Відлунювання
Відлунювання – віршова форма, здебільшого двовірш, другий, вкорочений рядок якого складається зі слова (рими), яке повторює ціле прикінцеве слово (або його частину) попереднього рядка, витворюючи нові смислові відтінки. В. відоме у фольклорі, а в поезію запроваджене в барокову добу завдяки Івану Величковському, в рукописній збірці якого “Млеко” (1691) є вірш “Ехо”:
– Что плачеши, Адаме? Земного ли края?
– Рая.
– Чому в онь не внійдени? Боїш ли ся брани?
– Рани
Ця віршова форма не втратила інтересу і серед українських
Ніч холодна і невблаганна.
Погляд припнутий до вікна.
Хочеш вимовити, кохана
І ламаєш уста: хана…
Почалася лиха ловитва,
Але-знають рідню слова –
Хочеш вимовити: молитва
І зривається з уст: Литва…
(І. Римарук).
Незважаючи на фіксований мовними нормативами наголос у прикінцевих
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Рондель Рондель (фр. rondelle – щось кругле, від лат. rotundas – круглий ) – давньофранцузька віршова форма, яка набула поширення в новочасних європейських літературах; вірш із тринадцяти рядків, де обов’язкові римовані повтори з двох наскрізних рим. Він складається із трьох строф (перша і друга – чотиривірші, третя – п’ятивірш). Українські поети зверталися до Р. досить епізодично […]...
- Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -∪). В українській силаботоніці подеколи А. умовно називають стопу дактиля з додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі. Так, у […]...
- Ритурнель Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим холостим. У сучасній поезії не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як-от вірш […]...
- Муназара Муназара (араб.: суперечка, диспут) – у літературах Близького й Середнього Сходу – давня віршова форма, побудована у вигляді суперечки між уявними опонентами, кожен з яких вихваляє свої чесноти. Один із найдавніших зразків цього жанру – поема “Асирійське дерево” – пам’ятка перської літератури III-IV ст. деякі поети (Асаді Тусі (XI ст.) – автор “Суперечки Ночі з […]...
- Ропалічний вірш Ропалічний вірш (грецьк. rоpalinds – віялоподібна палиця) – відома з античної доби віршова гра, де у кожному рядку слова складаються у послідовності: односкладове, двоскладове, трискладове, чотирискладове. Приклад Р. в.: Як рука дитину пригортає, То дитя звитяжцем виростає (М. Івасюк)....
- Епістола Епістола (грецьк. epistole – лист), або Епістолярна література – різножанрові твори художньої літератури, в яких використовується форма листа чи послання, узалежнена законами художньої умовності. Свого розквіту Е. сягнула в добу Просвітництва: з’явилися відкриті листи-памфлети, листи-новели, листи-визнання. У цьому жанрі написані також “Юлія, або Нова Елоїза” Ж.-Ж. Руссо, “Мандри Хамфрі Клінкера” дж. Смоллета, “Страждання молодого Вертера” […]...
- Спондей Спондей (грецьк. spondeios) – віршова стопа в античній версифікації, яка має два довгих склади (на чотири мори); у силабо-тонічній (при ямбах та хореях) зводиться до двох наголошених складів, виступаючи у віршовому рядку допоміжною стопою: Вона суха і сіра. Але вії Примкнеш перед камінням у піску – І раптом бачиш силу вод рвучку Та різкість вітру, […]...
- Паліндром, або Перевертень Паліндром, або Перевертень (грецьк. palindromeo – той, що повертається) – віртуозна віршова форма, в якій певне слово (тут, потоп і т. п.) або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки при збереженні змісту. П. відомі світовій літературі здавен, особливо поширені в Китаї. В Україні до П., що визначав інтелектуальні можливості версифікаційної практики та непересічний […]...
- Заперечне порівняння Заперечне порівняння – одна з форм порівняння, коли предмети чи явища не уподібнюються, а протиставляються (часто при вживанні заперечної частки “не”), пояснюючи одне одного. Поширене в народній пісні: Ой з-за гори чорна хмара, Мов хвиля, іде. То ж не хмара – Запорожців Богуня веде. Широко застосовується З. п. і в художній літературі, зокрема в ліриці, […]...
- Шестивірш Шестивірш – шестирядкова віршова строфа з добре розробленою розмаїтою схемою римування, вживана у формі секстини, зустрічається у вигляді тернарно римованого вірша (тернарне римування): Все дальше, дальше, дальше йдеш, а Землі ногою не торкаєш, б І, наче арфу, так несеш а Проміння місячне – і граєш, б Тугою серце квітам краєш… б І дальше, дальше, дальше […]...
- Зажурилась Україна, бо нічим прожити – Народний епос ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА, БО НІЧИМ ПРОЖИТИ Зажурилась Україна, Бо нічим прожити: Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії – у полон забрато; Як заняли, то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, пане-брате, Гринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу. Та йди воювати! Ой ти станеш на воротях, А в закаулку Дамо тому стиха лиха Та […]...
