Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок
Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок
Вступ.
Український народ завжди підтримував тісні взаємостосунки зі своїми сусідами. Ще в язичницькі часи наші пращури звертали увагу на Близький Схід, де в розквіті були астрономія, математика, медицина і література. Туди їздили наші дипломати, купці, допитливі мандрівники. Вони привозили на Україну ювелірні вироби, математичні приладдя, лікарські рецепти і, не менш цінне, – народну творчість у вигляді притч, казок, прислів’їв. Усе це стало невід’ємною частиною української культури.
Фольклор україни теж емігрував на Близький
Відвідавши україну в 1652році, антіохійський патріарх Павло Алепський писав, що по всій землі козаків усі вміють читати, знають порядок служби божої та церковні співи, а священики навчають сиріт і не дають їм тинятися неуками.
Великою мірою на дослідження відносин Україна-Схід вплинув великий сходознавець Агатангел Юхимович Кримський. У своїх фольклористичних дослідженнях про культуру сходу, зокрема про народну творчість, вчений дійшов висновку, що в культурному житті
Отже, ми можемо говорити про тісні взаємостосунки між Україною та Близьким Сходом. А як щодо взаємодії літератур, зокрема усної народної творчості, в наш час?
Для кожного народу усна народна творчість – цінний набуток. В ній знайшли втілення найзаповітніші мрії, помисли, сподівання багатьох поколінь. Серед розмаїття фольклорних видів і жанрів одне з найпомітніших місць займає казковий епос, який виник і розвинувся на основі тисячолітньої трудової і суспільної діяльності людей.
Казки досить повно й історично правдиво відображають шлях розвитку людини. В них яскраво висвітлюються ознаки матеріалістичного мислення людей, їхнє прагнення максимально пізнати навколишній світ, удосконалити знаряддя праці.
В історії будь-якого народу казка відіграла важливу роль у розвитку писемності, вплинула на багато жанрів художньої літератури (пригодницький роман, повість, новела, байка і таке інше).
Щодо української казки, то про неї існує велика кількість літератури, і, бодай раз в житті, кожен з нас тримав книгу “українські народні казки”.
Вище зазначалося про те, що взаємозв’язки літератур, культур України та Сходу існують. Я ж поставила собі за мету дослідити взаємини української народної казки та східної, зокрема перської народної казки.
Почну з того, що усна народна творчість Ірану дуже різнобарвна й багата. Здавна перси полюбили казку – ще великий Фердоусі (Хст.), автор відомого іранського епосу “Шахнаме”, залучив до своєї поеми багато казкових та легендарних сюжетів.
Іран – дуже багата казками країна, які з давніх-давен були розповсюджені не тільки в самому Ірані, а й великою мірою вплинули на фольклор та літературу багатьох країн, в тому числі й європейських. Але перські казки набагато гірше вивчені, ніж казки сусідніх країн, наприклад Турції та Індії, та фольклористи справедливо вважають, що підготовка наукового довідника по Ірану – одне з важливих завдань сучасного казкознавства. Навряд чи можна сподіватися на швидке вирішення цього питання – польові записи казок в Ірані проводилися епізодично, в основному європейськими вченими, і лише недавно самі перси почали досить серйозно займатися своїм фольклором.
Великою допомогою у цій справі буде вивчення фольклору інших народів, що розмовляють перською мовою і, в першу чергу, таджицького. Зараз в Душанбе обробляється величезний архів таджицьких казок, які зібрали вчені Таджикистану, а публікація цих матеріалів буде важливою подією у вивченні фольклору Ірану.
Основна мас перських казок має усне походження, їх розповідають у колі родини, їх виконують на площах, базарах і в кав’ярнях. Але досить значну кількість казок і анекдотів було вже давно записано самими персами та іншими народами, які входили до складу середньовічного халіфату, і ці казки, що також не досить добре вивчені, донесли до нас рукописи, які зберігаються в різноманітних сховищах багатьох країн.
Але збирання та публікація казок в Ірані почалися порівняно нещодавно. Як відмічав Є. Е. Бертельс майже усі записи казок в кращому випадку сягають кінця минулого століття. До того ж цих записів видано дуже мало. Лише в 30-роки з розвитком нової перської художньої літератури та національного літературознавства, зросла зацікавленість у збиранні та публікації творів усної народної творчості.
В 1931 році редактор газети “Насіме саба” Кухі Кермані видав невеличку збірку селянських народних пісень, так званих фахлавіят, що складалися з чотирьох напіввіршів (месра). Через 7 років він опубліковує нову збірку селянських пісень, яка за об”ємом була значно більшою і називалася “Сімсот селянських пісень Ірану”.
Цікавлячись піснями, Кухі Кермані під час своїх мандрівок по Ірану звертався і до народних казок.
В 1936 році він опубліковує в Тегерані деякі з них під назвою “Чахарда асфане аз асфанехає Іран” (“чотирнадцять селянських казок Ірану”).
Велика заслуга у вивченні та збиранні перського фольклору належить майстрові іранської новели Садеку Хедаяту.
В 1931 році він видає збірку народних віршів, пісень, загадок, ігор і називає її “Аусане” (“Казки”). В передмові до збірки Хедаят закликає людей приділяти якомога більше уваги збиранню, вивченню творів усної народної творчості.
З великою любов”ю Хедаят збирав народні казки. Частина з них – “Пан мишка”, “Шангул і Мангул”, “Каміння терпіння” – вперше була опублікована в тридцятих роках в тегеранському журналі “Маджалете мусікі” (“Музичний журнал”).
Садек Хедаят уважно вивчав, обробляв та готував до програми по радіо записи казок, що надходили з різних куточків країни.
У зв”язку з демократизацією країни та поширенням передових ідей в перській літературі та літературознавстві в 40-х роках значно зросла зацікавленість у вивченні усної народної творчості.
Визначною подією в матеріальному житті Ірану слід визнати появу однієї за іншою трьох збірок перських народних казок (1945-1949), які зібрав відомий іранський казкар Мохтаді Собхі. він же вперше видав збірку казок-легенд про Абу-Алі Сіна – великого філософа і лікаря середньовіччя.
Зараз формою казки користуються і сучасні іранські письменники. Характерною в цьому відношенні є збірка розповідей Насера Хедаяра “Аввалін барг” (“Перший лист”),яка була видана в Тегерані в 1956 році. Вони постають перед нами у вигляді казок про тварин, ці розповіді, як пише сам автор у передмові, -“правда про наше з вами життя. Правда зрозуміла та чітка, розповіді про страждання, створені у формі казки, щоб звернути увагу на біль, заспокоїти, і, можливо, вилікувати їх.”1
Цікавість до запису й обробки казок давно прокинулася в країнах ісламу. Є відомості про те, що вже в кінці VII – на початку IX століття в Арабському Халіфаті (750-1258), до складу якого входив і Іран, великої популярності набули два види казок:
– так звані “хурафат”, або незвичайні історії про чарівні події;
– та “асмар” – нічні розповіді, які розповідалися вечорами для розваги.
