Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Українська література ХХ ст
Українська література ХХ ст
Реферат
На тему:
“Українська література ХХ ст.”
Українська література ХХ століття пройшла різні етапи і періоди: революційний, воєнний, післявоєнний, пострадянський. Кожний етап характеризується своїми особливостями, своїми літературними героями. У даній роботі спробуємо розглянути ХХ століття України у літературному розрізі.
Традиційно вважається, що зачинателем українського модернізму був Микола Вороний. Готуючи в 1901 р. альманах “З-над хмар і долин” (вийшов у 1903 р.), М. Вороний опублікував у “Літературно-науковому
Оскільки український реалізм початку ХХ століття був здебільшого народницьким, “селянським” реалізмом, остільки антинародництво стало важливою засадою модерністів. Прозвучали заклики до оновлення і розширення проблемно-тематичного діапазону, відходу від переважно селянської тематики, характерів, зрештою, мови, лексики. Нарешті, на противагу народницькому реалізмові, модернізм відстоював пріоритет індивідуального над колективним, права особистості, а не абстрактні інтереси суспільства, в жертву яким приносилися особисті пориви.
Революція 1917 р. сповнила культурну діяльність України відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень. Поставали складні невідступні питання про те, в якому напрямі слід розвиватись українській культурі, на які взірці їй належить орієнтуватись і якою бути взагалі. Це був час пошуків і сподівань. Натхнені відчуттям власної місії та зростаючою аудиторією, письменники, художники й учені з захопленням поринули у створення нового культурного всесвіту.
Ніде так не виявлялися ці свіжі настрої, як у літературі. Марксистські письменники пропагували думку, згідно з якою для здійснення своїх завдань революція, крім суспільно-політичної сфери, повинна сягнути і в область культури. Тобто буржуазне мистецтво і мислення минулого необхідно замінити новим, пролетарським, мистецтвом.
Спроба створити пролетарську культуру в Росії призвела до виникнення літературної організації “Пролеткульту”, що спиралася на дві корінні засади: по-перше, пролетарську культуру можна створити, відкинувши традиції й зразки минулого; по-друге, у творенні цієї культури повинні брати участь народні маси. Ототожнений із культурою російського міста, “Пролеткульт” не мав великого впливу серед українців. Однак його ідеї зробили свою справу в процесі виникнення в Україні так званих масових літературних організацій.
У 1922 р. в Харкові під керівництвом Сергія Пилипенка з’явилася перша з масових літературних організацій – “Плуг”. Заявивши, що для мас треба створювати таку літературу, яку вони хочуть, ця організація заснувала мережу письменницьких гуртків, котра незабаром охопила 200 письменників і тисячі початківців. Один із діячів організації так висловив ставлення до мистецтва: “Завдання нашого часу в царині мистецтва полягає в тому, щоб приземлити мистецтво, зняти його з п’єдесталу на землю, зробити його потрібним і зрозумілим для всіх”. Через рік Василь Еллан-Блакитний організував літературну групу “Гарт”, що також прагнула працювати для створення пролетарської культури на Україні. У групу входили Костянтин Гордієнко, Олександр Довженко, Олесь Досвітній, Михайло Йогансен, Олександр Копиленко, Іван Микитенко, Валер’ян Поліщук, Володимир Сосюра, Іван Сенченко, Павло Тичина, Микола Хвильовий та ін.
Поряд із цими марксистськими організаціями виникали також невеликі групи ідеологічно нейтральних або “непролетарських” письменників та художників.
У період українізації особливо виділяється київська літературна група “неокласиків”, яку очолював Микола Зеров. До її складу входили Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, О. Бургардт (Юрій Клен), Максим Рильський. Блискуче освічені люди, вони володіли багатьма іноземними мовами, створювали численні переклади світової класики, активно протистояли “Пролеткульту”. “Неокласики” орієнтувалися на поєднання національних традицій і досвіду світової та європейської літератури.
