Тіна Карабанович – Лист про небо

Related posts:

1. Тіна Карабанович – Лист про зраду Чоловіки знають коли їм зраджує жінка, це відчутно. З’являється якась невідана черствість та сухість у стосунках, або що гірше – подарунки без причин. Така ж історія і з жінками. Панове, тут нас не провести. Холод сердець, то найбільша покара. Зрада для мене відчутна на запах і смак, мабуть гнилий та гіркий, пропліснявілий та протухлий. Бридота. […]...
2. Тіна Карабанович – Лист про втрачене Львів зустрів мене суворо. дощем і вітром, що лупив по скляних вітринах аэропорту. Я зупинилась – мить, оглянула табло позаду. Якийсь дивний запах завис у повітрі. Люди метушились. Так у своїй метушні, не помічали як плаче їхня дитина загубивши свою ляльку по дорозі, бо батьки спішили, чи як розірвалось намисто з перлами і всипало все […]...
3. Тіна Карабанович – Лист про “нас” Я вже як чарівниця, що пише записки божевільно. Наступні місяці принесли грози і дощі, так сильно, що аж шиби тріскотіли. Тими вечорами я часто пила чай і гладила кота, дивлячись у вікно… а там спалахували блискавки одна за одною. Горіло небо і плакало, та я не могла дихати рівно та тихо. Ковтала просто те повітря. […]...
4. Тіна Карабанович – Лист про істину в коханні Лише у нещасті можна пізнати істину, навіть досягнувши її вона не перестає нею бути. Я не перестаю бути Анастасією, навіть за маскою і своїми псевдонімами, і так влучно зараз слова уже класика В. Висоцького: “… Надеюсь я – под масками зверей Бывают человеческие лица… “ Я вирішила пройтись своїм улюбленим парком у центрі міста, то […]...
5. Тіна Карабанович – Лист про вибір чоловіка Така дивна отрута самотність… Колись читала градацію якогось психолога щодо жінок, за його словами жінка-дивна істота, яка може набувати образу матері, коханки, сестри та діви. А я от думаю, що направду все простіше. Обмеженість чоловічої натури звикла завбачливо обирати спочатку коханку одну за іншою, а на самому кінці задумуватись про існування жінки-матері. Проблема сучасного світу […]...
6. Тіна Карабанович – Ворожила я Розкинула по картах я: Доля, воля-пустота… Ворожила за ніч… По тінях із пліч… Лився тонко віск. Ви, люди продаєте душі Й молитесь до неба, Чи цього вам треба? Хтось торгує златом І є собі Пилатом… Кожен має свого Юду І свою покуту. Тридцять срібних І одну душу… Всім вірити не мушу! Тільки тихо так спить […]...
7. Тіна Карабанович – Вінок Три сльози… Обітниці Й зірки… Впустила за водою І той вітер, Що з тобою… Приніс мені зажуру І рути цвіт, Що хоронитиме від бід… Чи можливо знати За що купити і продати- Серце… І посміхаються лиш там, Де збудовано одвічний храм… Любові… Та хто це знає? Лиш той кого Сонце не палить й не карає… […]...
8. Тіна Карабанович – Твої очі Твої очі – Кольору вранішнього неба… Твої очі- Сині зимові ночі… Твої очі- Так мені треба… Що я без тебе? А ти? Ти без мене… Розлучають нас невідані дороги, Сердець на відстані тривоги… В темній залі- Стигне бал… А я так хочу, Щоб ти мене украв… Не мила музика мені- Одній без тебе… Злітають перлами […]...
9. Тіна Карабанович – Шукав її “Шукав її, Як запах літа… Шукав її, Як квіти по весні… Шукав її, По листю жовтім восени… Шукав її, Холодної зими… А вона… Замовкла з вітром, Згоріла з сонцем… Засипана із снігами, Що ж люди, щастя й горе ходить Поруч з вами? Нема більш дівчини… Замерзла, зачерствіла… Як та статуя біла… І як знайшов її […]...
10. Тіна Карабанович – Мрія Розлита музика Та вино в кришталь… Вечора вуаль І нічого не жаль: Ні світу, ні сонця, Навіть неба. П’янка спокуса- Ось що нам треба… Ми віддані короні І царству вічної свободи. Це життя невіданої досі вроди. Довкола нас і тіні І примари, Та на нас не діють їхні чари. Бо є щось вище за вино […]...
11. Тіна Карабанович – Хто ж владарює над світом Хто ж владарює над світом- Правда й брехня… Маячня… Самовнушання, панти Срібло… мої листи… Печать на обличчі для гри. Ти тільки не продайся Так дешево… Ти тільки не здавайся Так просто… А знаєш, що маю я? Дар ділити на два. Бачити сни… З правдою жити І вільним серцем Волю любити…...
