Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ В своїй хаті своя правда і сила, і воля! (Тарас Шевченко)
В своїй хаті своя правда і сила, і воля! (Тарас Шевченко)
В СВОЇЙ ХАТІ СВОЯ ПРАВДА І СИЛА, І ВОЛЯ!
Від часу коли почав валитися комуністичний режим і коли остаточно розвалилась тюрма народі, а сковані нею нації, що входили в неї, як фальшиво їх називали, союзні республіки, ми сьогодні дванадцятий раз маємо змогу вільними устами припасти до Шевченкових джерел. За минулі роки на Шевченківських урочистостях творчість Тараса Шевченка ми розглядали в різних аспектах, бо поет він багатогранний і рамки рядового поета він не вписується.
Сьогодні в 140 річницю, коли серце Тараса лягло на спочинок історичні
Перш за все я хотів би повторити їх думку, що направду ні один народ в світі не створив такого культу своєму поетові, як це зробили ми – українці. Шевченко був оточений всеукраїнською любов’ю ще за життя. Його “Кобзар”, що вийшов першим виданням в 1840 р. Україна сприйняла, як дар Божий. “Кобзар” розбудив духа прибитого тяжкою кріпацькою
Микола Костомаров пізніше писав: “Я бачив, що Шевченкова муза роздирала завісу народного життя. І страшно, і солодко, і боляче й упоюючи було заглядати сюди!.. Тарасова муза розкривала якийсь підземний заклет, вже кілька віків запертий багатьма замками, запечатаний многими печатями. Шевченко зробив з нас людей, що ненавиділи москалів і всіх тих, що буди винні в бідуванні нашої рідної України” (кінець цитати).
140 років тому над могилою великого сина України промовляв Пантелемон Куліш, той неповздержливий і самозакоханий Куліш, про якого одностайної думки в літературознавців ще досі не склалося. Він сказав: “Немає в нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса нашої мови тільки йому одному одкрилась”. Закінчуючи свою промову, він сказав: Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, ти ж бо його ім’я з своїм ім’ям навіки з’єднав… Ще ж ти нам зоставив один заповіт, Тарас. Ти говорив своїй непорочній музі:
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли, у нас нема
Зерна неправди за собою…
“Великий і святий заповіт! Будь же, Тарасе, певен, що ми його соблюдемо і ніколи не звернемо з дороги, що ти нам проложив єси”.(кінець цитати)
Інший промовець Хорошевський сказав тоді:
“О, коли б твоя смерть. Тарасе, стала початком життя нового, то був би це твій найпрекрасніший вінок і найвеличніший пам’ятник”.
Наведені уривки промов свідчать про те, як українці оцінювали Т. Шевченка сто сорок літ тому, і ці слова є поясненням того факту, що український поет і досі втішається нечуваною, майже релігійною пошаною свого народу.
Це розуміли всі окупанти України. Вони могли собі дозволяти замовчувати творчість Тарасового приятеля Панька Куліша, називали його “буржуазним націоналістом” та “зрадником українського народу”, але не могли замовчувати Шевченка, творчість якого “стала початком життя нового в історії української нації. (Але про це згодом).
Кого прийшли ми пом’янути? Перед ким схиляються наші чола? Кому поклоняються наші душі. Хто для нас Шевченко? Коли хтось скаже, що прийшли ми пом’янути найбільшого українського поета, то не буде правди, але це ціла правда. Бо Шевченко для нас щось більше, як найгеніальніший поет. Шевченко – це співець – чародій, це маг – віщун. Як колишній грецький співець Орфей, що своїм заворожуючим співом творив світи і володів над ними.
Шевченко – це герой, як колишній грецький Прометей; герой, що мечем свого слова і щитом свого серця виборював волю і право українській людині. Шевченко – це мученик – неофіт української правди, що як головна постать поеми “Неофіти” Алпід приніс українській правді в жертву своє життя, себе самого. І ому, що всі народи, усіх віків віддавали честь магам – віщунам, борцям – героям і праведникам – мученикам, – в поті чола похиляються перед Шевченком як перед нашим Орфеєм, нашим Прометеєм і нашим Неофітом – Липідом.