- Твір на тему: З історії походження рідного міста На уроках історії я довідався про походження мого рідного Харкова. По-різному науковці тлумачать походження назви міста. Існує переказ, нібито першого тутешнього козака-поселенця звали Харком (зменшена форма від Харитона). Від його імені й пішла назва поселення. Твердять також, що місто дістало найменування за річкою, адже стоїть воно на злитті двох річок, одна з яких Харків, а […]...
- Анакруза Анакруза (грецьк. andkrusis – відштовхування) – слабкі ненаголошені склади, що передують першому метричному наголосу. У силабо-тонічному віршуванні при хореях та дактилях А. буває нульова, при ямбах та амфібрахіях – односкладова, при анапесті – двоскладова. Внутрішня структура споріднених силабо-тонічних розмірів однакова, лише варіюється завдяки А., підкреслюючи її ритмотворче вивчення. Постійна А., витворюючи “зайвий” склад на початку […]...
- Критика “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко Квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш ” СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧА ТЬ… “. Саме цим твором завершується збірка “Неповторність”. Авторка звіряється: слова ніби живі згустки, що увібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поетеси усе це вловлює, тому […]...
- Двоскладові розміри Двоскладові розміри – віршові розміри у силабо-тонічній системі, в яких ненаголошені склади чергуються з наголошеними у парному (ямб) та непарному (хорей) аспекті, витворюючи двоскладові групи (стопи). Оскільки в українській мові ненаголошені склади переважають над наголошеними, особливість ритму д. р. полягає в заміні наголошених ненаголошеними. В античному віршуванні д. р. витворюють сполучення довгого складу з коротким […]...
- Пентаметр Пентаметр (грецьк. pentаmetros – п’ятимірник) – в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра, складається із 2 1/2 та 2 1/2 дактилічних стоп. Піввірші розмежовані цезурою. Заміна дактилів спондеями дозволяється лише у першому піввірші. Як самостійна віршова одиниця П. не вживався в античній версифікації, а лише у поєднанні з гекзаметром, власне в елегійному […]...
- Шкільна драма Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії […]...
- І плинуть дні І плинуть дні, і плинуть ночі, І плинуть радість, щастя, сум. О, серце юне, що ти хочеш? Чому тривожиш ти мій ум? Невже й саме ти ще не знаєш Чого так сильно хочеш ти, Чого ти від життя чекаєш, До яких цілей тобі йти? Вирішуй, серце, свою долю, Вирішуй, серце, що ти хочеш. Та знай, […]...
- Пеон, або Пеан Пеон, або Пеан (грецьк. раіаn, раіеоn, раіon – цілитель, спаситель) – в Елладі – хоровий гімн на честь бога поезії та сонця Аполлона, названий за одним з образів Гомерової “Іліади”, згадується як офірна та бойова пісня. П. літературно оформився у Спарті (VII ст. до н. е.) зусиллями критянина Фалета. Відомі автори П. – Алкман, Вакхілід, […]...
- Томаш деяк – хочеш піти – йди Хочеш піти – йди Всмоктує дощ пил Небо тече. сади П’ють із його горнил Що тобі мрій сіль? Он пролягла земля Он ми на ній всі Кожен чогось для Кожен наче і сам Але ідуть за ним Полум’я і роса І забуття дим Шлях зникає. трава Виросте крізь сліди Блякнуть усі слова Гіркнуть усі меди […]...
- Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]...
- Тактовик Тактовик – міжсистемна форма віршування, основою сумірності в якій є ізохронізм віршорядків і таке розташування слів у них, яке уможливлює їх членування на такти. Прихильники музичного погляду на Т. (або ж тактометр) виводять його від поняття “такт” (від лат. tactus – дотик рукою, в музиці – дотик диригента до пульта, чим визначається швидкість темпу) – […]...
- Іван драч – Баляда про відро Я – цинкова форма. А зміст в мені – вишні, Терново-огненні запилені кулі, Що зорі багряні пили на узвишші І зірвані, п’яні лежать, як поснулі. Я – цинкова форма. А зміст в мені – груші, Суперниці сонця, стітильники саду, З республіки соків заблукані душі, Підібрані в пелени в ніч грушепаду. Я – зрізаний конус. А […]...
- Аналіз вірші Ліни Костенко “Страшні слова… “ Роздуми Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (саме цим твором завершується збірка “Неповторність”). Авторка звіряється: слова – ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з […]...
- Двовірш, або дистих Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) – найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. д. широко вживається як окремий твір: Що доля нелегка, – в цім користь і своя є. Блаженний сон душі мистецтву не сприяє (Ліна Костенко). […]...
- Діаріуш Діаріуш (лат. diario – щоденний, польськ. diariusz – щоденник, сімейна хроніка) – записи, зроблені певною особою про події свого зовнішнього та внутрішнього життя. Характерною особливістю цих записів є їх хронологічність, дотримання плину подій (часом з перервами, обумовленими певними обставинами чи станом автора щоденника), а також суб’єктивність (мова – від першої особи, а тема – залежно […]...
