мой Бог, Но не выдам души моей тайны. Все оставим с тобою […]...
- Таня Бенещук – Плыла земля вращая небо каруселью Плыла земля вращая небо каруселью. Под темною вуалью скатились слезы на лицо. Когда с другой гулял по переулку, В ладонях пряча обручальное кольцо. Бежав я в ночь, сбивала ноги… Пришла же к Богу на крыльцо. Ты растерял все мысли кроме бешенной тревоги, Когда в пустом дому меня ты не нашел…...
- Таня Бенещук – Любить оказывается тяжило Любить оказывается тяжило. Любить оказывается больно. Когда не его рука ласкает плече, Когда не твое он целует колено. Души в ней не чает… А ты? Ты одна… Сидишь перед окнами в кресле. Ведь знаешь воздвигнута “были” стена, И эта стена дольше жизни. Не можешь уснуть по ночам. Все шепчешь подушке секреты. Сбилась со счету безрадостным […]...
- Таня Бенещук – Колишньому чоловіку… (Ч. І. А.) Ти розбив моє серце і мрії, Наче вітер об камінь хвилю морську. Розіп’яв без жалю щиру душу й надію… Ще насміливсь спитати чи тебе я люблю?! Ти ж кохання без краплі поваги, То під ноги кидав, то здіймав до зірок. І терпіння сталеві канати, Лоскотав довжелезні роки-все казав: “Це життєвий урок”. Ти згадаєш мене. Ще […]...
- Таня Бенещук – Ти знаєш, що таке самотність? Ти знаєш, що таке самотність? Ти відчував хоч раз любов?! Неначе я зірвалась у безодню… А в жилах замерзає кров. Ти куштував на смак солоні сльози? Можливо скажеш де їм край?! Бо вже не помічаю в травах роси, Як дні за днями… І їх мені не жаль. Ти бачив, як на друзки серце? Ти уявляєш, […]...
- Таня Бенещук – Ти мій. душею, серцем і рукою Ти мій. душею, серцем і рукою. Ти мій. Любов і ненависть моя. Собі зізналась надто пізно, А ти зрадів, що й досі думкою твоя. Мої вірші, мені ж мечами стали, Вони мій сміх безмежним сумом нарекли. Пробач, що ядовито так в’їдались. Пробач, що щастя не несли. “Ти все сказав! Я все почула… “ Важкі слова […]...
- Таня Бенещук – За тобою вже більше не плачу Я сьогодні насмілюсь сказати, Що тебе розлюбила давно. Не боюсь “їй” у руки віддати, Все життя, що між нами було. Хай бере усього без остатку, Хай радіє, що серце ущент. Відпускаю та мушу на згадку, Нагадати любові момент. Ти у долі моєї сторінка, Ти не ворог тепер і не друг. Не залишиться навіть відтінку, Коли […]...
- Таня Бенещук – Судьбы злодейские замашки Судьбы злодейские замашки, Известны нам с былых времен. Сбивает с ног, срывает маски, То усмиряет жизнь, то бьет ключом. В ее руках мы как марионетки, Играем роль от циркача до палача. Она сегодня дарит радость, пишет сказки, А завтра боль испита до пьяна. И в этом ей уж нету равных, Судьба не тетка, не родня. […]...
- Таня Бенещук – Народ зневірений, обкрадений, безсилий Народ зневірений, обкрадений, безсилий, Народ дідів моїх, моїх братів. Якби він знав, що дух козацький буде зламаний, Душив ще б у колисці він своїх синів. Як можуть ті, що п’ють, їдять та сяють золотом, Спокійно жити на землі? Невже не бачать злиднів, чвар та голоду, Невже не чують плачу матерів? Нам обіцянки, лестощі, нам медом, […]...
- Таня Бенещук – Така жорстока та водночас ніжна Така жорстока та водночас ніжна. Така весела і сумна… Уся в надії й безнадійна, Блукає світом десь моя загублена душа. Ти загубив її серед страждання. Пішов залишивши на самоті. Дізнались серця струни, що таке розчарування, Бо біль зіграв на них свої мелодії сумні. Тепер з душею й мрія мов жебрачка, Ошукана блукає в вигнані. Була […]...
