Вірш Василя Голобородька – Мушлею йому споконвіку
Мушлею йому споконвіку
Хотілося ліпитися до дна корабля
Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно
Що вже й не відірвеш було
І ніхто йому не сказав що він не мушля
А корабель у цьому морі
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вірш Василя Голобородька – Сьогодні він знайшов дещо Сьогодні він знайшов дещо Воно було дешеве І декому непотрібне Знахідку він заховав глибоко А потім (я чув) Заходився гострити ножа Готувався перерізати півневі горло Щоб не настало завтра...
- Вірш Василя Голобородька – Називаємо вогнем невогонь Називаємо вогнем невогонь Тішимося тим щоденно Молимося вогню що вмер – птахи замовкли – У кожного є світильник Але помиляємося Бо в жодному немає олії – птахи відлетіли – На кострище сходимося Щоб позичати іншим жар Але знаходимо попіл – птахів не було –...
- Вірш Василя Голобородька – А той літак А той літак, що летить до країни соняшників, Не здійснить посадки, бо там немає аеродромів, А моя підказка, що той літак, Як лелека, може сісти на хату, Або, як жайворонок, у поле, Чи, як бджола, просто на соняшник, Безглузда, як моє себезаспокоєння....
- Вірш Василя Голобородька – Все переплутане Все переплутане : Голуби зліталися на бойовище І скльовували очі мертвим воякам Круків підгодовували на площах Малювали як вони цілуються дзьобами І співали про них пісень Хіба перелякаємося тільки здивуємося І проженемо голубів із мерців Бо жаліємо круків...
- Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть Той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і мурувати білі стіни, І коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той, У кого ім’я викрадено, А на білих стінах я завжди пишу : Стіну вибудував той, у кого […]...
- Вірш Василя Голобородька – А нам би не ходити далі А нам би не ходити далі, Де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч котися – А далі ховаються під широке листя трав. Або виведе на кручу перед проваллям і щезне, Бо далі стежка під назвою : щоб не повернувся....
- Вірш Василя Голобородька – У жовтім колоссі У жовтім колоссі Живуть птахи із жовтими крилами Яких немає в жодного птаха Повіє вітер Птахам захочеться полетіти Зніметься усе поле і полетить Щоб послухати жовтих пісень Змайструю клітку І посаджу туди одного птаха Поле полетить Всього не спіймаю Одному птаху боляче на самоті...
- Вірш Василя Голобородька – Щоб мені боліло Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, А зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я не знатиму, Куди сховати ту блискучу монету, Щоб і сам не бачив : Зашити в пухову перину, Кинути в копицю сіна Чи покласти на дорозі, щоб сороки вкрали? Виміняю мою блискучу монету на коника, Зачну […]...
- Вірш Василя Голобородька – Він опанував розуміння Він опанував розуміння Стислого кулака Коли п’ять річок як пальці Текли в одне море А на долоні плавали кораблі А з розщепленого кулака Пальці течуть у різні боки І долоня стає пустелею Про це він уже знав...
- Вірш Василя Голобородька – Вона спершу поклала Вона спершу поклала мені на спину шафу Із сукнями і черевиками Вихідними і буднями Газетами і трамваями До ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко Щоб я став схожим на в’юченого віслюка І на пса на прив’язі І на нормального чоловіка нарешті Це зробила моя дружина Я довго не знав як боротися з тією поклажею А потім […]...
- Вірш Василя Голобородька – Хай слово тоді умре Хай слово тоді умре, Хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, І перестануть виходити органи брехні – газети, І згорять бібліотеки – ці кладовища Засушених метеликових слів. Тоді в лісі випаде сніг І людина вийде зустрічати другу І пташка, що живе в білому лісі, Покладе одне крило на одного, А друга […]...
- Вірш Василя Голобородька – Площею прогулювалося кільканадцять Площею прогулювалося кільканадцять Пам’ятників невідомому солдату. Вони жваво про щось говорили, Курили і все поглядали на перехожих – Все чекали, що от-от прийдуть ті, Хто їх ждав з війни. Але всі вони або повмирали, Або давно вже їх забули. Батько весь час відчуває вину, Що не він згинув, а його друг із дону, Але на […]...
- Вірш Василя Голобородька – Сліпі падають до ями своїх очей Сліпі падають до ями своїх очей. Малярі малюють на полотні рямці, По них малюють іще рямці, За ними мертвого коня у білому полі. Шириться презирство до приручених тварин : Діти ловлять білих звіряток за хвостика І випивають з них молоко. Стіни ростуть, І я вже не дотягнуся Покласти випалого із гнізда ластів’ятка....
- Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті Ти живеш у далекому білому місті, На високому поверсі, Твій будинок примітний : Там неоновий напис холодним світлом Видніється вдень чіткими літерами з газети, Вночі – криштальниками солі з Чумацького Шляху. Чи ти бачиш мене? Я хоч і живу у низенькій хаті – притисненій небом І вічністю до землі – Та є ж і у […]...
