Вірш – Ніжність



Я лиш Художник, що згубивши акварелі,
Малює ніжність рухами пера
Чуттєвий слід, лишає на папері
Грайливий відблиск, знаного тепла
Його присутність, майже невловима
Чи то думки потрапили в полон?
Моя любов, така самотня і зрадлива,
Чарівних спогадів переглядає сон!
Було усе:ненависть, й кохання,
Було, та пристрасті не буде уже більш.
Веселкою змішалися страждання
Німого крику в безнадійний вірш!!

Ніжність

Давня ніжність бринить до цих пір ще,
Не побились її вітражі.
Я від тебе народжую вірші,
Як же можемо бути чужі?

Лиш тепер, через оптику часу,
Думка ясність на вчинки проллє:
Поверталась щоразу в Черкаси
Через те, що це місто – твоє.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Моя циганерия вірші.
Ви зараз читаєте: Вірш – Ніжність
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.