Цікаво, що ці казки записувалися, а перські перекладалися арабською.
Російською мовою перські казки почали перекладати давно, але кращі переклади було опубліковано за радянського часу.
В першу чергу слід відзначити збірку казок, зібраних та перекладених відомим іраністом А. А. Ромаскевичем. Він доповнив видання цікавою статтею про перські казки2.
В 1956 році А. З. Розенфельд опублікувала переклади перських казок, які були записані та зібрані іранським збирачем Собхі3. У передмові дана характеристика іранських видань казок, які побачили світ з 1930 по1946 роки.
В 1958р. А. З. Розенфельд видала ще одну книгу перекладів перських казок, в основу якого лягла третя збірка, випущена в Ірані теж Собхі в 1949р.
В цьому ж році вийшли перські казки, перекладені з різних джерел Р. Алієвим, А. Бертельсом та Н. Османовим.
Окремі казки публікувалися в різноманітних збірниках та періодичних виданнях.
* Загальні поняття про перську народну казку. Казкарі Ірану.
Звичайними термінами, якими зараз називається в персії казка, є “киссе”(повість, розповідь), або “накль”(легенда), звідки розповідачів творів називають “киссе-хон”(співець, декламатор) або “наккаль”(передавач).
Професіонали розповідачі майже завжди належать до малозабезпечених прошарків населення. Серед них часто трапляються ремісники та дрібні торгівці, деякі з них теслярують або займаються столярством, інші торгують овочами на базарі, треті займаються плетінням шкарпеток.
Усі вони користувалися в очах суспільної думки феодальної Персії відомою долею прихильнолсті, і дехто з них, хто найбільш обдарований, досягав відомості при шахському дворі, і вважався придворним казкарем (наккаль-баші).
У переважній більшості випадків він був грамотним, письменним та начитаним, і тому дуже часто казкар ще до величезної кількості казок, які він отримує усним шляхом, приєднує деякі епізоди з літератури.
Наприклад з “Шахнаме” Фердоусі: Рустем і Сухраб, Біжан та Маніже, або зі старих перських романів, які він зберігає у спеціальному зошиті, який називається “тумар”.
Зазвичай казку розповідають тоді, коли є достатня кількість слухачів. Коли, наприклад, зайнятий своєю справою перс знайде хвилинку для того, щоб відволіктися від повсякдення, дати волю фантазії.
Найбільш зручними місцями для розповідання та слухання були або просто досить просторі місця, площі або ж кав’ярні (кахве-хане). В ці будиночки, для залучення більшої кількості відвідувачів та збільшення своїх прибутків, самі утримувачі кав’ярен запрошують казкарів, з якими вони заздалегідь домовляються про розмір авансу.
З 14 годин дня і до 23 годин вечора тут можна побачити “наккаля”, що походжає (або сидить) вздовж довгих паралельних рядів тахт, дерев’яних диванів, покритих килимами, на яких, підперши ноги, мовчки й зосереджено сидять відвідувачі, курять кальян, п’ють чай або шербет.
Казкар голосно говорить, часом його мова переходить у спів, пристрасно жестикулює.
Найжвавіший попит на казкарів зимою, або в місяці рамазані, або на родинні свята – весілля, народження дитини і таке інше. В такі дні казкарі є бажаними гостями на ряду з музиками, але розповідачі користуються значно більшою повагою.
В сільській місцевості, де смаки простіші, де вплив матеріальних взірців досить слабкий, існують свої казкарі з готовим репертуаром місцевих “народних”казок, які розповідаються, як і в містах, у всіх вказаних та їм подібних випадках суспільного та приватного життя.
До цих випадків приєднуються ще й особливі моменти сільського життя, які не спостерігаються в міському побуті, – закінчення молотьби врожаю і т. і.
З приводу цієї важливої для землероба події усі учасники польових робіт влаштовують ігри, співи, танці, а під кінець сідають у коло і тоді вже виступає місцевий знавець казок, який своїми повістями змушує присутніх остаточно забути про тягар польових робіт.
Подібне явище зустрічається і серед жінок. Тут, зазвичай, найстаріша з жіночої половини є берегинею казкових сюжетів, і, колихаючи дітей або розважаючи дорослих, плете чарівне мереживо казкових мотивів. Іноді молодь влаштовує ігри та розваги, дещо схожі з українськими вечорницями та святками. Тут разом з ліричними та іншими піснями, казки, які розповідає місцевий казкар, займають не останнє місце.
* Розповсюдження перських казок.
Питання про шляхи та способи поширення казок в Ірані ще не вирішене. Можна вказати тільки на деякі випадкові та постійні явища в сучасному та минулому житті Персії, які можна розглядати як допоміжні чинники поширення казок.
Обмін матеріальними цінностями, який здавна проходить великими шляхами, що пересікають Персію зі сходу на захід та з півночі на південь, одночасно сприяє й обміну фольклорними цінностями.
Помітним активним елементом при цьому є люди: це погонщики караванів (чарвадари), які постійно рухаються шляхами Персії. На зупинках в населених пунктах, слухаючи казки, вони ділилися своїм досвідом, були їх безпосередніми носіями та розповсюджувачами.
Інший постійно рухомий елемент – дервіши – відігравали важливу роль у збереженні та поширенні казки, як і перського фольклору взагалі. Ними часто поповнюються ряди “киссе-хон”ів. Так, наприклад, дервіші ордена “Аджамі” в Тегерані та інших великих містах Персії. Вони проникають у своїх мандрах у найглухіші куточки Ірану, заходячи навіть за її кордони.
Насильницькі переселення цілих племен та груп населення, що практикувалося в епоху Сафавідів (XVI-XVIII) спостерігаються і зараз.
Впливають також міграції окремих племен під впливом економічних та соціальних причин – ось найбільш помітні явища, які впливають на долю казки в Персії.
Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок.
* Чарівні казки.
Перські народні казки дуже різноманітні за своїми сюжетними лініями, тематиками, але, як і в українських казках, їх об’єднує головна ідея – боротьба добра і зла. Ця ідея характерна майже для усіх народних казок і пронизує усю народну творчість.
Відбувається зіткнення двох основних сил – злих та добрих, котрі в своїх намаганнях досягти мети приводять у рух весь арсенал засобів.
