Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Василь Стус – Дорога болю: Поезії
Василь Стус – Дорога болю: Поезії
Київ: Радянський письменник, 1990. – 256 с.
Протягом довгого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса (1938-1985 pp.) повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав. Книгу “Дорога болю” складено з уцілілих рукописів і списків поезій В. Стуса, які збереглися в рідних та друзів поета. (з анотації)
Одне з перших видань поезій Стуса в Україні (“не-самвидавних”); з післясловом М. Коцюбинської. До книги увійшли вірші зі збірок “Зимові дерева”(1970), “Веселий цвинтар”(1971) та “Палімпсести”(1977).
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- Дорога долі, дорога болю Василя Стуса В. Стус по праву вважається одним з найвизначніших поетів двадцятого століття. Поет був Людиною з великої літери, яка відважно й самозреченно виступила за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей. Вірш “Як добре те, що смерті не боюсь я” можна вважати програмним для поета. У цій поезії чітко окреслений трагічний, […]...
- Василь Стус та його час Василь Стус та його час I. Трагічна доля Василя Стуса. (Життя В. Стуса – це дорога крізь тернії до зірок, до посмертного його повернення до рідного народу. Йому судилося прожити 47 років, із них 23 – у неволі. Поета було несправедливого засуджено, він пройшов гулагівські табори і помер у неволі. За життя поета у нас […]...
- Василь Стус – Шевченко. дорога до Орська І закривавились твої сліди По сніжних кучугурах. Скільки ока – Все далина: порожня і глибока. А ти – іди. А ти – іди. А – йди. Тут мали бути села й городи, Текли річки, стояли частоколи Лісів соснових. Пусто все і голо, Немов після татарської орди. Був битий шлях – ще вчора. А тепер Весь […]...
- Крик болю і туги за рідною Україною у поезії Павла Грабовського “Крик болю і туги за рідною Україною” у поезії Павла Грабовського Сутність лірики талановитого українського поета Павла Грабовського, ім’ям якого пишається наша вітчизняна література, Іван Франко влучно передав словами: “Крик болю і туги за рідною Україною”. І, дійсно, коли читаєш щирі рядки, сповнені сердечного запалу, поєднаного з невимовним сумом, зримо відчуваєш муки поета-патріота, відірваного на […]...
- Чим близький мені поет Василь Стус Чим близький мені поет Василь Стус Творчість Василя Стуса, як і саме життя, схоже на короткий, але яскравий спалах. Своєрідність і сила мистецького таланту, оригінальність і самобутність поета зачаровують, його поезії западають глибоко в душу. У Стуса ліричний герой сам на сам зі своїми болями, переживаннями, печалями й радощами. Поет прагне наблизити людей до ідеалів […]...
- Василь Стус Реферат на тему: Василь Стус У 1985 році Василя Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури, проте здійснилося цим планам не судилося. У ніч з 3 на 4 вересня Стус помер від серцевого нападу в карцері – на другий день сухого голодування. Василь Стус автор шести поетичних збірок, численних перекладів Гете, Рільке, Кіплінга. […]...
- Василь Стус – Вибрані твори Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2008. – 352 с. ISBN 978-966-481-088-0 Василь Семенович Стус – класик української літератури XX століття. Він став на смертельний двобій із тоталітарним режимом і залишився в пам’яті людській як нескорений поет-борець. До видання ввійшли вибрані поезії зі збірок “Зимові дерева”, “Веселий цвинтар”, “Час творчості”, “Палімпсести”. Також книга включає публіцистичний лист Василя […]...
- Василь Стус – поет-подвижник “Ні. Вистояти. Вистояти. Ні – стояти”, – так визначав видатний український поет Василь Стус своє життєве і творче кредо. Він жив не в сталінсько-берієвські часи, але доля його не відрізнялася від долі репресованих у 30-ті роки українських письменників: арешти, допити, облудні звинувачення, тюрми, заслання і… творчість. Творчість для народу, який тупо повторював за партійними можновладцями, […]...
- Стус Василь – Біографія Василь Семенович Стус (6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області – 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області) – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України. За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (2 варіант) Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… […]...
