Василь Стус – Вмирає пiзно чоловiк



Вмирає пiзно чоловiк,
А родиться дочасно,
Тому й на свiтi жити звик,
Як раб i рабовласник.
Вiн като-жертва, жертво-кат,
Страждає i богує,
Iде вперед, немов назад,
Як душу гнiв руйнує.
О свiте свiте свiте мiй,
Їй-бо, нiяк не звикну:
Невже твiй син – то тiльки злий,
А добрий – то калiка?
А все немудре. доживу
Вiка, докалiчiю,
Допоки жили не зiрву
Чи не зламаю шиї.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



О земле втрачена явися.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Вмирає пiзно чоловiк