Естетичні погляди “неокласиків” поділяв М. Хвильовий, який виступав проти хуторянства й “масовізму” у літературі. Його публіцистика (“Камо грядеші?”, “Думки проти течії”) відіграли значну роль у розвитку українського літературного процесу. Стаття “Україна чи Малоросія?” 1926 р. була вилучена з літературного обігу, її опубліковано лише 1990р.
У 1925 р. після розпаду “Гарту” частина його членів (серед них Микола Куліш, Павло Тичина, Микола Бажан, Петро Панч, Юрій Яновський та Іван Сенченко) утворили елітарну літературну організацію “Вапліте” (“Вільна академія пролетарської літератури”) на чолі з Миколою Хвильовим.
Противниками “Вапліте” були не лише Пилипенко та інші прихильники “Плуга”. З критикою “буржуазно-націоналістичної ідеології” виступило тодішнє комуністичне керівництво України. Навіть Сталін вказав на небезпеку поглядів М. Хвильового. Для боротьби з поширенням націоналістичних ідей у літературі у 1927 р. було створено прорадянську організацію ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) і посилено контроль комуністичної партії за літературною діяльністю.
У розпал цих подій з’являються літературні твори високого гатунку – П. Тичини га М. Рильського. Одразу ж після виходу в 1918 р. збірки “Сонячні кларнети” П. Тичина здобув широке визнання. Продемонстроване ним у таких наступних збірках, як “Замість сонетів і октав”, “Вітер з України”, мистецьке володіння словом не лишало сумніву в тому, що твори Тичини є справжньою віхою в розвитку української поезії. Поезії Максима Рильського, що публікувались у збірках “Під осінніми зорями”, “Синя далечінь”, “Тринадцята весна”, були стриманими, філософськими й глибоко вкоріненими у класичні традиції Заходу. Серед багатьох інших поетів того часу на особливу увагу заслуговують Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Євген Плужник, Володимир Сосюра, Микола Бажан і Тодось Осьмачка.
Головними темами прозових творів були наслідки революції та громадянської війни в житті людини і суспільства. У “Синіх етюдах”, що пройняті тонким почуттям слова, симбіозом романтичності й грубого реалізму, Микола Хвильовий оспівує революцію, в той час як в “Осені” і “Я” він відображає її суперечності й своє зростаюче почуття розчарування нею. В таких творах, як “У житах”, Григорій Косинка майстерно змальовує рішучість селян у боротьбі з чужоземцями. У романі “Місто” скептично-містичний Валер’ян Підмогильний описує, як українському селянинові безбідно жити в чужому для нього місті завдяки тому, що він відмовляється від кращих селянських цінностей. У своєму творі “Із записок холуя” майстер сатири Іван Сенченко висміює безхребетних лакиз, що їх породжував радянський лад. У романі Юрія Яновського “Чотири шаблі” з його яскравими описами селян-партизан проступає дух запорозьких козаків. Але неперевершеним щодо популярності був Остап Вишня, дотепні гуморески якого читали мільйони людей.
Серед драматургів найвидатнішою постаттю був Микола Куліш. Три його п’єси – “Народний Малахій”, “Мина Мазайло” і “Патетична соната” – викликали сенсацію своєю модерністською формою і трагікомічним трактуванням нової радянської дійсності, російського шовінізму, “малоросійської” ментальності, анахронічного українського націоналізму, духовної незрілості комуністів-доктринців.
У цей період сталися показові зміни у відносинах між українським Заходом і Сходом. Якщо на межі століть галицькі видання відкривали свої шпальти для письменників з Наддніпрянщини, то в 20-30-ті роки східноукраїнська преса широко публікує галицьких та буковинських авторів. А в Харкові створюється письменницька спілка “Західна Україна” з однойменним журналом, яку після повернення з Америки очолює Мирослав Ірчан. Імена Ярослава Галана, Степана Тудора, Петра Козланюка, Ярослава Кондри, Олександра Гаврилкжа, Василя Бобинського, Катерини Гриневичевої, Мирослави Сопілки розмаїто репрезентують літературно-мистецькі пошуки західноукраїнських авторів.
