Весно, весно без меж і без краю… – Блок Олександр

Related posts:

1. Філософський зміст образу весни у вірші О. Блока “Весно, весно, без меж і без краю” Філософський зміст образу весни у вірші О. Блока “Весно, весно, без меж і без краю” Вірш “Весно, весно, без меж і без краю” – один із ранніх віршів О. Блока, коли поет, захоплюючись філософією Соловйова, намагався через образи-символи зрозуміти світ і передати його суть у творчості. Образ весни – центральний символ вірша. Його зміст практично […]...
2. “За тортури й погибель – я знаю – все приймаю!.. І знову! І знов!..” Ідея “любові-ворожнечі” до життя в поезії О. Блока “Весно, весно, без меж і без краю… “ Олександр Блок ніколи на сприймав життя як даність. Він розумів його як боротьбу реального темного начала і світлого, духовного світу, який відкривається тільки обраним. Ліричні образи його нечіткі, розмиті, грані між окремими відчуттями в поезії здаються стертими. Його поезія діє, як повний місяць на сновиду. Непевність, музичність, алогізм образів дивним чином співвідносяться з емоційністю, яскравістю, […]...
3. Іван Франко – “Весно, ох, довго ж на тебе чекати!..” Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, голубко, чому ж ти не йдеш? Чом замість себе до вбогої хати Голод і холод, руїну і страти В гості ти шлеш? Бач, уже май зачинаєсь! О маю, Чом же мерцем ти приходиш на світ? Пусто і мертво по полю, по гаю, Лиш олов’янії хмари вкривають Весь […]...
4. Про доблесті, про подвиги, про славу… – Блок Олександр “О доблестях, о подвигах, о славе… “ О доблестях, о подвигах, О славе Я забывал на горестной земле, Когда твое лицо в простой оправе Передо мной сияло на столе. Но час настал, и ты ушла из дому. Я бросил в ночь заветное Кольцо. Ты отдала свою судьбу другому, И я забыл прекрасное лицо. Летели дни, […]...
5. Олександр Блок – поет російського символізму Каждый миг есть чудо и безумье, Каждый трепет непонятен мне, Все запутаны пути-раздумья, Как узнать, что в жизни, что во сне? Б. Брюсов Що таке мистецтво? Може воно приносити користь чи в ньому немає ніякої користі? Що таке символ у мистецтві? Такі запитання хвилювали людей завжди. А особливо актуальними вони стали на межі XIX і […]...
6. Іван Франко – “Рад би я, весно, в весельшії нути… “ Рад би я, весно, в весельшії нути Радісним співом вітати тебе, В твоїй красі ненаглядній втонути, Злятись з тобою, забути себе. Рад би я яструбом плавать в блакиті, Травкою ніжною п’ятись з землі, Хвилею бурхать о скали розбиті, Мушкою гратись в вечірнім теплі, Вмерти, з життя розплистися на волю, В рідній землиці спочити від сліз, […]...
7. Проникливе відчуття вітчизни (Олександр Блок) Проникливе відчуття вітчизни (Олександр Блок) “Бо тема моя, я знаю тепер це твердо, без жодних сумнівів – жива, реальна тема; вона не тільки більша за мене, вона більша за всіх нас і вона всезагальна наша тема… Цій темі я свідомо й невідворотно присвячую життя”. Олександр Олександрович Блок цілковито, безмірно любив Росію, віддавав їй душу як […]...
8. Незнайома (скорочено) – Блок Олександр По вечерам над ресторанами Горячий воздух дик и глух, И правит окриками пьяными Весенний и тлетворный дух. Вдали, над пылью переулочной, Над скукой загородных дач, Чуть золотится крендель булочной, И раздается детский плач. И каждый вечер, за шлагбаумами, Заламывая котелки, Среди капав гуляют с дамами Испытанные остряки. Над озером скрипят уключины, И раздается женский визг, […]...
9. Олександр Блок “Жил на свете рицар бедный… “ А. Пушкін Коротке життя Олександра Олександровича Блока (1880-1921) відокремлена від нас вже десятиріччями. І кожне з цих десятиріч наповнене подіями великого історичного значення. Але, чим дальше відходимо в ми в часі від Блоку, тим ближче до нас основне, головне в його творчості, яке звільнене від всього часового, раптового, наносного, […]...
10. Олександр Олександрович Блок Олександр Олександрович Блок (1880-1921) По спогадах М. Горького, “Блок був дуже красивий, як поет і як особистість”. Громадський і письменницький авторитет Блока був високий і незаперечний. У складному 1919 році, коли у вогні революції згоряли багато хто навіть устояної репутації, М. Горький упевнено говорив: “Блоку вірте, це дійсний – волею божою – поет і людина […]...
11. Ровесники – Підсуха Олександр Батьку, ми ровесники з тобою. Обірвав свинець твої літа. Над твоєю двадцять третьою весною Вічність проліта. Розминулись ми навік з тобою. Ти мене не бачив, я – тебе. У моєї долі, долі молодої Небо голубе. Батьку, в серце крадуться тривоги. Заслоняє тінь мою зорю. Без вагання я пройду твої дороги, Подвиг повторю. Ой ти весно, […]...
