Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі!

О, скільки слів, неначе поторочі!
І всі повз мене, ніби кулі, б’ють,
І всі мою живу минають суть,
А тільки строчать, строчать, строчать, строчать.
А я іду – крізь ці слова облудні,
Незнані досі. Тут передова,
Де всі твої бійці – одні слова.
І сіють зраду спогади марудні,
Що передовіряються перу
І забивають дух тобі єдиний,
І тьмою тьмиться образ України,
Допіру він розтане – й я помру.
І в помережані увійду ночі,
Де ні жалю, ні радощів не ймуть,
А так живуть – і смерть свою жують.
О, скільки слів, неначе поторочі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Розповідь про випадок із життя.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі!
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.