Тиха елегія (скорочено) – Підпалий Володимир

Коли мене питають: “Любиш ріки,
Річки, і річечки, і потічки?” –
Відмовчуюсь: вони в мені навіки,
А для мого народу на віки…
Коли мене запитують: “Народу
Чи зможеш прислужитись, як і де?” –
Мовчу: на ясні зорі, на тихі води
Хай випадкове слово не впаде…
Коли мене питають: “Любиш землю,
Степи, озера, яблуні в саду?” –
Я знов мовчу: від них не відокремлю
Себе й тоді, як в землю перейду…
Коли мене питають: “Рідну мову
Чи зміг би поміняти на чужу?” –
Моя дружина сину колискову

/> Співає тихо… Краще не скажу…
Коли мене питають: “Україну
Чи зможеш ти забуть на чужині?”
Кричу: “Кладіть отут у домовину
Живим!.. Однаковісінько мені… “

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Елегія – це жанр у ліриці, означає – сумна, журлива пісня. У В. Підпалого це ще й “тиха елегія”. Тому що про любов до батьківщини не треба кричати, багато говорити, краще це доводити ділом. Ліричний герой поезії “Тиха елегія” саме так і чинить: не відокремлює себе від своєї землі, не може проміняти її на привабливу чужину, а дружина співає його синові колискову

рідною мовою… Вірш побудований у формі питань і відповідей. І якщо спочатку ліричний герой “відмовчується”, “мовчить”, то на питання, чи зможе забути Україну на чужині, “кричить” та відповідає словами Т. Шевченка: “Однаковісінько мені… ” Тобто йому байдужа власна доля, тільки була б його Україна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Аолелюбністьукраїнського народу за повістю коцюбинського дороою ціною.
Ви зараз читаєте: Тиха елегія (скорочено) – Підпалий Володимир
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.