Василь Стус – Мов лебединя, розкрилила

Мов лебединя, розкрилила
Тонкоголосі дві руки,
Ледь теплі губи притулила
Мені до змерзлої щоки,
Сльозою темінь пронизала,
В пропасниці чи маячні
Казала щось – не доказала.
Мов на антоновім огні,
Не чув нічого і не бачив,
В останньому зусиллі зміг
Збагнути: все. Тебе я втрачу,
Ось тільки заверну за ріг.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Перший крок до майбутнього твір.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Мов лебединя, розкрилила
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.