Трагедії вимушеної еміграції у новелі В. Стефаника “Камінний хрест” (2 варіант)
Читати новелу В. Стефаника “Камінний хрест” цікаво і корисно з двох причин: по-перше, вражає майстерність митця у зображенні простих людей у непростих обставинах, по-друге, викликає інтерес злободенність та актуальність поставленої у творі проблеми.
Що може бути гіршим та печальнішим, коли люди, трудова або інтелектуальна еліта, у пошуках кращої долі від’їжджають за межі рідної країни. Вони змушені забути про вітчизну, покинуту землю, в якій залишилися батьки, землю, яка годувалася та розквітала від їхнього поту, сліз, прокльонів
Максим Горький після прочитання творів В. Стефаника писав: “Як коротко, сильно і страшно пише ця людина”. Справді, рідко кому з українських класиків було під силу кількома реченнями, кількома точними деталями, поєднанням краси та потворного сказати про людину, її страждання та щастя так багато. Згадаємо слова І. Франка: “Василь Стефаник – абсолютний пан форми… Його нариси як найкращі народні пісні, в котрих немає жодної риторики, ані сентиментальності, а тільки дійсність сумна, але скупана в золоті найчистішої поезії”. Слід зазначити, що ці стефанівські “народні пісні”
Були
У новелі “Камінний хрест” утверджується єдність людини із довкіллям, простежується, як порушення цього одвічного єднання призводять до печальних наслідків. В першу чергу, звертає на себе увагу постать головного героя, Івана Дідуха. В селі його називали Переломаним, тому що ходив зігнутим.
З одного боку, автор ніби навмисно підкреслює фізичну потворність героя: “… мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб до ніг”. Але з іншого, дуже прозорою стає думка про те, що важка робота схилила цю людину до землі, але не зламала. Напевно, будь Іван не людиною, а штучним механізмом, він давно вже перестав працювати, оскільки зламався. А тут: “хоч той горб його переломив, та політки давав добрі. Іван бив палі, бив кілля, виносив на нього тверді кицьки трави і обкладав свою частку довкола, аби осінні і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його в яруги”. Кожного дня Іван виконує свою тяжку роботу, кінця якої немає. Чи є ця робота безглуздою? Який сенс у тому, щоб наділяти життям мертву землю, від якої відмовилися всі сусіди? Коли Іван прийшов із війська додому, то не застав батьків, лише завалену хатчину. Із всього маєтку залишив йому у спадок тато лише горб, щонайвищий і щонайгірший на усе сільське поле. На тому горбі копали жінки пісок. Ніхто не орав його і не сіяв. Лише один Іван узявся свою пайку копати і сіяти. Оба з конем довозили гній під горб, а сам уже Іван носив його мішком наверх. Інша людина на місці Івана прокляла б і своїх нещасливих предків, і долю, що так насмілилася посміятися. Інші, але не Іван.
Усі свої сили він поклав на той горб, але не скаржився, лише більше і більше нахилявся до землі. Він виконував покладену на нього Господом місію співтворця Всесвіту – і в цьому був невловимий для сторонньої людини сенс життя Івана Дідуха. Тільки у плідній виснажливій праці він ставав красивим.
У цій виснажливій роботі проявлялася краса його душі. Звертає увагу порівняння працюючого Івана із конем. У роботі горбань ставав подібним до коня.
Вигляд коня в роботі пояснював, чому Дідух мусив так тяжко працювати: “Згори кінь виглядав, як би Іван його повісив на нашильнику за якусь велику провину… “. Це посилання на перший гріх людей. Коли-Творець вигнав Адама з раю, він підкреслив: “Проклята земля через тебе, терни і будяки буде вона тобі родити. Жити будеш у тяжкім труді. В поті лиця свого їстимеш хліб, доки не вернешся в землю”.
