Вірш – Театр

Related posts:

1. Оксана Кравець – давай розіб’ємо весь посуд Давай розіб’ємо весь посуд. Давай стрибнемо з парашутом. Давай не звертати уваги на побут. Давай сьогодні підем іншим маршрутом. Давай зробим дурниці. Давай заб’ємо на пари. Давай купим суниці. Давай будем ходити по дорозі, до біса тротуари. Давай співати в маршрутці Давай я тобі нафарбую рожевим нігті. Давай я буду в твоїй куртці Давай вип’єм […]...
2. Експресіоністський театр Леся Курбаса “Театр відтворити не можна Експресіоністський театр Леся Курбаса “Театр відтворити не можна… З-поміж усіх нетривких мистецтв найнетривкіше те, чиїм матеріялом є людське тіло й дух. Нема на світі нічого нетривкішого, ніж життя. А театр – це сума життів… ” (Ю. Шерех), життів драматургів, акторів та режисерів. Лесь Курбас – помітна фігура в театральному світі, адже на той час він […]...
3. Ліля Колісник – давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай любити, як маленькі діти. Щоб вечорами, коли буде зимно нам, Змогли серцями одне одного зігріти Давай-но бігти по веселці в небо, Давай купатися під пестощами зливи. Я б не змогла всього цього без тебе, Та і без тебе все це неможливо… Давай ловити подихом весну! Переплітатись з нею […]...
4. Наталка Фурса – Не переможці Не переможці. Не переможені. В цьому театрі ми – тільки паяци… Лиця на маски чужі перемноживши, Спрагло блукаємо – між декорацій. Гра без антракту. Між пеклом і раєм Стоптано межі, порушено міри… Нас вже без маски ніхто не впізнає. Нам вже без маски ніхто не повірить. І коли сміх не викривлює губи, Дзеркало злякано очі […]...
5. Вірш Миколи Руденка – Вік доживаю Вік доживаю, а не знаю, хто Є та істота, що в мені гніздиться, Й кому належить диво-долото, Що “я” й “не я” різнить, Як те й годиться. Земні роки несуть добро і зло. Коли ж десятиліття проминаю – Неначе не зі мною те було. А з ким?.. Даруй, читальнику,- не знаю. Дивлюсь у себе, мов […]...
6. Вірш Миколи Руденка – Кропива У зеків на травинку очі ласі – Обстежують, немов це диво з див. Отож коли кропива піднялася, Я старанно її обгородив. Бо знаю: невеселої години Це майже свійське зілля нас втіша. Сільська кропива – ніби член родини: Знайомі з нею шкіра і душа. Спочатку візьмемо на облік душу, Де є дитячих спогадів курсив: Я, спритно […]...
7. Вірш – Ангел Я знаю – ти ангел, що дивиться в небо. Сумуєш, мабуть, за минулим, еге ж? Навіщо це ти без причин і потреби Спустився в провалля з високих небес? Тепер ти гуляєш твердим і бездушним асфальтом Замість м’якої, з Едемського саду, трави. І зимно у руки, у тіло, у пальці – В яснім піднебессі немає такої […]...
8. Вірш – Ліза (Censored Version) Люба Ліза, залишися, Залишись на пару днів. Будем ми, як і раніше, Спілкуватися без слів. Теплий луг, пташині співи, Підійшла до мене кволо. Ти лягаєш біля мене, Тільки ми, і ніч навколо. Люба Ліза ти відкрийся, Ти відкрийся лиш мені. Не хвилюйся, і не бійся, Йти до спільної мети… Люба Ліза, теплі руки, Не давай […]...
9. Прощання (вірш про школу) Ми дякуємо школі за старання, За вкладені у нас любов й тепло, Ми залишаємо для неї побажання, Бо у життя доросле вже йдемо. Кохана, люба, школа, ти із нами Навчалася читати і писать Пройшла цими терністими шляхами За це спасибі хочемо сказать. А першій вчительці, що немов матуся, Навчала нас мудрості й доброти, Низенько до […]...
10. Вірш Миколи Руденка – Збруцький ідол 1 Коли на мене впав отой удар, В якому я впізнав космічну руку – Найвища благодать, солодкий дар, Що згодом обертається на муку; Коли мене від психолікарів Вели мої опікуни дрімучі – Я в київському скверику зустрів Гранітну стелу, знайдену у Збручі. Напевне, копія. Та я завмер – Це ж те, що з мене хворого […]...
