Українська народна скоромовка – Женчик-женчик невеличкий (Збірка)



1971 рік, видавництво “Веселка”

Їхала Хима до Максима візком-таратайкою; таратайка тарахкоче, сива конячка везти не хоче.

Напекли млинців, назвали кравців, а кравець за млинець та й побіг у танець.

Летів крук через сук, через безверхе дерево.

Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.

Гайку, гайку, дай гриба сироїжку з добру діжку, хрящика з ящика, красноголовця з хлопця.

Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок – сорок мопок

Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля прив’яже.

Пильно

поле пильнували, переплів полювали.

Босий хлопець сіно косить. Роса росить ноги босі.

Женчик, женчик невеличкий, на женчику черевички, і шапочка чорненька, і латочка червоненька.

Бігли коні під мостами з золотими копитами.

Мусій муку сій, печи паляниц, клади собі на полиці.

Ой був собі коточок, украв собі клубочок та й сховався в куточок.

Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: ти не вмієш так, як я, так, як ти, не вмію я.

Не клюй, курко, крупку, не кури, котку, люльку.

Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила.

Ходить квочка коло кілочка, водить

діток коло квіток.

Перепеличка мала – невеличка.

Вередували вереднички, що не зварили вареничків; не вередуйте, вередниченьки, – ось поваряться варениченьки.

Ліз карасик через перелазик та у воду плюсь!

У стозі пшениця, під стогом криниця, там щука-риба грала, золоте перо мала. Сама собі дивувала, що хороше вигравала.

У нашого діда капелюх не по-капелюховськи.

Семен сказав своїм синам: “Сини-соколи, складіть сіно!” Сини склали. Семен сказав: “Спасибі!”

Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Мий улюблений герой твору тарас бульба.
Ви зараз читаєте: Українська народна скоромовка – Женчик-женчик невеличкий (Збірка)
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.