У цьому світлі потворне стає прекрасним. Іван працює виснажливо тому, що в цьому полягає його людське призначення: “Я ціле житє лиш роб, та й роб, та й роб! Не раз, як днинка кінчиласи, а я впаду на ниву та й ревно молюси до Бога: Господи, не покинь ніколи чорним кавалком хліба, а я буду все працювати, хіба без не міг ні руков, ні ногов кинути… “. Ця робота дає йому можливість гостро відчувати моменти печалі, втоми, але й радості, щастя. Адже без темряви не було б видно світла, без ночі людина не могла б так милуватися днем, без зла і потворності не відчувала б добра і краси. Хоч яким би важким не було життя Івана, але він живе у гармонії – гармонії із самим собою, гармонії з рідною землею.
Дехто може сказати, що це отупіння від роботи. Я думаю, що це не так. Кожна людина усвідомлює свої внутрішні, духовні потреби. І той, хто відчуває незадоволення від повсякденності, або змінює звичний хід подій, або гине. Іван гине, так, хоча й перед нами людина, що живе, думає, відчуває.
Його відриваються від матері-землі. Освічені сини кілька років мріяли про далеку Канаду, вважаючи, що там вони будуть позбавлені виснажливої роботи, натомість зможуть жити по-людські. Напевно, сам Іван ніколи б не наважився на зміни у своєму житті, але заради синів, своєї надії, свого щастя, він переступає через власну душу: “Озміть та вгатіть ми сокиру отут у печінки, та, може, той жовч пукне, бо не витримаю! Люди, такий туск, такий туск, що не памнетаю, що си зо мнов робить!” Він поставив хрест із власним іменем та іменем жінки не тільки у полі, а й у своїй душі.
Прощання із селом нагадувало скоріше похорон, а сам Іван вже переселився в інший світ: “Стояв перед гостями, тримав порцію горівки у правій руці і, видко, каменів, бо слова не годен був заговорити”.
Як зазначають дослідники, у Стефаника образ каменя часто означає омертвіння душі. Але це не омертвіння, спричинене злочином, або гріхом, це омертвіння – духовне самогубство. Каменіє Іван, коли хоче звернутися до односельців. У цю хвилину він нагадує великий камінь, який раптова хвиля виносить з води та кладе на берег. І стоїть той камінь на березі тяжкий і бездушний. “Блимає той камінь мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як гнітив від віків. Глядить із берега на воду, як на утрачене щастя”. На згадку про себе залишає односельцям кам’яний хрест.
Ключовим акордом, зойком страждання звучить плач хати. Звісно, що плакала не хата, а плакали всі ті, хто проводжав: “як би хмара плачу, що нависла над селом, прірвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало – такий був плач”. Плакали сусіди, плакала хата, плакала рідна земля.
Хто може звинувачувати Івана Дідуха в тому, що наприкінці життя він змушений покинути рідну землю заради щастя дітей та майбутніх онуків? Він працював все життя, він віддавав усі сили тій страшній виснажливій роботі. Він виконав своє призначення, покладене на нього Творцем. Але яка винагорода чекала на нього? Тільки повернення до землі, яка народила його. Наприкінці життя Іван Дідух, незважаючи на біль, відчай, кинув виклик долі, кинув виклик самому Творцю. Є омріяна Канада, де праця людини винагороджується. Якщо мені судилося весь вік “роб, та й роб”, нехай хоч мої діти будуть жити краще. Але все у світі знаходиться у гармонійному зв’язку: Іван Дідух обрав своїм синам іншу землю, іншу мати, тому рідна земля не візьме його у свої обійми. Ланцюжок обірвано: він працював, але в рідну землю повернутися не зможе.
