Тіна Карабанович – І я напевно створена із снігу
” І я напевно створена із снігу-
Як та зима холодна і безжальна…
Бо не жаліюсь й не жалію
У когось долю як повію…
І напевно серце з льоду маю,
Як ті сніжинки з краю і до краю.
Бо не надіюсь й не прощаю
Отих зневір із сотні лиць,
А просту йду навіки геть…
А може я і є зима-
Жорстока, вільна
І лише своя… .
А може просто люди вже забули
Про сказані слова так щиро…
І спалені чиїсь мости
Так байдуже мені…
Проте є ще щось живе?!
Я знаю…
Лиш те кого кохаю… “
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тіна Карабанович – Лист про зраду Чоловіки знають коли їм зраджує жінка, це відчутно. З’являється якась невідана черствість та сухість у стосунках, або що гірше – подарунки без причин. Така ж історія і з жінками. Панове, тут нас не провести. Холод сердець, то найбільша покара. Зрада для мене відчутна на запах і смак, мабуть гнилий та гіркий, пропліснявілий та протухлий. Бридота. […]...
- Тіна Карабанович – Лист про втрачене Львів зустрів мене суворо. дощем і вітром, що лупив по скляних вітринах аэропорту. Я зупинилась – мить, оглянула табло позаду. Якийсь дивний запах завис у повітрі. Люди метушились. Так у своїй метушні, не помічали як плаче їхня дитина загубивши свою ляльку по дорозі, бо батьки спішили, чи як розірвалось намисто з перлами і всипало все […]...
- Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
- Тіна Карабанович – Я за тебе помолюсь “Я за тебе помолюсь, Сьогодні, завтра Через рік. Хай стигнуть сльози, пані, Виших стомлених повік… Я за тебе помолюсь- Чи друг мені, чи ти мій ворог? І тільки дим моїх лукавих цигарок, І тільки смуток їз думок… Я за тебе помолюсь… Чесно й щиро-наніч… “...
- Тіна Карабанович – Лист про “нас” Я вже як чарівниця, що пише записки божевільно. Наступні місяці принесли грози і дощі, так сильно, що аж шиби тріскотіли. Тими вечорами я часто пила чай і гладила кота, дивлячись у вікно… а там спалахували блискавки одна за одною. Горіло небо і плакало, та я не могла дихати рівно та тихо. Ковтала просто те повітря. […]...
- Тіна Карабанович – Лист про небо Нам лишається тільки небо, опісля… Після довгої муки, розлуки, втоми, щастя, любові. Нам лишається лише небо. Я заглядаю у вишину, як у твої очі, що досі люблю. Нам лишається тільки небо. Та дару до крил немає, невтомно хтось когось карає. Зупинись, отямся – у нас тільки небо, з тобою. Воно не зрадить, воно лиш манить-висотою. […]...
- Тіна Карабанович – Лист про вибір чоловіка Така дивна отрута самотність… Колись читала градацію якогось психолога щодо жінок, за його словами жінка-дивна істота, яка може набувати образу матері, коханки, сестри та діви. А я от думаю, що направду все простіше. Обмеженість чоловічої натури звикла завбачливо обирати спочатку коханку одну за іншою, а на самому кінці задумуватись про існування жінки-матері. Проблема сучасного світу […]...
- Тіна Карабанович – Лист про істину в коханні Лише у нещасті можна пізнати істину, навіть досягнувши її вона не перестає нею бути. Я не перестаю бути Анастасією, навіть за маскою і своїми псевдонімами, і так влучно зараз слова уже класика В. Висоцького: “… Надеюсь я – под масками зверей Бывают человеческие лица… “ Я вирішила пройтись своїм улюбленим парком у центрі міста, то […]...
- Тіна Карабанович – Хто ж владарює над світом Хто ж владарює над світом- Правда й брехня… Маячня… Самовнушання, панти Срібло… мої листи… Печать на обличчі для гри. Ти тільки не продайся Так дешево… Ти тільки не здавайся Так просто… А знаєш, що маю я? Дар ділити на два. Бачити сни… З правдою жити І вільним серцем Волю любити…...
- Тіна Карабанович – Мрія Розлита музика Та вино в кришталь… Вечора вуаль І нічого не жаль: Ні світу, ні сонця, Навіть неба. П’янка спокуса- Ось що нам треба… Ми віддані короні І царству вічної свободи. Це життя невіданої досі вроди. Довкола нас і тіні І примари, Та на нас не діють їхні чари. Бо є щось вище за вино […]...
