Трагедія особистості, сім’ї, народу в поемі А. Ахматової “Реквієм”
I. 30-40-ві роки сталінських репресій – страшна сторінка історії Радянського Союзу (твори про трагічні роки: “Білий одяг” В. Дудінцева, “Діти Арбата” А. Рибакова, “По праву пам’яті” О. Твардовського, “Архіпелаг ГУЛАГ” О. Солженіцина).
II. Поема Анни Ахматової “Реквієм” – не тільки надгробний плач, але й суворе застереження людству.
1. Події, що лягли в основу поеми “Реквієм” (арешт сина Лева і чоловіка М. Пуніна; загибель дорогих друзів О. Мандельштама, Б. Пильняка і заборона друкувати твори поетеси).
2.
3. Піднесення ліричної героїні над особистим і вміння ввібрати в себе трагедію цілого народу (міркування про батьківщину, яка безвинно корчиться в стражданнях – “осужденных
III. “Реквієм” Анни Ахматової – це осуд насильства над особистістю, вирок будь-якому тоталітарному режиму.
Твір про перше коханя.