Твоя душа мне стала всех родней

Related posts:

1. Дмитро Павличко – “Твоя душа звіздаста і смаглява… “ Твоя душа звіздаста і смаглява, Як ніч, що світер віхоли зняла. Твоє волосся пахне, як отава З-під скатерті різдвяного стола. В моє житло ти з неба прилетіла, Закрив я очі в радості німій, Щоб у вогні твого сяйного тіла Не спопелів гріховний погляд мій....
2. Павло Мовчан – “душа твоя не коло мене… “ Душа твоя не коло мене – В безбарвних снах тебе нема… Безбарвніє й трава зелена, День, мов сторінка та німа, Де проти сонця букви зблякли, Але й уяви теж забракло, Щоб з жовтизни тебе гукнуть… І голосу останні краплі Спромігся мовчки проковтнуть… По шию – холод, ні, він в роті, Що навіть важко продихнуть, І […]...
3. Я – козачка твоя (народна пісня) Струменіє зоря, і за обрій упав Місяць яблуком червонобоким. Я – козачка твоя, я – дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий. В полі ватри горять, вартовії не сплять, Ген, розвіявся спокій на попіл. Я – козачка твоя, я – дружина твоя, Пане полковнику мій синьоокий. Руку дам на коня, хай стріла обмина, Полетімо удвох в […]...
4. Вона не твоя Ти тільки уяви.. Вона не твоя.. вранці з нею Прокидаєшся не ти.. її сонні очі цілують не твої губи.. а вона ж така гарна вранці.. вона готує сніданок не тобі.. і не до тебе поспішає на зустріч.. не тобі розповідає, як прожила день.. не з тобою ділить Проблеми та радості.. не тобі пише зворушливі смс.. […]...
5. Таня Гелетюк – Я навіки твоя Далекі зорі в небі мерехтіли, Про щось шепталися жита, Вони стояли під вербою і мовчали, А поруч тріпотіла пустота. Вона торсала їх за юні плечі, Шептала їй нервово: “Йде біда… Ще не одна із твого ока Впаде непрохана сльоза. Не раз, дівчинонько, заплачеш, Не раз косу ти розплетеш, Не раз отут, на цьому місці Сумної […]...
6. Леся Українка – “Кров твоя – рубін коштовний… “ “Кров твоя – рубін коштовний, Кров твоя – зоря світання, Кров із серця для поета Надгорода і придбання”. Так поету люди кажуть. Звик він вірить у дурниці. І радіє крові з серця, Наче царській багряниці. Мудрим людям достаються Поцілунки, лаври, квіти, А поету на потіху Все криваві самоцвіти. Люди всьому знають ціну. В них ніщо […]...
7. Микола Вінграновський – Ходить ніч твоя, ходить ніч моя Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що то ніч твоя, що то ніч моя, Що то ти є ти, а то я. Де рука твоя, де рука моя – Не живе там ніч золота. Коло кола ти, коло кола я, Заліта душа […]...
8. Олена довганюк – Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота. Мене тягнуло до тебе з першого погляду, з кожною хвилиною ти ставав для мене все цікавішим. Попри багатство твоєї душі і розуму, ти – надзвичайно простий і зрозумілий, добрий і відкритий. Ніколи до цього я не зустрічала таких людей… Ти допоміг мені зрозуміти себе, адже твої думки збігаються […]...
9. Таня Гелетюк – Твоя Він простяг їй звичайну каблучку… На тремтячій холодній руці, І боявся поглянути в очі Лиш рум’янець горів на щоці. Десь поділось потрібне повітря, Так забракло його у ту мить… А вона відчувала щось дивне І що серце так млосно щемить. Всі слова тихий вітер розвіяв, Десь далеко-далеко відніс, Щоб у горлі ще більще душило Й […]...
10. Сергiй Червонозорянський – Верно, свойство всех девчонок Верно, свойство всех девчонок, Быть строптивыми с пеленок А мальчишкам, верно, с детства Достается страсть в наследство И живет, в отце – ребенок, В поле чистом – жеребенок, И понятно, масть и стать, Раздает природа – Мать...