12. Олександр Олесь – “Коли я вмер – забув, не знаю… “ Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це стратив я життя?! І скільки вже минуло років, Як мертвий я лежу в труні, Лежу, не чуючи пророків І не палаючи в огні?.. І сниться сон мені: неначе Десь на холодній чужині Якийсь вигнанець гірко […]...
13. Леся Українка – Знов весна, і знов надії Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, Що ви всі зрадливі…...
14. Олесь Гончар – Без краю топкі болота Без краю топкі болота, Без краю пагубні озерця. Перед очима встала та, Що рицар звав би: дама серця. Не у сталевім сяйві лат, Як рицарі століть далеких, Іде із лайкою солдат, Розхристаний, на небезпеки. І тільки вірність в серці чистім, Як давні рицарі, несем В непроходимості багнисті По трасах, мощених вогнем. 1944, Терексентміклош...
15. Олександр Олесь – “Прокляття, розпач і ганьба!..” Прокляття, розпач і ганьба! Усю пройшов я Україну, І сам не знаю, де спочину І де не стріну я раба. Зректись себе, забуть ім’я, Всесвітнім соромом покритись І, не соромлячись, дивитись, – Це дійсність, сон? – не знаю я… О краю рабський, скільки сліз Було в мені… і ласк, і втіхи… Які чудовні трави-ліки Для […]...
16. Ой весна, весна – днем красна скорочено – Календарно-обрядові пісні Ой весна, весна – днем красна, Що ж ти, весно, принесла? – Принесла я вам літечко, Ще й рожевую квіточку, Хай вродиться житечко, Ще й озимая пшениця, І усякая пашниця. Весна красна. Що ж ти нам принесла? – Коробочку з веретенцями (1), І скринечку з червінцями (2). Старим дідам по кийочку, Старим бабам по серпочку, […]...
17. Павло Тичина – І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя! … Стоїть сторозтерзаний Київ, І двістірозтерзаний я. Там скрізь уже: сонце! – співають: Месія! – Тумани, долини, болотная путь… Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,- Не може ж так буть! Не може ж так буть, о, я чую, я знаю. Під регіт і бурю, під […]...
18. Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
19. Мне не быть при тебе собой Мне не быть при тебе собой, Никогда, ни смешной, ни резкой Я не буду твоей святой И любить не хочу тебя.. Бестолку Для тебя я всегда не такая Будь я тихой и даже послушной Непокорная и озорная Ты останешься равнодушным Не могу я рыдать что есть силы Или хвастаться новым платьем Ты меня никогда бы […]...
20. Борис Грінченко – Весна іде! Весна іде! В повітрі молодому Далекий крик мандрівних журавлів Вже розітнувсь: ключем вони додому У рідний край летять з чужих країв. Весна іде! Веснянки задзвеніли, Лунає спів по луках і гаях – Мов устають нові могутні сили В людських серцях, придавлених серцях. І в грудях знов солодкії бажання, І в грудях знов устали поривання, І […]...
21. Дмитро Загул – дифібрамб весні Весно! Облудна омано! Твоє чародійне вино, Заправлене соком дурману, Ми щороку, щороку п’ємо. Ти повінь свою розіллєш, Розбуркаєш давнє, Що впало на дно, – Захлюпаєш хвилями В наше вікно – І ми захвилюємось теж. Ти розцвітаєш, і ми цвітемо Мохнатими сон-квітками. Весно, злудна мано! Що дієш ти з нами? Твою цілющу, одвічну міць Ми всисаємо […]...
22. Леся Українка – “Я блукав колись по ріднім краю… “ Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь ясний ті дівочі Очі. Подала мені пом’яту М’яту. І на тій моїй пригоді Годі....
23. Олесь Гончар – Ні кінця їй не видно, ні краю Ні кінця їй не видно, ні краю – Все війна, і війна, і війна. Я доріг, думав, тисячу маю, А, виходить, лишилась одна. Остається блукати по світу, Лиш блукать, а нікуди не йти Й молоду мою душу розбиту Кожен день на розп’яття нести. 1942...
24. Краткое содержание Незнакомка – Блок Александр Александрович Незнакомка Краткое содержание драмы Уличный кабачок, вульгарный и дешевый, но с претензией на романтику: по обоям плывут огромные одинаковые корабли… Легкий налет нереальности: хозяин и половой похожи друг на друга, как близнецы, один из посетителей – “вылитый Верлен”, другой – “вылитый Гауптман”. Пьяные компании, громкоголосый шум. Отдельные реплики, отрывочные диалоги складываются в разбитную музыку трактирной […]...
25. Як я люблю тебе, мій краю вугляний… – Сосюра Володимир Як я люблю тебе, мій краю вугляний, Твій кожний камінець, твою билину кожну, Де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну, Що снилося мені в заграві заводській… Коли доводиться в краях твоїх бувати, Од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь… Щоб сили для пісень джерельної набрати, Я серцем до землі донецької тулюсь. Ті […]...
