Вчителька (пісня) – Малишко Андрій
Сонечко встає, і в росі трава,
Біля школи в нас зацвітають квіти,
Вчителько моя, зоре світова,
Де тебе питать,
Де тебе зустріти?
На столі лежать зошитки малі,
І роботи час проганяє втому.
І летять-летять в небі журавлі,
І дзвенить дзвінок
Хлопчику малому.
Скільки підросло й полетіло нас
В молодій весні, в колосистім полі,
А у тебе знов та ж доріжка в клас,
Той же явір наш
Під вікном у школі.
Двох синів твоїх узяли фронти,
Бо на рідний край впала чорна злива.
В партизанську ніч посивіла ти,
Як в тяжкий мороз
Непожата нива.
Знов щебече юнь і цвіте трава,
Пізнаю тебе в постаті несхилій,
Вчителько моя, зоре світова,
Раднице моя
На Вкраїні милій!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Андрій Малишко – Вчителька (пісня) АНДРІЙ МАЛИШКО ВЧИТЕЛЬКА (Пісня) Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в […]...
- Оспівування ролі вчителя у навчанні та вихованні дітей (за твором “Вчителька”) (1 варіант) Образ вчителя проходить крізь життя кожного з нас. Я пам’ятаю своє Перше вересня, коли шкільний дзвінок пролунав для мене вперше. Пройшло всього чотири роки, але цей день живе у моїй пам’яті з усіма подробицями. Зараз у нас викладають багато вчителів, які вчать нас різних предметів. З одного боку, всі вчителі – різні, але з іншого […]...
- Моя вчителька (роздуми над віршем А. Малишка “Вчителька”) Рідна школа. Перша вчителька. Добру пам’ять про них зберігає людина все життя. Саме перша вчителька введе маленьку дитину в казковий світ знань, вона навчить не тільки навчить читати і писати, а й бути доброю, чуйною, чесною і розуміти, що це таке – бути справжньою людиною. Теплотою і ніжністю оповитий образ учительки в поезії А. С. […]...
- Андрій Малишко – Пісня про рушник Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, […]...
- Мої роздуми над піснею А. Малишка “Вчителька” Школа і перша вчителька – це найдорожче з нашого дитинства, те, що людина проносить через життя. Я з глибокою вдячністю згадую свою першу вчительку Ніну Іванівну. Адже колись вона, усміхнена, з барвистими квітами в руках, повела нас до країни знань. Із надзвичайним терпінням вчила не тільки читати й писати, а й любити працю, шанувати батьків, […]...
- Пісня про рушник (скорочено) – Малишко Андрій Рідна мати моя, ти ночей недоспала. Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й […]...
- Пісня про Київ (лірична) – Малишко Андрій Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім небі Два голуби Кружать, здіймають Крилоньки […]...
- Андрій Малишко – Пісня про рушник (АНАЛІЗ) Аналіз твору Андрія Малишка “Пісня про рушник” 1959 р. Літературний рід : лірика. Жанр : пісня. Вид лірики : особиста. Провідний мотив : материнська любов і відданість своїм дітям. Віршовий розмір : анапест. Тип римування: перехресне. Літературознавці про твір. Ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання […]...
- В ліфті – Малишко Андрій Ліфт піднімає нас догори В ранки, і в півдні, і в вечори. В ліфті не світло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в ліфт потрап. Стріне привітно стара негритянка. В неї робота все давн і ап *. Має старенька це мало діла З ранку до ночі і знов до зорі, Вже й на […]...
- Андрій Малишко – Пісня про рушник (Характеристика твору) Характеристика твору Андрія Малишка “Пісня про рушник” Поезія А. Малишка завжди була і, сподіваюсь, буде дуже популярною в народі, бо простота і прозорість її форми, тематика, мова близькі як сучасникам поета, так і нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у своїх творах митець порушував морально-етичні та загальнолюдські проблеми сучасності. Гімном материнства називають величну поезію […]...
- Андрій Малишко – Пісня про Київ АНДРІЙ МАЛИШКО ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім […]...
- Андрій Малишко – Україно моя 1 Запалали огні за долиною синього неба, Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти. Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. Як росли ми ізмалку? Скрипіла у хаті колиска, Загасав каганець чи горіла воскова свіча. Ти нам шлях показала, який під зірницями блиска, І […]...
- Андрій Малишко – В ліфті АНДРІЙ МАЛИШКО В ЛІФТІ Ліфт піднімає нас догори В ранки, і в півдні, і в вечори. В ліфті не світло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в ліфт потрап. Стріне привітно стара негритянка. В неї робота все давн і ап *. Має старенька це мало діла З ранку до ночі і знов до […]...
- Правда – Малишко Андрій Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два слова. Нелегкі два слова. У мудрості свої закони є: І цвіт, і злет, і несходимі пущі. Пізнай краплину і точіння зір, Зерно, і камінь, і могутній всесвіт, А правда лиш одна – вона колюча, Гірка […]...