Повернемося до сучасності. Скільки працьовитих талановитих людей в пошуках кращої долі залишають свою батьківщину. Звісно, що це питання залишається без відповіді й досі: чому наша багата й плідна земля втрачає кожної миті своїх синів і доньок?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Трагедії вимушеної еміграції у новелі В. Стефаника “Камінний хрест” (1 варіант) Наприкінці XIX століття капіталістичні відносини на селі вщент зруйнували дрібні господарства. У пошуках хліба, шматка землі селяни почали вибиратися в розхвалений найманими емісарами “обітований край” – в далеку Америку. Еміграція західноукраїнського селянства набула такого розмаху, що лякала панівні класи. “Мужики з жиру дуріють та шукають дармового хліба”, – саркастично вигукувало панство, розгніване втратою дешевих робочих […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму українського селянина-бідняка в новелі Василя Стефаника “Камінний хрест” Письменник-гуманіст Василь Семенович Стефаник – один із найвідоміших новелістів світу – жив і творив для народу. Тому його твори – документ про важке, безпросвітне життя людей. Сам письменник говорив: “Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоб з того вийшла велика музика Бетховена”. У творах Стефаника, у цих “золотих […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму українського селянина-бідняка в новелі В. Стефаника “Камінний хрест” Він витесував слово, як брилу, Він трудився завзято, як віл, Аж допоки не падав безсило… А коли відчинялися двері, Щоб гукнути його надвір, Він лежав, наче мрець, на папері. Та зате був живий папір. П. Сорока Кінець XIX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму українського селянина-бідняка у новелі В. Стефаника “Камінний хрест” Новели В. Стефаника – це маленькі шедеври, у яких зважене кожне слово. У щільних, як кам’яні брили, рядках проглядає народне безталання та бідність. Твори, напоєні кров’ю серця, увібрали в себе любов і ненависть, одвічну жагу щастя і одвічну тугу через його недосяжність. Творчості Стефаника притаманна глибока психологічна правдивість написаного, переконлива вмотивованість кожного вчинку героїв. Трагедія […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму життя українського селянина – бідняка в новелі Василя Стефаника “Камінний хрест” Василь Стефаник – трагік у сприйнятті життя, стиль його творів гранично напружений, рельєфний, ніби біль, що вилився в слова. Ці характерні риси його творчості притаманні й відомій новелі “Камінний хрест”, яку сам автор називав своєю “сердечною роботою”. Головний герой новели Іван Дідух усе життя тяжко працював, щоб перетворити горб землі, який єдиний дістався йому у […]...
- Трагічне явище української еміграції у новелах Стефаника (“Камінний хрест”) (1871 – 1936) Народився в с. Русов на Станіславщині в родині заможного господаря. Навчався у Русівській і Снятинській школах, польській гімназії ум. Коломия, з 1892р. – на медичному факультеті Краківського університету. Після закінчення університету займався літературною і громадською роботою. З 1908 р. був обраний депутатом віденського парламенту. Входив до складу у рядової делегації ЗУНР, яка […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму долі українського селянина-бідняка в однойменній новелі В. Стефаника Письменник-гуманіст Василь Семенович Стефаник – один із найвідоміших новелістів світу – жив і творив для народу. Тому його твори – документ про важке, безпросвітне життя людей. Сам письменник говорив: “Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоб з того вийшла велика музика Бетховена”. У творах Стефаника, у цих “золотих […]...
- Історична правда і художній вимисел у новелі В. Стефаника “Камінний хрест” Історична правда і художній вимисел у новелі В. Стефаника “Камінний хрест” І. Причини масової еміграції селян Західної України до Америки. (З 90-х років XIX століття тисячі трудівників Західної України виїжджали за кордон. Доведені до відчаю безземеллям, податками, відсутністю заробітків і голодом, селяни за безцінок продавали свої мізерні господарства, кидали политу потом невдячну землю і вирушали […]...
- Символічність образу камінного хреста в новелі В. Стефаника “Камінний хрест” Василь Стефаник увійшов в історію не лише української, а й світової літератури як автор правдивих соціально-психологічних новел із життя галицького селянства. “Мабуть, ніхто до Стефаника не показав селянську душу хлібороба у такому повному освітленні,- захоплено писав Михайло Мочулевський,- ніхто не змалював так, як він, переживань цієї душі: відчай, резигнація, плач і сміх, сум і сподівання. […]...
- Камінний хрест – символ трагічної долі українського селянина-бідняка (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) Кінець XIX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Селяни західних українських районів залишають батьківську землю, зводячи як пам’ятники по собі камінні хрести, їдуть до далекої Канади в пошуках землі обітованої. А що ж чекає їх там, далеко за океаном?.. Багатостраждальна історія […]...
