Василь Стус – У Прохорівці – сни, мов ріки



У Прохорівці – сни, мов ріки
Напровесні: об груди б’ють,
Як об пороги. думи йдуть,
Неначе дзвони. I великі
Тумани в головах ростуть.
У Прохорівці сни, мов ріки.
Так увижається не раз:
Заснеш – не чути й третіх півнів,
І сновигають тіні дивні –
То Максимович і Тарас
Бредуть Михайловим узвозом
Угору й гору – аж до хмар,
Де виткався Волосожар,
Де марення чумацьким возом
Пускаються у Крим по сіль.
А потім враз оступить біль
Натужну душу – й не дихнути.
Iдеш у визорену ніч,
Поки зблукаєш межи рути,
Віддавшись довгій маячні.

У Прохорівці сни, мов ріки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Компроміс у художній літературі.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – У Прохорівці – сни, мов ріки