Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Театр Леся Курбаса
Театр Леся Курбаса
РЕФЕРАТ
На тему:
“Театр
Леся Курбаса”
2001 р.
Ім’я режисера українського театру Леся Курбаса (1887-1942), народженого в Галичині, без жодного сумніву мусить стояти поміж корифеями театру 20 століття, поруч із швейцарським реформатором Адольфом Алія (1862-1926), французом Жаком Копо (1879-1949), англійцем Едвардом Гордоном Крегом (1872-1966), росіянином Всеволодом Мейєрхольдом (1874-1942), німцем Ер віном Піскатором (1893-1966) і австрійцем Максом Райнгардтом (1873-1943).
Ці реформатори могли втілити в практику свої революційні теорії, маючи підтримку
Коли життя країни, що була на межі повної руїни, стало поволі налагоджуватися, театральні діячі також робили все можливе для відродження театру. Лесь Курбас був серед них найбільшою творчою силою.
Закінчивши філософський факультет Віденського університету (1907-1908) та Львівського (1908-1910), Курбас присвячує себе театрові. Протягом кількох років він набував акторського досвіду в різних провінціях
Це в “Молодому Театрі” Курбас уперше втілив у життя свої ідеї того часу про шлях театру. Він зайняв рішуче становище проти театрального реалізму (наприклад, як у К. Станіславського) – реалізму, що, згідно з його переконаннями, придушував актора. Він намагався позбутися рутини, об’єднуючи в одне ціле ритміку й пластику дикції, міміку й акробатичну гнучкість акторів. Що ж до декорацій та костюмів, то вони творили чудо в фресках кольорових форм відповідно до стилю п’єси: античного, романтичного, експресивного, символічного або конструктивістичного. Режисер стає абсолютним господарем готованої вистави.
Йосип Гірняк, один з чільних акторів “Березоля”, подає в своїй книзі слова, які часто повторював Курбас на початку 1920 років:
“Тепер, коли ми не маємо талановитих драматургів та високоякісних п’єс, вирішальна роля в творчому процесі театру належить режисерові. Справжній режисер – не лише організатор, але й інтерпретатор. Режисер інтерпретує не лише життя, а й автора. В разі розходження режисера з автором, він має право і повинен п’єсу виправити, донести до потрібного йому звучання. Тоді допустимі скорочення, перестановки дійових акцентів, перетрактовка сценічних ситуацій, характерів, додатки режисерських інтермедій, прологів та епілогів.
Курбас надавав величезної ваги професійному формуванню акторів і режисерів. Для цього він виробив систему навчання акторів, основану на культурі мови й жеста, встановлюючи правила стилю, форми, точності експресії, ясності кожного руху тіла, потенційної важливості пауз серед речення, динаміки мотивованих ситуацією контрастів, обов’язкового вживання технічних прийомів. Курбас вимагав від кожного актора зусилля концентрації, щоб він заходився загальною ідеєю вистави, збагнув внутрішні чинники дії та глибокі переживання дійових осіб.
Ірина Авдієва в своїх спогадах про ті часи наводить слова Курбаса: “Мета – це не статисти, це музика вистави” – і пише далі, що “кожний, хто брав участь у масовках, повинен був зрозуміти себе як музичний інструмент з багатим діапазоном звучання.
“Березіль” вже займав центральне місце в театральному житті України. Не лише його вистави приваблювали широку публіку. Театр спромігся з початку березня 1922 року з числа молодих співробітників створити під керуванням Курбаса першу “Експериментальну студію”.
Пізніше, вже після переїзду “Березо поля” до Харкова, Курбас їздив з усією трупою на гастролі, щоб показати свої нові вистави в Києві, Одесі, Тбілісі…
У 1925 році Курбас був в апогеї своєї слави.
В ці роки “Березіль” став державним театром. Його новий статус вимагав від акторів найвищої професійної майстерності, а від його керівника – підбору високоякісного репертуару.
