Вірш Ліни Костенко – Отак, як зроду, потаємно, з тилу

Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
Усіх міщан ощирені лаї
Ненавидять в мені мою скажену силу,
Ненавиджу я слабкості свої.

І скільки їх! Я зіткана з печалі.
Для ближніх знято тисячі свитин.
Коліна преклонивши, як Почаїв,
Стоїть душа перед усім святим.

Дзижчать і жалять міріади версій.
Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість – це одна з диверсій.
А я ще в диверсантах не була.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Пятнадцятыричный капитан скорочено.
Ви зараз читаєте: Вірш Ліни Костенко – Отак, як зроду, потаємно, з тилу
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.