Українська народна скоромовка – Женчик-женчик невеличкий (Збірка)
1971 рік, видавництво “Веселка”
Їхала Хима до Максима візком-таратайкою; таратайка тарахкоче, сива конячка везти не хоче.
Напекли млинців, назвали кравців, а кравець за млинець та й побіг у танець.
Летів крук через сук, через безверхе дерево.
Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
Гайку, гайку, дай гриба сироїжку з добру діжку, хрящика з ящика, красноголовця з хлопця.
Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок – сорок мопок
Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля прив’яже.
Пильно
Босий хлопець сіно косить. Роса росить ноги босі.
Женчик, женчик невеличкий, на женчику черевички, і шапочка чорненька, і латочка червоненька.
Бігли коні під мостами з золотими копитами.
Мусій муку сій, печи паляниц, клади собі на полиці.
Ой був собі коточок, украв собі клубочок та й сховався в куточок.
Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: ти не вмієш так, як я, так, як ти, не вмію я.
Не клюй, курко, крупку, не кури, котку, люльку.
Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила.
Ходить квочка коло кілочка, водить
Перепеличка мала – невеличка.
Вередували вереднички, що не зварили вареничків; не вередуйте, вередниченьки, – ось поваряться варениченьки.
Ліз карасик через перелазик та у воду плюсь!
У стозі пшениця, під стогом криниця, там щука-риба грала, золоте перо мала. Сама собі дивувала, що хороше вигравала.
У нашого діда капелюх не по-капелюховськи.
Семен сказав своїм синам: “Сини-соколи, складіть сіно!” Сини склали. Семен сказав: “Спасибі!”
Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш.
(No Ratings Yet)Мий улюблений герой твору тарас бульба.