- Таня Бенещук – Гадюкою в’ється на серці журба Гадюкою в’ється на серці журба, Печаль все міцніше стискає в обіймах. З тобою так “вільно”, без тебе – “тюрма”, За обрій надію відніс чорний ворон на крилах. Минають рокИ… З гіркОю самотністю я Щоночі лягаю у постіль. Потрібно терпіти та сили триматись нема, В своєму ж житті, мов непрохана гостя. Для тебе було все як […]...
- Таня Бенещук – Пусті слова, зруйновані надії Пусті слова, зруйновані надії… Мій тихий сум, як плач гірського кришталю. Він випнув геть, усі мої крилаті мрії, Він випнув радість без жалю. Мій гіркий плач мов клекіт журавлиний, Зірвався з уст у прірви чорноту. Бджолиним роєм, що безмежно дивний, Він ніс мене й мою одвічною журбу. Здавалося летіли дні, світали ночі, Та час стояв […]...
- Таня Бенещук – В тобі моє життя, моя любов, моя надія В тобі моє життя, моя любов, моя надія. Тобі вірші мої, мої пісні, мої слова. Тобі лише дарую радість, серце, віру… Ти оберіг, опора… молодість моя. Моя любов крізь роки днів не заржавіла, Моя любов міцнішала, цвіла. Цвіла трояндою, як не здійсненна мрія, Ось поруч ти… в руці рука… Я “дякую” кажу тобі і Богу, […]...
- Таня Бенещук – Вже сивина у скронях і чоло змарніле Вже сивина у скронях і чоло змарніле. Вже маєш руки ти не молоді. Можливо з досвіду підкажеш батьку, Де щастя відшукать твоїй донці? Звідкіль чекати мені вітру? За вдачею горами чи дубовим шляхом йти? Шукаючи у світі правду, В своєму серці віру зберегти? Дивись не плачу, тату… Я сильна! І тримаюсь, як ти мене вчив. […]...
- Таня Бенещук – Лягло перо в надії у зізнаннях Лягло перо в надії у зізнаннях, Душа зітхнула від жалю. Я не сказала слів тобі прощальних, Ти так і не сказав мені “люблю”. В конвертах білих, летять до тебе сльози, Ранковими туманами біжить моя журба. Слова в рядки скупі, важким камінням впали, Немов холодная, могильная плита. Останній раз пишу за не один десяток років, Останній […]...
- Таня Бенещук – Взуття. Квиток. В дверях валіза Взуття. Квиток. В дверях валіза. В руках гарячий чай, а на плечах манто. Тобою кинута без сенсу фраза… У відповідь: “Не озирайся, йди. Вже страх пройшов”. І зникнеш ти. А я піду кімнатами бродити, Вдихаючи без міри нікотин. Самотньо так… Та треба далі жити, Бо є вагомих декілька причин. Тобою маю ще так важко відболіти, […]...
- Таня Бенещук – Притих, бо випливли в твоїх словах образи? Притих, бо випливли в твоїх словах образи? Чекаєш, що ж я випалю у слід? Та докорів не кину більше в груди, Не висуну претензій голосних. Нехай Земля злітає хоч з орбіти! З календаря життя зриває дні. А я мовчатиму. Чи варто щось казати? Останній раз з тобою я на самоті. Не повернув. Але чекав на […]...
- Таня Бенещук – У кожного свій шлях, своя не впинна доля У кожного свій шлях, своя не впинна доля. У кожного свій хрест на смертному плечі. Комусь кайдани, відчай… Комусь воля, Комусь душа, як золото. Комусь – дрімучії ліси. Когось в чоло холодними губами, Цілує доля з диким скреготом зубів. Когось зігріє ніжним подихом весняним, Когось зламає на роздоріжжі всіх світів....