Новаторським талантом у Західній Україні вирізнявся поет-імажиніст Богдан-Ігор Антонич. Привертають увагу філософським осмисленням буття збірки “Три перстені”, “Книга Лева”, “Зелена Євангелія”, “Ротації”. Творчість Б.-І. Антонича співзвучна з поезією П. Тичини.
Неоднозначним є розвиток літературного процесу пострадянського періоду ХХ століття. Продовжують творити письменники й поети старшого покоління: І. Драч, Р. Іваничук, П. Загребельний, Л. Костенко, Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д. Павличко. Проте література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем (покупцем). Ця тенденція сприяє розвитку масової та популярної літератури, переважно російськомовної. Розквітають такі жанри, як фантастика, детектив, любовно-авантюрний роман. Відомими далеко за межами України письменниками-фантастами є Генрі Лайон Олді (колективний псевдонім Д. Громова та О. Ладижинського), А. Валентинов, М. та С. Дяченки, майстром любовно-авантюрного жанру вважається Симона Вілар (Н. Гавриленко).
Поки що можна констатувати слушність думки визначного українського консерватора початку ХХ ст. В. Липинського, який в “Листах до братів – хліборобів” змалював картину проблематичності формування повноцінної нації на території, що здобула незалежність не шляхом принципової визвольної боротьби, а внаслідок розпаду метрополії. Однак останніми роками інерційність мислення і рудименти старого життя усе далі відходять в минуле, а в сучасному культурному житті України можна відзначити обнадійливі позитивні тенденції, які віддзеркалюють процес національного духовного відродження українського народу.
Можна виділити декілька чинників, що впливатимуть на подальший розвиток української культури, а саме: 1) поглиблення національного самопізнання та самоусвідомлення; 2) створення умов для існування, розвитку, співпраці та змагання розмаїтих філософських, релігійних, літературних, образотворчих, музичних течій, напрямів, шкіл, тобто дійсне ствердження свободи духовної творчості; 3) врахування світового культурного досвіду, усвідомлення власної національної культури як ланки світового культурного процесу, співучасть у світовому культурному обміні за умов визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та усвідомлення землі як спільного дому усього людства; 4) всебічне використання резервів національної культурної традиції, можливостей національної ментальності, орієнтація на створення оригінальних культурних цінностей, що мають не лише національне, але й загальнолюдське, світове значення, адже останнє і є критерієм зрілості культури.
Зараз поки що важко передбачити конкретні форми, яких набуде культура в умовах національно-державного відродження. Але провідною тенденцією, мабуть, буде розкріпачення творчості, збагачення мистецького арсеналу, посилення новаторських тенденцій і водночас звертання до джерел національної традиції як до школи художнього мислення.
Однією з актуальних проблем на сьогодні є державна підтримка національної культури. Продумана система державного протекціонізму стосовно української національної культури, яка б не порушувала інтереси інших національних осередків України і не суперечила загальнолюдським принципам, державна підтримка культур національних меншин – ось один з необхідних напрямів національно-духовного відродження нашої держави. Особливої уваги потребує українізація різних форм масової культури, сучасної індустрії розваг, а також тих новітніх видів та жанрів культури, які з різних причин не розвиваються в Україні або втратили національну визначеність (телевізійні жанри, оперета, різні форми відеокультури).
Література
1. Єфремов С. Історія українського письменства: У 2 т. – Т.1. – К., 1924.
2. Жулинський М. Традиція і проблема ідейно-естетичних пошуків в українській літературі ХХ століття // Записки наук. товариства імені Т. Шевченка. Праці філолог. секції. – Львів, 1992. – С.141-153.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Українська еміграційна література Українська еміграційна література Ще зовсім недавно слово “діаспора” було мало не лайливим. Офіційна пропаганда насаджувала думку, що за кордоном здебільшого живуть ті українці, які зрадили рідну землю. Та час довів, що це – люди складної долі, наші співвітчизники, яким так само, як і нам, дорога Україна. Різні обставини, події змусили їх покинути свої рідні землі, […]...
