Твір на тему: Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти людина
“Мова є сповіддю народу… ” Ці слова поета П. А. В’яземського, сказані ним колись про російську мову, однаково стосуються кожної мови. Кожна мова, будучи сповіддю свого народу, тим самим стає необхідною і для інших народів, мова допомагає їм пізнати один одного, зближує. Мова – це душа народу, його культура, його характер, у мові здійснюється зв’язок часів, сучасне перегукується з минулим.
Упродовж багатьох століть наш народ всупереч заборонам та цькуванням, всупереч репресіям оберігав та викохував рідне слово, і тепер, у незалежній
Нарешті вона зазвучала і почала чарувати своєю мелодійністю, своєю неповторністю.
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, – рідна мова,
Вишневих ніжність
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Читаєш ці рядки вірша Максима Рильського і розумієш, наскільки він правий у своїй впевненості. Дійсно, коли промовляєш слова українською мовою, відчуваєш, що минулі віки не пройшли для неї дарма. У мові відчувається перегук багатьох років неволі, пригноблення й одночасно великої любові українського народу до своєї Батьківщини. Я впевнена, що наша мова зачудовує усіх своїми чарівними піснями і дарує насолоду від промовляння навіть найпростіших слів. Особливо це відчутно, коли людина знаходиться далеко від рідної домівки. Там вона чує інші мови, які для неї не-менш зрозумілі, але усе ж таки як іноді защемить серце, коли раптом серед різноманіття чужих голосів ти почуєш знайомі, рідні з дитинства звуки.
Зараз йде тенденція до вивчення багатьох іноземних мов, щоб люди могли спілкуватися у будь-якій країні між собою. На мій погляд, це правильне рішення, адже ніяково себе почувати в іншій країні, не розуміючи ані слова Вивчаючи англійську чи німецьку, французьку чи іспанську мови, ти знайомишся з культурою цих країн краще розумієш почування і бажання різних народів. Адже відомо, що мова – це, перш за все, думки її народу. І краще, ніж це сказав Максим Рильський, мабуть, не скажеш:
Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово –
Це перлина, це праця, це натхнення, це людина.
Я гадаю, що, знаючи мову, можна простежити не тільки її історію, а й історію усього народу. Саме у мові людина знаходить своє коріння, розуміє, що вона є лише часточкою великого цілого. Тому необхідно плекати і берегти рідну мову, щоб не губилися корені, щоб люди не забували свого минулого і намагалися передати нащадкам у спадок свою велику любов до рідної землі. На думку Дмитра Павличка, слово – це “пісня, сила і відвага”.
Не хотілося б, щоб згодом ми могли тільки на сторінках запилених томів знаходити колись дуже знайомі слова. Це вважалося б знищенням цілої нації, яка загубила свої національні корені.
Я дуже пишаюся тим, що народився на українській землі, що знаю мелодійну рідну мову, що чую чудові українські пісні, які відомі, мабуть, усьому світові: Це – моя мова, мова мого народу. І скільки б не минуло часу, я ніколи не зможу зректися цього. Хоча я і вивчаю інші мови і знаю історію інших народів, для мене на першому місці завжди буде моя рідна мова, українська. Ще ніколи не забуваю про те, що наш народ – не єдиний у світі. Тому мені близькі слова: “Скільки ти знаєш мов – стільки разів ти людина”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Аналізувати твір микола вороного.