11. Дмитро Павличко – “Твоя протилежність – пісок… “ Твоя протилежність – пісок, Пустиня безплідна й сумна. Ти народжуєш колосок, Наче нива, з мого зерна. Ти плекаєш його сама, Ти даєш йому мови дар, Безконечну могуть ума, Плоті й долі земної тягар. Як вода, ти блищиш і течеш В руслах рік і слідах підків. Я тебе малював би все ж, Наче марево серед пісків....
12. Твоя – навіки Твоя – навіки: серце розривалось, Та розум в це повірити не хтів! А, життя взяло, і круто обірвалось, Бо ти його не зовсім зрозумів! Тобі Владарка-доля шанс давала, Щоб ти, за нього, мов, за гілочку схопивсь, Вона тобі всілякого добра бажала, Вона хотіла, щоб ти її скоривсь! Але ж бо ні! Щоб взяти і скоритись! […]...
13. Іра Сас – Я всього лиш твоя уява Я всього лиш твоя уява. Коси мої – то жовте багаття. Часом мудра, а часом п’яна Йду до тебе у білому платті. То чарівна й надмірно тиха Я гуляю по парку боса. Та частіше нестерпна й дика Умиваюсь в ранкових росах. Хочеш – злісна, а хочеш – славна Можу щастям, а можу й бідою. Пам’ятай: […]...
14. Дмитро Павличко – “Твоя краса, як усміх сатани… “ Твоя краса, як усміх сатани, Що богові показує в пустелі Майбутнього картини невеселі, Печальний дим над струпами війни. Але не відвертайся, а вжахни Мій дух, що потемнів на безджереллі; Яви в пречистих пелюстках морелі Золу й морозне сяйво сивини. Я затремчу в передчутті сумному, Побачивши за обрієм біду, Немов далеку блискавку без грому. Але в […]...
15. “Из всех чудес… Самое высокое – это язык трагедии, чудо ее текста” Трагедия Гете “Фауст” занимает особое место в истории европейской литературы. Она вобрала в себя художественный опыт всех предшествующих эпох – античности, средневековья, Ренессанса, классицизма – и в то же время стала совершенно новым достижением не только по отношению к прошедшим временам, но и по отношению к современной поэту литературе Просвещения. Произведение Гете обозначило собой переход […]...
16. Почему “забавы и роскоши дитя” стал чужим для всех? (1) Поэтов и писателей во все времена интересовали люди, которых можно было бы назвать “чужими для всех”. Есть что-то завораживающее и привлекающее в человеке, который способен противопоставить себя обществу. Конечно, образы таких людей со временем претерпевали в русской литературе значительные изменения. Сначала это были романтические герои, натуры страстные, бунтующие. Они не выносили зависимости, не всегда понимая, […]...
17. Павло Мовчан – “Сказав: “Ти на відстані” – відстанню стала… “ Сказав: “Ти на відстані” – відстанню стала, І півень тебе не сягає вже криком, Вже і дорога потовщала в палець, І слід затягло у глибини безликі… Зайві слова – зміст їх неповний, Тільки тепло випромінюю з серця – Голос летить слідкома молитовний, Що, ніби лікоть сорочки, протерся… Я покликав тебе високо з ночі, Пальці вмерзали […]...
18. “Маяковским разрешается элементарная и великая проблема поэзии для всех, а не для избранных” (О. Мандельштам) Немало лет прошло с того дня, когда в трагическое утро 14 апреля 1930 года перестало биться сердце “агитатора, горлана-главаря “, великого поэта революции – Владимира Маяковского. С первых своих шагов в поэзии Маяковский жадно, настойчиво, непрерывно искал контакта своего стиха с сердцем “человека улицы” – большого, массового читателя своего времени. С первых своих шагов в […]...
19. “Душа парила ввысь и там звезду нашла” (По лирике А. А. Блока) О, я хочу безумно жить! Все сущее – увековечить, Безличное – очеловечить, Несбывшееся – воплотить! А. Блок Блок! Без него я не могу представить нашу большую литературу. Владимир Маяковский писал: “Творчество Александра Блока – целая поэтическая эпоха”. Блок как бы соединяет два века русской культуры. В ранних стихах он продолжает традиции интимной лирики Жуковского, Фета, […]...
20. Душа поета і душа природи (за поезією Ф. Тютчева) 1. Ф. Тютчев – відомий російський поет. (У поезії Федора Тютчева яскраво виражена любов до Росії, до природи. Він вважав, що природа має душу, що вона жива. Тютчев мріяв, щоб і його Душа злилася воєдино з душею навколишнього світу.) 2. Осінні роздуми поета. (Ф. Тютчев любив осінь. Про це свідчать його поетичні твори. Для нього […]...