- Сучасна українська література, її особливості Сучасна українська література побудована на фундаменті вікових традицій і водночас це якісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні українські письменники намагаються подолати “провінційність”, “окремішність” нашої літератури. Тому оцінки художніх творів українських митців слова часто неоднозначні, іноді діаметрально […]...
- Українська література епохи бароко: історичні умови, чільні представники, найвизначніші набутки Бароко – літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI-XVIII століть. Поетика літературного бароко поєднує різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. […]...
- Давня українська література Давня українська література – література українського народу XI-XVIII ст. Належить до особливого типу літератур, так званих християнізованих. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру. Тільки д. у. л. властиві жанри: […]...
- Новітня українська література Новітня українська література Або Українська література XX ст. – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...
- Українська література 10-хх років ХХ століття. Формування і розвиток українського модернізму РЕФЕРАТ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТЕМА: УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРЕАТУРА 10-хх РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ. Українська література впродовж усього ХIX ст. розвивалася в річищі народницької традиції, кредом якої було служіння народові (розумілося головним чином селянство). Реалізм минулого століття пройшов кілька етапів свого розвитку: просвітительський у поєднанні з бароковими та бурлескниними тенденціями (І. Котляревський, П. […]...
- Українська література 1940 – 1950 років Лірика воєнних часів На початку 40-х років в Україні пожвавилося літературно-мистецьке життя. Друга світова війна “вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії”. Поезія першою з-поміж інших літературних жанрів стала виразником народного духу в один із найтяжчих періодів нашої історії. І кров, і сльози […]...
- Нова українська література Нова українська література – українська література XIX ст., що базувалася на іманентній національній основі – народній мові. Започаткована виданням “Енеїди” І. Котляревського (1788), яка підсумовувала ідейно-естетичні пошуки давньої української літератури та виводила національне письменство на нову творчу перспективу, мала великий вплив на сучасників (так звана “Котляревщина”). Н. у. л. пережила тимчасовий спалах сентименталізму (І. Котляревський, […]...
- Родинно-обрядові пісні – українська література ПАСПОРТ ДО ТЕМИ Родинно-обрядові пісні – найдавніші за походженням, пройшли багатовіковий розвиток і побутують у народі до наших днів. Родинно-обрядові пісні супроводжують людину все життя – від народження й до смерті. Цикли: весільні; колискові; плачі й голосіння. Найбільш різноманітним серед родинно-обрядових пісень є весільний цикл. Він органічно входить у весільне дійство, яке умовно можна поділити […]...
- Відповідь на контрольне питання До теми “Прадавня українська література” Які ви знаєте переспіви та переклади “Слова о полку Ігоревім”? Робота над перекладами “Слова… ” захоплювала багатьох видатних письменників, художників: В. Жуковського, М. Гербеля, А. Майкова, С.; Шамбінаго, Янку Купала. Першими перекладачами “Слова… ” на українську мову були М. Шашкевич та І. Вагилевич. Точно відтворює зміст і легко читається “Слово… ” у перекладі М. Максимовича. […]...
- Українська література повоєнних років Література повоєнних років представлена творчістю Ю. Смолича, І. Ле, І. Багмута, Л. Смілянського, О. Донченка, Ю. Збанацького. Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія Олеся Гончара “Прапороносці”. У другій половині 1940-х рр. українська проза широко відображає героїку відбудови й прагне правдивіше окреслити головну постать напруженої доби – людину-сучасника, що самовіддано працює в […]...
- Соціально-побутові пісні – українська література ПАСПОРТ ДО ТЕМИ Соціально-побутові пісні – це великий масив епічних народнопісенних творів про економічні та політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі. Цикли: Козацькі; Гайдамацькі; Рекрутські; Солдатські (жовнірські); Бурлацькі; Заробітчанські (строкарські); Чумацькі; Кріпацькі; Наймитські; Родинні; Сирітські. Соціально-побутові пісні […]...
