Творення міту про коханця діоніса і Персефони

Related posts:

1. Плач діоніса Я бачу тебе на березі, Але я не вийду тобі Назустріч. Ти вже охоплений проминанням, Яке тебе відносить Разом з гіллям, Що несе водою. Як важко стояти на березі Вічним....
2. Твір на тему: Творення держави – справа кожного з нас Україна… Вона відносно недавно з’явилася на сучасній політичній карті світу як незалежна держава, але її державність існує вже багато століть. Ця державність була заснована нашими пращурами-слов’янами на безкраїх територіях, куди того часу входили землі не лише України. Але спадкоємцем слов’янської державності стала саме українська державність. Від самого заснування України її намагалися знищити, підкорити собі багато […]...
3. Засоби творення комічного в творі М. Куліша “Мина Мазайло” Микола Куліш був справжнім живописцем характерів в українській драматургії початку XX століття. Починаючи працювати над п’єсою, він перш за все ставив перед собою завдання змалювати живий, типовий, колоритний, до цього ні у кого не відтворений художній образ. І щоб ознайомитися з такими живими народними характерами, митець мандрував Україною, подорожуючи навіть пішки і знайомлячись із людьми, […]...
4. Майстерність творення алегоричних образів українськими байкарями Люди з прогресивними думками завжди переслідувалися урядом. Тому вони шукали спосіб висловлювати власні думки. Одним з таких способів є Езопова мова байки, завдяки якій можна висловити те, чого одверто ніяк не скажеш. Євгена Гребінку та Леоніда Глібова по праву називають найвидатнішими українськими байкарями. Захоплює їхня майстерність творення алегоричних образів задля уникнення цензури чи будь-яких інших […]...
5. Засоби творення комічного у п’єсі М. Куліша “Мина Мазайло” Сам сюжет п’єси М. Куліша “Мина Мазайло” має анекдотичний характер. Головний персонаж комедії, службовець тресту “Донвугілля”, соромиться свого “малоросійського” походження. Причину власних життєвих невдач він вбачає у власному прізвищі: “Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти – Мазайло! На службу не приймали – Мазайло! Од кохання відмовлялися – Мазайло!” Мина вирішує змінити грубе прізвище на милозвучніше. […]...
6. Творення світу в українських міфах і легендах Творення світу для наших пращурів було найбільшою таємницею. За однією з легенд, у повітрі розірвалася величезна куля. З її округлих шматків утворилися Земля, Сонце і Місяць. Земля зачепилася за хвоста величезної риби і тримається на ній. Якщо поведе риба вусом або пером, трапляється на Землі землетрус. За іншими легендами, Земля уявлялася давнім людям округлою та […]...
7. Знахідки і втрати українського підручнико-творення у ХІХ ст Реферат на тему: Знахідки і втрати українського підручнико-творення у ХІХ ст. У ХІХ ст. в українській шкільній науці відбувалися якісні зміни в змісті й методиці викладання різних навчальних дисциплін і літератури зокрема. Під впливами загальноєвропейського освітнього процесу школа прагнула до демократизації і гуманізації навчання, до використання рідної мови і національної літератури у навчальному процесі. Протягом […]...
8. Твір на тему: Найважче – це творення себе (Твір-роздум) Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового й огидного. Але все одно ми повинні заповнювати простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки. Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов’язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. […]...
9. Дмитро Павличко – “Червоні яблука в кімнатах… “ Червоні яблука в кімнатах Насипані, що ніде стать. Це нашого кохання надих Зійшов на яблуневу стать. Це ми передали деревам Жагу і пристрасть молоду. Як, палені вогнем травневим, Любилися в твоїм саду. Знов зірка кличе, мов суниця, Ходімо на озимину, – Хай морем золотим пшениця Затопить землю кам’яну....
10. Твір на тему: Твір-роздум. Найважче – це творення себе Твір-роздум. Найважче – це творення себе Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового і огидного. Але все одно ми повинні заповнювати простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки. Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов’язково помітите безліч […]...
11. Микола Вінграновський – Василю Земляку Чи то було мені, чи снилося мені – Синіли груші, груші чи смереки, – Як чорнобривий шлях у срібному вікні Проліг мені із коником сивеньким. Я вийшов і пішов. Я йшов один, як перст, І коник мій зі мною сивів поруч. Був день праворуч, ніч була ліворуч, І чорнобривий шлях лежав між ними з верст. […]...
12. Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
13. Антонич Богдан-Ігор – Автобіографія В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, Тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, І піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені. Тепер – де б я не був і коли-небудь, Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені. А як зійшов із гір до гамірливих міст, У злиднях і […]...
14. Ольга Паламарчук – Я готова вставати із сонцем Я готова вставати із сонцем І варити найсмачнішу вранішню каву Я буду готувати обіди з собою І чекати з роботи в одній лиш маєчці Я уважно слухатиму Твої найбезглуздіші ідеї та плани І подумки цілуватиму, Заворожена очей твоїх океанами Мені тебе досить по пів грама на день Я намагатимусь зменшити дозу І більшою зробити відстань […]...