12. Тіна Карабанович – Я за тебе помолюсь “Я за тебе помолюсь, Сьогодні, завтра Через рік. Хай стигнуть сльози, пані, Виших стомлених повік… Я за тебе помолюсь- Чи друг мені, чи ти мій ворог? І тільки дим моїх лукавих цигарок, І тільки смуток їз думок… Я за тебе помолюсь… Чесно й щиро-наніч… “...
13. Тіна Карабанович – І я напевно створена із снігу ” І я напевно створена із снігу- Як та зима холодна і безжальна… Бо не жаліюсь й не жалію У когось долю як повію… І напевно серце з льоду маю, Як ті сніжинки з краю і до краю. Бо не надіюсь й не прощаю Отих зневір із сотні лиць, А просту йду навіки геть… А […]...
14. Тіна Карабанович – Самотня леді у авто Самотня леді у авто… Хто ж тебе образив… хто? Хто зламав твої чарівні крила… Чи той, кому ти вірила? За ким тужила… мила? І стигне кава- Знов кермо… А так любила ти давно Цигарки і вино… Ти так хотіла в світі чесно жити, Ти так хотіла правду й волю поділити… І градом з неба ясного […]...
15. Тіна Карабанович – Під чужим небом Під чужим небом Світить чуже сонце Під чужим небом Чужі руки Довгі… Жовті Дні розлуки… Під чужим небом Твої-мої муки… Під чужим небом продано серце За дешеві ліки- Чиїсь марні втіхи… Не чекай дарма, Не став собі клейма… Ти кажеш вільний… А то просто біль суцільний…...
16. Тіна Карабанович – Вірний рицар мій Вірний рицар міій, зажди… Серце вільне ти прости, За докір світлого мовчання… Десь там знову хтось Вмирає від кохання… Навчись на світі чесно жити… Притомились очі і душа, Скажи милий, то моя вина? Дуель твоя. Не за мене гинеш ти сьогодні… Віддаєш кохання ти безодні. Залишайся спочивати серед гір, Обійми втоми, лиш повір. Чарівну арфу […]...
17. Тіна Карабанович – Рано рана З ким танцюєш милий… Хто друг тобі, А хто твій ворог… В чиїх лодонях цукор… На чиїх ще стигне порох… .? З ким співаєш милий… Де спочине серце… І ось дуель І ще раз – Купа фраз із страз… Довкола стільки зараз… І всі наче змовились… Так ницо, Проти нас. І вмер мій годинник- Вже […]...
18. Тіна Карабанович – Червоний погляд Червоний погляд та вуста, Якась не та мелодія моя… Примарно тиха, Мов за лиха… Терпка отрута- Моя одвічна писанини мука… І все для неї… Все йому… Ех, мила музо, та чому? Як сильно покарала, ти мене Цією тишиною, Цією сліпотою в серці… Горе випаде дощем, Як шрам з моїм лицем!!! Давай катуй мене надалі, Ще […]...
19. Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
20. Тіна Карабанович – Золотоволоса владиня лісу Заблукала в дикім лісі… Загубила я намисто із калини, Дивний голос із долини – Розбив тишу… То співала мавка з рудою косою, Похилила плечі над рікою… Тужила та красуня в дивнім лісі За милого очима. Не знала бідна, що та тривога все дарма. Живе її принц в королівстві небуття… Питала мене мавка Із за очі […]...
21. Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
22. Христина Сирова – Асфальтоване небо Асфальтоване небо, втомлене і потріскане. Стікає плазмою по венах фантомного спокою. Мені здається я кимось залишена, посеред вдаваної, Чужої вистави ремаркою. Була на сторінках сценарію. Діалоги затерті дешевою гумкою, та й так, що до дір. Дерева сталевим гіллям дряпають спину, Птахи геть німі, і вітру нема. І кисень дре горло. Ця вся бутафорія нудить. А […]...
23. Сашка Токар – Ми гасили руками небо Ми гасили руками небо, Притушували пальцями зірки, Прицмокували, і говорили одне-одному Ніколи не буде “назавжди”, розумієш, “назавжди” – воно, Воно як долонями по воді – Ти відчуваєш, а вода – ні. Зірки мерехтіли, я говорила: – у небі – свічки. А ти: – ні, то лампочки, Або максимум лампадки, Такі безмежно гливкі, і зовсім не […]...
24. Дивлюсь я на небо (народна пісня) Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...
25. Небо (скорочено) – Петренко Михайло В минуту жизни трудную, Теснится ль в сердце грусть. (М. Ю. Лєрмонтов) Дивлюся на небо та й думку гадаю. Чому я не сокіл, чому не літаю. Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко, за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки […]...
26. Микола Руденко – Небо А небо не змінилося – так само Сідає сонце і хмарки пливуть. І сто заграв зненацька за лісами Скривавлять дум моїх тернисту путь. Так, небо не змінилося. Єдине, Що здатне душу втішити в снігах. Із світанкових хмар у серце лине Болюча, нерозгадана снага. Підводиться гіркою таїною Невільницької долі дивний знак: Раніше синь оту, що наді […]...
27. Небо – Петренко Михайло Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе […]...
