Твір на тему: Як ставали запорожцями (подивімось у вічі вікам)



Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками. Тому новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в “молодики”. Молодик 7 років учився фехтувати, влучно стріляти, “реп’яхом” на коні сидіти, виконувати бойовий гопак (або його ще називали “січев’юн”), розвивав силу й

спритність. Гопак колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами. Наприкінці навчання кожен мусив узяти участь у морському поході на Туреччину, виконуючи обов’язки зброєносця.
І лише тоді кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця. Такий іспит мав напівжартівливий характер. Спочатку юнак мав з’їсти миску дуже наперченого борщу і випити кварту (2 пляшки) горілки. Опісля пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, і не впасти
у воду.
Наступне випробування – подолати всі пороги, пливучи човном по Дніпру проти течії. На завершення молодик, осідлавши необ’їждженого коня задом наперед, без сідла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися. Перевіряли новачка й на такі якості, як кмітливість, товариськість, уміння не розгублюватись у складних ситуаціях.
Загалом же навчання в козацьких школах тривало досить довго, і навчання було всебічним: козак повинен був не тільки бути неперевершеним воїном, але так само знати грамоту, основи астрономії, медицини. Усім відомо, що кожен козак мав вірного друга – коня, тому кожен доглядав свого вірного товариша і при потребі лікував його. Тож знання з ветеринарії також слід було засвоювати. Кепський козак, який не вмів грати бодай би на одному народному інструменті, чи не вмів би співати й танцювати. А більших дотепників, ніж козаки, на той час важко було зустріти. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося стикатися з різними країнами, а почасти козаки ще й наймалися, щоб використати своє вміння воїна.
Тож козаком бути – це почесно, але стати ним – надзвичайно складно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...



Кохання ромео і джульєтти.
Ви зараз читаєте: Твір на тему: Як ставали запорожцями (подивімось у вічі вікам)