Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (1 варіант)

Із надзвичайною любов’ю автор вірша наголошує на відродженні української мови. Українська мова – це мова моїх пращурів, її коріння поринає у сиву давнину. Українська нація має свої звичаї, обряди, має свої естетичні ідеали. Мова такої нації не може зникнути безслідно. Неможливо її й знищити, як це хотіла зробити царська Росія.

Саме про невмирущість цієї мови говорить автор. Він усвідомлює її велич, усвідомлює її місце серед інших мов і закликає український народ берегти свою мову, захищати її від ворогів і ніколи не забувати своє коріння. Тоді наша прекрасна українська мова буде вічно жива.

У нашій державі створено всі умови для вільного розвитку української мови. Мов страшний сон, згадуються часи, коли мова наших дідів-прадідів була під суворою забороною. Навіщо так робилося? Мабуть, тому, що гнобителі боялися вільного запашного й дужого українського слова, яке здатне змінити світ, зробити його кращим, чеснішим, чистішим.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сочинение по кортине описать джаконду.
Ви зараз читаєте: Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (1 варіант)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.