- Василь Стус – незламний лицар правди і свободи Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів XX століття. Це була Людина з великою літери, яка відважно і самозречено виступала за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гідність і самосвідомість народу. Поезія Василя Стуса – це складний філософський світ осмислення дійсності, прагнення до розкріпачення […]...
- Василь Стус – Біографія Василь Стус (1938 – 1985) Народився в селянській родині. 1939 батьки – Семен Дем’янович та Ірина Яківна – переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Ще через рік (1940) забрали туди своїх дітей. Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. Закінчивши 1959 навчання з […]...
- Мотиви жертовності в поезії Василя Стуса Листопадової неділі 1989 року в рідній українській землі впокоївся вимучений тюрмами й таборами поет Василь Стус. Поруч на Байковому кладовищі було поховано побратимів поета – Олексу Тихого і Юрія Литвина. Вони повернулися в рідну землю, щоб хоча цим запізнілим трагічним поверненням розбудити громадську совість, показати неминучість гіркого каяття за вчинену несправедливість, щоб на мить пригасити […]...
- Народе мій, до тебе я ще верну… (Василь Стус) “Народе мій, до тебе я ще верну… ” (Василь Стус) Його ховали в українську землю 19 листопада 1989 року. Десятки тисяч киян проводжали поета на Байкове, до останньої оселі громадянина-страдника. Того дня глибокий сум струменився з сердець людських, з сотень прапорів і корогів. А через кілька місяців спалахнув хрест на його свіжій могилі – і […]...
- Василь Стус – утілення моральних переваг вільнодумної людини Ярій, душе, Ярій, а не ридай! У білій стужі сонце України, А ти шукай червону тінь калини На чорних, водах – тінь її шукай. В. Стус Поетична творчість завжди навіває спогади. Спогади минулого, марення майбутнього, осмислення сучасного. Лише поети назавжди зберігають дійсність, залишаючи минуле, пророкуючи майбутнє. Сум, жах, страждання за рідну Батьківщину, але невмируща віра […]...
- Василь Стус. Життя і творчість Василь Стус. Життя і творчість. Народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області в селянській родині. 1939 року батьки – Семен Дем’янович та Ілина Яківна переїжджають на Донбас у місто Сталіно (нині Донецьк), влаштовуються працювати на один із хімзаводів. 1940 року перевозять до міста дітей. 1954 року Василь закінчує зі срібною […]...
- Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я… (Характеристика твору) Характеристика твору Василя Стуса “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” 1986 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : патріотична і філософська. Провідний мотив : незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин. Віршовий розмір : ямб. У поезії-заповіті “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” Стус […]...
- Василь Стус – Свіча у свічаді К.: Сучасність, 1977. – 120 с. Із сорока двох віршів кілька автор відновив по пам’яті, і вони згодом увійшли до збірки “Свіча в свічаді”, виданій 1977 р. за кордоном видавництвом “Сучасність”. До книжки увійшли також вірші із збірки “Зимові дерева”, про які сказано у вироку суду, що вони мають “наклепницький зміст” (зокрема, “Не можу я […]...
- Василь Стус – Вертання Перерізане світлом вікно Вулиці – біле по білому Аж до болю. Насип. Далеке шосе. Машини. I небо вологе – над. Шлях у себе: Вабить (уже закритий), Відкривається (на розлуці). Темінь. Шукай. Що там? Сніг, Бором – кукурудзиння. Досвітні таємниці. Терикон. Смердюча річка Глибом випахла. Нехитрі подорожі Ставком. Дитяча зверхність, Невимовлене зріднення З кригою, з вітром. […]...
- Василь Стус – досить крові – досить крові,- продекламував кат, Коли ніж, загнаний мені поміж ребер, Стримів у спині. А я подумав, скулившись весь од болю: Що як він захоче ще й лікувати мене?...
- Василь Стус – Уже Софія відструменіла Уже Софія відструменіла, Відмерехтіла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла За першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнім колі, Довкола ж тіні, довкола кволі. Благословляю твою сваволю, Дорого долі, дорого болю. Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. […]...