26. Дмитро Загул – “далеко від рідного краю… “ Далеко від рідного краю, На лоні розлогих степів Злітає у далеч безкраю Журбою окрилений спів. Як пташка за літом у вирій, Летять і кигичуть пісні І хочуть в розмовоньці щирій Розвіяти смутки свої. До тебе, моя Верховино, Зелене Підгір’я моє, Я їх посилаю щоднини, Як сумно на серці стає. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З […]...
27. Олександр Олесь – Чари ночі Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе – І струмінь власної душі Улий в шумляче море. […]...
28. Прости за доверие В комнате моей больше нет зеркал, Я не мог смотреть на себя… В тусклом свете свеч я ответ искал Почему так реальна мечта. Жить одной лишь ей было так легко, Променять весь мир лишь на нее… Но из-за тебя время грез ушло, И тепло в край пустоты унесло. Больше не зови, не ищи меня, Я […]...
29. Олександр Олесь – На чужині Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див. Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив. Так само тут: і сонце, й зорі, І люди наче ті самі, Але якісь байдужі в горі І в щасті, в радості – німі. Весна, зима, і дні, і ночі, Музика, […]...
30. Юля Миргородська – Коли його знайшли на краю світу Коли його знайшли на краю світу, Безумний, втратив своїм будням лік. Щось бурмотів, що відчай ніде діти. І десь є та, що носить зачіску на бік… . І щось казав, що більш таких немає. Що всі галактики він пішки обійшов. Де є тепер, нажаль, не пам’ятає. Було б куди то він би й далі йшов. […]...
31. Олександр Ірванець – Це ані добре, ні погано Це ані добре, ні погано. Це просто сталося – і квит. Чужа жоно, чужа кохана, Пощо ти увійшла в мій світ? Печаль то вхопить, то відпустить. Очима глип – в сузір’я Риб. Ми переходимо цю зустріч, Як переходжуємо грип. Печаль ця викрутить і вижме, Лишивши щось на самім дні. Це все закінчиться за тиждень, Ну, […]...
32. Краткое содержание Соловьиный сад – Блок Александр Александрович Соловьиный сад Краткое содержание произведения Герой поэмы – она написана от первого лица – рабочий; он приходит в часы отлива к морю, чтобы тяжелым трудом зарабатывать себе на жизнь – киркой и ломом колоть слоистые скалы. Добытый камень на осле свозится к железной дороге. И животному, и человеку тяжело. Дорога проходит мимо тенистого, прохладного сада, […]...
33. Леготе-вітре з коханого краю – Хафіз * Леготе-вітре з коханого краю! Ой, принеси мені, щиро благаю, Пахощів амбри з коси ароматної Любки моєї. Заприсягнуся я нею самою: Все, що захочеш, ти зробиш зо мною, Лиш принеси мені вістку од неї, Любки моєї. Може, й для тебе обвіяти милу Буде важке і заказане діло? – Ну, то привій порошинку з порога Любки […]...
34. Леся Українка – “Сторононько рідна! Коханий мій краю!” Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як глухо, як тихо… Ой лихо! Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? Осяяти землю безщасную треба! Ти бачиш, як все […]...
35. Павло Мовчан – “дорого, доріженько з отчого краю… “ Дорого, доріженько з отчого краю, Завіяна снігом, що й сліду немає… Торохнеш бідою, зведешся стовпом, Зітхнеш під п’ятою скрипучим мостом. Домівко далека в улогах снігів, Де дим, як лелека, що в леті зчорнів, Зронивши пір’їну, летить у світи, – І гони прожиті вінчають хрести… Віддалений долею, безліччю днів, Не дим і не голос, а спогад […]...
36. Олександр Олесь – “Ой була на світі та удівонька… “ Ой була на світі та удівонька, Трьох синів мала, Ночі не спала, Їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала. Що один з трьох синів звавсь Івашечко… Бога не боявся, Хати відцурався, До панів найнявся, Килимом під чоботи панські послався. А що другий син звавсь Василечко… Він потиху встав, Скриню розрубав, Скарби всі забрав, […]...
37. Олександр Олесь – “Він жив один в своїй пустелі… “ Він жив один в своїй пустелі, В краю думок і мрій своїх, На мить одну злітав на скелі І знов для неба кидав їх. “Самотній він, – юрба казала, – Як жаль його… ” і далі йшла, І в повній щирості бажала Зробить посмітюху з орла. 1906...
38. Олександр Олесь – “З журбою радість обнялась… “ З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась, І як мені розняти їх?! В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня… І йде між ними боротьба, І дужчий хто – не знаю я… 1906...
39. Олександр Олесь – Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, – І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… Так марили айстри в саду восени, Так марили […]...
40. Олександр Олесь – “Уймають болі єдині сни… “ Уймають болі єдині сни, У сні лише мій біль стихає, – Ні зір, ні сонця, ні весни Без краю рідного немає. Тут не співає ліс пісні, Казок тут струмінь не шепоче, Тут не сміються дні ясні, Тут не чарують сині ночі. Тут, як в труні, нема життя! Болять лише криваві рани, Та плаче в грудях […]...