Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті
Ти живеш у далекому білому місті,
На високому поверсі,
Твій будинок примітний :
Там неоновий напис холодним світлом
Видніється вдень чіткими літерами з газети,
Вночі – криштальниками солі з Чумацького Шляху.
Чи ти бачиш мене?
Я хоч і живу у низенькій хаті
– притисненій небом
І вічністю до землі –
Та є ж і у ній віконце,
Що світиться вдень і вночі
Невигасаючим світлом.
Коли ми одночасно звертаємо погляди
Одне на одного,
То птахи, що сидять на дереві
Між нами – павичі :
З лівого боку – пава,
З правого боку – павич.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вірш Василя Голобородька – Він опанував розуміння Він опанував розуміння Стислого кулака Коли п’ять річок як пальці Текли в одне море А на долоні плавали кораблі А з розщепленого кулака Пальці течуть у різні боки І долоня стає пустелею Про це він уже знав...
- Вірш Василя Голобородька – Хай слово тоді умре Хай слово тоді умре, Хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, І перестануть виходити органи брехні – газети, І згорять бібліотеки – ці кладовища Засушених метеликових слів. Тоді в лісі випаде сніг І людина вийде зустрічати другу І пташка, що живе в білому лісі, Покладе одне крило на одного, А друга […]...
- Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть Той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і мурувати білі стіни, І коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той, У кого ім’я викрадено, А на білих стінах я завжди пишу : Стіну вибудував той, у кого […]...
- Вірш Василя Голобородька – Все переплутане Все переплутане : Голуби зліталися на бойовище І скльовували очі мертвим воякам Круків підгодовували на площах Малювали як вони цілуються дзьобами І співали про них пісень Хіба перелякаємося тільки здивуємося І проженемо голубів із мерців Бо жаліємо круків...
- Вірш Василя Голобородька – А той літак А той літак, що летить до країни соняшників, Не здійснить посадки, бо там немає аеродромів, А моя підказка, що той літак, Як лелека, може сісти на хату, Або, як жайворонок, у поле, Чи, як бджола, просто на соняшник, Безглузда, як моє себезаспокоєння....
- Вірш Василя Голобородька – А нам би не ходити далі А нам би не ходити далі, Де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч котися – А далі ховаються під широке листя трав. Або виведе на кручу перед проваллям і щезне, Бо далі стежка під назвою : щоб не повернувся....
- Вірш Василя Голобородька – У жовтім колоссі У жовтім колоссі Живуть птахи із жовтими крилами Яких немає в жодного птаха Повіє вітер Птахам захочеться полетіти Зніметься усе поле і полетить Щоб послухати жовтих пісень Змайструю клітку І посаджу туди одного птаха Поле полетить Всього не спіймаю Одному птаху боляче на самоті...
- Вірш Василя Голобородька – Щоб мені боліло Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, А зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я не знатиму, Куди сховати ту блискучу монету, Щоб і сам не бачив : Зашити в пухову перину, Кинути в копицю сіна Чи покласти на дорозі, щоб сороки вкрали? Виміняю мою блискучу монету на коника, Зачну […]...
- Вірш Василя Голобородька – Вона спершу поклала Вона спершу поклала мені на спину шафу Із сукнями і черевиками Вихідними і буднями Газетами і трамваями До ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко Щоб я став схожим на в’юченого віслюка І на пса на прив’язі І на нормального чоловіка нарешті Це зробила моя дружина Я довго не знав як боротися з тією поклажею А потім […]...
- Вірш Василя Голобородька – Сьогодні він знайшов дещо Сьогодні він знайшов дещо Воно було дешеве І декому непотрібне Знахідку він заховав глибоко А потім (я чув) Заходився гострити ножа Готувався перерізати півневі горло Щоб не настало завтра...
- Вірш Василя Голобородька – Площею прогулювалося кільканадцять Площею прогулювалося кільканадцять Пам’ятників невідомому солдату. Вони жваво про щось говорили, Курили і все поглядали на перехожих – Все чекали, що от-от прийдуть ті, Хто їх ждав з війни. Але всі вони або повмирали, Або давно вже їх забули. Батько весь час відчуває вину, Що не він згинув, а його друг із дону, Але на […]...
- Вірш Василя Голобородька – Мушлею йому споконвіку Мушлею йому споконвіку Хотілося ліпитися до дна корабля Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно Що вже й не відірвеш було І ніхто йому не сказав що він не мушля А корабель у цьому морі...
- Вірш Василя Голобородька – Називаємо вогнем невогонь Називаємо вогнем невогонь Тішимося тим щоденно Молимося вогню що вмер – птахи замовкли – У кожного є світильник Але помиляємося Бо в жодному немає олії – птахи відлетіли – На кострище сходимося Щоб позичати іншим жар Але знаходимо попіл – птахів не було –...
- Вірш Василя Голобородька – Сліпі падають до ями своїх очей Сліпі падають до ями своїх очей. Малярі малюють на полотні рямці, По них малюють іще рямці, За ними мертвого коня у білому полі. Шириться презирство до приручених тварин : Діти ловлять білих звіряток за хвостика І випивають з них молоко. Стіни ростуть, І я вже не дотягнуся Покласти випалого із гнізда ластів’ятка....