Найбільш поширеними казками в Ірані є чарівні казки, які вражають розмахом фантазії. Для багатьох перських чарівних казок характерна досить стійка схема: у бездітного падишаха дивним чином народжується син, життя якого сповнене різними пригодами у пошуках коханої. Врешті-решт царевич щасливо володарює на батьківському троні. Ця більш-менш стандартна схема може доповнитися різноманітними подіями, і дуже часто казка такого типу розросталася до розмірів роману.
Головним героєм, як правило, виступає молодший брат, а склад дійових осіб майже незмінний і характерний для більшості чарівних казок: це дервіші – мандрівники, які володіють чудодійною силою і рятують героя у безнадійних ситуаціях; купці, які ведуть караванну та морську торгівлю; злі ворожки та чарівниці, які роблять безлад, але врешті виявляються переможеними; прекрасні царівни і т. і.
Ми можемо побачити, що в українських казках, порівняно з перськими, такі сюжетні схеми: у бездітного селянина або, як в казках Ірану, – у царя, народжується син або дочка. В перських же казках народження дівчинки в сюжетах майже не зустрічається. (Це випливає з народних традицій: в давнину, якщо у перса народжувався хлопець – цю подію святкували кілька днів, а от якщо дівчинка – народини не святкувалися.)
Життя дитини і в українських казках пов”язане з пригодами, пошуками не тільки коханої, а й щастя.
Фінал як українських, так і перських казок в основному щасливий – казки по суті своїй оптимістичні.
Надреальні сили беруть найактивнішу участь у розвитку фабули і жодна чарівна казка не обійдеться без набору джинів, дивів, пері, гулей та інших представників арабсько-іранського “пандемонізму”, який було успадковано ісламом у стародавніх народних вірувань.
В казках обох країн фігурують птахи, які розмовляють, тварини, які сповіщають героїв про небезпеку, сприяють успіху.
В перських народних казках дія, як правило, відбувається в фантастичній країні. Часто це Китай (Чин та Мачин), але дуже своєрідний Китай, і, окрім фантастичного елементу, нічим не відрізняється від Ірану.
Палаци, які зникають і з”являються як оком мигнути, райські сади в пустелях, чарівні і таємничі острови, зачаровані колодязі та печери – такі звичайні місця блукань героїв чарівних казок.
Важливу роль в казках Ірану відіграють чарівні предмети : яблуко, волосина коня, чарівна вода, шапка-невидимка, чоботи-скороходи, килими-самольоти, скатертини-самобранки, персні та інші. Подібні предмети ми зустрічаємо в казках України.
Цікаво зазначити, що “магічними” в перських казках є такі числа: 3, 7 і… 40.
Наприклад в казці “Птах Симорг” читаємо: “Буде там драбина в сорок дощечок та будуть на ній сорок дзвіночків, візьми з собою сорок грудок вати, а на дівчині буде сорок шароварів.”
В казці читаємо про те, що “… у правителя було сорок баранів, яких треба було відігнати на пасовисько і пасти рівно сорок днів.”
В чарівних казках дуже часто мова йдеться про чарівний перстень, який треба повертіти три рази, щоб з’явилися три негри – раби царя Солеймана, або про три дивовижних воронячих пера, які, при потребі, самі вкажуть дорогу.
В казці “Сорок ключів” читаємо: “Цю красуню важко побачити. Потрібно вбити сім дивів перед тим, як увійти до саду. Там буде кицька, у якої на шиї висітиме сорок ключів. Вб”єш її – заволодієш ключами. Ними відмикнеш тридцять дев”ять кімнат, а в сороковій буде діва.”
В українських казках ми теж зустрічаємо “магічні” числа – такі як 3, 7, 9. Наприклад: “Жили на світі чоловік та жінка, і в них було сім синів, але ті сини не жили у згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою.”
Невід”ємною частиною сюжетів перських казок є боротьба головного героя з міфологічним персонажем дивом, який виступає антигероєм. Можна провести паралель між дивом іранських казок та відьмою українських. Див зазвичай дуже зла, підступна та хитра істота, яка усіма силами намагається зашкодити головному герою. Але в східних казках є мотив побратимства з ворогом, коли чоловік рятує дивові життя і вони стають друзями, що в українських казках майже не зустрічається.
Спільним мотивом для казок обох країн є мотив про чарівну “пташку щастя”: бідний збиральник хмизу, який щоденно важко працював, усі свої гроші віддав злиденному чоловікові. Згодом він знаходить чудову пташку, яка кожен день зносила по золотому яйцю. Про це дізнався злий сусід і, шляхом обману, змушує дружину збиральника хмизу підсмажити пташку, щоб з”їсти її голову – і стати падишахом (царем), печінку і серце – і кожну ніч знаходити під подушкою гроші. Але їх з”їли діти бідняка, які згодом, долаючи численні труднощі, досягають мети.
Ще один ланцюг мотивів, які притаманні як перським, так і українським казкам: дивовижне зачаття від яблука або горошини – боротьба дитини з драконом та звільнення поневолених – допомога друзів. Такий сюжет ми знаходимо в казках “Подвиги тубільця іранського” та “Котигорошко”.
До речі, в цих же казках є ще один, спільний для казок обох країн, мотив подорожування на “той світ”. Там головним героям допомагають вірні друзі і птах, який виступає в ролі посередника між “земним” і “тим” світами.
В перських казках ( наприклад в казці “Белуні та Іскандр”) чітко простежується мотив воскресіння героя в образі очерету, квітки, дерева або в образі птаха чи тварини.
Такий самий мотив притаманний і українським казкам.
Наприклад :
“А над забитим братом в полі при дорозі виросла калина, та така хороша, аж очі бере, літо й зиму на ній і лист, і цвіт, і ягідки.”
Дуже часто з того дерева, в яке перевтілилася людина, герої української казки роблять якісь предмети ( наприклад сопілку з калини ). Ці вироби допомагають головному герою долати перешкоди і можуть навіть розмовляти.
“А один вирізав гілку, зробив сопілку, сів собі на віз та грає, а сопілка йому людським голосом співає.”
Неважко помітити, що в декількох казках Ірану зустрічаються подібні, схожі сюжетні лінії. Наприклад епізод перевтілення героя в різних тварин – барана, верблюда, лоша; продажем цих тварин і поверненням парубка у колишній стан за допомогою рятівної вуздечки проходить по багатьох казках.
Слідом за цим зазвичай розповідається про її втрату і про боротьбу героя зі своїм ворогом (“Бу-Алі Сіна” та ін.)
Відмітимо, що іранські чарівні казки від українських відрізняються чітко вираженою ланцюговою конструкцією. Наприклад :
“Біг я, біг, прибіг на вершину гори, зустрів двох жінок, одна дала мені води, друга – млинців. Млинці я з”їв сам, а воду дав землі. Земля дала мені траву, траву я віддав козі, коза мені дала кизяки на паливо, кизяки я дав пекарю, пекар дав мені вогонь, вогонь я відніс золотих справ майстрові, золотих справ майстер дав мені ножиці, ножиці я віддав кравцеві.”