- Тіна Карабанович – Під чужим небом Під чужим небом Світить чуже сонце Під чужим небом Чужі руки Довгі… Жовті Дні розлуки… Під чужим небом Твої-мої муки… Під чужим небом продано серце За дешеві ліки- Чиїсь марні втіхи… Не чекай дарма, Не став собі клейма… Ти кажеш вільний… А то просто біль суцільний…...
- Тіна Карабанович – Вінок Три сльози… Обітниці Й зірки… Впустила за водою І той вітер, Що з тобою… Приніс мені зажуру І рути цвіт, Що хоронитиме від бід… Чи можливо знати За що купити і продати- Серце… І посміхаються лиш там, Де збудовано одвічний храм… Любові… Та хто це знає? Лиш той кого Сонце не палить й не карає… […]...
- Тіна Карабанович – Твої очі Твої очі – Кольору вранішнього неба… Твої очі- Сині зимові ночі… Твої очі- Так мені треба… Що я без тебе? А ти? Ти без мене… Розлучають нас невідані дороги, Сердець на відстані тривоги… В темній залі- Стигне бал… А я так хочу, Щоб ти мене украв… Не мила музика мені- Одній без тебе… Злітають перлами […]...
- Тіна Карабанович – Ворожила я Розкинула по картах я: Доля, воля-пустота… Ворожила за ніч… По тінях із пліч… Лився тонко віск. Ви, люди продаєте душі Й молитесь до неба, Чи цього вам треба? Хтось торгує златом І є собі Пилатом… Кожен має свого Юду І свою покуту. Тридцять срібних І одну душу… Всім вірити не мушу! Тільки тихо так спить […]...
- Тіна Карабанович – Шукав її “Шукав її, Як запах літа… Шукав її, Як квіти по весні… Шукав її, По листю жовтім восени… Шукав її, Холодної зими… А вона… Замовкла з вітром, Згоріла з сонцем… Засипана із снігами, Що ж люди, щастя й горе ходить Поруч з вами? Нема більш дівчини… Замерзла, зачерствіла… Як та статуя біла… І як знайшов її […]...
- Тіна Карабанович – Самотня леді у авто Самотня леді у авто… Хто ж тебе образив… хто? Хто зламав твої чарівні крила… Чи той, кому ти вірила? За ким тужила… мила? І стигне кава- Знов кермо… А так любила ти давно Цигарки і вино… Ти так хотіла в світі чесно жити, Ти так хотіла правду й волю поділити… І градом з неба ясного […]...
- Тіна Карабанович – Золотоволоса владиня лісу Заблукала в дикім лісі… Загубила я намисто із калини, Дивний голос із долини – Розбив тишу… То співала мавка з рудою косою, Похилила плечі над рікою… Тужила та красуня в дивнім лісі За милого очима. Не знала бідна, що та тривога все дарма. Живе її принц в королівстві небуття… Питала мене мавка Із за очі […]...
- Тіна Карабанович – Вірний рицар мій Вірний рицар міій, зажди… Серце вільне ти прости, За докір світлого мовчання… Десь там знову хтось Вмирає від кохання… Навчись на світі чесно жити… Притомились очі і душа, Скажи милий, то моя вина? Дуель твоя. Не за мене гинеш ти сьогодні… Віддаєш кохання ти безодні. Залишайся спочивати серед гір, Обійми втоми, лиш повір. Чарівну арфу […]...
- Тіна Карабанович – Рано рана З ким танцюєш милий… Хто друг тобі, А хто твій ворог… В чиїх лодонях цукор… На чиїх ще стигне порох… .? З ким співаєш милий… Де спочине серце… І ось дуель І ще раз – Купа фраз із страз… Довкола стільки зараз… І всі наче змовились… Так ницо, Проти нас. І вмер мій годинник- Вже […]...
- Тіна Карабанович – Червоний погляд Червоний погляд та вуста, Якась не та мелодія моя… Примарно тиха, Мов за лиха… Терпка отрута- Моя одвічна писанини мука… І все для неї… Все йому… Ех, мила музо, та чому? Як сильно покарала, ти мене Цією тишиною, Цією сліпотою в серці… Горе випаде дощем, Як шрам з моїм лицем!!! Давай катуй мене надалі, Ще […]...
- Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
- Юрій Іздрик – ці двоє напевно якісь ненормальні Ці двоє напевно якісь ненормальні – Кажуть про нас на небі Без даху без страху без клятви без спальні Без всього, що іншим треба Блукають в пітьмі і пливуть проти плину Все насамоті й поодинці Хіба так людина шукає людину? Хіба чоловік це і жінка? Хіба вони знають хіба вони вміють? На що сподівається кожен? […]...
- Богдана Лапченко – Я не знатиму, напевно, імені твого сьогодні Я не знатиму, напевно, імені твого сьогодні, Але завтра ти все скажеш і запросиш на вечерю. Я не уявляла зустріч, що була напередодні, А цієї ночі знов не сплю й дивлюсь на стелю. Бачу там безсонне небо, що підморгує зірками І торшер-світильник манить своїм ледь помітним світлом. Після зустрічі з тобою щось в мені таки […]...
- Василь Стус – Я знав майже напевно Я знав майже напевно, Що вiн обiкрав моїх друзiв, Зробив нещасною мою матiр, А дружину призвiв до сухот. I сповнений рiшучостi, Я подався до нього на розплату. – де ти, мiй кате? Гукнув я на весь знелюднiлий зал, В якому кат проживає. У вiдповiдь чотири реви, Одбитi од стiн, Вдарилися об стелю I, мертвi, впали […]...
- Марта Тарнавська – На справжньому снігу, створеному людиною Л. і З. – з приязню Сиплеться, стелиться Біла метелиця, Вітром збиває із ніг. День, наче писанка Сонцем розписана, А тут, між горами – сніг. В зелені крузі є Клаптик ілюзії: Створена штучно зима. Йдемо на лещета, Хоч хтось і плеще там, Що “снігу ж справді нема.” Мрія засніжена Серце розніжила: Час зупинився на мить. […]...
- Катруся Танчак – Осінь – це просто довго чекати снігу Осінь – це просто довго чекати снігу, Коли пожовкло листя й скінчились гроші, Коли потрібно бігти, але для бігу Ми недостатньо мужні. Коли хороші Люди стають банальними, а важливі Вкрай необхідними, й треба чимдуж тікати. Осінь – це просто дика, до болю в спині, Спроба перемовчати....
- Бажан Микола – На луг лягло благословіння снігу На луг лягло благословіння снігу – Хитливий переплив і перелив сніжин, – І я мовчу, немов читаю книгу Великих, тихих, лагідних таїн. В п’янливому, сповільненому смерку Кружіння серця. О солодка млость! Пурпурні снігурі, як змахи фейєрверку, Пронизують сріблисту високость. Я йду, й мовчу, і тепло марю снами, Я на долонях тиші розтаю, – Кристалик, зведений […]...
- Твір на тему: “Людина створена для щастя, як птах для польоту”. (В. Короленко) Породжена у муках людина своїм першим криком приносить у цей світ щастя: щасливі мама і тато, щасливі ті, хто став дідусем і бабусею, щасливі лікар і акушерка. Людина народилася! Подароване тобі життя – це вже саме по собі щастя. Як його не випустити? Адже створені ми дійсно для того, щоб щасливо жити. Важко визначити: щастя […]...
- Твір на тему: Людина створена для щастя, як птах до польоту (Володимир Короленко) Людина створена для щастя, як птах до польоту (Володимир Короленко) У щастя людського є рівних два крила: Троянди й виноград – красиве і корисне. / М. Рильський, “Троянди й виноград” / Є такий стан людської душі, коли хочеться жити і жити, злетіти в небо, сміятися і співати, дарувати свою радість усім, хто поряд. Таке почуття […]...
- Катя Гуйван – В душі пахне м’ятою В душі пахне м’ятою. В думках все обірвано… Ми були невільними… Ми стали невірними… Тепер все за гратами… В душі пахне м’ятою… Нам більше не байдуже На сказані видумки… Думки – то є вигуки… А ми – швидше, вибрики… Все сказане – вигідно… Несказане – байдуже… В очах синя плутанка… В руках – тільки дотики… […]...
- Павло Мовчан – “В звоях снігу і я прочитав письмена… “ В звоях снігу і я прочитав письмена: “Унеправджено світ, і скасовано час!”. Спала нагло з очей повстяна полена, І окресливсь повітря блакитний каркас. Ламле ворон гілляччя сухе на гніздо, Набрякає кора, стовбуриння гуде, Дотліває в долоні іржавий гвіздок, Утрухаючий хрест вже ось-ось упаде. Але тешуться шули і в’яжеться зруб, Гостро півень кричить на стонадцять сторін, […]...
