Танюша Атаманчук – Життя вже як папір
Життя вже як папір
Зіжмаканий, пом’ятий.
Немов нещасний звір –
Нема кому обняти…
Життя немов вино,
Яке я перепив.
Як титри у кіно,
В якому і не жив.
І втратив свою роль,
Не мавши й пари реплік.
Я сам собі король,
Песимістичний скептик.
І зіпсувався зір,
Почав частіше пити.
Життя вже як папір –
Так хочеться спалити
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Мовчан – “Папір зіжмаканий… “ Папір зіжмаканий, мов з мертвого обличчя маска, Не білістю відстрахує, а м’якістю: Не розрівнять його до чистоти дзеркальної… І не розтане він, і не повстане… О душо зраблена, скоцюблена, ніколи не віддзеркалиш ти Прямопадучих небесних променів, і не обляжеш Опуклого весняного тепла… Час самотворний приб’є тебе кіптюгою І перебарвить твою прикметність: “сумління” на “смоління”, Немовби […]...
- Христина Сирова – Життя зупинилось вночі, о пів на осінь Життя зупинилось вночі, о пів на осінь. Моторошно, сиро і зовсім не хочеться пити. Ти протермінований. Чуєш? В сенсі буття та відносин. Тобою не гояться рани, і втратився потяг любити. Зайнятись би вишивкою. Стібками стягати нерви. Завернувшись у плед, пити холодне латте. А якщо, я не призначена аби йти на жертви? Або забагато вкладала сили […]...
- Богдан Согор – дорога життя Біжи, кричи, моли про допомогу, А навкруги лиш власна тінь і срах, Ти сам повинен побороти цю знемогу, Один пройти цей кам’янистий шлях. Був впевней ще вчора, що сьогодні, Знов успіх подарує новий день, Чому ж сидиш тепер немов в безодні, І з уст твоїх не чути радісних пісень. Хоч вчили нас ніколи не здаватись, […]...
- Юрій Андрухович – Життєпис Зиновій Блюм, король шинків і яток, Рожевих лярв улюблелий кумир, Літав по крамарях, немов упир, І, ніби кров, смоктав із них податок. Його стрічали радісним “вей мір!” Під усмішкою, що солодша паток, Він позбавляв їх золота й дівчаток, Але, на жаль, порушив міру мір. З тюрми його звільнили вже совіти – Сяк-так почав по-руському триндіти […]...
- Павло Глазовий – Зайве питання Миє жінка у квартирі ввечері підлоги. Раптом сунеться Тимоха, ледве тягне ноги. Жінка в сльози: – Знов напився? де тинявся досі? – Та ганчіркою по лобі, по губах, по носі! Б’є, лупцює випивоху й примовля сердито: – Будеш пити? Будеш пити?! Будеш, будеш пити?! – А Тимоха сів та й каже: – Що ти все […]...
- Подарувала ти мені життя … Подарувала ти мені життя… Із самого народження зі мною, Свою любов мені лиш віддавала, Від лих земних мене оберігала. Ти берегла мене у свому серці, Твоїх очей два голубих озерця, Теплом і спокоєм огорнуть душу й серце, Немов пташині, ти відкриєш дверці… Й полинути від тебе мушу… Та долоню твою я не відпущу… Берегла […]...
- То, може, правий Кальдерон: життя – це тільки сон? (за твором П. Кальдерона “Життя є сон”) КАЛЬДЕРОН ПЕДРО (1600-1681) Іспанський драматург XVII ст., якому належать 120 комедій (трагедій), 80 п’єс у жанрі “ауто сакраменталь” (“священнодійство”) та багато інтермедій. Хоча всі п’єси створені на основі сюжетів, які були написані раніше, все ж авторська індивідуальність яскраво помітна: Кальдерон вибудовує нову композицію, доповнює монологи і діалоги персонажів яскравими метафорами і ліричними сторінками. Кальдерон був […]...
- Юра Матвійчук – Переосмислити весну по – іншому Переосмислити весну по – іншому… Так зливи хочеться й мовчати в тиші, Ловити поглядом весь спокій лісу, Закутавшись в собі й в глибинах віршу… І пити чай у роздумах про світле, Про дні котрі минули й більш не будуть, Й про те, які несправедливі люди, І як сам ховаюся від всього світу… Переосмислити себе й […]...