* Казки про тварин.
Дуже розповсюдженими казками в Ірані є казки про тварин. Головна ідея в них, як і в чарівних казках, – боротьба добра і зла.
В казках про тварин традиційним негативним персонажем є лисиця – втілення хитрості, підступності, вовк – уособлення жадоби, шакал – символ підлості.
Але поряд з ними є і добрі тварини – кінь, верблюд, газель, мул. Вони допомагають герою, визволяють його з біди. В казках такого типу невід? ємним складовим є близькість людини з тваринами, вони відчувають навіть далеко від хазяїна, що з ним трапляється та поспішають на допомогу. Наприклад в казці “Залізні зуби” сина падишаха від його сестри – диви рятує улюблена кицька. Таке взаєморозуміння призводить то того, що тварини починають говорити людськими голосами. На приклад в казці “Теля” звірятко починає розмовляти зі своїм хазяїном і попереджає його про небезпеку.
Традиційними відносинами як в перських казках, так і в українських є відносини між вовком та вівцею, лисицею та куркою (журавлем).
Не зважаючи на те, що вовк дуже розумний і хитрий, в багатьох казках вівці (або козлу) вдається перехитрити вовка і цим врятувати собі життя. На приклад в перській казці “Як козел обдурив вовка” читаємо : “Підійшов вовк до купи листя щоб дати клятву, а сам все поглядає, щоб собаки звідкись не вибігли, не знав він що в купі листя спав величезний лютий собака. Тільки-но вовк поклав лапи на листя собака прокинувся і налетів на нього”.
В перський казці “не берися не за свою справу” читаємо про те як осел, аби врятувати собі життя пропонує вовкові виконати своє остане бажання – витягти цвях з підкови.
“Підняв осел задню ногу а вовк присів і міцно вчепився зубами в цвях. Тільки-но вовк нахилився, щоб його видерти, осел щосили вдарив вовка і повибивав йому всі зуби”.
В основному сюжет перських казок про тварин розгортається таким чином: голодна лисиця, мандруючи, зустрічає вовка (барса, півня); потім вони разом зустрічають ще якусь тварину; потім лисиця хитрістю заводить всіх у пастку і шукає привід, щоб з”їсти їх, але їй це не вдасться; потім лисиця блукає одна, змагається з барсом (або з левом) і перемагає.
Ще одним негативним героєм перських казок є змія (або скорпіон). Часто сюжет розгортається так, що людина (або якась тварина) пригріває або рятує від смерті змію (або скорпіона), яка потім жалить свого рятівника.
“Скорпіон втретє вжалив жабу. А вона пірнула під воду і вже не з”влялася доти, доки скорпіон не потонув.”
Найбільш точно моралі казок такого типу відповідає українська мудрість ” Не правий вовк, що вівцю з”їв; не права й вівця, що до лісу пішла.”
Казкам про тварин також притаманний кумулятивний, тобто ланцюговий сюжет. Влучним прикладом може бути казка “Пан мишеня” : “Цигане, цигане, дай мені решето, решето я дам
Торговцеві зерном, він дасть мені просо, просо я дам курочці, курочка знесе мені яєчко, яєчко я дам ткачеві, ткач дасть ниток, нитки я дам шевцеві і він підшиє мені хвоста.”
Дуже часто в сюжетних лініях перських та українських казок зустрічається образ лисиці-посередника або судді. Лисицю просять поділити якусь здобич, а вона з “їдає більшу частину і переконує усіх, що немає кращої судді, ніж вона.
“Котики й віддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку надвоє, а далі й каже: “Ні, цей шматочок більший, треба порівняти!” Та й над”ла один шматок. “А тепер, – каже, – оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було!” І знов над”їла. Та так рівняла, що то той шматочок над”їсть, то той, поки стало два зовсім маленьких шматочки.”
Але найчастіше ми зустрічаємо образ лисиці-ошуканки. Зазвичай вона, аби здобути собі їжу, але при цьому не працювати, обдурює вовка, барса, їжака, або якусь іншу тварину. Ведучи паразитичний спосіб життя, лисиця завжди тікає від покарання.
” Люди як вискочать – з кочергами, з рогачами, з сокирами: вбили того вовка, а лисичка й досі живе у своїй хатці.”
Слід відмітити, що в українських народних казках на відміну від перських казок, образ ведмедя наділений зазвичай позитивними рисами. Так він виступає в ролі справедливого судді або дужого рятівника. Але зустрічається й таке, що ведмедя ошукують або просто використовують його силу. А от в перських казках він завжди залишається “в дурнях”, над ним сміються, глузують з його тупості, необережності. Якщо вислів “сильний як ведмідь” сприймається персами як образа, то вислів “сильний як тигр” – як похвала.
“Ведмідь сів, щоб прочитати послання, а верблюд як вдарить його в груди, що він відлетів на десять кроків і втратив свідомість. І лише після цього він зрозумів, як треба тлумачити свій сон.”
Слід зазначити, що афористичність, що властива більшості іранських казок, наштовхує на думку, що, можливо, звідси народилося багато поширених в Ірані прислів’їв. Так в казці “Балхський суд”, наприклад, є епізод про те, як Мехрак відірвав хвіст в осла і погонщик пішов скаржитися судді. Цей епізод породив відому приказку: “У мого осла з дитинства немає хвоста.”
* Побутові казки.
З точки зору середньовічних професіональних літераторів побутова розповідь, побутова казка були зневажливими жанрами, які розповідалися блазнями, вульгарними людьми. До “високої” літератури допускалися лише розповіді і казки, які мали додаткове значення: це були або апологи, як в “Калілі і Димні”, або зібрання повчальних історичних анекдотів, або оповіді етичного або містичного характеру. Але популярність побутової казки була такою великою, що багато відомих літераторів складали збірки таких казок, не розкриваючи, правда, свого імені.
До таких казок належить велика кількість реалістичних новел “Тисячі й однієї ночі”.
Для побутових казок Ірану характерні повсякденні, “низькі” обставини, грубуватий гумор і сатиричне відношення до дійсності. В них може бути і фантастичний елемент, але, як правило, він відіграє підлеглу роль. Звичайно, і серед побутових казок є багато різновидів, але вказані особливості притаманні більшості з них.
На відміну від фантастичних казок в побутових казках України та Персії діють реальні герої – купці, селяни, ремісники та їх дружини. Перемоги, отримані героєм над своїми ворогами, знаходять в казці реальне пояснення і досягаються завдяки хитрості, розумної поради або щасливого випадку.