Шевченко показав нам красу нашого краю, наших степів, наших гір, рік, моря, духовну красу і моральну чистоту селянського побуту.
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата
А матері вечерять ждуть
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає
Дочка вечерять подає
А мати хоче научати,
Так, соловейко не дає
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх
Сама заснула коло них
Затихло все тільки дівчата
Та соловейко не затих.
Таке життя простої людини, яка народилася на цій землі, під цим небом, нікого з цієї землі не витіснили, нікого в Сибір на загибель не вивезли, нікому кривди не зробили, ніколи нічиєї межі не перекручували, ні під Варшаву, ні під Москву не ходила, витворила могутню хліборобську культуру, яку пізніше відкриє.
Вікентій Хвойка і назва трипільського і початок якої відсутній до 4000 літ перед Христом, а Іван Кузич-Березовський відсуває на 25000 літ після закінчення обледеніння нашої землі… Та оте життя простої української родини, яке воно далеке від крові, від кривд, від умертвіння цілих областей нечуваним голодом. нечуваними жорстокостями…
Таку ідилію селянської родини я пережив і ніколи її забути не зможу.
В Шевченковому “Кобзарі” майже не залишилось текстів не покладених на ноти. Кожен український композитор намагався і свою лепту внести в пісенну Шевченкіану. Ніхто їх до цього не заставляв, як заставляли співати фальшиву славу кривавим деспотам большевицького терору і злочинній комуністичній партії.
Ви, знавці світових літератур, чи можете привести приклад чогось подібного з тих літератур. Чи виспіваний так Міцкевич, чи Пушкін, чи Гете, чи Гейне?
Прометей – це був за грецькими переказами герой, що відважився переступити заборону богів, викрасти і передати людям вогонь, якого до того люди не мали. Він знав яка кара чекає його за непослух богам, але він іде на ту жертву, бо бажання зробити добро для нього сильніше за страх.
За горами гори, кригою окуті
засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Щодень Божий довбе ребра
Й серце розбиває
Розбиває та не вип’є
Живущої крови, –
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша
Не вмирає воля
І неситий не виоре
На дні моря поле
Не скує душі живої
І слова живого
Не понесе слави Бога
Великого Бога.
Геройське в Шевченка – Прометея проявляється постійно вже в Шевченка – Кобзаря. Мало не кожна сторінка Кобзаря містить хвалу козацької слави, похвалу геройству, безстрашності в змаганні за народну Правду.
Геройство Прометея зроджує мучеництво, що його разючий образ дає поет в “Неофітах”, змальовуючи своїм словом первісних християн, Шевченко постійно має на думці український народ і самого себе на хресті: Шевченко вертається до матері Алкіда.
Стремглав повісили святого
Того апостола Петра,
А неофітів в Сіракузи
В підземнії страшнії узи
В кайданах одвели. І сих,
Твій син Алхід, твоя дитина,
Твоя єдиная родина,
Любов єдиная твоя,
Гниє в неволі, у кайданах.
А ти, прескорбная, не знаєш,
Де твій тікає пропадає!
Ідеш шукать його в Сибір,
Чи теє… в Скіфію. І ти…
І ти одна ти? Божа Мати,
І заступи нас і укрий!
Нема сімї, немає хати,
Немає батька, ні сестри,
Щоб незаплакані ходили,
Не катувалися в тюрмі
Або в далекій стороні…
Чи довго так діялось і в нас, коли матері вистоювали годинами під воротами тюрем, щоби передати передачу. Мучеництво Шевченка почалося далеко перед його засудом і засланням. Воно було головною нашою присумної пісні цілого життя. Воно почалося відразу, коли Шевченко став сиротою.
І золотої, і дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої.
А іноді така печаль
Оступить душу, – аж заплачу
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі:
Мов одірвалось од
Одне однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині
Мені здається, що це я
Що це та молодість моя
Мені здається, що ніколи
Воно не бачитиме волі
Святої воленьки!
