Вірш – Коли помру я – ти заплачеш?



За вікнами згустилась темнота.
Скотилось сонце у небесну пустку.
У ванній глухо капає вода,
Моя душа взяла собі відпустку.

І вже не страшно, ні, же не болить.
Дивлюсь у зеркало-а там нікого.
Мобільний сів, мобільний вже мовчить,
Лиш аромат нагадує про нього.

Один лиш дотик-холод у руках,
Ну ось… моє зап’ястя вже червоне.
Ти не прийдеш до мене більш у снах
І кров моя від думки аж холоне.

Струмком кровавим покотилась рідина
Гаряча кров, все, більше не побачиш.
У голові блукає думка лиш одна:
“Коли помру я – ти заплачеш?”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Зрадити державу-злочин а людину можна твір.
Ви зараз читаєте: Вірш – Коли помру я – ти заплачеш?