- Камінний хрест як художній символ українського селянина-бідняка (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) Розпочати свій твір я хочу спогадами про зустріч Василя Стефаника і Гната Хоткевича. Якось письменник-новеліст запитав письменника-романіста: Як ви можете так багато і легко писати? Хоткевич відповів: “Бачите, така несправедливість на цьому світі. Вам досить написати кілька сторінок, щоб сказати, що ви маєте талант, а мені треба – цілу книжку”. В цих словах – висока […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (3 варіант) Твори Василя Стефаника особливі. Кожен вражає своїм трагізмом, у кожному чиясь важка доля, частіше – чиясь загибель.. Письменник з Галичини правдиво змальовував життя своїх земляків, пригнічених і знедолених, страждав разом із своїми героями, мріяв про їхнє краще майбутнє. Хоча в багатьох із них цього майбутнього вже не буде. Так, наприклад, як у Івана Дідуха з […]...
- Історична правда і художній вимисел у новелі “Камінний хрест” (2 варіант) У новелі “Камінний хрест”, що має символічну назву та базується на конкретному факті, В. Стефаник торкається болючого питання: еміграції селян за океан у пошуках кращої долі. Він показує, як крайня нужда жене селян з рідного краю на чужину. Письменник сам був свідком того, як з його села Русова сотні родин їхали до Канади і США. […]...
- Історична правда і художній вимисел у новелі “Камінний хрест” (3 варіант) В. Стефаник реалістично зображував у своїх новелах життя селян Західної України, тяжке і нужденне, сповнене цілоденної праці. На очах читача проходять одна за одною трагедії, викликані постійними нестатками. Зокрема, в новелі “Камінний хрест” селяни, втративши всі свої сили і здоров’я на рідній землі, збираються шукати легшого та кращого життя за океаном – у Канаді. Наприкінці […]...
- Історична правда і художній вимисел у новелі “Камінний хрест” (1 варіант) Василь Стефаник по праву вважається найвидатнішим українським новелістом. У своїх творах він правдиво та досконало змалював трагічне життя селянства Західної України. Вона в той час перебувала під владою Австро-Угорщини. Тоді смертність населення на заході України була чи не найбільшою в усій Європі. Тому, шукаючи порятунку від видимої загибелі, люди кинулися емігрувати – до Америки, до […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (1 варіант) Сьогодні часто можна почути від молоді про потребу негайного переїзду до країн “кращих” і “багатших”. Легко відступитися від рідного сьогодні, важко щось змінити на краще своєю працею. Та невже там, за кордоном, хтось чекає на нероб і любителів красивого життя? По-іншому складалася доля українців на зламі XIX-XX століть, які змушені були емігрувати не тому, що […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (2 варіант) Важким було життя селян Галичини наприкінці XIX століття, безрезультатні пошуки того, як прогодувати родину, поступове розорення, перспектива голодної смерті – все це примушувало селян зриватися з місць, де протягом багатьох років жили їхні батьки, і, спродавши все, мандрувати в пошуках кращої долі. Масова еміграція до Америки стала звичним явищем. Але й на далекому континенті не […]...
- У кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) “Я свою душу пустив у душу народу, І там я почорнів з розпуки”. В. Стефаник Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити серед прекрасної природи Карпат – він народився у селі Русові неподалік старовинного Снятина, що на Станіславщині (нині Івано-Франківська […]...
- Твір-роздум. У нас у кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) Твір-роздум. У нас у кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) “Я свою душу пустив у душу Народу, і там я почорнів з розпуки”. / В. Стефаник / Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити […]...
- “Він трудився завзято, як віл… ” Образ Івана Дідуха за новелою В. Стефаника “камінний хрест” Людська душа завжди цікавила будь-яку літературу з її муками і стражданнями, благородними поривами і сподіваннями на краще. Не обійшла ця тема і творчість В. Стефаника – великого новатора, творця і неперевершеного майстра новели про сільське життя. Василь Стефаник, сам хлібороб, вболівав за українських трударів, злиденне життя яких гнало їх у масову еміграцію до Канади. Проводи […]...