11. Це не вірш, а почуття до тебе Мені ніколи не хотілось тобі казати:,, ТЕБЕ ЛЮБЛЮ” чи,, ТИ МЕНІ ПОдОБАЄСЯ”, бо знала коли скажу ці слова я втрачу тебе, втрачу нашу дружбу і не казала! Але ти дізнався. дізнався проте, що люблю тебе. Ти спочатку не хотів вірити в це, але всі про це говорили, і тобі довелось повірити. Тоді ти сказав мені: […]...
12. Семенко Михайль – В театр Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу З колегою Ах я буду цілий вечір уявляти катеринку Ах я буду почувати себе цілий вечір Калікою. 20. IX. 1916...
13. Театр Леся Курбаса РЕФЕРАТ На тему: “Театр Леся Курбаса” 2001 р. Ім’я режисера українського театру Леся Курбаса (1887-1942), народженого в Галичині, без жодного сумніву мусить стояти поміж корифеями театру 20 століття, поруч із швейцарським реформатором Адольфом Алія (1862-1926), французом Жаком Копо (1879-1949), англійцем Едвардом Гордоном Крегом (1872-1966), росіянином Всеволодом Мейєрхольдом (1874-1942), німцем Ер віном Піскатором (1893-1966) і австрійцем […]...
14. Вірш-діалог Вірш-діалог (грецьк. dialogos – бесіда, розмова між двома особами) – поетичний жанр, у якому зображено спілкування двох осіб, на відміну від полілогу чи монологу. Вживається не лише з метою зіставити різні, подеколи полярні погляди чи розкрити порозуміння між ними, а й задля пошуку істини: Перший голос У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За […]...
15. Аня Тет – давай погреемся с тобою виртуально Давай погреемся с тобою виртуально Пусть так нелепо, через монитор Я с “язычком” отправлю тебе смайлик, А ты в ответ мне мило подмигнешь.. Давай сквозь “сеть” ловить потоки нежности Вдыхать через экран ее флюиды Я обещаю быть с тобою здесь, по прежнему И только сообща жать кнопку “Выход”.. Давай сканировать друг друга мысли, Через открыточки, […]...
16. Вірш – Це мій страх Це мій страх, і його обличчя втрати Підштовхує мене на безглузді дії: “Я мушу вже сьогодні єдину обрати, Єдину для життя, – не дівчину з мрії. Там може не буде рими і натхнення Й не писатиму вірші більше для неї, Там буде життя й відверте кохання, Що принесе дітей до спільної алеї”. У цих словах […]...
17. Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
18. “Театр в театре” в комедии А. Н. Островского “Лес” Комедия А. Н. Островского “Лес” была написана в 70-е годы XIX столетия, когда в русском обществе протекали процессы, связанные с последствиями отмены крепостного права. Они затронули не только крестьянство, но также и судьбы дворянства и других слоев населения. В этой пьесе поставлено много проблем, характерных для этого периода развития России. Кроме того, эта пьеса принадлежит […]...
19. Вірш – Незрозумілі речі Я безпорадністю прикрию свої плечі І льодом буду в тебе на щоці Ти розумів незрозумілі речі Які мені приснились уночі Незрозумілі речі, Ті що говорила Коли ми залишалися одні І ними я тебе запропастила Скуйовдила свої всі юні дні Нехай пора прощання не настане Самотністю вже нагодована я вкрай І зорепадом наче як востаннє Прихилиться […]...
20. А давай ти доб’єш мене прозою А давай ти доб’єш мене прозою, Щоб не дихати більше неправдою? Перебивши всі спогади грозами, Значно рідше про тебе я згадую. Я чекаю не літа, а осені, Жовте листя якось заспокоює. Ну давай, добивай мене прозою, Тільки так, як тоді, а не новою. Знов заплутуюсь в променях сонячних, Забуваю тебе з непокірністю Я тепер посміхаюсь […]...
21. Давньогрецький театр У період культурної першості Афін (V-IV ст. до н. е.) центральне місце в літературі займали драматичні жанри. Афінський театр V століття до нашої ери був і трагічним (трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда), і комічними (комедії Арістофана). Театр займався питаннями політики і моралі. Це був театр, що усвідомлював свою виховну і наставницьку роль. При всіх відмінностях грецьких […]...