- Твір на тему: Явище мережетури: українська література в Інтернеті Явище мережетури: українська література в Інтернеті Дев’яності роки минулого століття принесли з собою чергову технологічну революцію: стільникову і телефонію й Інтернет. Віртуальні простори останнього, як з’ясувалося, мають потужний потенціал до надання потрібної інформації й тепер виступають як новий особливий жанр чи, радше, вид чи вимір літератури. Одна з неусталених його назв – мережетура – це […]...
- На магістралі історії. Українська література за п’ятдесят років (1917-1967) Григорій Костюк Григорій Костюк НА МАГІСТРАЛІ ІСТОРІЇ Українська література за п’ятдесят років (1917-1967) У темні й тяжкі часи революційного передгроззя, в доленосні роки першої світової війни, коли, за словами В. Винниченка, наступила була “ніби повна смерть нації”, Олександер Олесь, сповнений великого гніву й розпачу, писав: Над нами ніч безрадісна осіння. Ми горнемось, ховаємось, тремтим… А десь в […]...
- Усна народна творчість – українська література Фольклор (від англ. folklore), або Усна народна творчість, – художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Традиційно виділяють три фольклорні Роди, які мають певні Жанри : Народний епос – розповідні фольклорні […]...
- Велесова Книга – Прадавня українська література ВЕЛЕСОВА КНИГА І. Хто ми и куди йдемо 1 Даремно згадали доблесні наші старі часи, Бо йдемо куди – невідомо. А так оглядаємось і говоримо, Що соромимося Наву, Праву і Яву знати Й обаполи тирла відати і думати. Се бо Дажбо створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє. І в тій безодні повісив […]...
- Біблія українська – Перекладна церковна література КНИГА ПСАЛМІВ ПСАЛОМ Блажен муж, що за радою Несправедливих не ходить, І не стоїть на дорозі грішних, І не сидить на сидінні злоріків, Та в Законі Господнім його Насолода, І про Закон його вдень та вночі Він роздумує! І він буде, як дерево, над Водним потоком посаджене, Що родить свій плід своєчасно, І що листя […]...
- Відповідь на контрольне питання До теми “Давня українська література” Виникнення вертепної драми. Вертепна драма виникла у XVII ст. Вертеп – це пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п’єси. Вистави відбувалися у спеціально виготовленому макеті двоповерхового будинку. На першому поверсі показували сцени з народного життя, на другому – взяті з Біблії. Особливо популярними були різдвяні вистави, які знайомили глядачів із історією народження Ісуса […]...
- Українська поезія 70-90-х років XIX століття Українська поезія 70-90-х років XIX століття Українська поезія останньої третини XIX ст. – унікальне явище в духовній культурі нашого народу. Вона ознаменувала важливий історико-літературний поступ в українському мистецтві слова, гармонійно поєднавши такі важливі для поезії компоненти, як суб’єктивність переживання й об’єктивну предметність, емоційне й раціональне начала. Українська поезія цієї доби була модерною за характером змістових […]...
- Література рідного краю. Імена промовляють сивими віками Література рідного краю. Імена промовляють сивими віками Все минає, але любов після всього зостається. Все минає, але не Бог і не любов… / Г. Сковорода / Харківщина – один із наймальовничіших куточків благословенної землі, ім’я якій Україна. То ж не дивно, що саме Харківщина стала Батьківщиною для багатьох відомих композиторів, художників, поетів та письменників. Мальовничі […]...
- Нова література в Галичині “Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розквітає надія… ” Цей прекрасний вислів належить чеському вченому Янові Коллару. І насправді, так часто люди, а інколи – цілі народи, потрапляють у несприятливе становище, потерпають від несправедливості. Але ж єдиним шляхом подолання цієї несправедливості є саме діяльність, невпинна діяльність заради власного та народного майбуття, бо […]...