- Василь Стус – Мені зоря сіяла нині вранці Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря – то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря – вістунка твого шляху, хреста і долі – ніби вічна мати, вивищена до неба (від землі на відстань справедливості) […]...
- Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні… (Василь Стус) Дозволь мені, мій вечоpовий світе, Упасти зеpном в pідній стоpоні… (Василь Стус) Василь Стус… Людина-легенда, людина-міф, людина яку пpиpода наділила незpівнянним даpом віpшової майстеpності. Ім’я його викликало в одних захоплення, в інших – зневагу і зловтіху. Обеpежні і всім задоволені люди ствеpджують, що Василь Стус Міг би збеpегти своє життя, якби був більш дипломатичним, угідливим […]...
- Василь Стус – Коли на землю спадає тиша Коли на землю спадає тиша, Коли приморські кручі Затушовує ніч глуха, Коли близ берега Тільки світло берегового крейсера Та жовчні очі чужих безсонь – Одне море хвилюється, Одне море не може спати, Мов доброволець, Котрий не знає, Як пахне порохом перший бій. Коли земля повертається від сонця, Ховаючись у тінь капіта – Лістичної сутності тамбережнього […]...
- Вірш Миколи Руденка – Апологія болю Пам’яті Олени Антонів Як слово у нашій мові – Так біль у живих світах. Без болю немає любові – Є смерті печать на вустах. Ген зорі світяться болем, І знає серце моє, Що блискавка нервом голим В живому світі стає. І ти зрозуміти мусиш: Якщо у неждану мить Прокотяться землетруси – Це значить землі болить. […]...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні… ” В. Стус Нашому землякові, поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусові не судилося зазнати в Україні літературної слави ще за своє життя, але сповна довелося випити гірку чашу страждань. Друга половина його короткого життя, а прожив він усього сорок сім років, була дорогою нестихаючого болю. Виростав Василь Стус у шахтарській столиці Донбасу, ходив добре знайомими мені вулицями, навчався […]...
- Василь Стус – Пам’яті А. Г Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай. У бiлiй стужi сонце України. А ти шукай – червону тiнь калини На чорних водах – тiнь її шукай, Де жменька нас. Малесенька шопта Лише для молитов i сподiвання. Усiм нам смерть судилася зарання, Бо калинова кров – така ж крута, Вона така ж терпка, як в наших жилах. […]...
- Василь Стус – Зимові дерева Брюссель: Література і мистецтво, 1970. – 207 с. Власний поетичний доробок В. Стус не поспішав друкувати, ставився до нього з підвищеною вимогливістю та відповідальністю. Перша його збірка мала назву “Зимові дерева”. У ній переважали думки й переживання, співзвучні атмосфері “шістдесятництва”: неприйняття інтелектуальної задухи, трагічне прозріння (“Біля гірського вогнища”, “Отак живу: як мавпа серед мавп”), жага […]...
- Василь Стус – П’ючи біду, неначе оковиту П’ючи біду, неначе оковиту, Я заховався, змовкнув і затих. Ні ворогів, ні друзів дорогих, Ні сліз, ані клятьби, ані привіту, Ані небес, ні сонця – теж нема. Мені затоваришила пітьма, І мури світять, коли ніч безсонна Стоїть, мов небезпечна оборона – Ледь по кутках снується павутинням, Мовляв, козаче, наберись терпіння, Не нарікай на долю ненаситу […]...
- Трени М. Г. Чернишевського – Стус Василь І Народе мій, коли тобі проститься Крик передсмертний і тяжка сльоза Розстріляних, замучених, забитих По соловках, сибірах, магаданах? Державо напівсонця, напівтьми, Ти крутишся у гадину, відколи Тобою неспокутний трусить гріх І докори сумління дух потворять. Казися над проваллям, балансуй, Усі стежки до себе захаращуй, А добре знаєш – грішник усесвітній Світ за очі од себе […]...
- Василь Стус – О земле втрачена, явися… (АНАЛІЗ) Аналіз твору Василя Стуса “О земле втрачена, явися… ” Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : патріотична. Провідний мотив : мрія про повернення на рідну землю. Віршовий розмір : ямб. Про твір : перебуваючи в засланні, В. Стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: […]...