- Жива легенда – Малишко Андрій ПІСНЯ ПЕРША Ходили ми світами немалими, Гвинтівки ремінь терся на плечі, В твоєму серці лінами ясними Доріг і вод дзвенять важкі ключі. За бронзовим гарячим небокраєм Нові світанки руки підвели, В них досить є і слави, і хвали, А сліз і крові їм не треба, знаєм, – Лиш неба цвіт і посміх немовляти, І хліб, […]...
- Палають огні при долині… – Малишко Андрій Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. – Бери […]...
- Малишко Андрій – Журавель-журавлик (Збірка) 1976 рік, видавництво “Веселка” БАБУНЯ-ТРАВА Бабуня-трава, жовтокоса й тиха, Глянула з-під снігу, а в небі сонце. Глянула вдруге – жайворон в’ється. Молоточками дзвонить в синю тарілку. – Еге ж, виходьте, мої травенята, Березень! І висипали малі травенята Рястом, проліском, білим роменом, В луг, на подвір’я, попід ворота. А чотири травки в глиняний горщик Вскочили на […]...
- Андрій Малишко – Правда АНДРІЙ МАЛИШКО ПРАВДА Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два слова. Нелегкі два слова. У мудрості свої закони є: І цвіт, і злет, і несходимі пущі. Пізнай краплину і точіння зір, Зерно, і камінь, і могутній всесвіт, А правда лиш одна – […]...
- Малишко Андрій – Птиці-зірниці (Збірка) Вірші “Перепілка”, “Підкови”, “Заєць-побігаєць”, “Птиці-зірниці”, “дощ”, “Бабуня-трава”, “Кізка”, “Кіт-воркіт”, “Журавель”, “Соловейку-солов’ю”. ПЕРЕПІЛКА Ой летіла птиця – Пе-ре-пе-ли-ця. Не під небесами – Житами, вівсами, Гречками медвистими, Пшеницями чистими. Хвалилася птиця – Пе-ре-пе-ли-ця: – Здрастуй, спілий колосе, Ясна зірко, Діточок я вивела Аж семірко! – Не хвалися, птице, Пе-ре-пе-ли-це! Під моїми ж вусами, Світлими та русими, Зерна […]...
- Це було на світанку – Малишко Андрій І Сім десятків років увірвалися в спокій, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на ниві широкій, Наробилась, набачилась горя і дива. Літні ночі озорені, зими колючі, Березневих світанків сувора меріжка, Сім десятків років, як бажання жагучі, Стали колом тісним, гомонять біля ліжка. Кожен рік – як живий непідкуплений свідок, Кожен день хоче […]...
- Андрій Малишко – Моєму батькові Усе пам’ятаю, ніщо не забуто, Дитинство моє вітряною порою, Німецькі снаряди вигукують люто, Зима завива за крутою горою. Обтесаний півник на новій ворітні, В дворі, на постої, солдатські двоколки. І, зорями шиті у синьому квітні, Верба опускає зелені подолки. А ти, посивілий, в низенькій хатині Рівняєш підошву, постукуєш тихо, Щоб хлопців, не дай бог,- синів […]...
- Прометей – Малишко Андрій Як зараз бачу: з-за ріки – Дві кручі, наче маяки; Одна зелена, чорна друга. Чи літнє сонце, чи зав’юга, – Вони стоять собі віки. На чорній кручі чорний дуб, Як добрий воїн-вітролюб, Весь посмаглілий, обгорілий, Стоїть на кручі потемнілий. Кому б сказати все? Кому б? А тиха пристань ожива: В артілях виспіли жнива, Вантажать динь […]...
- Андрій Малишко – Цвітуть осінні тихі небеса Цвітуть осінні тихі небеса, Де ти стоїш блакитна, мов роса. В очах засмуток темний, мов ожина, – Моя кохана, мріялось, дружина. Як сон далекий, видиво майне… Хоч не забудь, а згадуй ти мене. Я під вікно прилину навесні, Щоб ти знялася пташкою ві сні, Де цілувала кучері волосся, Де пригортала те, що не збулося, Що […]...
- Малишко Андрій – Перепілка (Збірка) 1982 рік, видавництво “Веселка” Дощик Вихопивсь дощик поміж заграв: Чоботи сині, синя сорочка, Сині мелодії понапинав З неба широкого аж до листочка; Синіми стрілами закресав, Сині листочки дрібно писав – Людям, озерам, лукам за обрій, Ох і смішний же! І добрий-добрий! І запроторились водні гущі, І посміхнулися темні пущі, Навіть дуби із важкої породи Чухали […]...