Репертуар “Березо поля” збагатився п’єсами Миколи Куліша (1892-1942) – “Комуна в степах” (1925), “Народний Малахій” (1928), “Мина Мазало” (1929), “97” (1930) і “Маклена Граса” (1933). Коли Курбас готував до постави ще одну п’єсу Куліша – “Патетичну сонату” в 1933 році, її заборонила політична цензура.
Висока якість й розмах драматичних і ліричних вистав “Березополя” та інших українських театрів тих років досягалися не лише завдяки талантові режисера й акторів, але також дякуючи винахідницькому генієві малярів-декораторів. У Курбаса, спершу в “Молодому Театрі”, був головним художником Анатолій Петрицький (1895-1964), а потім – в “Березо полі”, з 1922 і до кінця його праці в театрі 1933 року – Вадим Меллер (1884-1962).
Курбас набув на Україні такої слави, що інші режисери, які зовсім не поділяли його ідей про театральне мистецтво, імітували його сценічні композиції, переписували музичний акомпанемент, повторюючи постановки, що мали великий успіх у Курбаса, як, наприклад, інсценізація “Гайдамаків” за Шевченком.
З 1926 року “Березіль” осів у Харкові, де Курбас продовжував свою виняткову режисерську працю.
З кінця квітня до початку червня 1927 року Курбас їздив за кордон: до Чехо-Словаччини, Німеччини й Австрії. В Празі він влаштував конференцію для подання інформації про мистецьке життя України. Ця подорож дала йому змогу побачити все, що робилося в авангардних театрах і зробити висновки. корисні для своєї власної праці.
Як квіти обертаються за рухом сонця, так само нові молоді театральні групи на Україні імітували Курбаса. І то не диво, бо керівниками в них часто були молоді режисери, вихованці студій, закладених Курбасом при “Березілі”.
Але, не зважаючи на свій мистецький престиж, “Березіль” і його керівник Курбас були політично приречені, бо їхнє мистецтво було непотрібне, а то й незрозуміле керівним верхам. Митцям “Березолю” довелося пережити тяжкі хвилини на сесії художньо-політичної наради, що відбулася в Харкові у вересні 1930 року. Різка критика “Березоля” оберталася довкола одного дразливого питання: про брак визначеної політичної настанови й відсутність п’єс, які відбивають класову боротьбу, показуючи позитивні наслідки соціалістичного життя.
Політична компанія проти Курбаса наростала й скінчилася його вигнанням в кінці 1933 року з “Березоля”, а згодом арештом й засланням до концентраційних таборів…
Уряд навіть змінив театрові “Березіль” назву і він став тепер Державним драматичним театром імені Т. Шевченка. А з початком 1934 року взагалі було заборонено вживати в мистецтві форми, які б мали будь-чого спільного з новаторськими естетичними шуканнями. Митцям, а зокрема – в театрі, довелося знизити свою творчість до рівня так званого “соціалістичного реалізму”.
Рутина, застій і глибокий провінціаналізм потроху взяли гору й надовго запанували в українському театрі…
З хроніки останніх днів “Березоля”
(з спогадів Йосипа Гірняка)
Ціле літо 1933-го Курбас інтенсивно готував до вистави останню п’єсу Миколи Куліша “Максима Грача”. Прем’єру було заплановано на другу половину вересня.
1-го вересня увесь ансамбль “Максим Грача” повернувся до Харкова, щоб освоїтися з сценічним оформленням. Прем’єра була оголошена на 24 вересня.
Кілька днів перед “громадським переглядом” Курбас не прийшов на чергову пробу. По дорозі до театру його перехопив особливий уповноважений Сталіна на Україні, який делікатно пояснив Курбасу, що йому (Курбасу) треба переглянути і усвідомити весь свій пройдений шлях і зректися його; засудити політично-літературну діяльність Миколи Хвильового та ВАПЛіте.
Два дні пізніше Лесь Курбас запросив виконавців ролі у п’єсі “Максима Грага” до себе на вечерю. Після вечері він сказав таке: “За два дні відбудеться громадський перегляд, дуже можливо, останньої нашої спільної праці. Ситуація така, що… вже може не стати між вами”.