Знаходячись в царській тюрмі Шевченко молиться:
Дай дожити подивитись,
О, Боже мій милий,
На лани тії зелені
І тії могили
А не даси, то донеси
На мою країну
Мої сльози: бо я, Боже,
Я за неї згину.
Не місце тут нам зупинятись над стражденною біографією Шевченка, лише нагадаємо, що прожив поет 47 літ з них 24 роки був кріпаком, 10 років на засланні, три і пів року під постійним доглядом поліції і тільки 9 місяців жив як вільна людина!
Він мав повне право сказати до всіх нас: “Молись! Молися сину, за Вкраїну його замучили колись”.
Ті кілька штрихів, що накреслили ми в попередніх думках це є основними не тільки з огляду на нашу сьогоднішню тему, не є вони основними і стосовно думки, яку висказали про нього його друзі Кирило-Мефодіївці висловлюючись про Шевченка, як про світильник посланий Україні небом.
На землі шляхів, коли Ізраїль сходив на маківці, коли забував про основну заповідь нести ідею єдинобожжя, забуваючи, що він, саме він! призначений, як знаряддя Проведіння по спасенню людства від загибелі, на яку прирекли себе перші люди, забуває Єдиного Правдивого Бога і склоняється до почитання неправдивих босів – цьому народові небо посилало пророків. Завданням пророків не було, як звичайно думають, прорікати майбутнє, як Нострадамус, чи наш Глоба. Основним завданням пророків було Єхамекцій народ, вказати його помилки, вказати правдивий шлях, йдучи по якому народ Ізраїлю виконає своє призначення. Пророки посилались Ізраїлеві в найгарніші хвилини його історії.
Початок ХІХ століття для України якраз характеризувався саме таким історичним періодом. Пригнічений самодержавством, кріпацтвом, намаганням Московії цілковито знищити український народ як окремий етнос – Петро І перейменовує Московію на Росію. Таким чином нашу назву Русь було нам пограбовано. нашу історію нам вкрали, нашу столицю, наш святий Київ, почали вважати “матір’ю городів руських”. Не матір’ю колишньої Русі, а матір’ю нового утворення, що почалося з Суздаля, а потім невеликого села Москви, що заховалася глибоко в болотах на території фінського племені і якраз в мові того народу, як болотянисте місце мало назву Москва – болото. Нам відмовлено в праві на існування. Видумали гарну казочку про трьох братніх народів в тій колисці якимсь незрозумілим правом народ московський, в жилах якого так мало слов’янської крові, назвали старшим, а той старший брат, як та зозуля і досі робить братіків і одноосібно заволоділи цим гніздом.
До московітів в Україні панували інші брати, з заходу, поляки. Ще раз можемо дивуватись як добре Шевченко розумівся в історичних ситуаціях, як добре він опанував потрібними знаннями за той скупий час, який виділила йому доля.
Прекрасно знаючи наші відносини з західними сусідами, і ставлячи перед собою вічні запитання, на які
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тарас Шевченко – Сон (“У всякого своя доля”) (Характеристика твору) Характеристика твору Тараса Шевченка “Сон” Поема “Сон” – перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. “Сон” – нищівна сатира на деспотичний режим Миколи І. Підзаголовок поеми (“Комедія”) вказує на його комічно-сатиричний характер. “Сон” написаний від першої особи у формі розповіді. Це дало авторові змогу виразити власне […]...
- Тарас Шевченко – Сон (“У всякого своя доля”) (Скорочений переказ, дуже стисло) Тарас Шевченко Сон (“У всякого своя доля”) (Скорочений переказ, дуже стисло) У кожного своя доля і свій шлях широкий. Один зводить кам’яні мури, інший руйнує, хто намагається загарбати чужу країну, хто оббирає ближнього, а хто потайки “гострить ніж на брата”. Дехто вдає із себе тихого та богобоязливого, а сам тільки й чекає, щоб комусь “запустити […]...
- Сон “У всякого своя доля… ” (скорочено) – Шевченко Тарас У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає – Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину, Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, […]...
