Українська мелодія (скорочено) – Гребінка Євген
“Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!”
“Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?
Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию, що буде з тобою?
Останешся, доню, одна, сиротою!
А в світі якеє життя сироті?
І горе, і нужду терпітимеш ти.
Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу.
Стогнать під землею, як горлиця, стану”
“О мамо, голубко, не плач, не ридай,
Готуй рушники і хустки вишивай.
Нехай за нелюбом я щастя
Ти будеш весела, одна я заплачу!”
Ген там, на могилі, хрест Божий стоїть.
Під ним рано й вечір матуся квилить:
“О, Боже мій милий! що я наробила!
Дочку, як схотіла, із світа згубила!”
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Вірш Є. Гребінки “Українська мелодія” розробляє відомий народний мотив про те, що дівчина на прохання й умовляння бідної матері погоджується вийти заміж за нелюбого, але, напевне, багатого чоловіка. Вона вирішує терпіти заради щастя й спокою неньки, та не витримує, гине, а мати гірко жалкує, що згубила власну дитину.
Поезія пронизана сумним настроєм, написана за зразком народної пісні й сама покладена на музику, є відомим романсом.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Євген Гребінка – Українська мелодія “Ні, мамо, не можна нелюба любить: Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду весь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою!” А в світі якеє життя […]...
- Євген Гребінка – Українська мелодія (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Євген Гребінка Українська мелодія “Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А […]...
- Гребінка Євген – Ні, мамо, не можна нелюба любить – Ні, мамо, не можна нелюба любить, Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти Хай лучче буду я ввесь вік дівувати. – Хіба ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою. А в світі якеє […]...
- Поети-романтики (П. Гулак-Артемовський. “Рибалка”, Є. Гребінка. “Українська мелодія”, М. Костомаров. “Соловейко”, В. Забіла. “Соловей”, М. Петренко. “Небо”) Наприкінці XVIII – початку XIX століття в європейських літературах на зміну Просвітництву приходить новий мистецький напрям – романтизм. Раціоналізм, що був основою Просвітництва, заперечував інтуїтивне пізнання, рівність заперечувала існування індивідуальності. Натомість у романтичних творах утверджується ідея про те, що кожна людина – це неповторний самостійний світ. Романтичний герой – особистість, що принципово відрізняється від маси, […]...
- Василь Симоненко – Українська мелодія Довго тужить сумна бандура Про діла у старій сивині, І якусь невідому зажуру Навіває та пісня мені. Не мелодія – збурена рана, Не слова, а безжальні голки, Тільки бачу не сині лимани І не горді козацькі полки. А ввижається – там, біля шляху, На потоптаній кіньми траві Жирний ворон, мов чорна папаха, На козацькій сидить […]...
- Євген Гребінка – Верша та болото Рибалонька, митець усе в воді ловити, Бажаючи піймать в’юнів, В Болото Вершу засторчив. Довгенько щось вона там мусила сидіти, Язик жіночий є, да нічого робити (А зроду, мабуть-то, що не плоха була), Так лаяти Болото почала: – Оце поганая багнюка! Глянь, пузириться як, знічев’я клекотить, Тут певнее ніщо ні ходить й ні сидить, Одна черва, […]...
- Човен – Гребінка Євген Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари, В тих хмарах, мов голос небесної кари, За громом громи гуркотять. І грає, і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив, Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі, Од […]...
- Євген Гребінка Реферат Євген Грибінка (1812 – 1848) Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 – 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника […]...
- Гребінка Євген – Біографія Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 – 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному […]...
- Євген Гребінка – Біографія Євген Павлович Гребі́нка (*21 січня (2 лютого) 1812, Убєжище, Пирятинський повіт – †3 (15) грудня 1848, Петербург) – український письменник, педагог, видавець. Євген Павлович ГРЕБІНКА (1812 – 1848) Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом […]...