22-ого вересня 1933 р. була запланована остання проба перед “громадським переглядом” прем’єри. На вулиці, по дорозі до театру Йосипа Гірняка зустрів Павло Тичина, який заскочив до того з питанням: “Що Лесь Курбас витіває? Чого він сам тиснеться в петлю? Таж сьогодні треба зміїним розумом пристосовуватися до обставин”.
Перед пробами Лесь Степанович зайшов до кімнати Гірняка, який тут же розповів про свою зустріч з Павлом Григоровичем та про його схвильовану репліку. Курбас нетерпляче відгукнувся: “Не перед Тичиною, а перед історією я відповідаю за свої вчинки”.
Проба тривала цілу ніч.
23-го вересня, о десятій годині рамку, режисер заявив, що потрібні ще деякі важливі корективи, тому прем’єру відкласти ще на один день.
Але через кілька годин комісар освіти В. Задонський наказав продемонструвати виставу перед штатом репертуарного комітету і політбюро ЦК КП(б)У сьогодні. Серед такого “сприятливого оточення” пролунала?????? після великого режисера – Леся Курбаса і великого драматурга Микола Куліша.
Наступного дня, 24-ого вересня 1933 р. відбулась прем’єра останньої п’єси Миколи Куліша при переповненій залі друзів і недругів “Березоля” “Максима Грага” не сходила з афіші до 5-ого жовтня. Глядачі реагували на виставу як звичайно: дуже активно і прихильного. На диво, преса не поспішала зі своїми звітами про цю прем’єру. Нарешті, комісар освіти Задонський доручив комісії НЛО скликати спеціальне засідання, на якому мала бути розглянута – “справа Леся Курбаса і театру “Березіль”. Засідання було скликане на вечірні години 5-ого жовтня 1933 р. На цьому засіданні Андрій Миля прочитав постанову, у якій говорилось про????????? Олександра Степановича Курбаса з обов’язків мистецького керівника “Березоля” і призначити та його місце – актора Мар’яна Крутинницького. А вечірнім поїздом Курбас виїхав до Харкова. 26 грудня 1933 р. його заарештували у Москві.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Експресіоністський театр Леся Курбаса “Театр відтворити не можна Експресіоністський театр Леся Курбаса “Театр відтворити не можна… З-поміж усіх нетривких мистецтв найнетривкіше те, чиїм матеріялом є людське тіло й дух. Нема на світі нічого нетривкішого, ніж життя. А театр – це сума життів… ” (Ю. Шерех), життів драматургів, акторів та режисерів. Лесь Курбас – помітна фігура в театральному світі, адже на той час він […]...
- Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю”. “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса) Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю”. “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса) Творчість кожного справжнього митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше відбиваються суспільні ідеї, історичні події, громадські пристрасті. Але є митці особливої долі й особливого життєвого призначення. Їм судилося жити і діяти на стрижні суспільного і […]...
- Лесь Курбас: роль у формуванні модерного театру Реферат на тему: Лесь Курбас: роль у формуванні модерного театру. План. 1. Український митець – хто він? (Стисла біографія). 2. Митець що потратив до терору. 3. Дослідження про митця. 4. Новітнє вшанування Леся Курбаса. 5. Висновки. 6. Список використаної літератури. Лесь Курбас – український митець. Курбас Лесь (Олександр Степанович) (1887-1937), Український режисер, актор, педагог, народний […]...
- Лесь Курбас і театр ХХ століття Реферат на тему: “Лесь Курбас і театр ХХ століття” План 1. Вступ 2. Розкриття теми 3. Висновок 4. Список використаної літератури Неупереджений погляд на історію світового театру, становлення його форм, жанрів, театральних систем показує, що кожна доба у видовищному мистецтві починалася з появи нової міфології, культу, відповідного свята, навколо якого виростали форми громадського спілкування й […]...