- Кармалюк – Малишко Андрій I Уляна вчора правду говорила: – Ходить не час, оберігайся ти. – А як її назвати: люба? мила? Чи ще б слова таємніші знайти? Хіба тим косам відшукаєш слово? Ясним очам, цілованим колись? Шуми, любові молода діброво, Уляно, чуєш? де ти? Озовись! Він варить кашу сам усій артілі, Всипає солі, пробує на смак. Турбота зайва? […]...
- Розшумовуйся, зелений дубе… – Малишко Андрій Розшумовуйся, зелений дубе, Як весінній перегрім, Бо заграли голосисті труби На кордоні грозовім. На кордоні грозовім Бережуть великий дім! Не хвилюйся, море, у тумані, Грізно хвилі не здіймай, Кораблі пливуть на океані Від Амура по дунай. Від Амура по дунай Бережуть Радянський край! Не клонися, гаю густолистий, Не в’ялися опівдня. Як ідуть брати мої танкісти […]...
- Дівча – Малишко Андрій Дівча стояло і співало, Сріблясту ниточку вело Про те, що радості замало І зло людині – всюди зло; Без батька й нені, в самотині, Убогий вичахне обід, Що тяжко жити сиротині, І шлях – не шлях, І брід – не брід. А від Петрівців, з Синьодолу, Із трав, із неба – звідусіль Нам осінь винесла […]...
- Андрій Малишко – Вогник ВОГНИК Вечірню годину, де в зорях долина, Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина, Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока, Любили в житті над усе, Шумить […]...
- Андрій Малишко Реферат Андрій Малишко (14 листопада 1912 – 17 лютого 1970) Андрій Малишко – поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Навіть у ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в двадцятому столітті – Максим Рильський, Павло […]...
- Зоре моя вечірняя (народна пісня) Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила… А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти, А на вітах гойдаються Нехрещені діти. Як у полі на могилі Вовкулак ночує, А […]...
- Ходить вітер по траві… – Малишко Андрій Ходить вітер по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу, Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
- Полонянка – Малишко Андрій То не лебеді – в тучі діброва; Може танком, як туча, пройти? Ти стоїш, молода, тонкоброва, Комсомолка – з десятого – ти. І немає для смутку причини: Ліс та поле – із золота мур, І тополі, неначе в Тичини, В рокотанні-риданні бандур. Не суворо на серці, не гнівно, А за тебе тривожуся я. Катерино моя, […]...
- Ходить вечір по траві… – Малишко Андрій Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
- Андрій Малишко – Палають огні при долині АНДРІЙ МАЛИШКО Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – Два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. […]...
- Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу… – Малишко Андрій Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу, В снах узаконив, пізнав з поцілунку, Кликну: – Прийди! – І прийдеш неминуче Крикну: – Рятуй! – І воскресну в рятунку Що в твоїм імені є чарівниче: Трунок, чи хміль, чи веселкова зваба? Зірка твоє освітила обличчя І потемніла – світить не змогла-бо. Як ти співала в нашій частині, […]...
- Прометей (скорочено) – Малишко Андрій 1912-1970 Поема З-за ріки видно дві кручі – одна зелена, чорна друга. “На чорній кручі чорний дуб, як добрий воїн-вітролюб, весь посмаглілий, обгорілий, стоїть на кручі потемнілий. Кому б сказати все? Кому б?” Оживає тиха пристань. В артілях виспіли жнива: вантажать кавуни й дині. Пахне молодим житом, рибою, смолою та тютюном. І Поснули вантажники з […]...
- Вогник (скорочено) – Малишко Андрій В вечірню годину, де в зорях долина. Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина. Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока. Любили в житті над усе, Шумить […]...
- Дощ – Малишко Андрій Дощик, дощик голубий, Колосків не оббий Зливами-приливами, Хмарами огнивими, Птицями-зірницями – В небі блискавицями! Ти спадай на межу, Я тобі таке скажу: – Понад ріки та ліси Хмари-вдари понеси, Крапельками росяними Над ланами вівсяними, Цебром, цебром, цебрицею Над нашою пшеницею. Лийся тихо вдалині На гречки та ячмені, На гречки та ячмені,- Буде весело мені!...
- Теслярі – Малишко Андрій Теслярі робили мости На дніпрі, і дінці, і на тихому Збручі, І могли б мости бурю пронести, Кленові, соснові, дубові негнучі. Танки повзли і підвід ключі, Артилеристи везли “катюшу”, І гули мости вдень і вночі, Як би сказати, за милу душу. Тесля сидить на бережку, Курить махорку, думу гадає: Як він звалить дубину важку Десь […]...
- Роздум – Малишко Андрій Чи встигну я цей камінь обтесати У дві руки, із молотом одним? Бо поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати, в нього свій Маршрут і обрій. Лінія й робота. Уже на камені засяли очі І налились блакиттю, вже на нім Уста людські жагою затремтіли І ожили, як небо ожива, Повинуте грозою. А з […]...
Дім на горі сюжетна основа.