21. Твір на тему: Давня щедра піч твоя Піч, як і скриня – один з предметів побуту українського народу. Традиційна піч… Ця “добра щедра піч твоя”, що пахла травами, печеним хлібом, печеними і сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням, як писав Олександр Довженко буде знана тільки з художніх творів. Але людська пам’ять завжди повертатиме на с до вогню в печі родинної хати, […]...
22. Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих. (Д. Кононенко) “Його душа – мов Тронка у степах, Його душа – Собор надій високих”. (Д. Кононенко) Коли цвітіння настає пора, Коли весна смичком струмка заграє, Тоді ми з днем народження вітаєм Славетного Олеся Гончара! / Д. Кононенко / Скільки б не пройшло весен і зим без Олеся Терентійовича Гончара, час не зітре пам’яті про великого сина […]...
23. “Душа в тебе погана. Погана якась душа”. Образ Степана Радченка в романі В. Підмогильного “Місто” Валер’яну Підмогильному належить одне з найпомітніших місць в українській літературі доби національного відродження. “… У всьому вигляді було щось витончене, не радянське, його зовнішність свідчила про внутрішню культуру. І справді, це був один із найкультурніших наших письменників”. Так напише про В. Підмогильного Ю. Бойко, який точно передав емоційний портрет письменника. Саме в романі “Місто” В. […]...
24. Як мати стала зозулею – Народні легенди ЯК МАТИ СТАЛА ЗОЗУЛЕЮ Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо […]...
25. Нова радість стала скорочено – Календарно-обрядові пісні Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна світлом засіяла. Де Христос родився, з Діви воплотився. Як чоловік пеленами, убого повився. Ангели співають, славу й честь звіщають, На небесі і на землі мир проповідають. Давид виграває, в гуслі ударяє, Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє. І ми теж співаймо, Христа прославляймо. Із Марії […]...
26. Норвезька народна казка – Про Карі, бідну сирітку, що королівною стала Норвезька казка про бідну дівчину. друкується за польським виданням, переклад з польської Тетяни Мудрик. Це було давно, дуже давно, коли по землі ще ходили добрі чарівниці, в лісах жили гноми, а королевичі з’являлися перед бідними сиротами і у золотих каретах везли їх до кришталевих палаців. В одному невеликому селі понад морем жила дівчинка на ймення […]...
27. А мне так хочется А мне так хочется… С тобою, на край Земли, Где нету никакого искушенья, Где нет того, что может отвлекать. А мне так хочется Проснуться как-то утром, И побежать босой в густые травы, Схватившись за руку твою. И слушать ветров быстрых серенады. … И я тогда смотрю – и вижу юность мира, Таящуюся в юноши глазах […]...
28. Сергiй Червонозорянський – Саднит душа Саднит душа… Отчаявшись, рассудок, Уже не просит отдыха, уходит не спеша… И горькие слова, что муза шепчет в ухо, Звучат, как приговор, надежды все круша И жизнь – случайный крест, влекомый силой духа, Здесь потуги судьбы не стоят ни гроша...
29. Втіленням творчого пошуку митців стала перша п’єса – “Наталка Полтавка” Видатний український актор і драматург І. Карпенко-Карий називав цю п’єсу “зразком народної поезії в драматичній формі”. Народність “Наталки Полтавки” неодноразово підкреслювали й інші письменники, теаро – та літературознавці. Сюжет п’єси заснований на життєвій ситуації, її образи змальовуються Котляревським живо і реалістично. Втіленням внутрішньої краси та народної моралі постає у п’єсі перш за все її головна […]...
30. Лілія Ніколаєнко – Моя душа з твоєю не римується Моя душа з твоєю не римується, До тебе не дублюються ключі. А жахи бродять по безлюдних вулицях, Утікши з кінозалів уночі. Мої думки холодним сонцем зморені. В дешевих барах не злічити їх… Твої кишені вщент набиті зорями. В паяців ти на них купуєш сміх. Твої слова не в такт дощам і сумнівам. Ти в чергах […]...