Іноді в новелістичній казці ворогом героя може бути яка-небудь фантастична істота, наприклад, див.
В середньовічному Сході, як, до речі, і на Заході, великою популярністю користувалися книги і розповіді про хитрість і підступність жінок. В сюжетних лініях перських казок часто зустрічаємо епізод про те, як до однієї жінки прийшов гість, який дуже вихвалявся, що пише книгу про підступність жінок. Тим часом несподівано з”явився її чоловік. Гість перелякався в смерть, і жінка заховала його в шафу, а чоловікові почала жалітися, що він увірвався до неї і намагався зганьбити. Розлючений чоловік хотів було зазирнути до шафи, та жінка відволікла його. Відчинивши дверцята, вона й говорить : ” Чи не ти казав, що збираєш різні жіночі шахрайства? Ось тобі ще один виверт. Йди та пам”ятай, що жіночим хитрощам немає ліку.”21
Подібний мотив про розумну дівчину зустрічаємо в українських казках, зокрема в казці “Мудра дівчина”: “Та й питає та дівка у старостів, чого ж їм подавати: чи одбутного, чи прибутного, а чи того, що вгору дивиться?”Старости обрали останнє і дівчина пригостила їх самою цибулею. А пояснила вона це так: “Одбутне – сало, бо ним усякі зачіпки одбувають; дійво – прибутне, бо ним хоч і одбувають усякі зачіпки, але ж і воно прибуває в господарстві, коли хто корови свої має; те, що вгору дивиться, – се цибуля, бо коли вона ще в грядках восени стирчить, то моа хто з землі угору дивиться.”
Серед казок Ірану великою популярністю користуються казки про жебраків, крадіїв, розбійників; ці казки знаходили вдячних слухачів ще задовго до розквіту захоплюючого жанру детективно-шпигунських розповідей. Безбородий (кусе) в фольклорі народів Близького Сходу виступає героєм блазнівних новел. Про нього навіть існують цілі цикли казок.
Побутові казки зазвичай мають рамкову конструкцію. Особливо це помітно в сюжеті про те, як син вирушає на пошуки чарівного зілля для хворого батька. Обрамленням тут виступає сюжет про двох товаришів, які завжди залишаються вірними один одному. Дуже поширеним сюжетом перських і особливо українських казок є казки про взаємостосунки між свекрухою та невісткою.
Але відмінною рисою є те, що в східних казках частіше невістка знущається зі своєї свекрухи, а в українських – найчастіше навпаки. “Свекруха двадцять два дні просиділа на курячих яйцях, поки не з”явилися усі курчата.” В українській казці часто сюжет розгортається так, що ледачу невістку навчають працювати, не даючи їй їсти. Наприклад в казці “Ледаща невістка” читаємо:
“І на цей раз вона нічого не зробила – лишається без вечері.”
Слід відмітити, що саме в новелістичних казках найбільш помітні звичаї, традиції певного народу. Наприклад в Ірані є такий звичай – двічі-тричі в рік ходити в паломництво до Мекки. Даний обряд знайшов відображення в казці: ” А коли надумав чоловік піти в паломництво в Мекку, потрібно йому дружину з дітьми на догляд пазі (доглядача) залишити.”
Висновки
Перські народні казки є частиною багатого перського фольклору і за своїми сюжетами, формами і художніми засобами вони надзвичайно різноманітні.
Найбільшу кількість серед казок України та Персії складають чарівні казки. Народна фантазія наділяє позитивних героїв різноманітними достоїнствами – сміливістю, хоробрістю, патріотизмом, вірністю… На шляху до мети герой змушений долати багато перешкод, вступати в боротьбу зі злими силами, що зображуються у вигляді злої мачухи, поганих шахів, різноманітних фантастичних істот: драконів, дивів, шайтанів. Герой, що уособлює добре світле начало, завжди отримує перемогу над темними, ворожими силами.
Отже, ми можемо зробити висновок, що основною темою українських та перських народних казок є боротьба добра і зла. Народні казки зазвичай оптимістичні, тому герої завжди перемагають. Чарівні казки виховують у слухачів або у читачів почуття любові до Батьківщини і ненависть до її ворогів, повагу до праці і працюючих людей, завзятість у досягненні поставленої благородної мети, вірність даному слову.
Наряду з чарівними казками в перському та українському фольклорах дуже поширені новелістичні казки і казки про тварин ( птахів, комах).
В новелістичних казках діють реальні герої та події розгортаються реалістично. Героями зазвичай виступають простолюди – купці, ремісники, селяни та їх дружини. Дуже часто в фабулі як українських, так і перських казок ми зустрічаємо доброго і гостинного чоловіка, який залишив усе своє багатство синові і заповів йому у випадку нестатку взятися за мотику і зайнятися хліборобством, бо щастя і благополуччя містяться в землі.
Ряд казок направлені проти брехливого благородства, чесності та носить явно антиклерикальний характер. Казки такого типу завжди закінчуються перемогою справедливості і висміюванням анти героя.
Персонажі перських казок, їх одяг, поведінка, оточуюче середовище, уявлення, побутові подробиці – все це говорить про те, що вони є одним зі складових елементів народної творчості.
Перемоги, отриманні героями над своїми ворогами, знаходять в казці реальні пояснення і досягаються завдяки хитрості, доцільної поради, щасливого збігу обставин. Іноді в новелістичній казці ворогом героя може бути яка-небудь фантастична істота, наприклад див. Подібний персонаж, що уособлює грубу фізичну силу, не наділяється при цьому розумом та кмітливістю, завдяки чому його легко ошукує герой казки. Новелістична казка викриває тупість, жадобу, боягузтво та інші негативні якості людей, в них осміюється ханжество духівництва. Побутова казка зазвичай соціально загострена і направлена проти панівних експлуататорських класів.
Особливу групу складають казки про тварин (сюди відносяться казки про птахів і комах). Найбільш популярними персонажами таких казок є горобець, лисиця, лев, вовк, миша, осел.
Персонажі з тваринного світу уособлюють людей або їм приписуються вчинки, властиві людині.
Казки про тварин зазвичай побудовані у вигляді ланцюгової (кумулятивної) казки, коли один епізод повторюється для викладення наступного.
В багатьох казках виражена ідея про те, що плоди праці повинні дістатися тому, хто працював. Робимо висновок, що наступним важливим моментом є ідея поваги до праці як до основного джерела добробуту людини.
Герої казок Персії, виходячи з міста, одразу потрапляють у пустелю або степ і роблять зупинку неодмінно поблизу струмка, в затінку дерев. Міста оточені стінами з воротами, біля яких стоять вартові: середньовічні іранські міста огороджували високими стінами.