- “Театр абсурду” Ежена Йонеско Французький драматург румунського походження Ежен Йонеско (1909-1994) увійшов в історію світової літератури як найяскравіший і найпослідовніший теоретик і практик “театру абсурду”. Сам Йонеско завжди говорив, що “театр абсурду” почався саме з його перших п’єс, з “Голомозої співачки”, “Стільців”, “Жертв обов’язку”. Хоча Значнішим кроком у розвитку цього напряму Йонес ю вважав прихід у театр у 1963 […]...
- Театр Ежена Йонеско Театр Ежена Йонеско І. Ежен Йонеско – один із представників “театру абсурду”. (Відомий французький драматург Ежен Йонеско (1909-1994) не мав на меті відтворювати дійсність. Твори цього драматурга схожі на головоломку, тому що ситуації, характери і діалоги його п’єс нагадують скоріше асоціації та образи сну, ніж реальності. Але із допомогою абсурду автор передає тугу за втратою […]...
- Давньогрецький театр У період культурної першості Афін (V-IV ст. до н. е.) центральне місце в літературі займали драматичні жанри. Афінський театр V століття до нашої ери був і трагічним (трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда), і комічними (комедії Арістофана). Театр займався питаннями політики і моралі. Це був театр, що усвідомлював свою виховну і наставницьку роль. При всіх відмінностях грецьких […]...
- Вертеп – це різдвяний театр Окремий вид драми – вертепна драма. В Україну вона прийшла із Західної Європи, де була поширена як сполука різдвяної драми зі світською драмою маріонеткового театру. В Україні вертеп прийшов на зміну інтермедії уже у XVII столітті. Популяризували вертеп мандрівні дяки. Згодом до них приєдналися актори і музиканти, котрі й озвучували театральне дійство. В усіх відомих […]...
- Наше життя – театр абсурду (за творами Василя Стуса) Тепер ніхто не скаже, коли саме до Василя Стуса прийшло розуміння того, що правда і справедливість, про які трубили на кожному кроці, були насправді облудою, кривдою та свавіллям розбещених можновладців. За їхніми амбіціями (і це добре розумів Стус!) ховалося зверхнє ставлення до людей, люта ненависть В демократії. Чолом мудрого, далекоглядного і відчайдушного українця Василь Стус […]...
- Епічний театр” Б. Брехта: теоретичні засади і творча практика Тема: “Епічний театр” Б. Брехта: теоретичні засади і творча практика (за однією із п’єс: “Матінка Кураж та її діти” або “Життя Галілея”). План лекції. 1. Драматургічна теорія Б. Брехта. 2. Основні конфлікти у п’єсі “Життя Галілея”. 3. Проблематика і поетика п’єси “Матінка Кураж та її діти” Драматургічна теорія Б. Брехта. Німецький письменник Бертольд Брехт (1898 […]...
- “Сцена – мій кумир… ” (життя і творчість І. Карпенка-Карого) “Я взяв життя” – у цих словах Івана Карпенка-Карого весь зміст його творчості. Видатний драматург був свідком соціальних зрушень у житті суспільства і свої враження переніс у п’єси. 29 вересня 1845 року в сім’ї управителя поміщицького маєтку народився син Іван. Мати хлопчика була кріпачкою, батько перед весіллям викупив її у панів. Вона не вміла ні […]...
- Теорія епічного театру Теорія епічного театру – теорія авангардистського театру, розроблювана німецьким драматургом Б. Брехтом, зумовлена пошуками засобів вираженняепохальних явищ (війна, катастрофи цивілізації, науково-технічні процеси, дегуманізація суспільства тощо), потребою активної соціальної дії. Т. е. т. протиставлялася традиційному (драматичному) театру, акцентувала епічну основу, бо стосувалася розповіді про події, а не їх втілення на сцені, демонстрації образу, а не перевтілення […]...