- Вірш Василя Голобородька – А тоді я розкажу тобі на вухо А тоді я розкажу тобі на вухо Метеликові крила Прошепчу оксамит із моху Скажу мед тобі на вухо І ти узнаєш Який я ніжний і лагідний...
- Біографія Василя Голобородька ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ 1945 (7.04) Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, недалекоглядність народних мас, бажаючи добра усім. Так, Леся Українка не побоялася назвати свій народ покірним рабом за те, що він “На […]...
- Поетична творчість Василя Голобородька У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання. “Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною… ” – писав В. […]...
- Поет – бездомний корабель в океані життя (вірш “П’яний корабель” Артюра Рембо) Артюр Рембо жив наприкінці XIX століття – в епоху значних зрушень у світі, коли на зміну гуманізму XIX століття приходить нове покоління – діти технічної, механізованої цивілізації. Логічному розуму і прагматичному відношенню до дійсності А. Рембо протиставляє інше сприйняття світу, засноване на тонких напівсвідомих відчуттях. Завдяки цьому поет глибше проникає у тканину дійсності і здатен […]...
- Павло Коробчук – допоможи йому, отче Допоможи йому, отче. Він неправильно робив: Спершу обклеїв скотчем Горнятко, а потім розбив. Допоможи їй, Маріє. Вона все неправильно робить: Забуває зупинку, бо мріє, Й завжди на кінцевій виходить. Зведіть їх обох у цятку, Дайте їм шанс останній. Хай каву п’ють з того горнятка Біля кінцевих станцій....
- Красивий вірш Красива ніч, красиві зорі, Красиві хмари і трава, Красивий корабель у морі, Красива пташечка мала. Красивий день, красиве сонце, Красива квітка і бджола, Дівчина вигляда в віконце, З красивой усмішкой була. Красивий двір, красивий дім, Красиве все що є у нім, А головна думка цієї мети, Що в тому домі красива ТИ!...
- “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай” (Володимир Сосюра) Поетична спадщина Володимира Сосюри багата на патріотичні мотиви. Від світанку до кінця свого творчого шляху поет жив піснею про Вітчизну. Жита думами про Батьківщину, складати про неї пісні – найвище покликання співця. Пісня Сосюри вільно злетіла над рідним краєм, славлячи його мальовничі простори, міста і села, працьовитих людей: Твої міста і люди, Твої поля й […]...
- Це не вірш, а почуття до тебе Мені ніколи не хотілось тобі казати:,, ТЕБЕ ЛЮБЛЮ” чи,, ТИ МЕНІ ПОдОБАЄСЯ”, бо знала коли скажу ці слова я втрачу тебе, втрачу нашу дружбу і не казала! Але ти дізнався. дізнався проте, що люблю тебе. Ти спочатку не хотів вірити в це, але всі про це говорили, і тобі довелось повірити. Тоді ти сказав мені: […]...
- Твір на тему: Жаль. Чи є йому місце в нашому житті? Жаль, співчуття, співпереживання, милосердя, чеснота… Невже все це з іншого життя? Невже в сучасної людини так зачерствіла душа, що, крім власного благополуччя, спокою і статку у своєму окремо взятому світі, їй нічого не потрібно? І чуже горе не тривожить її? Напевно, такі люди є. Були вони й у минулому. Будуть і в прийдешні століття. Але […]...
- Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
- Громадянський подвиг Василя Стуса Після Шевченка, мабуть, не знала Україна такого поета з такою чесною та відкритою громадянською позицією, яким був Василь Стус. Він з’явився в той період, коли особливо гостро стала проблема вибору перед кожним інтелігентом: або ти граєш за правилами, продиктованими системою, і вчасно отримуєш свою “пайку” у вигляді заробітної платні, або свідомо кажеш “ні” і висловлюєш […]...
- Вірш – Ти іншу покохав Ти іншу покохав, Пішов, нічого не сказав Залишив тільки рану в серці Пішов і навіть не згадав… Він не подумав, Боже, Як тепер без нього Життя моє, залишив тільки сльози І сльози капають з лиця мого!! Неначе дощ із неба, Ну, навіщо це все треба? Навіщо жити без кохання, Без тепла рук його, і голосу […]...
- Вірш Миколи Руденка – Геоцентризм Я знову чую не нову розмову, Поза якою пустка і пітьма: Земля – одна на всю Світобудову Жива планета, іншої нема. А хтось зітхає так глибокодумно, Немовби зауважити хотів: – Це дуже сумно. Боже, як це сумно! Адже ж цей світ – Не кращий із світів… Тим часом той, хто ловить у тенета Сліпої влади […]...
- Андрій Любка – Вірш як вид самотортури Сніг волочив нас мокрими трасами Мокрими мріями падав на вії Ми стали всього незграбними пазлами В пошуках власної шизофренії Сніг як туман вражав невагомістю Ми в ньому наче не перебували Нищили рідних загнані совістю У найтемніші вологі підвали Життя минало навколо пейзажами Не залишаючи шансів на фото Ми стали всього незграбними пазлами Яких життя везло […]...