- Сила волі до життя пораненого воїна в оповіданні “Воля до життя” (1 варіант) Друга світова війна – страшний і героїчний період в історії нашого народу. У своєму оповіданні “Воля до життя” О. Довженко розкриває психологію людини у незвичайних обставинах. “Людина на війні – це воля, – стверджує армійський хірург, – є воля – є людина! Нема волі – нема людини! Скільки волі, стільки й людини”. Це твердження ілюструє […]...
- Сила волі до життя пораненого воїна в оповіданні “Воля до життя” (2 варіант) О. Довженко в своєму оповіданні “Воля до життя” змалював звичайних людей у екстремальній ситуації. Основою цього оповідання було саме життя воєнних років. Головний герой твору – звичайний боєць Іван Кармалюк. Важко поранений, він усіма силами намагається вижити: незважаючи на біль, затискає розірвану артерію, бореться з газовою гангреною, навіть коли вже майже не має пульсу. Зрозумівши, […]...
- Дмитро Загул – “Хочеться ніжний подих вітру… “ Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути Країн незримих всі таємниці, Чулою душею хочеться почути Нечутний спів німої криці. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
- Олександр Олесь – “Як жити хочеться!..” Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався ні шуму рік широких, Ні шелесту лісів дремучих, темних, Ні голосу пташок, що вихваляють світ. Я все життя горів на огнищі людському, Я все життя неначе був розп’ятий За злочин чийсь на вічному хресті. Я […]...
- Де є любов, там є життя! Де є любов, там є життя! Але як часто не цінуєм, Те що є поруч і життя, Своє без жалю, ми марнуєм! Життя пройде, згадаєм ми Що у житті було кохання Але, вже більше не знайти Шлях де були разом в останнє Здавалось буде так завжди, І почуттям ми керували! Ховали почуття в собі, Любов […]...
- У чому полягає сенс людського життя (за оповіданням Джека Лондона “Жага до життя”) 1. Казкова доля Джека Лондона (хлопець-робітник, пасинок фермера, який зазнав бідності, не зміг здобути університетської освіти, але зумів досягти своєї мети і здійснити мрію – став уславленим письменником). Нова постановка проблем та її художнє втілення в північних оповіданнях Джека Лондона (герой залишався наодинці з природою та самим собою, випробовуючи себе в нелегкій боротьбі з труднощами; […]...
- Наталія Пиж – Так хочеться Так хочеться щось написати Розумне, сердечне й просте. Так хочеться всім розказати, Що каже сердечко моє. Сумує, ревнує, страждає Огорнене сумом й печаллю За ким і для чого, кого і до кого Сама я для себе не знаю. Так хочеться бути собою… Та сили на це не хватає Так хочеться бути з тобою Та хто […]...
- Дмитро Загул – деколи Деколи хочеться серцю Квіткою бути пахучою, Деколи хочеться в небі Зіркою стати горючою. Деколи хочеться серцю Стати терном чи кропивою, Хочеться впасти на землю Раптом потопою-зливою. ІЗ ЗБІРКИ “НА ГРАНІ”...
- Допоки зростаєш – дорогу життя прокладаєш Про те, що людина сама постійно творить своє життя, народ склав прислів’я “Допоки зростаєш – дорогу життя прокладаєш”. Його справедливість я почав усвідомлювати лише останнім часом, коли став замислюватись над тим, якою людиною увіходжу в доросле життя, які риси маю в собі виховати, щоб жити гідно. І переконуюсь: поміж них має бути насамперед чесність і […]...
- Твоє життя по-новому засяє Твоє життя по-новому засяє, І щастя усміхнеться на всі сто. Удача буде наче небо те безкрає, І завжди людям робиться добро. Повір у себе і повір у свої сили, Зміни життя почавши із себе. Жили ви так, і далі б були жили, Та нове щастя змінить і тебе. У Новий рік чекають люди чуда, Що […]...
- У чому сенс людського життя? (За оповіданням Джека Лондона “Любов до життя”) Джек Лондон займався літературною діяльністю менш ніж двадцять із прожитих сорока років життя, але творчі успіхи письменника вражають. Сучасники спостерігали за злетом та долею Джека Лондона із заздрістю та неприхованим захопленням. З письменника намагалися зробити живу рекламу “суспільства рівних можливостей”, тобто Америки. Мовляв, ось утілення ідей про справжнє людяне суспільство: пасинок фермера, хлопчик-робітник, який не […]...