- Взаємозв’язок усього сущого на землі (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) На межі ХІХ-ХХ століть у літературі та мистецтві в цілому утверджується новий стиль – експресіонізм (фр. expression – вираження). В українській літературі його започаткував В. Стефаник, традиції якого підтримали Тодось Осьмачка, М. Куліш, О. Довженко, у сценічному мистецтві – Лесь Курбас. Представники експресіонізму прагнули знайти спільну основу в людині, тварині та рослині, тобто в тому, […]...
- Символічний зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест” Символічний зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест” Прочитавши новелу Василя Стефаника “Камінний хрест”, О. Кобилянська писала йому: “Страшно сильно пишете Ви. Так, якби-сьти витесували потужною рукою пам’ятник свого народу… Гірка, пориваюча, закровавлена поезія Ваша, котру не можна забути… “ І справді, ця новела заворожує правдивим зображенням людської злиденної долі. Таке відчуття, що ти знаходишся […]...
- У чому зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест”? У чому зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест”? Із кінця XIX століття провідне місце в літературі посідає тема еміграції українців до Америки. Нестатки, неможливість заробити на прожиття гнали робітників, селян, інтелігенцію в далекий край. У родині Василя Стефаника теж постало питання про еміграцію найстаршого сина Семена. Письменник у цій справі звернувся за порадою до […]...
- Аналіз твору Василя Стефаника “Камінний хрест” За аналогією до більшості творів В. Стефаника “Камінний хрест” названо новелою, хоча за жанровими ознаками цей твір усе ж таки ближче до оповідання, однак сам автор визначав розповідь про Івана дідуха як студію, тобто художнє дослідження душевних переживань героя. Історія написання “Камінний хрест” – єдиний твір Стефаника, присвячений темі еміграції. В основу новели покладено реальний […]...
- Які роздуми навіює мені новела Стефаника “Камінний хрест”? Які роздуми навіює мені новела Стефаника “Камінний хрест”? Я дуже люблю і дуже пишаюся своєю Україною. Таких прекрасних краєвидів, таких чудових людей, мабуть, немає ніде на землі! Але ось я прочитав новелу Стефаника “Камінний хрест” – і на душі стало боляче, якийсь розпач охопив серце. Пройшло століття від тих подій, про які йдеться у цій […]...
- Трагедія переселення галицьких селян до Канади (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) Пояснюючи постійну тематичну зацікавленість своєї творчості, В. Стефаник одного разу сказав: “… Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки”. Саме тому картини соціальної дійсності у новелах письменника настільки виразні. Трагізм і правдивість ситуації постає у новелі “Камінний хрест”, яка зображує від’їзд до Канади сім’ї Івана Дідуха. Чому він змушений […]...
- Тема еміграції у творчості В. Стефаника Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між Їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх жаль І муку. В. Стефаник “Камінний хрест” – твір Стефаника, присвячений темі еміграції. Як і в багатьох своїх новелах, письменник спирається в цьому творі на справжні життєві події. Селянин, від’їжджаючи до Канади, поставив на своєму полі камінний […]...
- Камінний хрест (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь Скільки у селі пам’ятають Івана дідуха, у нього завжди була одна конячина, якою селянин оброблював горб, що залишився йому у спадок від батька. Незрозуміло було, хто з них більше тягне плуга – Іван чи коняка, але чоловік ніколи не кричав на худобину. У селі Івана всі називали Переломаним, тому що на горбі його колись продули […]...
- Тема еміграції в творчості В. Стефаника Чую їх біль, всі ті нитки, що Рвуться між їх серцем і селом, і Мені рвуться, чую їх жаль і муку. В. Стефаник. “Камінний хрест” – єдиний твір Стефаника, присвячений темі еміграції. У багатьох своїх новелах В. Стефаник використовує не вигадані, а справжні події. Не стала винятком і новела “Камінний хрест”. Односелець письменника, емігруючи до […]...