- Вірш – Лишились спогади Лишились спогади, ніщо крім них Невблаганні та скажені. Напали, як те військо люте, Та кричать, мов навіжені. Чого добитись хочуть – я не знаю Та сил нема вже їх терпіть. На волю хочу, жити хочу! О, люди, що робить скажіть?! Правда, на те й правда, що гірка на смак Не кожному під силу все те […]...
- Вірш Миколи Руденка – Геродот і таври Реміння, звившись, мов руда змія, Над веслами по голих спинах ляска. У колеса історії своя – З людської крові видобута змазка. Та все ж веселка набира снаги – Підводиться із хвиль, мов з пліч титанів. Відкрилися таврійські береги – Громаддя скель і тіні від платанів. Ледь ворушив орел крилом легким – Мов посланий, щоб гори […]...
- Вірш М. Лермонтова “Хмари” Вірш М. Лермонтова “Хмари” Серце його було розірвано, ще коли він був зовсім малий. Додайте до цього дівочу зраду, цькування, особисту ненависть імператора Миколи І, і стане зрозуміло, чому така трагічна муза цього поета. Йому навіть жити не дали… Скільки поетів складали вірші про природу, небо, хмари, – не перелічити. Скільки красивих і дуже красивих […]...
- Вірш Миколи Руденка – На обрії душі моєї На обрії душі моєї Світає Слово, щоб пливти Супроти, не за течією – В умиті зорями світи. У тих світах є зливи й грози, І ріки, виповнені вщерть. Є суперечки, піт і сльози, І навіть невблаганна смерть. Та люди там не знали зроду Ні лицемірства, ні брехні – Бо ще ніхто людську природу Переробить не […]...
- Вірш – Ось, ти прокидаєшся і бачиш Ось, ти прокидаєшся і бачиш його: З кирпатим носом та пошрамованими руками. І цілуєш у чоло такого сонно-усміхненого, твого. З ним буде приємно прокидатись роками. І ділити спільно серце, справи, ліжко… Можливо, навіть довіриш йому сплату боргів. Дозволиш іноді критикувати себе трішки, Наприклад, за пригорання у духовці пирогів. Ось, ти прокидаєшся і бачиш її: Без […]...
- Вірш про маму Життя мені подарувавши, Вона в слід за мною йшла. Ніколи не забувавши, У перший клас мене вела. Уже підріс я і у життя пішов… Вечорами з нею спілкувався, ЇЇ платок червоний я знайшов І ним лиш милувався. Роки спливають швидко, Як годинник бє години. Та ніжне її личко Все в моїм серці лине. Цей пліт […]...
- Вірш – Ніжність Я лиш Художник, що згубивши акварелі, Малює ніжність рухами пера Чуттєвий слід, лишає на папері Грайливий відблиск, знаного тепла Його присутність, майже невловима Чи то думки потрапили в полон? Моя любов, така самотня і зрадлива, Чарівних спогадів переглядає сон! Було усе:ненависть, й кохання, Було, та пристрасті не буде уже більш. Веселкою змішалися страждання Німого крику […]...
- Вірш – А знаєш як болить у мене в серці? А знаєш як болить у мене в серці? Не знаєш… бо ніколи не боліло… Не відкривав душі своєї дверці І серце твоє ні за ким не мліло. Подумай, уяви лиш, що хтось любить Тебе більш за усе на цьому світі, Байдужістю твоєю себе губить, Не дже від тебе подарунків й квітів… А лиш чекає крапельку […]...
- Герої невидимого світу (за казкою Василя Королів-Старого “Потерчата”) Герої невидимого світу (за казкою Василя Королів-Старого “Потерчата”) Мені уявляється, що немає такої дитини, яка б не зацікавилася розповідями про фантастичних істот. Домовик, відьми, русалка, чорти, водяні з’являються в нашій уяві, виходячи з народних міфів, легенд і казок. Реальні вони істоти чи вигадані? Я нічого не можу стверджувати, бо ніколи ще не зустрічався з ними. […]...
- Вірш Миколи Руденка – Іще б мені хоч раз відвідати поляну Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби-богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі; Де в осоці верба, підгризена бобрами, Мов скеля, нависа над талом молодим; Де треба, щоб зладнать з лихими Комарами, З сирого кізяка густий добути дим. Тут, кажуть, уночі горять вогні болотні Чи […]...
- Богдан Ступка. Вірш Ліни Костенко “Крила” Богдан Ступка. Вірш Ліни Костенко “Крила” А й правда, крилатим грунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті […]...
- Вірш Миколи Руденка – Нічний рядок Вночі не сплю – скриплю зубами: Болять потрощені кістки. А дощ рушає над горбами Та через гори навпрошки. Щось у вікні кошлате, чорне. То ген під кам’яне крило Гора, немов курчаток, горне Дощем захлюпане село. Я шепочу у мертве небо, Що вже й мені туди пора. Горни й мене, гора, під себе. Горни, гора… Горни, […]...
Твір на тему пісня - джерело світу.