- Тарас Шевченко у творчості Б. Лепкого Краса рідного Поділля, його пахощі й барви, а ще людська недоля і страждання ввійшли до серця Богдана Лепкого і залишилися там назавжди: Колисав мою колиску Крик неволеного люду І – так в серце вколисався, Що до смерті не забуду. У світосприйняття Лепкого Шевченко увійшов у ранньому дитинстві. Домашній учитель Дмитро Бахталовський знайомив хлопчика з літературними […]...
- Марко Вовчок і Тарас Шевченко Марко Вовчок і Тарас Шевченко Є в Тараса Шевченка теплі, щирі слова, присвячені жінці: … Господь послав Тебе нам, кроткого пророка, обличителя жестоких людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите… Ці рядки створені у 1859 році, коли Т. […]...
- Сила народу в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині (за повістю “Захар Беркут”) Від дорослих ми часто чуємо: “Гуртом і батька легше бити”. Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність – це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка “Захар Беркут” зображено, як єдність, […]...
- Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові віршем “Заповіт”? Т. Шевченко – великий український поет, виразник найглибших заповітних прагнень народних мас. Він сміливо підніс прапор боротьби за волю й щастя народу. У 1845 році, будучи тяжко хворим, Шевченко написав свій знаменитий вірш “Заповіт”. Сталося це пізньої осені 1845 року. Т. Шевченко в цей час працював на Переяславщині за завданням археографічної комісії – змальовував пам’ятки […]...
- Сила волі до життя пораненого воїна в оповіданні “Воля до життя” (2 варіант) О. Довженко в своєму оповіданні “Воля до життя” змалював звичайних людей у екстремальній ситуації. Основою цього оповідання було саме життя воєнних років. Головний герой твору – звичайний боєць Іван Кармалюк. Важко поранений, він усіма силами намагається вижити: незважаючи на біль, затискає розірвану артерію, бореться з газовою гангреною, навіть коли вже майже не має пульсу. Зрозумівши, […]...
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини – другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об’єднує їх одне – любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн. Народилися […]...
- Сила волі до життя пораненого воїна в оповіданні “Воля до життя” (1 варіант) Друга світова війна – страшний і героїчний період в історії нашого народу. У своєму оповіданні “Воля до життя” О. Довженко розкриває психологію людини у незвичайних обставинах. “Людина на війні – це воля, – стверджує армійський хірург, – є воля – є людина! Нема волі – нема людини! Скільки волі, стільки й людини”. Це твердження ілюструє […]...
- Тарас Шевченко – Твори в п`ятьох томах К.: Дніпро, 1970 – 1971. – 2164 с. Том 1: Поетичні твори До першого тому увійшли поетичні твори (1837-1847) а також картини та фотографії. Але найцікавіше це те що твори, Шевченка, були використані проти нього ж, тобто радянською ідеологічною машиною. Варто прочитати твори: “За що ми любимо Богдана?”, “Гайдамаки”, “І мертвим і живим і не […]...
- Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство Україна XIX століття. 40-ві роки. Саме в цей час формується тут нова, демократична інтелігенція, яка відділяється від буржуазно-ліберальної і починає брати активну участь у політичній боротьбі. В Києві у 1846 році створюється таємна політична організація, яка набуває антикріпосницького характеру. Так з’являється Кирило-Мефодіївське товариство. До цього братства входили Т. Шевченко, М. Гулак, А. Навроцький та інші. […]...
- Тарас Шевченко – вірний сни України Український народ, як і кожен народ світу, має свої святині. Однією з таких святинь, національною гордістю нашого народу є творчість Тараса Григоровича Шевченка. Він уперше заявив про себе як поета, видавши невелику збірку поезій, що мала назву “Кобзар”, яка стала символічною і дала друге ім’я поетові. Із полум’яних творів Кобзаря весь світ дізнався, що є […]...