15. Павло Глазовий – Побалакали Кадр із фільму у журналі жінка розгляда: На коні сидить панянка, гарна, молода. Клича жінка чоловіка, каже: – Подивись! Я хоч раз отак проїхать мріяла колись. – Чоловік скривився кисло: – Верхи на коні? Досить з тебе, що весь вік ти їздиш на мені. – Вийшло так, – зітхнула жінка. – Молода була. На коня […]...
16. Мар’ян Радковський – Хто я? для чого? Хто я? для чого? Зброя? Чи воля? Збоку? Чи де ти? В нас своє небо! Керч або Мемфіс, Чоп чи Одеса, Разом це Мекка, Без тебе це – шлак. Без тебе вже тиждень, Позаду Великдень І криє без тебе, Але це не кайф. Так хочеться дози, Так хочеться волі, Яку не дістати, Коли ми не […]...
17. Христина Сможаник – Заварюй каву, я вже йду Заварюй каву, я вже йду Ти так чекав А я не можу вже без тебе Без твоїх рук Без поцілунку в щічку Немов сестричку любиш Як квітку ти голубиш ніжно Ми друзі, але я Мабуть закохана вже я У тебе Відтепер будь моїм небом, Моїм сонцем, що гріє навіть у ночі Дощем Що змиє всі […]...
18. Микола Вінграновський – Тост Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, – Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою – І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній – ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить. Я п’ю за мить – за вогняне […]...
19. Герасим’юк Василь – Найлегше згадую жабу Найлегше згадую жабу. Точніше, її очі, Страшніші від очей змії. Бо то очі жаби, яка в сутінках Прийшла назавше забрати молоко у нашої корови. Її послала одна жінка. Ту жінку називають відомо як. Але та жінка не знала, Що навіть у сутінках Ропуху балухату перестріне під порогом стайні Маленьке хлоп’я І, перелякавшись на все життя, […]...
20. Павло Мовчан – “Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина… “ Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина, І голка води, і тепла горошина. Оце нам на наше обшир’я зрожевлені яблука сміху, І слово, дароване всім на утіху. Джмелі нам куйовдять волосся, Ядуху роздмухують, небо дірявлять, як пемзу, Бо солоддю зірок воно узялося – Крило мерехтить гостролезо. В зеленому гудинні бродимо ми, мов комахи, […]...
21. Твір на тему: Збирання врожаю (твір-опис процесу праці) Я люблю початок осені. Після довгих літніх канікул весело зустрічатися зі шкільними друзями. Літо скінчилось, а ще тепло. У такий час ми з однокласниками збираємо яблука у шкільному саду. Так було і цього року. Яблук уродило дуже багато. Жовті, червоні, рожеві висять вони на гілках. Під час уроку праці ми з однокласниками прийшли у шкільний […]...
22. Анна Єгорова – А. М Лише подумаю і… не буду. Уже за це хай мене не знатимуть. Лише говори, що мене добре чути, І я на ім’я тебе називатиму. Можна присісти, але на підлогу. Можна ховати (і так тримати!) Але не слухати не від кого, Що так не треба, что так не надо. Я не готова “палити будинки”, Аби увагу […]...
23. Осип Маковей – Ти – як сон Ти – як сон, ти – як весняна казочка, Бо ти й казка моєї сумної душі, Що до мене часом прилетиш, мов та пташечка І щебечеш мені у вечірній тиші. Я тебе так люблю, моя мріє вечірняя, Осолоди життя і кринице краси, І бажаю тебе, моя любочко вірная, Як бажає потоптана травка роси. Приходи ти […]...
24. Христина Головко – Жінка може усе стерпіти Жінка може усе стерпіти, відмовитись від вартостей, Єдине, за що жінка може убити – за те, що вбивають її дітей! Жінка усе може забути, стати новою як білий лист, Єдине, що жінка не може не чути – це плач дитини й нагайки хлист, В жінки можуть усе забрати, знищити і розтовкти, Та жінку ніколи не […]...
25. Олександр Ірванець – Мені тебе мало Мені тебе мало В долонях й у світі, У ліжку й надворі, У вічності й в миті. Мені тебе мало В обіймах й дотиках, В дурних телефонах Й скажених бажаннях. Мені тебе мало На фото й в записках, В очах і у сонці, В віршах і на дисках. Мені тебе мало В повітрі і в […]...
26. Максим Рильський – Яблука доспіли Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду – і може більше не прийду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні уста, – А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота. Гей, поля жовтіють, […]...
27. Проходять дні Проходять дні І проходять ночі Зникла усмішка Заплакані очі Немає тебе В житті лиш сльози Весна і літо Зимові морози Проходять тижні Дні і години Чому так важко Без коханої людини Нереально забути Ті слова і карі очі Проходять дні Проходять ночі Квіти в саду Без тебе зів’яли Про долю мою вони незнали Чому так […]...
28. Юра Матвійчук – Знаєте Знаєте, Навіть якби на вулиці, Було все одного кольору, наприклад білого, Як чистий листок паперу, Чи помаранчевого, як сонце, Або жовтого як лимон, Я б все одно відчув, що за вікном осінь… Це специфічне відчуття її в крові, У голові, в усьому, Навіть у поведінці своїй і оточуючих… , Я знаю, що це осінь… Вона […]...