- Павло Мовчан – Звертання до снігу Ой, чистоти не вберегти, Що мені очі ріже… Крізь подих снуйся і лети, Крізь вушко голки, сніже… І білизна твоя ясна Відтінює скорботу; Бринить, бринить суха струна – Чорнобиль чорноротий. Віджив, засох і тільки звук Кружляє, мов насіння, І проситься стебло до рук Сопілкою, жалінням. І я благаю, сніже мій, Осівши, зберігайся, На сито й […]...
- Павло Мовчан – “Зустрів я бджілку на снігу… “ Зустрів я бджілку на снігу – Куди вона летіла? Чому біля розкритих губ Незрушно роговіла? Зустрів я воду на льоду При березі сипкому І їй сказав: – Оце іду Із бджілкою додому. – Ніхто мене не зупинив, Не запитав в дорозі: – Ти перед ким так завинив, Що світ сховав у сльози? – Я йшов, […]...
- Павло Мовчан – дубовий листок на снігу Залатано пам’ять, мов драну сорочку, Сніги зарівняли всі дати-рубці, І, ніби люстерко, торішній листочок Ти міцно затис у своїм кулаці. А в ньому окрайчик весни віддзеркаливсь, Осколок води та небесна блакить, І скрапують з шиї вишневі коралі, А поруч рука чоловіча тремтить. А крику ж немає – його вже не чути, Бо вийшов за межі […]...
- Микола Вінграновський – Наїлися шпаки снігу Наїлися шпаки снігу – співать перестали. До шпаківень, а в шпаківнях вітри ночували. Один вітер – Вітер Грудень, другий Вітер Січень. Третій Лютий, льодом кутий, дощами посічений. Заплакали шпаки журно, знялись за туманом, Прилетіли весну стріти – прилетіли рано. 1965...
- Павло Мовчан – “На снігу торішнє листя… “ На снігу торішнє листя, Насінина на снігу, Сніг присів, немов прокиснув, Стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – Жовта тріщина навкіс, Почалась така відлига, Що не стримать власних сліз. Розпочався розпад, тління, Руйнування білих веж, Перебарвлення, зчорніння, Визначення нових меж. Почалося лицювання, Викриття таємних змов, Бо двозначний сніг в мовчанні Щось приховував ізнов. Та під […]...
- Леся Українка – “Талого снігу платочки сивенькії… “ Талого снігу платочки сивенькії, Дощик дрібненький, холодний вітрець, Проліски в рідкій травиці тоненькії, Се була провесна, щастя вінець? Небо глибокеє, сонце ласкавеє, Пурпур і злото на листі в гаю, Пізніх троянд процвітання яскравеє Осінь віщує – чи то ж і мою? Що ж, хай надходить! мене навіть радує Душного літа завчасний кінець; Провесни тільки нехай […]...
- Микола Руденко – На білому снігу дуби на диво чорні На білому снігу дуби на диво чорні. Поміж дубів стоїть давно забутий дот. Бійниці розвелись, мов щелепи потворні, Мов пащі викопних, погорблених істот. Давно уже сюди ніхто не возить міни, Не чути вибухів та пересвисту куль – Натоптує лісник у амбразури сіно, Щоб годувати ним довірливих козуль. Ледь чутно скрипнули його широкі сани- І непоквапний […]...
- Христина Головко – Навшпиньки підкрадається зима Навшпиньки підкрадається зима І стукає в мої ворота Мої думки а їх – катма Сідають ввічливо – навпроти Ми п’ємо час із ситця тканий І перечитуєм листи – Моя душа порти гаваней Де втоптані твої сліди Нашіптує зима минуле Гортає пам’ять як альбом Вже давно стара й сутула Покрита спогадів рядном Мої слова вітри без […]...
- Іван Франко – “дивувалась зима… “ Дивувалась зима Чом се тають сніги, Чом леди присли всі На широкій ріці? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скріпла земля Наливаєсь теплом, Оживає щодня? Дивувалась зима: Як посміли над сніг Проклюнутись квітки Запахущі, дрібні? І дунула на них Вітром з уст ледяних, І […]...
Поема катерина скорочено.