- Клавіші життя … А клавіші ще довго не здавались. І з ними час провів нерівний бій. Слабкіші вже давно зірвались; Сильніші награвали “Амелі”… Вони ще не забули дотик польців, А їх тут безліч в вічності було… Упевнених в собі й блукальців, Яких життя у нетрі завело. Вони ще не забули звук мелодій І стукіт серця кожного із […]...
- Ольга Анцибор – Бажання Ну чому я завжди неможливого хочу? Хочу бачити барв пом’яну красу, Зірку ясну з небес діставати щоночі, Пити з квітів, як з келиха срібну росу. Щоб у світі повік лиш добро панувало І щасливо всі люди в цім світі жили, Щоб уміли дружити, щоб вірно кохали, До ста років, щоб всі молодими були. Кожен дім, […]...
- Бажання та можливості людини впливати на долю, фатум (за п’єсою П. Кальдерона “Життя – це сон”) Питання боротьби людської волі й фатуму хвилювало не одне покоління людства. Відомий іспанський драматург П. Кальдерон у п’єсі “Життя – це сон” запропонував власне бачення зазначеної проблеми. Тлом для зображення подій Кальдерон обирає Польське королівство. Принцу Сехисмундо при народженні складають гороскоп. Король нажаханий пророцтвом: … буде Сехисмундо Чоловіком вкрай зухвалим, Принцом-кривдником жорстоким І монархом нечестивим, […]...
- Як засядем, браття, коло чари (народна пісня) Як засядем, браття, коло чари, Як засядем, браття, при меду, То хай ідуть турки-яничари, А я навіть вусом не веду. Приспів: Кришталева чара, срібнеє дно, Пити чи не пити – все одно, Кришталева чара, срібная креш, Пити чи не пити – все ж помреш. На тім світі не дадуть горілки, Ані пива, меду, ні вина, […]...
- Твір на тему: Осінь і зима нашого життя Осінь і зима нашого життя Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими… Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому – і невблаганна старість. Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою – холодною, суворою, непоступливою, сумною… Мені […]...
- Роздуми над сенсом життя у творах Василя Стефаника Творчість Василя Стефаника завжди сприймалася читачем як вираз трагічної долі галицького селянства. Та в новелах цього письменника є не тільки картини розпачу і горя. Його новели містять глибоку думку про вічне – життя і смерть, добро і зло. Для чого живе людина на цьому світі? По-різному відповідають на це питання його герої, та й не […]...
- Життя іде і все без коректур… – Костенко Ліна Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, І ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, В які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, А ми, нічого, – […]...
- Ольга Анцибор – Лабіринти життя Чому ж ти, коханий, так пізно зустрівся? Чому ж ти так пізно на світ народився? Я довго жила і тебе все шукала, Та доля нас двох на роки роз’єднала. Я ціле життя лабіринтом блукала. Не тих я кохала, не тих цілувала. Тоді вже, як згасла остання надія, Здійснилась моя заповітная мрія. Прийшов мій коханий, прийшов […]...
- Оля Зайцева – Моє життя – пухнаста заметіль Моє життя – пухнаста заметіль, Наївно-біла і така морозна… Знайти вогонь в єднанні спраглих тіл Напевно, можна, тільки ж… несерйозно. А де ж шукать? На картах, по зірках? В свідомості змордованій до краю? Візьму й зліплю собі сніговика, Зігрію руки чорно-білим чаєм… І, може, справді, зовсім не біда Врочистий танець снігу невеселий Й моїх думок […]...
- Калинець Ігор – довший час Довший час Я не показувався їй на вічі Захований за віями Як за густим частоколом Всі десять її пісеньок Навчився не мавши слуху Коли вона тулила крило До грудей Я хотів бути крилом Одного вечора Навіть зазирнув у шпарку Як вона роздягалася...
- Людське життя – у чому його сенс? (За оповіданням Джека Лондона “жага до життя”) Джек Лондон – один із найвідоміших американських письменників. Його твори надзвичайно цікаво читати. Мабуть, це тому, що автор багато чого побачив і пережив у своєму житті. Майбутньому письменнику змалку довелося тяжко працювати. Наприклад, з десяти років він розвозив газети, потім була робота на консервній фабриці, у пральні, в котельні. Взагалі, Джек Лондон випробував себе у […]...