Народна фантазія поселяє героїв перських казок в розкішні палаци; принци одружуються з красунями, яких ще не бачив світ. Герой або героїня перської казки часто поселяються в руїнах.
В казках Ірану знайшов відображення характерний для персів весільний обряд. В казкових палацах розміщуються дзеркальні зали та кімнати.
Улюбленими числами в казках України, як це легко можна помітити, є числа 3, 7, 9, а в перських – 3, 7 і… 40. Наприклад : сім дочок, сорок служниць, події відбуваються через сім або сорок днів. Згідно з повір’ям, ці числа вважаються магічними.
Перські народні казки починаються з традиційного зачину: “Було так чи не було, а ворона до свого гнізда не долетіла.” Та найчастіше закінчуються кінцівкою: “Як вони дісталися своєї мети, так і ви дістаньтеся своєї.” Українські ж казки починаються словами “Жили собі дід та баба” і закінчуються – “Ось і казочки кінець, а хто слухав – молодець”.
Казки як Ірану, так і України образно малюють самовіддане і безкорисливе кохання, здійснення подвигу заради нього. Герої долають різні підступи злих сил і завжди перемагають. В кінці казки герой або героїня благополучно одружуються з принцом або принцесою. Народні казки Персії створювалися колективним вигадником – народом. Тому в них так сильно відображено віру в неодмінну перемогу доброго і поразку злого начала. Зробимо висновок, що народні казки оспівують любов до народу і подвиг заради народного добробуту.
В казках перського народу відображені стародавні патріархальні відносини. Шахи та жителі міст дуже люб’язні, гостинні, будь-який перехожий може завітати до палацу, його нагодують, одягнуть, нададуть нічліг.
Хоча під час читання перських казок мимоволі виникають різноманітні аналогії та зіставлення з казками інших народів, але дослідивши їх, ми можемо дійти до висновку, що вони цілковито оригінальні і самобутні. Ці паралелі лише підкреслюють існування з давніх-давен обміну культурними цінностями між різними народами. Цей процес мав місце протягом усієї історії людства і розвивається в наш час.
1
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок (курсова робота) КУРСОВА РОБОТА Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок Вступ Український народ завжди підтримував тісні взаємостосунки зі своїми сусідами. Ще в язичницькі часи наші пращури звертали увагу на Близький Схід, де в розквіті були астрономія, математика, медицина і література. Туди їздили наші дипломати, купці, допитливі мандрівники. Вони привозили на Україну ювелірні вироби, математичні приладдя, […]...
- У світі казок Світ казок незвичайний. Я завжди мрію про нову казку. Але й старі знайомі казки мені теж дуже подобаються. Я дуже люблю українські, російські народні казки. У мене є велика ілюстрована книга казок, і я часто її перечитую. Мама навчила мене читати рано. З чотирьох років я знаю багато казок напам’ять. Зараз мої улюблені казки – […]...
- Дивовижний світ казок О. Пушкіна Дивовижний світ казок О. Пушкіна Зимовий вечір, за вікном завірюха, а в кімнаті затишно. Мені п’ять років, я ще не вмію читати. Мама якось таємниче каже; “Сьогодні я почитаю тобі Пушкіна”. І з перших же рядків: Три девицы под окном Пряли поздно вечерком Починається диво. Мама промовляє такі прості слова, та звучать вони, мов музика. […]...
- Вплив казок на дітей Вплив казок на дітей Казкова історія має й інше неоціненне значення для дитини: вона допомагає дитині подолати едіпів конфлікт. Матері не можуть задовольнити бажання їхніх маленьких хлопчиків відмовитися від батька й одружитися з матір’ю; але мати може з задоволенням брати участь у фантазіях її сина, який уявляє себе переможцем дракона і визволителем прекрасної принцеси. Також […]...
- Народна казка як жанр фольклору 1. Від покоління до покоління. (Казка є найулюбленішим фольклорним жанром як для дітей, так і для дорослих. Мало кого можуть залишити байдужим розповіді про неймовірні пригоди героїв казок, про фантастичні події, про загадкові скарби і закляті міста. Деякі персонажі та окремі епізоди стають популярними у повсякденному житті людини. Окремі народні казки мають давнє коріння. Упродовж […]...
- Навіщо відьмі помело А – й справді, навіщо? І чому як відьма – так і помело? А як добра фея – так гарнесенька чарівна паличка? І нащо було стільки всього вигадувати у казках: і килими-літаки, і чоботи-скороходи, і чарівні квіти, і живу та мертву воду, і меч-голова-з-плеч. Усього й не перелічиш! Хіба не можна було обійтися без усіх […]...
- Поети-романтики на українських теренах Після затяжної доби псевдокласицизму в Європі романтизм став свіжим подихом нових віянь. Він поривав з усталеними традиціями і давніми формами, розпростував крила творчої уяви у вільний лет. Псевдокласицизм, як відомо, був далекий від світу людських почувань та світу уяви, визнаючи гарним тільки те, що можна осягти розумом. Назва “романтизм” зумовлена тим, що поети-романтики у пошуках […]...
- Дмитро Павличко – “дівочих непорочних ліній… “ Дівочих непорочних ліній Довершеність – літак і лук. Вона прийшла у день осінній, Вся повна чародійних мук. На грудях, на стрункому лоні Одежу тихо розпина. Неначе куля на долоні, Лежить прекрасна і страшна....
- Двобій добра і зла у творах українських класиків середини ХIХ – початку ХХ століття Двобій добра і зла у творах українських класиків середини ХІХ – початку ХХ століття Кожен з нас рано чи пізно ставить перед собою питання: “Хто я?” Навіщо живу на світі? Що є добро, а що зло?” В усі часи відповіді на ці питання прагнули знайти філософи і вчені, поети і прозаїки. Ці питання вирішує Біблія, […]...
- Щастя і трагедія Івана й Марічки, українських Ромео і Джульєтти (за повістю М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”) Незабутні дні, проведені серед смерекових лісів і гомінливих річок Гуцудьщини, надихнули М. Коцюбинського створити прекрасну пісню про кохання – повість “Тіні забутих предків”. Це, безумовно, перлина української літератури, яка допомагає читачам поринути у чарівний світ величезної й таємничої природи Карпат, збагнути загадковий характер гуцулів, які створили безліч казок, легенд, переказів, символів. Усі герої повісті живуть […]...
- Мотиви й образи народних пісень у поезіях О. Олеся О. Олесь входить в літературу як співець кохання. Він почав писати ще в дитинстві, коли йому було приблизно дев’ять років. Значний вплив на формування майбутнього поета мали народні пісні. Як відомо, О. Олесь любив награвати собі на музичних інструментах, коли створював свої вірші. На його думку, музика може передати почуття душі найкраще, тому його вірші […]...