- Біографія Леся Гоміна Лесь ГОМІН Королевич Олександр Дмитрович (літературний псевдонім – Лесь Гомін) народився 30 березня 1900 року в Черкасах у сім’ї візника. Про свої молоді роки письменник згадував: “Із 1918 до 1924 року вчився в Києві. Під час громадянської війни (лютий, 1920 рік) я добровільно вступив до Червоної Армії, працював на відповідальних постах по мобілізації людей і […]...
- Русько-Український театр Іван Франко Іван Франко РУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР Народ наш (як майже всякий другий) від непам’ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми. Вже наші найдавніші літописці згадують про “игрища между сели”, про “всякі бісовські ігри”, “плясанія”, “личини”, “скаканія” і т. і., против котрих так часто повстають наші давні проповідники і моралісти. Зостанки таких ігрищ лишилися […]...
- Театр в жизни и творчестве А. Н. Островского Вся творческая жизнь А. Н. Островского была неразрывно связана с русским театром и заслуга его перед русской сценой поистине безмерна. Он имел все основания сказать в конце своей жизни: “… у русского драматического театра один только Я. Я – все: и академия, и меценат, и защита. Кроме того, … я стал во главе сценического искусства”. […]...
- Сценарій Сценарій (італ. scenario, від лат. scaena – сцена) – предметно-зображальна і композиційна основа сценічної вистави чи кінострічки, передана у формі скороченого викладу або максимально деталізована; в останньому випадку сценарій набуває драматургічної форми, де з прямою мовою персонажів вільно взаємодіють зображально-розповідні вставки, ремарки тощо. Форму С. мали комедії К. Гоцці, що наслідували традиції імпровізаційного театру масок. […]...
- М. А. Булгаков и театр Гул затих. Я вышел на подмостки. Прислонясь к дверному косяку, Я ловлю в далеком отголоске, Что случится на моем веку. Б. Пастернак Жизнь Михаила Булгакова была нелегкой. Много раз оказывался писатель в отчаянном положении, переживал крах своих творческих и бытовых надежд. Человек, принесший русской литературе XX века всемирную славу, свой жизненный путь окончил скромным либреттистом-консультантом […]...
- Театр Горького Человек! Это – великолепно! … Все в человеке, все для человека! М. Горький В словах о “гордом человеке” – всего прекрасного на земле, прозвучавших более полувека тому назад, Горький со всей “илой неколебимой веры и убежденности выразил гуманистический смысл “единой темы” своего творчества-“темы воинственной, революционной”, полной исторического оптимизма, с ней он пришел в театр. В […]...
- Вірш – Театр У тебе шкіра біла І очі величезні сліпі, Немає зморщок на чолі – Їх маска приховала. Есхіл напише для тебе сценарій. Ти матимеш роль головну, І кожен сусід зіграє свою. Вже перший акт на підході, А ти чекаєш антракт… Втекти за куліси, Зірвати маску з обличчя, до біса!!!! Скінчилась перерва, Тетій дзвін пролунав. Давай на […]...
- Сочинение на тему: Театр Театр – явление особое: возвышенное и праздничное. Артисты театра кажутся людьми из иного мира – какого-то таинственного и волшебного. Меня с детства восторгал Театр кукол. Я верила, что звери, волшебные существа разговаривают на самом деле. Позже я поняла, что это люди озвучивают речь сказочных героев и управляют куклами, но ощущение волшебства не прошло. Для меня […]...
- Семенко Михайль – В театр Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу З колегою Ах я буду цілий вечір уявляти катеринку Ах я буду почувати себе цілий вечір Калікою. 20. IX. 1916...
- “Театр в театре” в комедии А. Н. Островского “Лес” Комедия А. Н. Островского “Лес” была написана в 70-е годы XIX столетия, когда в русском обществе протекали процессы, связанные с последствиями отмены крепостного права. Они затронули не только крестьянство, но также и судьбы дворянства и других слоев населения. В этой пьесе поставлено много проблем, характерных для этого периода развития России. Кроме того, эта пьеса принадлежит […]...