- Євген Гребінка – Чайковський ГРЕБІНКА ЄВГЕН ЧАЙКОВСКИЙ Роман ЧАСТЬ ПЕРВАЯ I Знаете ли вы Пирятин? – Пирятин, при реке Удае, уездный город Полтавской губернии, под 50° 4′ 32″ Широты; в нем 5700 жителей, 5 церквей, 28 ветряных мельниц и 4 ярмарки; на оные Приезжают купцы с красным товаром из соседственных городов, а с Дону привозят Рыбу, – говорит, с […]...
- Євген Гребінка – Цап “Мабуть, нема уже на світі правди! Мабуть, вона уже за море утекла! Чим я од Муцика поганший, справді? А пані те щеня учора привезла, Сьогодні вже йому і дзвоник почепили, Да як моторошно він бряжчить, Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжить Та гавкає на мир щосили!”- Так навіжений на ввесь окіл гукав. Хазяїн, річ таку […]...
- Євген Гребінка – Віл “Мабуть, на небі звісно стало (Про себе Віл в кошарі гомонів) Про те, що весь мій вік я все за двох робив, Да й витерпів таки чимало, Що в плузі силкувавсь, копиці волочив, Ізранку у ярмі до півночі ходив І ще щодня бував і битий! Хазяїна не раз я проклинав, Тепер зовсім не той хазяїн […]...
- Пшениця – Гребінка Євген Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі. Привів мене господь побачить і панів: Мов простий чоловік, там інший пан сидів, Другі, задравши ніс, розприндившись, ходили. І здумав зараз я, як тільки поглядів, Що бачив, як пшеницю мили....
- Ведміжий суд – Гребінка Євген Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони його по-своєму судить Трохи не цілі сутки. “Як можна гріх такий зробить! Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв […]...
- Рибалка – Гребінка Євген Хто знає Оржицю? а нуте, обзивайтесь! Усі мовчать. Гай-гай, які шолопаї! Вона в Сулу тече у нашій стороні. (Ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь.) На річці тій жили батьки мої І панства чортів тиск: Василь, Іван, Микола, Народ письменний, страх, Бував у всяких школах, Один балакає на сотні язиках. Арабську цифиру, мовляв, закон турецький, Все […]...
- Євген Гребінка – Гай та сокири По гаю темному туга велика ходить, Сокири й Топори затіяли війну, Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить. Війна ця навела на дерево суму; Дуби задумались, Осики затремтіли, І Клен гнучкий і В’яз із лиха вниз нагнувсь. Аж ось Сокири вже в гаю забрязкотіли, І Дуб найстарший усміхнувсь. – Не бійтесь! – він гукнув.- Того […]...
- Євген Гребінка – Соловей – Хто не вгадає? Я? Оце городять небилицю! Щоб не пізнав я Солов’я, Щоб не пізнав цю гарну птицю; Як тільки оком наведу, То і вгадаю, де співака! – Так дядькові казав небіж, Грицько Підсака. – Ходімо, я тебе до лісу поведу, Усякої там птиці є багато. Та буде сором, пане-брате, Коли б ти Солов’я […]...
- Євген Гребінка – Ворона і ягня Орлу схотілось попоїсти; Піднявсь угору птичий цар І вгледів відтіля, що край ставка овчар Онучі прати мусив сісти, Отара ж попаски попхалась навмання. Орлу се по нутру; зложивши моцні крила, Опукою з гори – аж вітром зашуміло – Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору. І треба ж, що на сюю […]...
- Будяк та коноплиночка – Гребінка Євген “Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?” – На Коноплиночку в степу Будяк тукав. “да як рости мені? і сам здоров ти знаєш, Що землю у мене з-під-корінця забрав”. Бува і чоловік сьому колючці пара: Людей товче та й жде, тдоб хто його кохав. Я бачив сам таких і, може б, показав, Та цур […]...
- Євген Гребінка – Вовк і огонь У лісі хтось розклав Огонь. Було то восени вже пізно; Великий холод був, вітри шуміли грізно, І била ожеледь, і сніг ішов, либонь; Так, мабуть, чоловік біля багаття грівся, Та ідучи й покинув так його. Аж ось, не знаю я того, Як сірий Вовк тут опинився. Обмерз, забовтався, мабуть, три дні не їв, Дрижить, як […]...