- Як у творі “Диво” у трьох сюжетних лініях подається конфлікт влади й мистецтва? Сивоок і Ярослав – це образи-антиподи, перший виступає як представник мистецтва, другий – влади. Уведення в роман образу Ярослави (позашлюбної дочки Ярослава Мудрого) загострює конфлікт мистецтва й влади та активізує протиставлення героїв, що можна простежити через зіставлення доль Ярослава й Шуйці, Сивоока і Ярослави. Для князя держава відігравала провідну роль, була найбільш значимою в його […]...
- Кому і як дістається щастя (за казками “Пані Метелиця”, Ш. Перро “Попелюшка”, С. Маршака “Дванадцять місяців”) Щастя як у народних, так і в літературних казках – це винагорода за терпіння, доброту і працьовитість. От тільки розподіляється воно у казках якось дивно. Одні здобувають його, долаючи будь-які перешкоди, іншим дістається як манна небесна. У казці “Пані Метелиця” мачуха змусила стрибнути до криниці за починком свою пасербицю. Звична до роботи дівчина допомогла хлібові, […]...
- Чим сподобалася мені німецька народна казка “Пані Метелиця” Чим сподобалася мені німецька народна казка “Пані Метелиця” І. Якоб та Вільгельм Грімм – збирачі німецького фольклору. (Брати Грімм, які жили наприкінці XVІІІ – на початку XІX сторіччя, дуже цікавилися німецьким фольклором. Вони збирали та записували народні казки. У своїх записах казок вони намагалися якомога точніше передати народну мову, відобразити народне розуміння щастя, добра та […]...
- Твір на тему: Сорочка в народних повір’ях У давнину сорочка вважалася досить небезпечною в розумінні негативної магічної дії на здоров’я. У Карпатах, наприклад, щоб знешкодити подібний вплив на людину нової сорочки, від коміра до низу пропускали ніж або голку. Згідно з давнім світоглядом, метал своїм блиском має силу знищувати зло. На Покутті, аби усунути небезпеку від нової сорочки, перед одяганням загортали в […]...
- Відображення почуття кохання у творах українських письменників Мабуть, немає письменників, які б не писали про кохання. Пояснити це дуже просто – багато важить кохання в житті людини. Дійсно, це почуття, як жодне інше, прагне висловлення і тому найчастіше спонукає до самовираження, надихає на творчість. Як на мене, то здебільшого у творах української літератури про кохання розповідається дуже правдиво. Можливо, тому, що основу […]...
- Своєрідність відображення народних ідеалів у творчості Григорія Сковороди Будь-яка людина, прийшовши в цей світ, через якийсь час відійде у небуття. Що вона залишить після себе? Яким буде її життєвий шлях між початком і кінцем? Як вона примножить людський інтелект? Яким чином прислужиться вічним істинам? Такі чи подібні запитання ставить собі та іншим кожна мисляча людина. Яким же був шлях того, хто дав таку […]...
- Тема рідної природи у ліриці українських поетів (за поезіями Максима Рильського) Тема рідної природи у ліриці українських поетів (за поезіями Максима Рильського) Мабуть найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, дзвінкоголосий спів пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з […]...
- Твір на тему: Невмирущість народних традицій Невмирущість народних традицій У кожного народу є свої традиції, свята, обряди, вірування, які супроводжують людину впродовж усього життя, наповнюючи його високим смислом, усвідомленням причетності до історії духовності наших пращурів. Здавна люди, зустрічаючись, вітали одне одного: “Доброго здоров’я!” Прощаючись, говорили: “Бувайте здорові!” У цій прекрасній традиції побажання здоров’я відбилась народна доброзичливість і шанобливість. Життя людське сповнене […]...
- Казки і життя (за твором В. Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон”) Василь Симоненко народився в 1935 році в селі Біївцях на Полтавщині в селянській родині. І ще з дитинства був зачарований казками сзоєї бабусі. Звичайно, казки обожнюють усі – дорослі чи діти. Бо саме вони вселяють у наші душі дихання чарів та магії, відчуття, що добро завжди перемагає зло. Казки живуть поряд із нашими мріями, вони […]...
- Близькість поезії “Веснівка” до народних веснянок Однією з основних ознак романтизму в український літературі є продовження традицій фольклору, звертання до літературних надбань народу. Ось чому так часто ми зустрічаємо у творах поетів-романтиків сюжети, мотиви, образи, запозичені з усної народної творчості, а також виражально-зображальні засоби української словесності. Яскравим прикладом звернення до скарбниці українського фольклору є вірш “Веснівка” видатного поета-романтика Маркіяна Шашкевича. У […]...
- Тематична палітра “Народних оповідань” Марка Вовчка Реалістичні твори Марка Вовчка звучали як безкомпромісний вирок кріпосництву. Початок літературної діяльності Марка Вовчка припадає на середину 50-х років, коли вона жила в Немирові. Перебування у навколишніх селах з метою запису народних пісень, приказок, легенд не тільки відкрило очі молодій дослідниці на багатство поетичного генія українського народу, а й допомогло їй глибоко відчути всю несправедливість […]...
- Близькість поеми “Гамалія” до народних дум та історичних пісень Українські думи – один із найпопулярніших видів усної народної творчості. Тому не дивно, що Т. Шевченко, який надзвичайно високо оцінював художні якості вітчизняного фольклору, використав мотиви народних дум, невільницьких плачів, а також історичних пісень у поемі “Гамалія”. Поема Т. Шевченка не має зовнішньої правдоподібності: історичних фактів про морські походи отамана Гамалії немає. Кобзар прагнув народнопоетичними […]...
- Образ жінки-страдниці в “Народних оповіданнях” Марка Вовчка Вражають глибиною трагічного звучання особливо два оповідання про долю жінок – “Горпина” і “Одарка”. Якщо в першому з виключною художньою силою показано руйнування материнського щастя, то в другому змальовано страждання і загибель дівчини, яку занапастив кріпосник. Трагедію обох жінок Марко Вовчок описує у народнопісенному ключі. Фольклорний матеріал вона інтерпретує по-своєму, як художник і соціолог. Усна […]...
- Символіка у творчості українських поетів-романтиків Реферат на тему: Символіка у творчості Українських поетів-романтиків Серед різнорідної символіки українських романтиків, заслуговує на увагу також символ вікна. У поезії він менш поширений ніж в прозі й, окрім цього, в українських романтиків він менш поширений ніж у західноєвропейських, особливо німецьких. Проте я вирішив більш детально зупинитись саме на цьому символі, оскільки він мало досліджений. […]...