- Театр эпохи Шекспира (1 вариант) Творческая деятельность Уильяма Шекспира, длившаяся последнее десятилетие XVI века и первое десятилетие XVII века, относится к эпохе позднего английского Возрождения. В это время Англия, достигшая внушительного политического могущества, остро переживала кризис перехода от феодальных общественных отношений к буржуазным. Социальная жизнь отличалась чрезвычайной насыщенностью. В крупных городах театр имел большое значение. Актерские коллективы (труппы) существовали в […]...
- Театр эпохи Шекспира (2 вариант) В эпоху Возрождения в Англии широкое распространение получила драматическая литература, что было связано с развитием в то время театральных зрелищ. Театр в Англии имел свои характерные особенности, отличающие его от театра других стран. Его развитие носило здесь более последовательный характер. Так, в Италии и Франции драматургия стремилась в первую очередь освободиться от религиозной тематики. Английский […]...
- Краткое содержание Театр – Моэм Уильям Сомерсет Театр Краткое содержание романа Джулия Лэмберт – лучшая актриса Англии. Ей сорок шесть лет; она красива, богата, знаменита; занята любимым делом в самых благоприятных для этого условиях, то есть играет в собственном театре; ее брак считают идеальным; у нее взрослый сын… Томас Феннел – молодой бухгалтер, нанятый ее мужем навести порядок в счетных книгах театра. […]...
- Короткий життєпис Василя Щеголєва ЩЕГОЛЄВ Василь Матвійович Драматург і артистНародився Василь Щеголєв 18 травня 1904 року у Костянтинограді. В 17 років почав працювати в Красноградському народному театрі. Потім – в театрі ім. Зеньковецької та у Дніпропетровському театрі ім. Шевченка. Після війни закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (театральний факультет). Учасник Великої Вітчизняної війни. Друкуватись почав у 1928 році. […]...
- Любов до рідної мови і боротьба за чистоту у п’єсі М. Куліша “Мина Мазайло” 1. “Мина Мазайло” – справді філологічна п’єса (в ній багато мовознавчої уваги слову, емоційному забарвленню та відтінкам. Слово для Куліша – це зброя у повному і абсолютному розумінні). 2. Мокій – носій думок М. Куліша щодо рідного слова (літературознавець Н. Кузякіна так характеризує Мокія – сина головного героя: “Свою любов до рідного слова у “Мині […]...
- Жест її руки… – Гудзь Юрій Жест її руки, коли вона поправляє волосся, Відкидаючи його з чола, Розкриває завісу маленького єдиного театру, Де веселі та журливі думки І почуття, що ховались в лаштунках пам’яті, Приходять і живуть, непомітно зникають На сцені її обличчя… О, скільки тих акторів відійшло, І замість шовковистої завіси, Яку я так любив, Лягла незмірна чорнота. Закінчилась вистава. […]...
- Розвиток національного театру та драматургії 1920-1930 рр Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання. Чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почувань, ідей […]...
- Детальна біографія Миколи Куліша МИКОЛА КУЛІШ (1892-1937) Народився Микола Гурійович Куліш у родині наймитів 18 грудня 1892 р. в с. Чаплинка Дніпровського повіту Таврійської губернії (тепер Херсонська область). Дитинство йому випало нелегке: чаймитування з восьми років, рання смерть матері, життя в сирітському будинку. Але все це не завадило охочому до науки хлопцеві спочатку закінчити сільську школу в Чаплинці (1901-1905 […]...
- Сценічне безсмертя “Марусі Чурай” Роман Ліни Костенко ” Маруся Чурай ” відразу набув значної популярності. У сезоні 1987-1988 року за “Марусею Чурай” у світі було здійснено три театральні вистави. Пісенну партію славетної поетеси у спектаклі Київського театру поезії виконувала народна артистка України Ніна Матвієнко. Уже сам її рідкісної краси голос, відчуття природності інтонацій пісні, здається, забезпечують успіх. У Львівському […]...