- Євген Гребінка – Зозуля та снігир На лубі сидячи, Зозуля куковала: “Що за годи тепер, зовсім не можна жить! Од коли, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Пришилось із голоду хоч у кулак трубить”. “Нащо вам так квилить, мій боже милий? Снігир Зозулю перебив,- Коли б я мав ваш стан і сили, Оцю я погань би […]...
- Дядько на дзвониці – Гребінка Євген Ізліз мій дядько на дзвоницю Та, знай, гука: “Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці: Здається більший з них не більше п’ятака.’ Гай, гай! .Як же вони дрібненькі! Так ось коли я їх як треба розібрав!” А мимо йдучи, хтось на дядька показав Та, далебі, мене спитав: “Що то таке, чи щур, […]...
- Лебедь і гуси – Гребінка Євген На ставі пишно Лебедь плив, А Гуси сірії край його поринали. “Хіба оцей біляк вас з глузду звів? – Один Гусак загомонів,- Чого ви, братця, так баньки повитріщали? Ми попеласті всі, а він один між нас Своє пиндючить пір’я білеї Коли б ви тілько захотіли, Щоб разом, стало бить, вся беседа взялась, Ми б панича […]...
- Горобці да вишня – Гребінка Євген Глянь, мянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летятьь з осели Гарвбці? Дивлюсь, у сад, побрались ївалодці. На Вишеньці їх сеть-то насідало, І бенкезараз підняли; Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні Із ранку самого до пізньої пори, Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду, Що їй превесело, […]...
- Євген Гребінка. Байки у дитячому читанні. Творча особливість байок Реферат на тему: Євген Гребінка. Байки у дитячому читанні. Творча особливість байок. ЄВГЕН ГРЕБІНКА Є. Гребінка протягом майже двадцяти років брав активну участь в українському й російському літературному процесі. В історії нової української літератури йому належить помітне місце серед попередників Шевченка, в творах якого реалізм утвердився як певний художній метод. Народився він 2 лютого 1812 […]...
- Хто ти? (скорочено) – Гуцало Євген 1937-1995 Колишній матрос у смугастому тільнику, штанях – кльош та безкозирці зіскочив з підніжки автобуса. За ним зійшла дівчина. Вона була вогнисто – руда. Коси здіймалися полум’ям, біле лице вродливе, а очі – глибокі й блакитні. Тільки погляд був якийсь жорсткуватий і непривітний. На дівчину всі звернули увагу, бо тут знали кожного “свого”. А крім […]...
- Євген Гуцало – Хто ти? (СКОРОЧЕНО) Матрос, видно, вже давно був списаний на берег, проте й досі форсив у смугастому тільнику й широких та важких штанях-кльош. Татуюванням він нахвалитися не міг, хіба що маленьким якірцем на зап’ясті лівої руки. Безкозирка на круглій, як динще бочки, голові сиділа немов улита. – О, й ви тут сходите,- мовив до високої дівчини, яка скочила […]...
- Лось (скорочено) – Гуцало Євген Лось прокинувся и прислухався до звуків, що долинали з річки, с був великий звір із широкими грудьми, а його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя. Старий самець звик до заповідника, до людей, але незрозуміле тріщання будило в ньому давній страх, знайомий ще з життя в тайзі. Лось проминув ялинник, байрак і попрямував […]...
- Євген Дудар – Червона Шапочка (СКОРОЧЕНО) Євген Дудар Червона Шапочка (СКОРОЧЕНО) В одному селі жила гарненька дівчина Червона Шапочка. Нижня частина її була у вичовганих джинсах, верхня – в розписаному незрозумілими гаслами балахоні. На голові була червона шапочка – подарунок бабусі на шістнадцятиріччя. Тому так її і звали. Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі. Відійшла дівчина […]...
- Лісова казка (скорочено) – дудар Євген Одного сонячного ранку в лісовому господарстві отримали колоду. На ній були висічені якісь знаки і на шнурочку висіла сургучева печатка. Начальник лісгоспу Ведмідь радісно заревів, що нарешті надійшла вказівка з тресту. Прочитали. Просять вислати сто колод у трест і тисячу в главк, бо нема на чому писати. Скликали загальні збори, намітили рубежі, взяли зобов’язання, відправили […]...