- Тарас Шевченко – До Основ’яненка (СКОРОЧЕНО) Тарас Шевченко – До Основ’яненка (СКОРОЧЕНО) Найбільшим болем Т. Шевченка була поневолена, пригноблена Україна, в минулому – батьківщина славного запорозького козацтва. Поет думає над тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість покірного існування у панському ярмі. Тому звертається до свого старшого товариша по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу […]...
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. (Тарас Шевченко) Україно! Якою сумною й трагічною була твоя доля! Єдина на світі країна, народ якої тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави. Хто тільки не топтав Україну! Віддавали її на поталу і Литві, і Польщі, і Австрії, і Московщині. Віками терзали співучу душу України, виймали з неї серце, втоптували в гній людську мову, […]...
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. (Тарас Шевченко)(2) Хто із нас не читав ці рядки Тараса Шевченка у шкільному віці? Хто не повторював їх, ставши дорослою людиною? А взяті ці слова з палкого Шевченкового “посланія” “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… “. Окрім того, поет ставить питання про взаємовідносини інтелігенції і народу. Основне спрямування твору – викриття кріпосництва і лібералізму. Серед […]...
- Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте… ) (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “Заповіт” 1845 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей. Про твір: у грудні 1845 р. Т. Шевченко, гостюючи на Переяславщині, захворів на запалення легенів. У ті часи ця хвороба була смертельною, тому поет […]...
- Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
- Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте… ) (Характеристика твору) Характеристика твору Тараса Шевченка “Заповіт” Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей. Заповіт Т. Шевченка – патріотичний гімн. “Заповіт” Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли […]...
- Тарас Шевченко – Мені однаково (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “Мені однаково” 1847 р. Із циклу “В казематі” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш (медитація). Вид лірики: громадянська (медитативна). Провідний мотив: патріотичні почуття відповідальності за батьківщину. Про твір: цикл “В казематі” Т. Шевченко написав навесні 1847 р., очікуючи в камері вироку за участь у Кирило-Мефодіївському братстві та написання революційних творів. Художній […]...
- Тарас Шевченко – Кавказ (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “Кавказ” 1845 р. Літературний рід: ліро-епос. Жанр: сатирична поема з елементами лірики та героїки. Іван Франко так писав про поему: “… це огниста інвектива проти темного царства… ” Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі. Головні ідеї твору: заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби […]...
- Тарас Шевченко – Біографія (СКОРОЧЕНО) Тарас Шевченко (1814-1861) Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Дитячі роки проходять у селі Керелівка. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в […]...
- Садок вишневий коло хати (скорочено) – Шевченко Тарас Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сем’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не […]...
- Тарас Шевченко – Катерина (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “Катерина” 1839 р. Літературний рід: ліро-епос. Жанр: соціально-побутова поема. Провідний мотив: зображення трагічної долі жінки-покритки й дитини-безбатченка в кріпосному суспільстві. Головні герої: Катерина, її батько й мати, син Івась, москаль Іван. Сюжет твору: кохання Катрі з офіцером – від’їзд москаля – народження нешлюбного сина – вигнання батьками дочки з дому – […]...
- Твір на тему: Тарас Шевченко – правозахисник Ми знаємо прізвища багатьох українських правозахисників, але ніколи серед них ви не зустрінете прізвища Тараса Шевченка. Хоча саме його я вважаю найвидатнішим правозахисником України. Так, він не писав ні наукових праць з юриспруденції, не робив наукових розвідок. І до створення Організації Об’єднаних Націй було ще ціле століття, та вже тоді він порушив у своїх творах […]...
- Тарас Шевченко Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Іван Франко У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших […]...
- Які риси вдачі запорожців відтворив Тарас Шевченко у поемі “Гамалія” Які риси вдачі запорожців відтворив Тарас Шевченко у поемі “Гамалія” У народній творчості та художній літературі постають перед нами образи запорожців – славетних захисників простого люду. Саме з ними пов’язував народ сподівання на кращу долю, волю, щастя і справедливість. У багатьох творах запорожці виступають як втілення патріотизму народу, його сили та радості від здобутої перемоги. […]...