- Етноніміка Етноніміка (грецьк. ethnos – плем’я, народ і опута – ім’я) – розділ мовознавства (ономастики), який вивчає етноніми – назви родів, племен, народів, націй тощо з погляду їхнього походження, ментальності та функціонування. Етноніми походять від назв тотемів (ведмідь – тотем великоросів), особових імен (узбек від імені хана Узбека), географічних назв (поліщук – від Полісся, подоляк – […]...
- Колізія Колізія (лат. collisio – зіткнення) – гостра суперечність, зіткнення протилежних сил, інтересів, переконань, мотивів, джерело конфлікту та форма його реалізації у літературному творі. Термін запроваджений в естетику Г.-В.-Ф. Гегелем, має ширше значення, ніж “конфлікт”, характеризується масштабністю, глобальністю зображуваних протиріч....
- Микола Руденко – Туман, туман Туман, туман… Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні?.. Коли на вишки падає туман, Ми з вільним світом майже рівноправні. Що розпогодиться – нема приміт В газетній сліпо зверстаній колонці. А де він є сьогодні – вільний світ? Мо’, на Юпітері або на Сонці. Всміхаєтесь? Якщо немає крил, То й […]...
- Іра Сас – Я всього лиш твоя уява Я всього лиш твоя уява. Коси мої – то жовте багаття. Часом мудра, а часом п’яна Йду до тебе у білому платті. То чарівна й надмірно тиха Я гуляю по парку боса. Та частіше нестерпна й дика Умиваюсь в ранкових росах. Хочеш – злісна, а хочеш – славна Можу щастям, а можу й бідою. Пам’ятай: […]...
- Тавтологія Тавтологія (грецьк. tаutos – те саме і logos – слово) – спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів. Т. як стилістичний засіб увиразнення належить до стилістики, як спосіб організації віршованого мовлення – до віршування, як прояв мовленнєвої неохайності – до культури мовлення. Як риторична, стилістична фігура Т. спостерігається в художній […]...
- Одивнення Одивнення – цілеспрямоване увиразнення митцем художнього образу в силовому полі найнезвичніших асоціацій задля оновлення світосприйняття. Мовиться про створення такої форми, яка б передавала настрої та переживання автора, змушувала б реципієнта самому продовжити процес її сприймання з віднайденого, свіжого кута зору. В такому аспекті окреслюється чимало поезій І. драча, приміром, “Балада про відро”: Я – цинкова […]...
- Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки Забавлянки, або Утішки, Потішки, Чукикалки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, супроводяться не тільки відповідними рухами, наприклад, погойдуванням дитини на возі (“їхав пан, пан, на конику сам, сам”), а й розвивають її мовні здібності. Незважаючи на свою простоту, 3. позначені […]...
- Еклога Еклога (грецьк. ekloge – вибір) – різновид буколічної поезії, що будується за принципом діалогу між пастухами та пастушками. Як жанрова форма Е. близька до пасторалі, дещо відмінна від ідилії (змальовує переважно побутову сценку, тоді як ідилія спрямована на відтворення внутрішніх переживань автора чи ліричного героя). В такому значенні Е. використовувалась у драматичних та епічних творах […]...
- Зажурилась Україна скорочено – Історичні пісні Зажурилась Україна, Бо нічим прожити. Витоптала орда кіньми Маленькії діти. Котрі молодії У полон забрано; Як зайняли, то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, пане-брате. Гринджоли (1) малювати, Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати! Ой ти станеш на воротях, А я в закаулку, Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой ти […]...
- Зажурилась Україна Зажурилась Україна, Бо нічим прожити: Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії – у полон забрато; Як заняли, то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, пане-брате, Гринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу. Та йди воювати! Ой ти станеш на воротях, А в закаулку Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой ти станеш […]...
- Мусадас Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком: Не думай про […]...
- Художній образ – визначення Художній образ – особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять. Формою мислення у мистецтві виступає художній образ. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спосіб творення художнього образу – головний критерій приналежності до різних видів мистецтва. Образи […]...
- Гімн Гімн (грецьк. hymnos – похвальна пісня) – урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту, вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами: прапором, гербом тощо). Як жанрова форма поезії еволюціонував з культових пісень, завершуваних молитвою до культового божества (Єгипет, Месопотамія, Індія). В Елладі вживав ся на честь Аполлона (пеан), діоніса (дифірамб) або у вигляді […]...
- За городом качки пливуть (народна пісня) За городом качки пливуть, Каченята крячуть… Вбогі дівки заміж ідуть, А багаті плачуть. Вбогі жінки* заміж ідуть З чорними бровами, А багаті вдома сидять З кіньми та з волами. – Ой чи чула, дівчинонько, Як я тебе кликав? Через твоє подвір’ячко Сивим конем їхав. – Ой хоч чула, хоч не чула – Не обзивалася, Темна […]...
Жіночі образи в романі герой нашого часу.