28. Катя Гуйван – Скажи, де засинає Сьоме Небо? Скажи, де засинає Сьоме Небо? В чиїх долонях спить, як немовля? В чиїх очах втопає серед дня? А потім… з ким не спить посеред ночі, Повторюючи імена пророчі, Як мантри рокові до забуття? І кого з зорей горне знов до себе? Скажи мені, що треба мому Небу? Скажи мені, яке у нім життя? Чи є […]...
29. Христина Головко – Зашили небо зграями ворони Зашили небо зграями ворони Душа збирає міражі Мої слова – душевні клони Усюди тикають ножі Згорнули совість в попільничку Душа закуталась в плащі Моя любов не те, щоб звичка Вона мов осінню дощі. Залізли в серце – обікрали Душа закрилась на ключі Тобою я лікую рани Душа збирає міражі...
30. Юлія Кириленко – Лист від музи Я пишу тобі сотні літ, Доки небо світанком тішиться, Доки кров досягає ланіт, Твого тихого раю грішниця. Ти до себе мене візьми, Заварю тобі чаю із м’яти, Замість ковдри укрию крильми, Щоб було тобі солодко спати. Я напою твою пам’ять словом, Чистим словом, без домішок хмелю, І тікатиму завжди раптово, Щоби ти не звикав до […]...
31. Інна Стократна – Небо падає серед рядків Небо падає серед рядків – прагне втопитися Поміж того вогню що повзе судинами Судинами й містом і врешті ним мовби кривдою Стелиться шлях що пройдений виключно винними Небо падає Небу боляче й холодно Гнів осідає Кулі чекають на вторгнення Чекають на зустріч мов військо сліпих під проводом Смерті яка відчуває смак болю та стогонів Небо […]...
32. Михайло Петренко – Небо НЕБО Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все […]...
33. Я напишу для тебе листа Я напишу для тебе листа, Про глибінь бездонних очей. В цьому вірші – моя душа І мелодія тихих пісень. Як я хочу на крилах злетіть, І тебе забрати на небо. Над землею, як птах, пролетіть І у снах спуститись до тебе. Я пройду через стіни ночей, Через сотні країн пролечу, Щоб зустріти погляд очей, Щоб […]...
34. Кацай Олексій – Лист-2 Мені з безмежжя котрий рік Космічний пише мандрівник Листа, в якому до сих пір Клинопис марсіанських гір Ніким, хто зиркнув був у лист І навіть мав до цього хист, Нерозшифрований: не треба Читати чужинецьке небо! І знов летять чернетки тиші В прозорі кошики луни, А він усе, диваче, пише Чорнилом синім таїни… Зростає кипа папірців […]...
35. Злата Біневич – Затули небо собою, обійми землю Затули небо собою, обійми землю. Вчися не помирати. Готуйся до бою. Твоїм ворогам має бути боляче, але спочатку – темно! Нехай твоя мужність стане для них бідою! Бо надто багато терпцю перемололи жорна історії, Надто багато бісові діти наклепали зброї. Якщо не тобі, то кому їх силу спростовувати? І як смерті до них промовляти, якщо […]...
36. Олеся Крисько – Ти знаєш, мені часом сниться небо! Ти знаєш, мені часом сниться небо! Прошите чебрецем і запахом трави Нескошеної, сонцем перегрітої. Суниці. Смак джерельної води. Ти знаєш, закриваю очі й знову чую Спів ластівок. В повітрі жар горить – Липнева спека. Моя пам’ять не забула, Як прохолода лісу в тінь манить. А часом – враз рясним дощем укриє землю. БосОніж по калюжах. […]...
37. Дмитро Славич – Коли небо мовчить Коли небо мовчить і безжально затягує хмари, Блискавиці тріщать, розбиваючи тишу нічну, Ніби щось неземне наді мною накладує чари І приходить вона – королева самотнього сну. Я шукаю її – цю примару моєї уяви Поетичний міраж, цей терпкий заборонений плід У липневім дощі в ароматі ранкової кави Ніби чиста сльоза, ніби вільний пташиний політ. Я […]...
38. Юля Миргородська – А небо просто розриває А небо просто розриває, Як після довгої мовчанки! Дощем емоцій заливає Даровані колись Фіалки. Вмикай приймач Наскільки буде сили! Сьогодні все одно Не перекличеш грім. Кого б дощі до нас не запросили, Ми будем раді їм! Глінтвейн? Чи просто так… вино? Так хочеться про все наговоритись! Ще маємо старе, І вкотре переглянуте кіно Не до […]...
39. Лист до неї Знаєш, мені зараз чомусь так смішно, Я ще не знаю що тут буде, Чи писать мені про те, що грішно, Та і як відреагують люди? А хоча, пішли вони до біса, Я терплю це все вже третій рік Ну от, тепер мені вже дійсно смішно, Третій рік, а що зробити встиг? Як пригадаю твої поцілунки […]...
40. Михайло Петренко – Дивлюсь я на небо та думку гадаю Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...