- Василь Стефаник – Камінний хрест (Скорочений переказ, дуже стисло) Василь Стефаник Камінний хрест (Скорочений переказ, дуже стисло) Скільки у селі пам’ятають Івана Дідуха, у нього завжди була одна конячина, якою селянин оброблював горб, що залишився йому у спадок від батька. Незрозуміло було, хто з них більше тягне плуга – Іван чи коняка, але чоловік ніколи не кричав на худобину. У селі Івана всі називали […]...
- Коротко про “Камінний хрест” (1900) Літературний рід: епос. Жанр: психологічна новела (студія, тобто художнє дослідження душі головного героя). Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади). Головна ідея: єдність селянина з рідною землею. Герої твору: Іван дідух, його дружина Катерина, їхні діти, кум […]...
- Трагічне явище української еміграції в новелах В. Стефаника Землі триматися треба, бо як відірвемося від неї, то буде і їй зле без нас, і нам недобре без неї. Б. Лепкий Рідна земля перетворилася на мачуху, бо не були її працьовиті сини господарями на ній. В. Стефаник Серед творів В. Стефаника на особливу увагу заслуговують ті, де порушується проблема пролетаризації українського села. Майже кожна […]...
- Василь Стефаник – Камінний хрест (АНАЛІЗ) Аналіз твору Василя Стефаника “Камінний хрест” 1900 р. Літературний рід: епос. Жанр: психологічна новела (студія, тобто художнє дослідження душі головного героя). Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади). Головна ідея: єдність селянина з рідною землею. Герої твору: Іван […]...
- Камінний хрест (більш стислий переказ) скорочено – Стефаник Василь Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – на піщаному горбі. Там ніхто не орав […]...
- Тема патріотизму в новелі В. Стефаника “Сини” Минуло багато десятиліть, відтоді як писав свої новели Василь Семенович Стефаник. Уже й часи ніби інші, і життя інше, але його твори досі хвилюють читача. Та що там хвилюють! Кожна новела проймає голову пекучою, як вогонь, думкою, і нема жодної такої, яка б не краяла серце. Примарами минулого встають герої Стефаника, але ніколи не стане […]...
- Василь Стефаник – Камінний хрест (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Стефаник Камінний Хрест (Стислий переказ, скорочено) Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – […]...
- Камінний Хрест (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 І “Відколи Івана дідуха запам’ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну… ” Отак разом із конем і підпрягався до будь-якої роботи. Іван дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе. […]...
- Трагізм селянської долі в новелах Василя Стефаника (1 варіант) Той, хто хоче відпочити за книжкою, нехай не бере в руки твори Василя Стефаника. Там не буде казок, не буде великої історії, там не співають пісень гарні селянські дівчата у вінках та стрічках. Біда й недоля, злидні і смерть постають на сторінках його новел. Уже пішло у глибоку давнину те українське село, де громада правила […]...
- Трагічна доля галицького селянина у новелах В. Стефаника (2 варіант) Багате талантами чарівне Прикарпаття. Не випадково одне з кращих його міст носить ім’я Івана Франка. Сюди він приїжджав. Тут жили й працювали його однодумці, друзі. Серед них – Василь Стефаник, письменник, визнаний одним із кращих майстрів психологічної новели в світовій літературі. Не знаю, чи знайдеться хоч одна людина, яка могла б без сліз читати “Новину”, […]...
- Трагічна доля галицького селянина у новелах В. Стефаника (1 варіант) Багато сказано й написано про нелюдські страждання українського селянства. Цій темі присвятили свої твори Марко Вовчок і Юрій Федькович, Леся Українка й Іван Франко, Ольга Кобилянська й Михайло Коцюбинський та багато інших письменників. Але найвагоміші, мабуть, твори Василя Семеновича Стефаника. Написав він мало: приблизно сімдесят новел, але написав багато, бо сказане ним – велике й […]...
Весна без кінця і краю.