- Таня Бенещук – Привіт, колишній мій. Привіт Привіт, колишній мій. Привіт, З календаря подій вже зірвано немало… Скажи чи згадуєш осінній шепіт мрій, Як до нитОк, кохання, душу пробирало? Чи згадуєш незграбний вальс, Танцюючого з вітром листя? Всі перехожі: хто під парасолю, хто у плащ, А ти збирав цілунки хмар з могО обличчя. Чи пам’ятаєш щедрість рук, Що ніжність й ласку дарували? […]...
- Богдан Согор – Мое ты сердце покорила Мое ты сердце покорила, И лишь увидев в первый раз, Я знал, что точно не забуду, Твоих прекрасных ясных глаз. Когда идешь ты мне навстречу, Я жизнью снова очень рад, К твоей щеке губами прикоснуться – Мне нету лучше, благороднее наград. И сидя при вечернем свете, Тоскливо в небо взгляд бросая, Я вижу среди ясных […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими Те, що ви будували роками, Може бути зруйноване в одну мить – все одно будуйте ( Мати Тереза ) Так виводиш себе з цього стану зими – З викликом, А тобі починається сніг – відрами, А тобі починаються сни – титрами, А тобі починається мир – війнами. А тобі починаються дні – тижнями, А у […]...
- “Сердце в будущем живет… ” (по стихотворению А. С. Пушкина “Если жизнь тебя обманет… “) (1 вариант) Мне нравится поэзия А. С. Пушкина. Когда читаешь его стихи, понимаешь, что это не просто отражение внутреннего мира поэта, но и способ общения с читателем. Поэт не только рассказывает нам о своих переживаниях, мыслях, но и делится опытом, дает мудрые советы. Так, когда я читаю стихотворение “Если жизнь тебя обманет… “, возникает ощущение, что с […]...
- Таня Гелетюк – Прощання Я креслю все, усе ламаю, Я палю тихо всі мости, Так буде краще, я гадаю, За все прошу мене прости. Я просто йду, тебе лишаю, Сторінку лиш перегортаю Свого життя, своєї долі… Прости, що я завдала болю. Іди і ти в життя сміливо! Живи, люби і будь щасливий. Мені шкода, що все так сталось, Що […]...
- Краткое содержание Материнское сердце – Шукшин Василий Макарович Материнское сердце Краткое содержание рассказа Витька Борзенков поехал на базар в районный город, продал сала на сто пятьдесят рублей (он собирался жениться, позарез нужны были деньги) и пошел в винный ларек “смазать” стакан-другой красного. Подошла молодая девушка, попросила: “Разреши прикурить”. “С похмелья?” – прямо спросил Витька. “Ну”, – тоже просто ответила девушка. “И похмелиться не […]...
- “Сердце в людях бывает слепое” (по рассказу А. П. Платонова “Юшка”) (2 вариант) В своих произведениях А. П. Платонов всегда изображает реальную жизнь, которая, к сожалению, несовершенна. И это несовершенство автор наиболее ярко раскрывает с помощью своих героев. Зачастую это “душевные бедняки”, как называл их сам писатель: их душевные переживания таят в себе знания о жизни, касающиеся всех, но доступные не многим. В рассказах Платонова перед нами предстает […]...
- “Сердце в будущем живет… ” (по стихотворению А. С. Пушкина “Если жизнь тебя обманет… “) (2 вариант) Говорить о Пушкине можно бесконечно. И всего, что бы мы о нем ни сказали, будет мало. Пушкин – это целый мир, огромный, уникальный, неповторимый. Его творчество настолько велико и многогранно, что можно посвятить его изучению всю свою жизнь – и узнать, понять, полностью осмыслить лишь некоторую часть. С именем Пушкина мы выросли. Его стихи сопровождали […]...
- Сочинение на тему: Доброе сердце “На то оно и добро, чтобы не искать прямой отдачи, а быть бескорыстным и уверенным в своей тихой чудодейственной силе”, – писал В. Г. Распутин. Доброе сердце имеет короткую память как в отношении своих благодеяний, так и в отношении нанесенных ему обид. Большое, благородное сердце прощает необдуманные действия, слова, вызванные несовершенством человеческой натуры. Добро полноценно, […]...