- Твір на тему: Твір-роздум з правознавства. Тарас Шевченко був правозахисником Твір-роздум з правознавства. Тарас Шевченко був правозахисником Ми знаємо прізвища багатьох українських правозахисників, але ніколи серед них ви не зустрінете прізвища Тараса Шевченка. Хоча саме його я вважаю найвидатнішим правозахисником України. Так, він не писав ні наукових праць з юриспруденції, не робив наукових розвідок. І до створення Організації Об’єднаних Націй було ще ціле століття, та […]...
- Тарас Шевченко – Тополя (Стислий переказ, дуже скорочено) Тарас Шевченко Тополя (Стислий переказ, дуже скорочено) Край дороги стоїть висока тополя. Хто не йде – дивується, звідки вона взялася. Полюбила чорнобрива дівчина козака, а він пішов на війну та й не повернувся. Коли б знала дівчина, що так станеться, не любила б, у садок до милого не ходила б. Тепер ходить по світу сиротою, […]...
- “Караюсь, мучуся, але не каюсь… ” (Тарас Шевченко) Отче наш, Тарасе всемогущий, Що створив нас генієм своїм, На моїй землі, як правда, сущий, Б’ющий у неправду, наче грім. (Д. Павличко “Молитва”) Батьком, Генієм, Пророком, Предтечею називають його. А мені найближчим є оте аж дуже народне – Кобзар. Хіба можна знайти більш відповідне “звання”, яке висловлювало би глибоку шану людей до того, кого вважали […]...
- Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь… ( Тарас Шевченко ) … Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цуpайтесь… ( Таpас Шевченко ) Вдумаймося в ці слова великого сина укpаїнського наpоду. Це духовний заповіт усім. Ці pядки з відомого послання “І меpтвим, і живим… ” звеpнені до тогочасної інтелігенції. Шевченко зустpічався з “малоpосійськими” двоpянами, які засуджували кpіпосництво, миколаївську pеакцію. Значна більшість з них, одеpжавши […]...
- Воля богів і свободна воля людини в світі античної трагедії Реферат на тему: Воля богів і свободна воля людини в світі античної трагедії. Вступ. Старогрецька трагедія, що сформувалася на рубежі VI-V сторіч до н. е., мала за собою приблизно два сторіччя художнього розвитку, що в історії античної культури прийнято позначати як етап архаїки. Його нижньою межею вважають оформлення “Ілиади”, верхній-початковий період старогрецької трагедії, поданий для […]...
- Тарас Шевченко – Причинна (Стислий переказ, дуже скорочено) Тарас Шевченко Причинна (Стислий переказ, дуже скорочено) Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. У таку страшну погоду на берег Дніпра виходить дівчина. Вона чекає свого коханого, що […]...
- Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов’ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря. Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію “Шевченко”, що увійшла до збірки “Земля і залізо”. У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, […]...
- Тарас Шевченко – Не нарікаю я на бога * * * Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам собе, дурний, дурю, Та ще й співаючи. Орю Свій переліг – убогу ниву! – Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть. І дурю! Себе-таки, себе самого, А більше, бачиться, нікого? Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся, […]...
- Тарас Шевченко – До Основ’яненка (АНАЛІЗ) Аналіз твору Тараса Шевченка “До Основ’яненка” 1839 р. Літературний рід : лірика. Жанр : послання. Вид лірики : громадянська. Провідні мотиви : захоплення героїчним минулим України; роль уроків історії для вирішення проблем сучасності; віра в безсмертя рідного народу. Про твір : поштовхом до написання романтично-величального послання “До Основ’яненка” стала публікація в “Отечественньїх записках” нарису Г. […]...
- Тарас Шевченко – Мені однаково Шевченко Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу – Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй […]...
- Тарас Григорович Шевченко ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814 – 1861 У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. Т. Шевченко – велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини […]...
- Мені однаково, чи буду (скорочено) – Шевченко Тарас Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу. Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І […]...
- Доля (скорочено) – Шевченко Тарас Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. “Учися, серденько, колись З нас будуть люде”,- ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми […]...
Твір роздум яким я уявляю майбутнє україни.