“У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (1 варіант)

Творчість визначного поета М. Вороного має велике значення для розвитку української літератури. Він вводить в літературу нові жанрові форми. Для його творів характерна емоційність розвитку художньої дії, імпровізація. Часто патріотична лірика М. Вороного переплітається з традицією баладової пісенності.

Такою є поема “Євшан-зілля”, яка була написана 1899 року. Джерелом твору був Галицько-Волинський літопис за Іпатіївським списком. На це вказує й епіграф поеми, що допомагає також зрозуміти основну думку твору. Автор звертається до

патріотичної теми. Мова йде про сина половецького хана, який ще хлопчиком потрапив у полон до Володимира Мономаха. Він забув все рідне:

Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати.

Край чужий, чужі звичаї

Як за рідне уважати.

Хан посилає до сина гудця, який намагається нагадати йому про батьківщину, але на хлопця не може вплинути навіть колискова. Автор каже, що і серед українців є такі, на серця яких не діє рідна пісня. Лише євшан-зілля, яке пахло рідним степом, нагадало хлопцеві батька, повело його туди, де його земля. Твір закінчується звертанням до України. Автор питає в розпачі:

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, –

Шлях у край свій повороту?!

Давня легенда про половецького бранця служить для М. Вороного лише матеріалом, що допомагає йому розкрити трагедію українців, які забули рідну землю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему українське це модно.
Ви зараз читаєте: “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (1 варіант)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.