- Твір на тему: Українська мова – модна і сучасна (2 варіант) Коли починаєш розмову про рідну мову, гострий біль проймає серце. Скільки перешкод було подолано на шляху її розвитку! Скільки заборон, скільки утисків вона витримала! Але вижила, вижила не завдяки чомусь, а всупереч усьому. Ми знаємо, що мова є відбиттям людського духу, засобом для творчого перетворення матеріального світу у світ духовний, оселею буття духу, найважливішим національним […]...
- Література рідного краю. Художній дивосвіт – поруч (1 варіант) Колись цей край називали Диким полем. Дивна краса його широких степів, буйних лісів та прозорих річок нестримно вабила сюди полчища чужоземців. Тут точилися жорстокі січі, в яких вирішувалась доля цього мальовничого куточку землі. Тут все кінчалось. Тут був край землі. Тут і великі роси, і малі Однаково вкраїнцями були, У смерті і життя ходили скраю, […]...
- Твір на тему: Що для мене українська мова (замітка до газети) Мова – це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу й красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди. Отакі квіти вплели в той вінок і Т. Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр […]...
- Гробіанська література Гробіанська література (кім. grob – грубий, der Grobian – грубіян) – течія в німецькій літературі XV-XVI ст., зумовлена запереченням поезії мінезингерів, пов’язана із настановами “поводження за столом”. Г. л. спостерігалася у шванках, фастнахтшпілях, спрямовувалася на висміювання непристойності, простацтва, вульгарності. Основний твір цієї течії – “Гробіанус” (1549) Ф. дедекінда, написаний дистихом латинською мовою. Елементи Г. л. […]...
- Література полемістів Боротьба за збереження культурної самобутності давно стала однією з провідних тем в історії України. Постійно перебуваючи під владою чужоземних держав, вони неодноразово зазнавали спроб асиміляції панівною культурою. У XVI столітті поляки, підтримувані більшістю українців, у союзі з угорцями билися з литовцями за Галичину й Волинь. На відміну від княжих чвар, що для населення Давньої Русі […]...
- Українська нація в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада” (1819-1897) Народився в м. Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер – Сумська область). Батько походив із козацької старшини, належав до дворянства, але, втративши право на нього, займався сільським господарством, мав власний хутір. Пантелеймон Куліш навчався у Новгород-Сіверській гімназії. Деякий час працював приватним учителем. Навчався як вільний слухач у Київському університеті, але не закінчив його. Учителював […]...
- Література “дев’яностиків” Література “дев’яностиків” “Актуальну” українську літературу представляє так зване покоління “дев’я-ностиків”. На відміну від трохи старших “вісімдесятників”, “дев’янос-тики” формувалися в умовах національної депресії, що настала після проголошення в Біловезькій пущі СНД. В основу естетики “дев’яностиків” лягли розчарування національною ідеєю, суспільством, самою людиною. Для молодих обдарованих літераторів лишився єдиний порятунок – сховатись у слові. Естетика дев’яностиків зачиналася […]...
- Література в Західній Україні в 30-ті роки XX ст Західноукраїнська література в 30-ті рр. XX ст. збагатилася багатьма новими іменами. Серед поетів виділялися Роман Купчинський, Олег Бабій, Юра Шкрумеляк, Микола Матіїв-Мельник, з молодшого покоління – Богдан Кравців, Богдан-Ігор Антонич, Святослав Гординський. Із Західною Україною була тісно пов’язана творчість емігрантів зі Сходу, які оселилися в Празі, Варшаві і Львові,- Юрія Косача, Олександра Олеся, Олега Ольжича, […]...
- Література рідного краю. Художній дивосвіт – поруч (2 варіант) Література рідного краю. Художній дивосвіт – поруч (ІІ варіант) Ознайомлюючись з шедеврами світового мистецтва, ми часом забуваємо про те, що поруч. А не варто! Ми живемо в місті з цікавою історією і різноманітним мистецьким життям. Це тут, на Харківщині, ми можемо знайти … сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди (М. Рильський, “Слово про рідну […]...
- І. Карпенко-Карий – драматург, “якому рівного не має наша література” Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматургії. “Чим він був для України, для розвою її громадянського та духовного життя, – Я писав І. Франко про Карпенка-Карого, – се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків […]...