- Біблійні мотиви та образи в творчості українських письменників 19-20 століть Реферат на тему: Біблійні мотиви та образи в творчості українських письменників 19-20 століть Кінець ХІХ – початок ХХ ст. – один із найцікавіших і найскладніших періодів не лише в мистецтві, а й у суспільному житті. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. А література, не задовольняючись формами критичного реалізму, теж […]...
- Художнє осмислення чорнобильської трагедії у творах українських письменників Художнє осмислення чорнобильської трагедії у творах українських письменників Перший удар на себе, Перший вогонь на себе, Так одчайдушний Данко Людям віддав своє серце. З атомом стати до бою З полум’ям смертоносним, І заступити собою Світ, що малий і дорослий. / М. Сингаївський / Спочатку з’являється заграва. Вона росте, розгоряється, і ось уже сліпучо-біла лавина котиться […]...
- Твір на тему: Роль печі й скрині у народних обрядах Роль печі й скрині у народних обрядах Коли заходиш до української селянської хати, відчуваєш, що тебе зустрічає мудра й лагідна людина. Все в ній, гармонійно доповнюючи одне одного, складає єдиний образ, певний змістовний знак. І цей знак споконвічно виконував не тільки практичну а й естетичну та магічну функції, бо кожна річ у хаті мала своє […]...
- Відображення в поезіях Б. Олійника народних уявлень про головні життєві цінності Відображення в поезіях Б. Олійника народних уявлень про головні життєві цінності Коли вже народився ти поетом, – За все відповідай у цім житті. Б. Олійник Поезія Б. Олійника – це віддзеркалення історії українського народу, його моралі, національних традицій. Як і Великий Кобзар, Б. Олійник закликає стояти на сторожі щастя людини і людства словом і життям […]...
- Засудження нечесності та хитрування в казці “Фарбований Лис” (1 варіант) З давніх-давен народ складав казки, в яких героями були не тільки люди, а й тварини. Ми вже звикли, що лисичка в народних казках завжди хитра та нечесна. Таким же хитрющим є герой казки І. Франка “Фарбований Лис”. Автор так і говорить, що Лис Микита був хитрим-прехитрим: “Кілька разів бачили його стрільці, травили його псами, заставляли […]...
- Твір на тему: Моя улюблена казка Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був маленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок. Я дуже люблю казку “Рукавичка”. У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за […]...
- Родинні традиції й виховання в сім’ї очима українських митців (О. Довженко, О. Коломієць, М. Рильський, І. Багряний та ін.) Кіноповість О. Довженка “Україна в огні” розпочинається зворушливою картиною: “У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа… родина… Лавріна Запорожця і тихо співала “Ой піду я до роду гуляти”. Сім’я – першооснова будь-якого суспільства, тому все добре і погане йде саме від неї. Здавна […]...
- Творення світу в українських міфах і легендах Творення світу для наших пращурів було найбільшою таємницею. За однією з легенд, у повітрі розірвалася величезна куля. З її округлих шматків утворилися Земля, Сонце і Місяць. Земля зачепилася за хвоста величезної риби і тримається на ній. Якщо поведе риба вусом або пером, трапляється на Землі землетрус. За іншими легендами, Земля уявлялася давнім людям округлою та […]...
- Вади людини й суспільства в творах українських байкарів Байка – найцікавіший жанр літератури, і виникла вона в процесі постійної боротьби добра і зла, любові та ненависті, правди і кривди. Байка завжди захищала інтереси скривджених і пригноблених, висміювала паразитичне життя панів, показувала суперечності кріпосницької системи, засуджувала соціальну нерівність. До жанру байки зверталися Г. Сковорода і Л. Боровиковський, І. Франко і ТІ Гулак-Артемовський, Є. Гребінка […]...
- Твір на тему: Народження українських писанок (Твір-опис процесу праці) Мені пощастило завітати в гості до справжньої художниці. В її гостинній оселі я побачила багато цікавого. Мою увагу привернула і навіть здивувала чимала колекція неймовірно гарних і різноманітних писанок. Я наважилася поцікавитися, як роблять ці прекрасні писанки. І художниця почала захоплюючу розповідь. Мистецтво виготовлення писанок називається писанкарством. Писанки розписують воском, який наноситься на поверхню вироба […]...
- Матері присвячується… (за творчістю українських поетів і письменників) Кожному з нас дорогу в цей світ дала найдорожча людина. Хто щодня проводжає нас до школи, зігріваючи нашу путь ласкавим поглядом? Хто переживає за наші успіхи й поразки більше, ніж за свої? Хто любить нас не за досягнення й результати, а за те, що ми є? Мама. Найніжніше в світі слово. Найрідніша в світі людина. […]...
- Головна героїня роману Уласа Самчука “Марія” – взірець духовної краси, хранителька народних традицій Крутиться колесо життя… Змінюються погляди, влади, вартості. проте не меншають роль та значення жінки в суспільстві. Вона, як і раніше, дарує щастя і любов, підтримує в людських душах промінці доброти і людинолюбства, жаги до життя. Тому й не дивно, що велика кількість творів мистецтва присвячена саме жінці. Центральним образом роману-хроніки “Марія” Уласа Самчука є Марія. […]...
- Тема кохання у творах українських письменників Тема кохання – одна з найдавніших у творчості кожного народу. Хвилюючими творами про кохання, сповненими найщиріших людських почуттів, славиться український фольклор. Кохання у народній поезії сильніше родинних стосунків, сильніше смерті. Шекспірівські “Ромео і Джульєта” анітрохи не вагоміші образи, ніж герої українських пісень, бо найпопулярніший мотив, притаманний народній творчості, – це мотив вірності, готовність до самопожертви. […]...
- Пісенна творчість сучасних українських поетів Пісенна творчість сучасних українських поетів. Широко відомі і користуються популярністю пісні на тексти сучасних укра-їнських поетів. Серед них пісні-поезії на тексти М. Ткача (“Ясени”), М. Синга-ївського (“Чорнобривці”), Ліни Костенко (“Спомин”), Любові За-башти (“Ой вербиченько”). Народними піснями стали поезії В. Симоненка. Мало кому в Україні сьогодні не знані слова: “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати […]...
- Продовження традицій Т. Шевченка та народних дум у зображенні матері-страдниці (за поемою І. Ф. Драча “Чорнобильська мадонна”) (1 варіант) Актуальність – одна з головних ознак творів відомого сучасного поета Івана Драча. Будучи відомим як громадський діяч, він вступає у непримиренну боротьбу із суспільним злом, завжди вчасно відгукується на події, що відбуваються як у світі, так і в Україні. Нищівна сила слова, притаманна Івану Драчу, діє як сильний удар по “хворобах” суспільства – бюрократизму, моральній […]...
Твір барви осіннього лісу.