- Василь Стус – О земле втрачена, явися… (Характеристика твору) Характеристика твору Василя Стуса “О земле втрачена, явися… ” Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : патріотична. Провідний мотив : мрія про повернення на рідну землю. Віршовий розмір : ямб. Про твір : перебуваючи в засланні, В. Стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: […]...
- Василь Стус – Менi здається, що живу не я Менi здається, що живу не я, А iнший хтось живе за мене в свiтi В моїй подобi. Нi очей, нi вух, Нi рук, нi нiг, нi рота. Очужiлий В своєму тiлi. I, кавалок болю, I, самозамкнений, у тьмущiй тьмi завис. Ти, народившись, виголiв лишень, А не прирiс до тiла. Не дiйшов Своєї плотi. Тiльки перехожий […]...
- Василь Стус – Над осiннiм озером Цей став повiсплений, осiннiй чорний став, Як антрацит видiнь i кремiнь крику, Виблискує Люципера очима. П’янке бездоння лащиться до нiг. Криваво рветься з нього вороння Майбутнього. Летить крилатолезо На вiття виголiле. Рине впрост На утлу синь, високогорлi сосни I на пропащу голову мою. Охриплi очi збiглися в одне – Повторення оцього чорноставу, Насилу вбгане в […]...
- Василь Стус – Еволюція поета Геніальний поет Роздвоївся (на себе і страх!) Півпоета роздвоїлося (на чвертьпоета і страх!) Чвертьпоета роздвоїлося (на осьмуху і страх) Осьмуха поета роздвоїлася (на понюху і страх) Тепер, коли він проходив вулицею, Над головою його Висів білий димок А перелякані зустрічні Шанобливо вступали йому дорогу...
- Василь Стус – Зазираю в завтра Зазираю в завтра – тьма і тьмуща Тьма. I тьмуща тьма. I тьмуща тьма. Тільки чорна водь. I чорна пуща. А твого Святошина – нема. Ні сестри, ні матері, ні батька. Ні дружини. Синку, озовись. Поніміли друзі. Чорна гатка В теміні. Пітьмою – хоч залийсь. Лиш тремтить, як віра в спроневірі, Копійчана свічка на столі […]...
- Василь Стус – Синові (переклад) Редьярд Кіплінг – Синові (в перекладі Василя Стуса) Коли ти бережеш залізний спокій Всупір загальній паніці й клятьбі, Коли наперекір хулі жорстокій Між невірів ти віриш сам собі. Коли ти вмієш ждати без утоми, Обмовлений, не станеш брехуном, Ошуканий, не піддаєшся злому І власним не хизуєшся добром. Коли тебе не порабують мрії, В кормигу дум […]...
- Василь Стус (пошукова робота) ВАСИЛЬ СТУС Пошукова робота КОРОТКИЙ ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ 6 січня 1938 В родині Семена Дем’яновича та Їлини Яківни Стусів у с. Рахнівка Вінницької області народилася четверта дитина – син Василько. 1939 Батьки Василя Стуса переїздять на Донбас у м. Сталіно (тепер Донецьк), працюють на хімзаводі. 1944 Шестирічний Василько йде до 1-го класу. 1954 Закінчивши […]...
- Василь Стус – Чого ти ждеш? Чого ти ждеш? Скажи – чого ти ждеш? Кого ти виглядаєш з-перед світу? Кого ти сподіваєшся зустріти, А най і стрінеш – віри не доймеш? Тамтого світу закуток глухий, А в ньому жінка, здумана зігзиця, Шепоче спрагло: боже, най святиться, О най святиться край проклятий мій. Ще видиться: чужий далекий край І серед степу, де […]...
- Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, І напівпам’ятний, напівзабутий, Немов і не в мені, а скраю смерті, Куди живому зась – мій внук і прадід – Пережидає, заки я помру. Я з ним удвох живу. Удвох існую, Коли нікого. I гримить біда, Мов канонада. Він опорятунок, Я ж білоусто мовлю: порятуй, Мій господи. Опорятуй на мить, […]...
Захар беркут і сучасна україна твір.
Аспис »