- Зозуля та дрізд – Сковорода Григорій Зозуля прилетіла до чорного дрозда. – Чи тобі не нудно? – питає його.- Що ти робиш? – Співаю,- відказує дрозд.- Хіба не чуєш? – Я співаю частіше від тебе, проте однаково нудно… – Так ти ж, пані, тільки те й робиш, що, підкинувши в чуже гніздо свої яйця, з місця на місце перелітаєш, співаєш, п’єш […]...
- Олена довганюк – Життя своє, мов книжку я гортаю Життя своє, мов книжку я гортаю, Вже всього, що в ній, мабуть, і не згадаю, Полишу той день, в якім тепер живу І минулим сторінками попливу… І мені тепер це сном здається, Що вже було, не повернеться, Й немов з прочитаних книжок Я позбуваюсь непотрібних сторінок. Так писалася історія моя І тоді, тим цікавіш не […]...
- Юлія Мусаковська – Знайди собі жінку для життя Знайди собі жінку для життя, Для продовження роду, Для праці, Для збереження традицій і звичаїв. Жінку, яка відлипає, мов тісто від пальців, Коли її достатньо вимісиш. Жінку, яка крохмалить постіль і сорочки, Має маленьку родимку на верхній губі, Знає дати народження всіх твоїх родичів, Не забуває спитати, Чим ти сьогодні обідав. Жінку, яка розуміє з […]...
- Чи має право одна людина, навіть батько, позбавляти свободи та вирішувати долю іншої? (за твором “Життя – це сон”) Де закон, причина де, Щоб людині, мов для страху, Відібрати перевагу З нею й пільгу ще таку, Що Всевишній дав струмку, Дав і рибі, й звіру, й птаху? Педро Кальдерон. “Життя – це сон” Педро Кальдерон (1600-1681), видатний іспанський поет і драматург, народився в Мадриді, у родині аристократів. Батько мріяв бачити сина священиком, тому ще […]...
- Твір на тему: Як я готував обід (Твір-розповідь про випадок з життя) Це було одного разу, коли моя мама зранку поїхала в село допомогти бабусі. Я ж, бажаючи, щоб мама по приїзді додому відпочила, вирішив сам приготувати обід. Добре вимивши руки, закотив рукава сорочки, щоб не заважали, підв’язався маминим фартухом. Неслухняний чубчик сховав під хустку, бо мама завжди казала: “Світити волоссям під час обіду не можна”. Спершу […]...
- Твір на тему: Мова – це відображення життя Я переконана, що мова неодмінно відображає життя, бо вона є частиною самого життя. Без мови неможливе ні спілкування, ні мислення, а значить неможлива й будь-яка діяльність. Отож мова є відображенням життя. Свідченням цього є зміни, які спостерігаються у розвитку мови. Відживає якесь явище (наприклад, колгоспи, радгоспи тощо), і зникають із сучасної мови відповідні слова. Натомість […]...
- Юрій Андрухович – І перший сніг, і плавний супокій І перший сніг, і плавний супокій. Цвіте різдвяник – в домі тихе свято. Так мало нам потрібно й так багато – Всього в нас є на вуличці вузькій. Тут на снігу з’являються сліди Колишніх свят, і голоси минулі Угвинчуються в стіни, ніби кулі, І кличуть нас до себе назавжди. Ті погуки – блаженні й больові. […]...
- Микола Луків – Приїжджайте частіше додому Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, – Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте частіше додому....
- Трагічна доля талановитої молоді з народу (за повістю А. Тесленка “Страчене життя”) Будучи письменником-демократом, Архип Тесленко у своїх творах порушив багато проблем, які поставила тогочасна дійсність. Серед тем, які глибоко хвилювали письменника, була й гірка доля талановитої молоді з народу, яку Тесленко добре знав. Зображення трагічної долі молоді в лабетах капіталу було тісно пов’язане з тим, що письменникові довелося пережити особисто. Архип Юхимович використовував у своїх творах […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Чарки Зелений ясень, серп і коні. Прилипнув хлопець до вікна. В чарки сріблисті і червоні Поналивалася весна. І хочеться хлопчині конче Від весняних воріт ключа. З трави неждано скочить сонце, Немов сполохане лоша....
Григир тютюнник характеристика олеся.