- Слон і муха (скорочено) – дудар Євген Учені мухи зібралися на симпозіум, щоб розглянути походження приказки “Не робіть з Мухи Слона”. Муха-доповідач сказала, що приказка неправильна. Виходить, що первинним був Слон, а Муха – вторинною, тоді як усе навпаки. і вислів має звучати “Не робіть із Слона Муху”. Муха-співдоповідач сказала, що Слон не вартий жодної уваги, адже він не вміє ні літати, […]...
- Сім’я дикої качки (скорочено) – Гуцало Євген Юрко йшов старим дубовим лісом, вдихав свіже повітря й радів, що рано встав і сам іде на риболовлю. Тільки закинув вудку, як почув ззаду гупання. Він так і знав, що приплететься Тося, як збиралася. Настрій у нього одразу зіпсувався. Звинуватив дівчину, що саме через неї не ловиться. Поверталися з річки вдвох. Юрко почав розповідати, як […]...
- Олень Август (скорочено) – Гуцало Євген Женя повертався зі школи. Йому було весело. Раптом він побачив, що у скверику напроти знімають кіно. Один чоловік сидів на високому стільці перед незрозумілим масивним апаратом і їздив із ним по рейках, то наближаючись, то віддаляючись від жовтого автобуса. А біля автобуса повільно виростала черга – дідусь із газетою, молодиця з кошиком, дівчина в хустинці, […]...
- Євген Дудар – Слон і мухи (СКОРОЧЕНО) Євген Дудар Слон і мухи (СКОРОЧЕНО) Учені мухи зібралися на симпозіум, щоб розглянути походження приказки “Не робіть з Мухи Слона”. Муха-доповідач сказала, що приказка неправильна. Виходить, що первинним був Слон, а Муха – вторинною, тоді як усе навпаки. і вислів має звучати “Не робіть із Слона Муху”. Муха-співдоповідач сказала, що Слон не вартий жодної уваги, […]...
- Червона Шапочка (скорочено) – дудар Євген В одному селі жила гарненька дівчина Червона Шапочка. Нижня частина її була у вичовганих джинсах, верхня – в розписаному незрозумілими гаслами балахоні. На голові була червона шапочка – подарунок бабусі на шістнадцятиріччя. Тому так її і звали. Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі. Відійшла дівчина подалі, сіла під кущ, випила […]...
- Євген Дудар – Лісова казка (Для дорослих) (СКОРОЧЕНО) Євген Дудар Лісова казка (Для дорослих) (СКОРОЧЕНО) Одного сонячного ранку в лісовому господарстві отримали колоду. На ній були висічені якісь знаки і на шнурочку висіла сургучева печатка. Начальник лісгоспу Ведмідь радісно заревів, що нарешті надійшла вказівка з тресту. Прочитали. Просять вислати сто колод у трест і тисячу в главк, бо нема на чому писати. Скликали […]...
- Євген Маланюк – Біографія (СКОРОЧЕНО) Євген Маланюк (1897-1968) Імператор залізних строф Український Одіссей Поет-воїн “пражанин”. Народився 20 січня 1897р. в м. Архангороді на Херсонщині. Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії. 1914 р. – вступив до Петроградського політехнічного інституту, але не закінчив, бо був мобілізований до Армії УНР. 1920 р. – з’являється друком перший вірш. Після поразки УНР назавжди покидає Україну Потрапивши […]...
- Українська народна казка – Ріпка Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мінка, а в дочки собачка Хвін-ка, а в собачки товаришка – киця Варварка, а в киці вихованка – мишка Сіроманкам Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками підпушив, зробив п&іьцем дірку та й посадив ріпку. […]...
- Бондарівна скорочено – Народні балади У містечку Богуславку Каньовського пана Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. У містечку Богуславку сидить дівок купка, Межи ними Бондарівна, як сива голубка. Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку ізняв, Обійняв він Бондарівну та й поцілував. “Ой не годен пан Каньовський мене цілувати, Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!” Ой шепнули люди добрі […]...
Женские образы в романе герой нашего времени.