- Вірш Василя Голобородька – А тоді я розкажу тобі на вухо А тоді я розкажу тобі на вухо Метеликові крила Прошепчу оксамит із моху Скажу мед тобі на вухо І ти узнаєш Який я ніжний і лагідний...
- Біографія Василя Голобородька ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ 1945 (7.04) Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, недалекоглядність народних мас, бажаючи добра усім. Так, Леся Українка не побоялася назвати свій народ покірним рабом за те, що він “На […]...
- Поетична творчість Василя Голобородька У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання. “Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною… ” – писав В. […]...
- Андієвська Емма – Нічний краєвид у місті (сонет) Найнезбагненніше – зі звичним – поряд. Не сонце – з вежі – півень – щогодини, А смокви фіялкового страждання, Які на площі – ген – на клуби пари. Скрізь – щільно брами. Тільки з боку перед Порталом – з кізяками сьогодення Прочинені дві стулки у бездоння, З якого, то – раз – полум’я, то пір’я. […]...
- Світлана Костюк – Пихатий генерале, як живеш? Пихатий генерале, як живеш? Я вчителька, що того хлопця вчила, В якого свіжовирита могила, В яку ти і сльозинки не проллєш… Бо що для тебе сльози матерів, Хлоп`ята, що ішли “живцем на міни”… Тих броників хватало половини Аби ти свій мільйончик заробив… Жорстокий генерале, як ти міг На нари запроторити хлоп`яток. Що п`ятий місяць вчились […]...
- Дмитро Павличко – “Як би я знав, де ти живеш… “ Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою […]...
- Микола Вінграновський – Цвітуть на білому хати Цвітуть на білому хати. У грудях грудня – зими, зими. Димів скуйовджені хвости, І дух овечий та козиний… Цвітуть обмерзлі криниці Холодним квітом мармуровим. Дитя заснуло на руці, Як слово на долоні мови… 1965...
- Красивий вірш Красива ніч, красиві зорі, Красиві хмари і трава, Красивий корабель у морі, Красива пташечка мала. Красивий день, красиве сонце, Красива квітка і бджола, Дівчина вигляда в віконце, З красивой усмішкой була. Красивий двір, красивий дім, Красиве все що є у нім, А головна думка цієї мети, Що в тому домі красива ТИ!...
- Вірш Миколи Руденка – Що ж далі? Що ж далі? Задубіння жил, Подагра, пам’яті судома. Від того, чим ти досі жив, Тобі лишилась тільки втома. Навчись дивитися на світ, Мов він тобі вже не належить. І що змінити в ньому слід – Уже від тебе не залежить. Живи, як той, що вже помер – Не на землі, а на орбіті. Байдужно споглядай […]...
- Микола Руденко – На білому снігу дуби на диво чорні На білому снігу дуби на диво чорні. Поміж дубів стоїть давно забутий дот. Бійниці розвелись, мов щелепи потворні, Мов пащі викопних, погорблених істот. Давно уже сюди ніхто не возить міни, Не чути вибухів та пересвисту куль – Натоптує лісник у амбразури сіно, Щоб годувати ним довірливих козуль. Ледь чутно скрипнули його широкі сани- І непоквапний […]...
- “… Поки ти живеш, вкраїнська мово, і я живу, і мій народ святий” (за поезією І. Малковича “Свічечка букви “ї”) Якого ж ми будемо племені-роду, Якщо буде в устах наша мова згасать? Чи будемо з вами тоді ми народом, Як стихне вона в голосах? А. Демиденко Справжнім подарунком долі стало для мене перше знайомство з творчістю сучасного українського поета Івана Малковича. Перш за все мене зацікавила особистість самого митця – селянина за походженням, музиканта і […]...
- Богдана Лапченко – Можливо сумує ця осінь у місті Можливо сумує ця осінь у місті, Депресія в неї від мокрого листя. Не хоче нам сонця-промінчика дати, Лишає під ковдрою довго лежати. Хворіти їй мало, додасть нам турботи: Надворі – калюж, а удома – роботи. Готує тихенько до лютих морозів. Чи скоро вони? Ще не чути прогнозів. Вдягай теплий светрик і нумо гуляти! Багаття палити, […]...
- Твір на тему: “Жінка в білому” Пікассо Великий художник двадцятого століття Пабло Пікассо пройшов величезний творчий шлях. Його першим наставником у мистецтві був батько, вчитель малювання й майстер декоративних розписів. Пікассо почав малювати дуже рано, у чотирнадцять років. Бездоганно володіючи прийомами академічного малюнка, він блискуче склав іспити в Барселонську школу вишуканих мистецтв, але дуже скоро покинув її, як і Мадридську академію мистецтв. […]...
- Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” (народився 1945 року) Народився на Луганщині. Після закінчення школи працював на шахті. Навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, Донецькому університеті, звідки був відрахований через заяву про впровадження української мови викладання. Працював на різних роботах. Поет. Почав друкуватися з 1964 р. Побачили світ збірки “Летюче віконце” (1970, США), “Зелен день” (1988), “Ікар на […]...