29. Павло Глазовий – Мрія про море У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі. Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі І поклавши кучеряву на плече голівку: – Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку. – Мартин губу закопилив і сказав суворо: – Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро. Такі речі, їй же право, аж слухати чудно. Тобі […]...
30. Анатолій Лупиніс – Золоті ворота Асфальт в жагучих обіймах сонця Важко дихає, вгинається під ногами. Дерева з обтятими віттями – Каліки дерева. Квіти, закуті в бетон, Позбавлені пахощів квіти. Люди, уярмлені Молохом, Загнані в щільники люди. Золоті Ворота шляху, Обтятому з обох боків. Загратовані Золоті Ворота На шляху, що веде в нікуди. Увійдеш з одного боку – Вийдеш в нікуди, […]...
31. Юрій Андрухович – Її пальтечко радісне й червоне Її пальтечко радісне й червоне. Вона так добре знає шлях додому, Що в надвечір’ї, сніжному й блідому, Біжить мені назустріч. Перепони Минають нас, лише гойдлива гілка Зітхне ламкою тінню під ногами Й затихне, мов пробачення негайне… З ім’ям її римуються “сопілка” І “свічечка” – мов геральдичні знаки. І стільки того світу по дорозі Розсипано й […]...
32. Оксана Боровець – Там, де у когось крила, у тебе – лікті “добре б зараз знову опинитися у себе вдома і щоб війна скінчилася. Але у тебе більше немає домівки. Спочатку треба виграти війну, Раніше цього додому не повернешся.” © Ернест Хемінгуей, “По кому подзвін” Там, де у когось крила, у тебе – лікті. Там, де хребти у інших, у тебе – криця. Сплять на порозі равлики […]...
33. Юрій Андрухович – Балада Повернення Коли мандрівник повернувся додому, Ступив за ворота, зійшов на поріг, Здійнявши на плечі дорогу і втому, – Всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали: Вечеря з вином – на широкім столі; Чомусь не казав про далекі причали, Замкнувши в устах невідомі жалі. І всім було дивно, і жінка до ранку Зітхала […]...
34. Павло Глазовий – Увертюра Сидять в опернім театрі, не десь, а в партері, Вона і він. Надулися, наче дві тетері. Бурчить вона: – Що за люди оті диригенти? Півгодини настроюють свої інструменти. Той цигика, той триндика, третій дме у дудку. Затяг мене в цю оперу, ну тебе в будку! Попереду літня жінка нахмурила брови. – Тихо, – каже, – […]...
35. Микола Руденко – Смак яблука Ви їли яблука з моєї України? Ні, ви не їли… Їхній смак пізнати Тоді лиш можна, як в тюремні стіни Дружина їх передає чи мати. Та ще як десять чи п’ятнадцять років Тебе годують, наче ту худобу. Після отих диявольських уроків Візьми ранет і відкуси для проби. Розжуй неквапно і затримай в роті – Прислухайся […]...
36. Сергій Жадан – Птах уночі забивається до кімнати Птах уночі забивається до кімнати, Хоче вирватись, ріже повітря крилами, Не знаходить виходу, не дає себе упіймати, Сторожко завмирає, зібравшись із силами. Я говорю: ну що ти, послухай, спинися, Не бийся так лунко серед густої темряви, Ця ніч стоїть, наче важка пшениця, Відбиваючись у тобі голосами і нервами. Ця ніч може бути довгою і мовчазною, […]...
37. Павло Глазовий – Зозуля Злий, сердитий з полювання повернувся зять. Теща зразу ж причепилась і давай пилять: – де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я! Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я? Як субота – за рушницю і побрів у ліс… – Зять надувся: – Причепилась, взяв би тебе біс. – Це мене? – жахнулась […]...
38. Тіна Карабанович – Шукав її “Шукав її, Як запах літа… Шукав її, Як квіти по весні… Шукав її, По листю жовтім восени… Шукав її, Холодної зими… А вона… Замовкла з вітром, Згоріла з сонцем… Засипана із снігами, Що ж люди, щастя й горе ходить Поруч з вами? Нема більш дівчини… Замерзла, зачерствіла… Як та статуя біла… І як знайшов її […]...
39. Василь Стус – Вперіодрозгорнутогобудівни Вперіодрозгорнутогобудівни Цтвакомунізмунавсьомуфронті Я вийшов уранці за ворота – Бачу: крізь штахетини Коза пробує дістати цибулю З палісадника (у цибулі багато вітамінів Отож її садять замість квіток). Я вжарив по ній цеглиною І файно влучив, що аж – аж – аж. Ось що мені згадалось і потішило, Коли ввечері я вкладався на сон....
40. Ольга Анцибор – Жінка Жінка йде по вулиці красива, Впевнена й легка її хода. Жінка йде по вулиці щаслива, Вже не юна – просто молода. Рання сивина лягла в волосся, Сум і радість хлюпають з очей, В тих очах я бачу, чи здалося Світло дня і темряву ночей. Ближче підійшла – ні, не здалося, Жінка і весела і сумна, […]...