31. Надя Ковалюк – душа моя! Відкрийся і скажи Душа моя! Відкрийся і скажи: Чому всі карти сплутались в колоді? Кудись поділись всі мої тузи… А злодій час гуляє на свободі, Безжально забираючи роки. Де взяти стільки мудрості і сил? Черпнути з неба те велике вміння: Прожити так, щоб не обпікши крил, Впізнати порятунок і спасіння Для тонучих у морі сліз, вітрил. Чи правда […]...
32. Лопахин – “нежная душа”, спаситель или “хищный зверь”? Лопахин, правда, купец, но порядочный Человек во всех смыслах. А. П. Чехов. Из писем “Вишневый сад” А. П. Чехова – пьеса о разорившемся дворянском гнезде. Хозяева вишневого сада, Любовь Андреевна Раневская и Леонид Андреевич Гаев, обанкротившиеся помещики, они вынуждены продать имение, чтобы рассчитаться с долгами. Воспоминания о прошлом, сегодняшняя жизнь и беспокойство о будущем неизбежно […]...
33. Вона стала піснею (за поезіями Лесі Українки “Давня весна”, “Хотіла б я піснею стати… “) Весна нікого не залишає байдужим. Весни чекають як дива. І в пам’яті зазвичай залишаються найбільше ті події, які відбувалися навесні. Розквіт природи після зимової сплячки, буйне цвітіння садів… Здається, що й у житті має щось статися, щось змінитися. Тільки не для дівчинки, прикутої хворобою до ліжка. Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! […]...
34. Душа Коли душа болить і плаче, Назад ти тільки не дивись, Бо в серці рана ще глибока – І це її лиш роз’ятрить. Минулого вже не повернеш… Сьогодні – це твоє життя! Тож не марнуй його даремно, Ти в світі не одна така!...
35. Душа у шрамах Душа у шрамах – ніде вже й латати І серце стислось ніби їжачок. Та ти один навчиш знов відчувати, Не побоявшись моїх колючок. Ті очі повні ніжності й печалі Твій запах – терпкий спогад моїх снів. Відчуй мене, веди в безмежні далі Я піду за тобою в заметіль снігів. Ти обійми мене – не дай […]...
36. Павло Глазовий – Невинна душа У неділю ми на цвинтар З сусідом ходили. Як у нас навчились гарно Оформлять могили! Там граніт з лабрадоритом, Постаменти різні, Барельєфи мармурові, Огради залізні. І написи на могилах Продумані строго: Вгорі – кому поставлено, А внизу – від кого. “Під цим каменем покоїться Прах Петра дерюги, Що в розцвєті літ скончався Од тещи й […]...
37. Микола Руденко – душа берези Нас – океан. Але ж кому у спадок Дісталось істини святе зерно? Якщо життя лише сліпий випадок – Яким безглуздям робиться воно! Я не просив його собі в дарунок На цій землі, де навіть Слово – крам, А переможець той, для кого шлунок – Носій всіх істин і єдиний храм. Ні, не просив. Хто ж […]...
38. Павло Мовчан – Вільна душа Спонукувана ким і за чиїм велінням, Ламаючи кістки, як шкаралущ насіння, Проламуючи час, позбувшися томління, Виламується з нас душа на облетіння. І облетівши скрізь, вертається, мов з свята, М’якесенька, мов віск, легесенька, як вата. Хоч більша, як була, вагоміша, значіша, Поширшало й крило – ширяння в нього інше. І вдарилась душа, мов хтось гніздо те […]...
39. Ковальчук Людмила – Трояндова душа Не заплітай троянди у волосся – Зруйнуєш у вінку красу тендітну. Давно вже мріялось, кохалось і збулося, Теперішнє стрімке назустріч вітру. Вінком трояндовим цвіте душа моя, Щаслива і сумна вона водночас. Для мене найдорожче лиш сім’я І ніжно-волошкові твої очі… Не залишай троянди на снігу. Зігрій теплом душі красу тендітну. Ти відведи годиноньку лиху І […]...
40. Степан Руданський – Аби душа чиста Два злодії опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають. І забрали, які були, Гроші під замками. Далі один на олтарик Пнеться з постолами. “Та що ж бо ти, брате, робиш? – Став другий казати.- Як-то можна святе місце Постолом валяти?” А той каже: “Мовчи, брате! Ми тут перед богом – Аби душа чиста була, […]...