- Вірш Миколи Руденка – Ще раз про свободу Як соромно мені за себе – За ті змарновані роки, Коли вважав: земля і небо Гульвісам служать залюбки. Мене не мучило сумління Ні наяву, ні серед сну – Гадав: це право покоління, Котре пройшло через війну. Ночей і днів було не шкода – Аби вино й товариші. Гадав: оце ж і є свобода – Свобода […]...
- Іра Сас – В місті сумно сьогодні й тихо В місті сумно сьогодні й тихо. Легким шурхотом сірих сов Плаче ніч, у тумані зшита, Про утрачену кимось любов. Скорблять площі й безлюдні вокзали, Побивається жовта верба. Тонуть в смутку осінні каштани Про чуття, що його вже нема.. Ходять люди – маленькі й великі, Від проблем утікаючи знов. Тільки ніч, більш ніхто й не помітив, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ніч в місті Ніч сідає на рогах вулиць І тулить сірі кудли в цемент стін А часу гін Плутаючись в сітях дротів По цинках блях З даху на дах З цвяху на цвях Котиться І коле свої груди о колючки громозводів Котиться і коле Час-перекотиполе Місяць розп’ятий на антенах і рудий лоб Обмотав шматками міді А зимні долоні […]...
- Катя Гуйван – Розчинятися в грішному місті Розчинятися в грішному місті І бродити по вулицях киснем, І дешевими недопарфумами, Чадним димом цигарок підкурених. І Тебе обіймати опісля, Як замовкнуть останні генделики А в них клерки і їхні портфелики Попакуються в свої машинки, Що не кинули ані копійки На ковточок чого-будь для бармена Врахувавши, що це буде правильно… А пізніше хтось вступиться парами, […]...
- Юля Алейнікова – Без тебе все завмерло в цьому місті Без тебе все завмерло в цьому місті. Чекають твоїх ніг його алеї. Нервово вітер теребить в долонях листя, Шепоче: “Він повинен бути з Нею”. Без тебе хворобливо дні збліділи. Години так безмежно розтягнулись. Тебе нестача в кожній точці тіла. І я чужа серед знайомих вулиць. Я п’ю з твоєї чашки. Так смачніше. В твоїй футболці […]...
- Вірш Антонича Богдана-Ігоря – Гімн життя Іди в ночі, мій друже, іди вночі на грунь І серце, що в утомі, ти приложи до хвої, По місяця чолі рукою пересунь, А може, тиша тугу поволі в тобі вкоїть. Усі твої маріння, усі думки замовкнуть, Вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст, Уже глядиш інакше на рунь гірську, пожовклу І заспіваєш гімн […]...
- Твір на тему: Прекрасний зимовий день у моєму місті (твір-опис) Зима наскочила зненацька. Ще вчора на землі під деревами лежали золоті кола опалого листя. Ця жовтизна поступово мерхнула – свою справу робили нічні тумани, дощі, прохолода, що ставали все сильніше і сильніше. До вечора наступив якийсь дивний затишок. Небо було бузковим, і на його тлі особливо чітко вимальовувалася чорна хмара ворон, що кудись летіли, начебто […]...
- Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
- Це не вірш, а почуття до тебе Мені ніколи не хотілось тобі казати:,, ТЕБЕ ЛЮБЛЮ” чи,, ТИ МЕНІ ПОдОБАЄСЯ”, бо знала коли скажу ці слова я втрачу тебе, втрачу нашу дружбу і не казала! Але ти дізнався. дізнався проте, що люблю тебе. Ти спочатку не хотів вірити в це, але всі про це говорили, і тобі довелось повірити. Тоді ти сказав мені: […]...
- Коли сідає сонце Коли сідає сонце Стихає шум дощів Ти вигляни в віконце – Навколо ні душі Лишень один трамвайчик Між вулиць колесить Йому вночі самотньо Він вже давно не спить По небу як зернята Розсипались зірки Татусь малим хлопятам Розказує казки І тільки наш трамвайчик Колесами стучить Йому вночі самотньо Він вже давно не спить.. Затихли барабани […]...
- Твір на тему: Опис пам’ятника у рідному місті Опис пам’ятника у рідкому місті Вперше цей пам’ятник я побачила майже два роки тому на знімку в газеті, і мене вразила його величність. На вершині чотирнадцятиметрової колони, облицьованої мідними плитками, розправив крила триметровий сокіл, а біля її підніжжя стоїть десятирічна дівчинка, обрамована пшеничним колоссям, з піднятими догори руками і зверненим до сонця обличчям. Я довго […]...
- Вірш Миколи Руденка – Нічний рядок Вночі не сплю – скриплю зубами: Болять потрощені кістки. А дощ рушає над горбами Та через гори навпрошки. Щось у вікні кошлате, чорне. То ген під кам’яне крило Гора, немов курчаток, горне Дощем захлюпане село. Я шепочу у мертве небо, Що вже й мені туди пора. Горни й мене, гора, під себе. Горни, гора… Горни, […]...
З журбою радість обнялась аналіз.