- Радянська література Радянська література – література радянського періоду, яка грунтувалася на засадах так званого творчого методу соціалістичного реалізму. Певним відповідником терміна “Р. л.” був термін “література народів СРСР”. Проте якщо в літературі народів СРСР критики знаходили “ідейно хибні” твори, то до Р. л. зараховували тільки “ідейно витримані”, наснажені комуністичним ідеалом, який начебто робив їх естетично вартісними. Р. […]...
- Література рідного краю: Григорій Сковорода Література рідного краю: Григорій Сковорода Мальовничі роздоли щедрого талантами харківського краю. Земля, що виховала Григорія Сковороду, Квітку-Основ’яненка, Василя Мисика, Олександру Ковальову, Степана Сапеляка, Віктора Бойка, Анатолія Перерву та багатьох інших письменників. “Чим ширша своєю діяльністю людина, – писав П. Тичина, – тим далі після її смерті шириться пам’ять про неї. Чим ясніший своєю моральністю й […]...
- Життєпис Миколи Тимошика ТИМОШИК Микола Степанович – журналіст, публіцист, учений, літературний критик, видавець. Член Національної Спілки письменників України (з 2000), Національної Спілки журналістів України (з 1981). Перший лауреат премії імені Івана Огієнка (1995). Автор трьох монографій, а також понад ста наукових публікацій. Упорядник, автор передмов і приміток до книг: “Юнкорівський блокнот” (1990), “Українське питання”, в тому числі переклад […]...
- Художній дивосвіт – поруч (література рідного краю) За давніх часів територія сучасної Донеччини називалася Диким Полем. Спочатку русичи, а потім запорізькі козаки боронили рідний край, заселяли велетенські степові простори. В одному з перших художніх творів Київської Русі “Слові о полку Ігореві” невідомий автор відтворив прикмети нашої землі. Вирушаючи “на землю Половецьку, за землю Руську”, князь Ігор із своєю дружиною проходив донецькими степами, […]...
- Відповідь на контрольне питання До теми “Література доби Відродження” Якою мовою користувалися літератори епохи Відродження? Протягом значної частини XV століття всюди панувала латинська мова. Отже, твори писалися в основному латиною, оскільки Відродження відновлювало саме античні культурні традиції. Приблизно наприкінці XV століття починають з’являтися твори національними мовами....
- Твір на тему: Українська культура і світ Українська культура і світ Чим багатий мій народ? Якими скарбами він може поділитися з іншими? Можливостей нібито немало: політика, економіка, культура, спорт, наука, . релігія, суспільні й соціальні досягнення. Та є декілька “але”. Ми живемо у вік глобалізації й централізації світу. Політичним світом управляє Вашингтон, економічним – Всесвітня торговельна організація, воєнним – НАТО. Царина релігії […]...
- Література Слобожанщини Література Слобожанщини Мила моя Слобожанщино! Жодного сумніву не маю у тому, що ти – один з мальовничіших куточків України, де повітря напоєне вишневим та медовим ароматом, яблуневим нектаром, заколисане тихими ясними зорями. Так, Харківщина – то моя рідна земля, квітуча і співуча, талановита і прекрасна. Прекрасна своїми чудовими краєвидами, містами – велетнями і затишними селами, […]...
- Твір на тему: Література рідного краю (Літературна Харківщина) Кожна країна, кожне місто, кожне село пишаються видатними особистостями, що народилися, навчалися або працювали в них. Я живу в місті з цікавою історією, з різноманітним мистецьким життям. Саме Харківщина стала батьківщиною багатьох художників, композиторів, письменників та поетів. Харків здавна славиться іменами людей, які посідають визначне місце в літературному житті України. Вулицями міста та стежками ланів […]...
- Твір на тему: Українська пісня – це бездонна душа українського народу Українська пісня – це бездонна душа українського народу Українська пісня – це бездонна душа українського народу О. Довженко Українська пісня – це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає […]...
Паляниця хлібові сестриця твір.