22. Давай зламаєм ліжко Давай зламаєм знову твоє ліжко Бо тільки вчора відремонтував його Прийшла весна ти розумієш мене кішко Ти пошкодуй весною котика свого Давай ламатимем його весною І літом, осінню, а також і зимою Тебе я люблю, люблю я з тобою Ламати твоє ліжко моєю виною Давай зламаєм ліжко моєю виною Нехай на тебе батько не кричить […]...
23. Вірш Максима Рильського – Ні, зорянице, злотом і рубіном Ні, зорянице, злотом і рубіном Ти не скрашай ясних своїх перстів: Ще того персня майстер не зробив, Щоб був тебе достойним і – єдиним. Не одягайся в полум’я шовків, Не огортайся пухом лебединим: Не треба шат золотокосим Фринам, Щоб сивий суд чоло своє схилив. Хай обіцяють мудрощі й корону Богині пастухові з Іліону, У тебе […]...
24. Вірш Миколи Руденка – Від тебе, дитинство Від тебе, дитинство,- від тебе здаля Приймаю свідоцтва хлоп’ячого сприту: Як вабить напечена сонцем земля Оголену ногу, що ціпками вкрита! Є щось недитяче в дитячій ході – Таке, що під старість до сліз навертає. Можливо, це ж ми пізнаємо тоді, Як рідна планета до ніг приростає. І, може, тоді ми сягаєм основ, Котрі в незрадливій […]...
25. Вірш – Стоїш над прірвою одна Стоїш над прірвою одна, В твоєму серці порожнеча… Це все – життя! Це все не гра! А смерть безглузда – просто втеча… Чому тебе не зрозуміли Найрідніші тобі люди? Чому так сіро у душі? Чому так сіро в серці, всюди? Ще крок зроби… і все-кінець! Нічого більше вже не буде… Життя зведеш ти нанівець А […]...
26. Русько-Український театр Іван Франко Іван Франко РУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР Народ наш (як майже всякий другий) від непам’ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми. Вже наші найдавніші літописці згадують про “игрища между сели”, про “всякі бісовські ігри”, “плясанія”, “личини”, “скаканія” і т. і., против котрих так часто повстають наші давні проповідники і моралісти. Зостанки таких ігрищ лишилися […]...
27. Вірш Миколи Руденка – Лежать між нами дев’ять літ Лежать між нами дев’ять літ Страшної, лютої розлуки. Вже виросли мої онуки, І я уже не дядько – Дід. А ти, скажи мені, яка?.. Вже ні згадать, ні уявити – Лиш заново у серці звити Тебе з поштового рядка. Тож я, коли село дріма, На вітрі, що летить з Китаю, Твої листи перегортаю – Та […]...
28. Вірш Миколи Руденка – Люди мезоліту Музейні експонати. Їх скульпторові пальці За черепом створили – Така наука є. Дивлюся – і не вірю: Немов живі бувальці З мандрівки повернулись На стійбище своє. Їм десять тисяч років. Мисливці з Подніпров’я. Вона і він… А дивно: Усе ще молоді… Вона – тендітна вельми, – Слабенького здоров’я. Він також не кремезний, Пружинистий в ході. […]...
29. Юлія Кириленко – давай порахуємо зорі Давай порахуємо зорі на небі, І хай нас розділять міста, Свої на дністровій простелю я греблі, Твої ж упадуть на вуста. Давай порахуємо зорі – не гроші, Ціни їм не скласти в віках, І хай подивуються з нас перехожі, Що сяйво розквітло в руках. Давай порахуємо зорі в півночі, Складемо до пазухи їх, Це бачачи […]...
30. Вірш Миколи Руденка – Найважча робота Натомлена душе моя, не дрімай – Нікому не дай тебе. душе, приспати. Струмочок життя не до прірви тримай І не до болотної греблі-загати. Струмочок життя… Де увірвешся ти, Щоб, випаром ставши, полинути в небо? Натомлена душе, сягай висоти – Бо тільки вона є домівка для тебе. Хай кажуть, що ти ефемера, нехай Тебе не відчути […]...
