Тарас Марищук – Побажати їй “щастя” було так незграбно

Побажати їй “щастя” було так незграбно,
Що я ліг на холодну підлогу оголеною спиною
Та перечитував попередні повідомлення,
Де вона писала, що їй від чоловіків нічого не потрібно,
Що й чоловіки не особливо треба.

Задав собі запитання для чого ж тоді був я?
Відповідь очевидна, як моя неграмотність у віршах, –
Вона любила мене. Не перелічуватиму за що, бо я не маю, що вписати навіть у перший пункт.
Хоча, правильніше було б запитати в себе,
Для чого була мені вона?
Для натхнення чи для безсонних ночей проведених

з нею,
Думок про те, що вона найкраща жінка, з тих які були в моєму ліжку. Чи можливо, в ліжку яких був я. Так буде правильніше.
Вона найкраща, бо стосунки з нею ніколи не закінчувались у спальні. Як з іншими. Вона любила мене нізащо. Та й, що з мене візьмеш? Навіть мої вірші їй були непотрібні, саме тому вона розривала їх на маленькі шматочки словосполучень своєю критикою, щоб я писав щось неймовірно геніальне. Натомість, ретельно дбала про те, щоб я не хворів.
Хвилювалась коли я писав про смерть, наркотики
Та іншу чорну тематику.

А зараз я лежу на холодній підлозі
І по моєму тілу бігають мурахи:

/> Справжні, живі, мерзотні,
Не ті, якими вкривалось моє тіло, коли вона цілувала чи дряпала
Мою спину.
А зараз вона навіть не скаже мені, щоб я вставав,
Бо щойно, я побажав їй “щастя”,
Вклав в це слово всю доброту яка в мені ще залишилась.
Всі слова, які я говорив їй,
Не прирівняються до цього на перший погляд цинічного побажання “щастя”,
Бо насправді в ньому тільки щирість.
Я справді бажаю їй “щастя”!!!

Нехай купається в ньому, носить на своєму тілі, у своїх кишенях,
Залишає його будь де, в моєму побажанні його вистачить,
А собі я залишу окурки на шафі та
Пусті пачки від сигарет у рюкзаку,
Невірних друзів та
Талісмани, які ніколи не були магічними,
Але завжди надихали мене, бо до них торкалась вона.

І я буду завжди вірити в те, що вона щаслива,
І не важливо, чи зі мною, чи самотня.
Тільки, щоб не з кимось іншим,
Бо він не здатен, не гідний, не той, що їй потрібен.
Я найду сотню причин, тільки щоб вона була щасливою.

Бажано зі мною.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір роздум людина починається з добра.
Ви зараз читаєте: Тарас Марищук – Побажати їй “щастя” було так незграбно
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.