- Аня Тет – Мне уже не нужна Мне уже не нужна Твоя дружба Прости.. И словам твоим Не верю, Не греют! Ты же сам порвал нити Перепутав пути Увы.. Привыкаю, мой родной Потихоньку К потерям. Не прощают предательств Но я, Прощу! Не виня, Не ропща, Не упрекая.. Выбор сделан, А значит – Тебе пора в путь! Уходи..к ней, С Богом, Отпускаю.. Я […]...
- “Страстное, грешное, бунтующее сердце” (образ Евгения Базарова) “… В романе, за исключением одной старушки (матери Базарова), нет ни одного живого лица и живой души… А о нравственном характере и о нравственных качествах героя и говорить нечего; это не человек, а какое-то ужасное существо, просто дьявол, или, выражаясь более поэтически, асмодей. Он систематически ненавидит и преследует всех, начиная от добрых родителей, которых он […]...
- Сатира (По повести “Собачье сердце”) И принимаем вперемежку С надменностью встречая их То восхищенье, то насмешку От современников своих. Г. Иванов Михаил Афанасьевич Булгаков – художник необыкновенно правдивый и чуткий. Мне кажется, он видел далеко вперед, предчувствуя все несчастья государства, которое складывалось на его глазах. Сатирическая повесть “Собачье сердце”-глубокое философское произведение, если вдуматься серьезно в его содержание. Профессор Филипп Филиппович […]...
- Сердце народное в поэме Н. А. Некрасова “Кому на Руси жить хорошо”. (2) Поэма Н. А. Некрасова “Кому на Руси жить хорошо” была написана в 1863 году. Над этой поэмой автор работал до конца своей жизни, но не закончил ее. Некрасов очень сожалел об этом. Вся поэма проникнута бесконечной любовью автора к родному народу, к родной земле. А также он ярко раскрывает перед нами целую эпоху жизни крепостных […]...
- Таня Гелетюк – Я хочу Я хочу бути твоїм сном, Прозорим маревом за вікном. Морським солоним бризом, Нездійсненним вічним капризом. Я хочу бути сонцем на вершечку лісу, Щоб світити тобі крізь завісу. Щоб торкатись до тебе поглядом, Цілувати весняним подихом. Я буду грозою літньою, Я буду струною самітньою… Упаду на траву краплинкою, Затремчу на вікні сльозинкою. Зацвіту я трояндою білою, […]...
- Таня Гелетюк – доля Крик малятка, крик дитини, Крик маленької людини. – Гарна новина у нас, Мамо, донечка у вас. Але мама не радіє, Навіть глянути не сміє. Їй байдуже – донька, син… Вона просить аспірин. – Я хотіла запитати… Як відмову написати… Похапцем зібрала речі, Сумку кинула на плечі. І пішла, не обернулась, Навіть радо посміхнулась. І ні […]...
- Таня Гелетюк – дві вічності Занадто свята, щоб тебе полюбити, Занадто свята, щоб жити мріями. Занадто праведна, щоб тебе бентежити Шаленими снами і довгими віями. Я зіграю на білих клавішах Мелодію спілої осені І очі твої заблищать Такі сірі і болем зморені. І тривожно уста розімкнуться І у подиві щось казатимуть, І руки білі і стомлені Ласки тремтливо чекатимуть. І […]...
- Таня Гелетюк – Твоя Він простяг їй звичайну каблучку… На тремтячій холодній руці, І боявся поглянути в очі Лиш рум’янець горів на щоці. Десь поділось потрібне повітря, Так забракло його у ту мить… А вона відчувала щось дивне І що серце так млосно щемить. Всі слова тихий вітер розвіяв, Десь далеко-далеко відніс, Щоб у горлі ще більще душило Й […]...
Під чужим небом віршовий розмір.