31. Вірш Ліни Костенко – Спини мене (аудіо-версія) Спини мене отямся і отям Така любов буває раз в ніколи Вона ж промчить над зламаним життям За нею ж будуть бігти видноколи Вона ж порве нам спокій до струни Вона ж слова поспалює вустами Спини мене спини і схамени Ще поки можу думати востаннє Ще поки можу але вже не можу Настала черга й […]...
32. Дмитро Павличко – “Ти пахнеш, наче конюшина біла… “ Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних тремкотінь. Тебе не бачив я, а тільки запах Вдихнув з твого гарячого плеча, І в пахощів твоїх ласкавих залпах Спізнав – ти жінка вже, а не дівча. І я злякався – муж, а не хлопчина, […]...
33. Ольга Паламарчук – давай зробимо це ніжно і тихо Давай зробимо це ніжно і тихо Як хвилі світанкового моря, Б’ючись із берегом щоразу, Словами б’ючись по черзі. Давай зробимо це спокійно Без зайвих думок і здогадок, Тримаючись краю обрію, Одне одного тримаючи. Давай зробимо це прямо на кухні Серед уламків посуду і розсипаного чаю, Тілами світло збираючи, Замерзаючи в оголені душі. Давай зробимо це […]...
34. М. А. Булгаков и театр Гул затих. Я вышел на подмостки. Прислонясь к дверному косяку, Я ловлю в далеком отголоске, Что случится на моем веку. Б. Пастернак Жизнь Михаила Булгакова была нелегкой. Много раз оказывался писатель в отчаянном положении, переживал крах своих творческих и бытовых надежд. Человек, принесший русской литературе XX века всемирную славу, свой жизненный путь окончил скромным либреттистом-консультантом […]...
35. Театр Горького Человек! Это – великолепно! … Все в человеке, все для человека! М. Горький В словах о “гордом человеке” – всего прекрасного на земле, прозвучавших более полувека тому назад, Горький со всей “илой неколебимой веры и убежденности выразил гуманистический смысл “единой темы” своего творчества-“темы воинственной, революционной”, полной исторического оптимизма, с ней он пришел в театр. В […]...
36. Вірш Миколи Руденка – Чекання Берізки, що були засніжені допіру, Відчули сокорух – пробудження нове. Катунь – немов змія, котра міняє шкіру: Сповзає з неї і пливе. Гора звалила з пліч зими тяжкі вериги, Ось-ось на неї з хмар покотяться громи. Лише моя душа не позбулася криги – Вона блукає десь біля воріт тюрми. Але в якій із них тебе […]...
37. Вірш – Хто ми? Друзі? Ну не знаю, не знаю, Закохані? Тебе навіть не кохаю. Рідня? Корнів родинних не маю з тобою, Вороги? Але не йдемо один проти одного війною. Співрозмовники? Толком і не розмовляли, Шукачі! Нічого не найшли бо нічого не шукали. Песимісти? Так життю завжди радіємо, Живемо, любим і про щось там мріємо. А може..? Напевно теж […]...
38. Вертеп – це різдвяний театр Окремий вид драми – вертепна драма. В Україну вона прийшла із Західної Європи, де була поширена як сполука різдвяної драми зі світською драмою маріонеткового театру. В Україні вертеп прийшов на зміну інтермедії уже у XVII столітті. Популяризували вертеп мандрівні дяки. Згодом до них приєдналися актори і музиканти, котрі й озвучували театральне дійство. В усіх відомих […]...
39. Театр Ежена Йонеско Театр Ежена Йонеско І. Ежен Йонеско – один із представників “театру абсурду”. (Відомий французький драматург Ежен Йонеско (1909-1994) не мав на меті відтворювати дійсність. Твори цього драматурга схожі на головоломку, тому що ситуації, характери і діалоги його п’єс нагадують скоріше асоціації та образи сну, ніж реальності. Але із допомогою абсурду автор передає тугу за втратою […]...
40. Сочинение на тему: Театр Театр – явление особое: возвышенное и праздничное. Артисты театра кажутся людьми из иного мира – какого-то таинственного и волшебного. Меня с детства восторгал Театр кукол. Я верила, что звери, волшебные существа разговаривают на самом деле. Позже я поняла, что это люди озвучивают речь сказочных героев и управляют куклами, но ощущение волшебства не прошло. Для меня […]...