- Леся Українка на Західній Україні Реферат На тему: “Леся Українка На Західній Україні” Лариса Петрівна Косач, в одруженні – Квітка, відома читачам як Леся Українка. Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871 року в Новограді-Волинському і виховувалася в інтелігентній сім’ї. Мати Лесі Українки – Ольга Петрівна Косач, відома на той час українська письменниця Олена Пчілка – мала величезний вплив на доньку, […]...
- Доповідь про драматурга Микола Гурович Куліш народився 6 грудня 1892 року в селі Чаплинка на Херсонщині в бідній селянській родині. Початкову освіту М. Куліш здобув у школі того ж села в 1901-1905 роках. 1909 року він закінчив у містечку Олешки (тепер Цюрупинськ) училище та вступив до приватної гімназії. 1913 року в м. Сочі склав екстерном іспит за 6 […]...
- Життєпис Михайла Ялового ЯЛОВИЙ Михайло Омелянович (псевдонім Юліан Шпол та інші) (1895-1934)Народився 5 червня 1895 року в селі Дар-Надежда Костянтиноградського повіту (тепер Сахновщинського району Харківської області). Український радянський письменник. Навчався в Київському університеті. У січні 1918 року був обраний членом першого Костянтиноградського повітвиконкому Ради робітників і солдатських депутатів. З 1920 року друкував вірші і оповідання в журналах “Шляхи […]...
- Принципова протилежність у поглядах на роль мистецтва у драмі М. Старицького “Талан” В історію української літератури М. Старицький увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач, але найяскравіше його талант виявився в театрі, де він виступив і як драматург, і як автор, режисер та організатор театральних труп. Безумовно, М. Старицький – один із корифеїв української драматургії, який спрямував свої зусилля, творчість на служіння рідному народові, щоб зберігати й розвивати […]...
- Відповідь на контрольне питання До теми “Давня українська література” Виникнення вертепної драми. Вертепна драма виникла у XVII ст. Вертеп – це пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п’єси. Вистави відбувалися у спеціально виготовленому макеті двоповерхового будинку. На першому поверсі показували сцени з народного життя, на другому – взяті з Біблії. Особливо популярними були різдвяні вистави, які знайомили глядачів із історією народження Ісуса […]...
- Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) Дві віри – селянина Мирона Катранника і більшовика Григорія Остроходіна (за романом В. Барки “Жовтий князь”) І. Роман В. Барки “Жовтий князь” – перший в українській літературі великий прозовий твір про голодомор 1933 року. (Василь Барка – український письменник. Переживши страшні роки голодомору 1933 року, після еміграції за кордон написав роман “Жовтий князь” про ці […]...
- Нагнибіда Микола – Біографія Микола Львович Нагнибіда – український поет, перекладач із словацької та білоруської літератури. Заслужений працівник культури Білорусі. Народився 7 вересня (20 вересня) 1911 в селі Попівці (тепер Смирнове Куйбишевського району, Запорізької області) в родині сільського фельдшера. Працював на заводах, новобудовах “дніпрогесу”, де почав поетичну творчість. Навчався у Комуністичному інституті журналістики (Харків), Київському педагогічному інституті. Учасник другої […]...
- Митці “Розстріляного Відродження” Проголошення державної незалежності України зумовило великі зміни в духовному житті, розвитку національної культури, літератури та мистецтва, в пробудженні історичної пам’яті народу. Ліквідовано багато “білих плям” в історії української літератури – повернено імена письменників, що були закатовані у сталінських таборах, тих, чия творчість оголошувалась ворожою, націоналістичною. “Розстріляне Відродження” – так називають митців 20-30 років XX століття, […]...
- Відповідь на контрольне питання До лірики О. Блока Кому присвячений цикл “Кармен”? Героїнею одного з найпрекрасніших у російській любовній ліриці циклів віршів стала акторка Петербурзького театру музичної комедії Л. Андрєєва-Дельмас. Поет побачив акторку 1914 року в спектаклі театру і був вражений її виконанням ролі Кармен. Своїми віршами Блок подарував талановитій акторці безсмертя: Ты – как отзвук забытого гимна В моей черной и дикой […]...
Прекрасне в моєму житті.